Про застосування в судовій практиці деяких норм законодавства, яким регулюються відносини по побутовому обслуговуванню населення

У світлі поставлених у Конституції України завдань неухильного підвищення добробуту людей усе більшого значення набуває сфера побутового обслуговування, покликана сприяти створенню умов для високопродуктивної праці й більш повному забезпеченню зростаючих матеріальних і духовних потреб трудящих.

Справи, пов'язані з побутовим обслуговуванням населення, торкаються широкого кола прав і законних інтересів як громадян, так і підприємств та організацій побутового обслуговування.

Узагальнення судової практики показало, що у більшості випадків до судів надходять справи по спорах, що випливають з невиконання або неналежного виконання договорів побутового прокату й побутового замовлення, і в основному, вони правильно вирішуються.

Разом з тим у ряді випадків суди допускали порушення норм матеріального та процесуального права. Окремі норми чинного законодавства застосовуються судами неоднаково.

З метою усунення недоліків, а також правильного й однакового застосування законодавства, що регулює договірні зобов'язання між підприємствами (організаціями) побутового обслуговування і громадянами, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність розгляду у суворій відповідності із законом кожної справи, пов'язаної з побутовим обслуговуванням населення.

Правильний і своєчасний розгляд справ цієї категорії має важливе значення в зміцненні законності у правовідносинах по побутовому обслуговуванню населення, забезпеченні неухильного виконання в установлені строки підприємствами побутового обслуговування і громадянами прийнятих на себе зобов'язань, підвищенні якості обслуговування.

2. При вирішенні питання про прийняття позовної заяви судам слід мати на увазі, що по деяких вимогах, що виникли з правовідносин по побутовому обслуговуванню (наприклад, оплата заборгованості за користування предметом прокату, послуги по ремонту радіо-телеапаратури, індивідуальне пошиття одягу на умовах оплати матеріалів у кредит), стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріальної контори. У цих випадках позовна заява може бути прийнята до судового розгляду лише за умови, що закінчився строк для одержання виконавчого напису або немає необхідних для цього документів (ст.70 Закону України "Про державний нотаріат"), коли дана вимога пов'язана з іншими підвідомчими суду вимогами або коли у вчиненні виконавчого напису відмовлено чи сторона оспорює виданий нотаріальною конторою виконавчий напис.

Згідно зі ст.285 ЦПК України спір щодо правильності вимог кредитора, зазначених у виконавчому написі, розглядається за правилами позовного провадження. Тому, якщо суд знайде безпідставною вимогу підприємства побутового обслуговування, що грунтується на виконавчому напису, він скасовує виконавчий напис і відмовляє у задоволенні цих вимог. У тих випадках, коли вимоги обгрунтовані частково, суд скасовує виконавчий напис і постановляє рішення про задоволення їх у цій частині. Виконання в таких випадках провадиться не за виконавчим написом, а на підставі виконавчого листа, виданого у відповідності з рішенням суду.

3. З метою більш повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи слід при її підготовці і в процесі судового розгляду забезпечити збирання всіх необхідних доказів. При цьому насамперед мають бути витребувані документи, що встановлюють характер взаємовідносин сторін, їх права і обов'язки (договір, квитанція, квитанція-зобов'язання, квитанція-замовлення та ін.).

4. При вирішенні позовів про відповідальність, що випливають з договорів побутового обслуговування, судам слід керуватися законом та іншими нормативними актами, що регулюють той вид правовідносин, в який вступили сторони (договори майнового найму, підряду, схову, безоплатного користування майном, комісії), а не нормами, які стосуються зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (глава 40 ЦК України. Належить керуватись також відповідними положеннями Закону України "Про захист прав споживачів".

В разі відсутності спеціальної норми необхідно виходити із загальних положень про зобов'язання, передбачених главами 14-19 ЦК України.

5. Судам слід мати на увазі, що умови договорів побутового обслуговування, які обмежують права громадян у порівнянні із законом, повинні визнаватися недійсними.

Коли окремі правила, що містяться у відомчих нормативних актах, які регулюють діяльність підприємств побутового обслуговування, суперечать закону, судові належить керуватися законом.

Відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" підприємства побутового обслуговування всіх форм власності здійснюють побутове обслуговування на основі укладених ними договорів з споживачами їх продукції, робіт, послуг. Типові договори по окремих видах обслуговування застосовуються у зазначених відносинах, якщо це передбачено сторонами при укладенні договору.

6. Виходячи з правил статей 153, 154 ЦК України, видача й одержання квитанції (квитанції-замовлення, квитанції-зобов'язання) чи іншого документа на підтвердження укладення договору на побутове обслуговування свідчить про згоду сторін з усіма його умовами. Ці умови є обов'язковими для сторін, і суд повинен виходити з них при вирішенні спору, коли не буде встановлено, що вони не відповідають фактичним даним або суперечать чинному законодавству.

7. Оскільки в силу ч.2 ст.273 ЦК України умови і порядок надання майна за договором побутового прокату визначаються загальними правилами про договір майнового найму, при припиненні договору наймач зобов'язаний, як це передбачено ст.265 цього Кодексу, повернути майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або в стані, обумовленому договором. Вартість неповернутого майна може бути стягнута лише у тому разі, коли воно втрачено або приведено в стан, не придатний до використання за призначенням. Тому при розгляді таких позовів підприємств прокату судам належить з'ясовувати, чи є в наявності предмет договору.

8. При визначенні розміру збитків, заподіяних неповерненням майна, суди мають виходити з його роздрібної ціни на час розгляду справи з урахуванням зносу або оцінки, погодженої сторонами при укладенні договору, коли це передбачено законом (наприклад, ч.4 ст.349 ЦК України), Типовим договором і Правилами.

У випадках, передбачених договором або відповідним нормативним актом, розмір збитків визначається у кратному обчисленні.

Процент зносу втраченого або приведеного у непридатність предмета договору встановлюється з урахуванням періоду, на який розрахована його нормальна експлуатація, часу, протягом якого предмет договору фактично використовувався, та інших доказів про його якість.

При необхідності для визначення вартості неповернутого майна призначається експертиза, проведення якої може бути доручено експертам відповідних установ (наприклад, бюро товарних експертиз) або іншим спеціалістам (ст.57 ЦПК України).

9. Оскільки згідно зі ст.209 ЦК України особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише за наявності вини, при вирішенні позовів про відшкодування збитків стороні у договорі побутового обслуговування (прокату та ін.) судам слід мати на увазі, що за час, протягом якого друга сторона не мала можливості повернути предмет договору з не залежних від неї обставин, не повинні стягуватися збитки і пеня, коли інше не передбачено законом або договором. Відсутність вини в таких випадках доводиться особою, яка порушила зобов'язання.

10. При укладенні договору на побутове обслуговування з громадянином, який пред'явив не належний йому паспорт або документ, що його замінює, особа, притягнута згідно із зазначеними документами як відповідач, не може нести відповідальність за невиконання договору, коли доведе, що договір укладено або документ вибув з володіння поза його волею. В цьому разі відповідальність покладається на особу, яка фактично уклала договір з підприємством побутового обслуговування.

Якщо таку особу не буде встановлено, обов'язок по відшкодуванню заподіяних підприємству побутового обслуговування збитків може бути покладено згідно з нормами трудового законодавства на працівника даного підприємства, який допустив недбале виконання службових обов'язків.

11. Договір побутового замовлення є різновидом договору підряду, тому до нього застосовуються також і загальні правила про договір підряду (статті 335-337, 339-342, 346, 347 ЦК України).

Умови договору побутового замовлення, визначені законом і прийнятими відповідно до нього нормативними актами, не можуть бути змінені за погодженням сторін на шкоду інтересам споживача (наприклад, зменшення гарантійного строку). Підприємство побутового обслуговування виконує роботи і надає послуги за цінами і тарифами, що встановлюються ним за домовленістю із споживачами або самостійно, виходячи з попиту і пропозицій, за винятком продукції, товарів і послуг, на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.

В силу ст.44 ЦК України договір має бути укладений у письмовій формі, крім передбачених законодавством випадків, коли допускається укладення договору побутового замовлення в усній формі. Якщо сторонами не додержана встановлена письмова форма, вони не вправі при спорі посилатися на підтвердження угоди або її окремих умов на показання свідків.

12. Вирішуючи питання про наслідки порушення підрядчиком договору побутового замовлення, суд повинен виходити з того, що замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків за наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків.

До істотних належать такі недоліки, які роблять неможливим використання речі відповідно до її цільових призначень, або не можуть бути усунутими відносно даного замовника, або для їх усунення потрібні великі затрати праці та часу, або роблять предмет іншим, ніж передбачено договором.

Якщо в такому разі робота виконувалася з матеріалу замовника, останній вправі вимагати виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості (ст.350 ЦК України).

Підрядчик, який прострочив виконання, відповідає за збитки і за неможливість виконання, що випадково настало після прострочення. В разі втрати замовником інтересу до виконання через прострочку підрядчика, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст.213 ЦК).

Коли підрядчиком приведена у непридатність частина зданого для виконання замовлення комплектного виробу, яку неможливо замінити, замовник вправі відмовитися від одержання іншої частини і вимагати виплати повної вартості всього комплекту і відшкодування інших збитків (ст.350 ЦК).

13. В силу ст.340 ЦК України підрядчик зобов'язаний до початку робіт попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника; про те, що додержання вказівок замовника загрожує міцності або придатності виконуваної роботи; про наявність інших, не залежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи. Якщо підприємство побутового обслуговування не попередило замовника про зазначені обставини, їх наявність не звільняє його від обов'язку якісно виконати роботу (в тому числі і із свого матеріалу) та усунути недоліки без додаткової оплати.

14. Оскільки згідно із загальними правилами про договір підряду підприємство побутового обслуговування зобов'язується виконати певну роботу за завданням замовника на свій риск, при випадковій загибелі, втраті або псуванні предмета договору до його передачі замовникові або неможливості закінчити роботу не з вини сторін, воно не вправі вимагати від замовника відшкодування понесених збитків (витрат на виготовлення чи ремонт предмета договору та ін.) і передбаченої договором винагороди.

15. Угода громадянина всупереч встановленим правилам безпосередньо з працівником підприємства побутового обслуговування про особисте виконання роботи без відповідного оформлення не породжує прав і обов'язків між громадянином і цим підприємством і не може бути підставою для покладення на підприємство відповідальності за невиконання такої угоди, втрату або пошкодження майна.

Майнову відповідальність по такій угоді несе працівник, який взяв особисте зобов'язання виконати роботу.

16. Вирішуючи спори, що виникають з договорів безоплатного користування майном, судам необхідно мати на увазі, що, крім правил статей 257, 259, 260, 262, 265, 271, 272, 324-331 ЦК України, відносини безоплатного користування майном регулюються також окремими спеціальними нормативними актами.

Зокрема, згідно зі статтею 22 Положення про бібліотечну справу в СРСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 березня 1984 р., особи, які одержали книги у користування з державних чи громадських бібліотек і не повернули або зіпсували їх, повинні повернути бібліотеці такі самі книги або, за згодою бібліотеки, - інші рівноцінні книги чи оплатити десятикратну вартість неповернутих або зіпсованих книг.

Договір про передачу інвалідові безоплатно у користування на семирічний строк з наступною заміною автомобіля з ручним керуванням може бути достроково розірваний судом за позовом органів соціального забезпечення в разі, коли в процесі експлуатації автомобіля у інваліда виявлені протипоказання до його водіння і не дозволено оформити довіреність на керування автомобілем іншій особі. Ремонт і технічне обслуговування автомобіля з ручним керуванням, виданого в безоплатне користування інваліду, в період експлуатації провадить станція технічного обслуговування Українського орендного об'єднання "Автосервіс" та виробничого об'єднання "Автозаз" за його рахунок, а капітальний ремонт - один раз протягом п'ятирічного строку з дня надання автомобіля з віднесенням витрат у межах 50 відсотків вартості мотоколяски за рахунок коштів Фонду України соціального захисту інвалідів (п.7 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 1992 р. N 62.

При пошкодженні такого автомобіля третіми особами на останніх може бути покладено обов'язок по відшкодуванню інвалідові збитків у розмірі вартості ремонту автомобіля. Якщо автомобіль не може бути відремонтований, з осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, стягується дійсна вартість автомобіля (з урахуванням амортизації) в доход держави.

17. Вимоги ломбарду про стягнення неповернутої позички, забезпеченої заставою, можуть бути задоволені в тому разі, коли внаслідок зміни державних цін, неправильної оцінки заставленого майна або з інших причин ломбард не може продати його за встановленою договором застави оцінкою (статті 184, 185 ЦК України). Постановляючи рішення про стягнення з боржника на користь ломбарду неповернутої позички, суд одночасно повинен вказати про повернення ломбардом боржникові зданого під заставу майна.

При заявленні третіми особами претензій з приводу належності їм і витребування зданого під заставу до ломбарду майна їх вимоги в силу ст.145 ЦК України мають бути задоволеними лише в тому разі, коли майно було ними втрачено, або викрадено, або вибуло з їх правомірного володіння іншим шляхом поза їх волею.

18. Покупцеві, за яким в силу ст.236 ЦК України визнано право на повернення недоброякісної речі, проданої з гарантійним строком, стягується з продавця вся сплачена за річ сума. При цьому не береться до уваги амортизація цього предмета в період гарантійного строку.

19.

20. Правила ст.414 ЦК про письмову форму договору схову, в якому обома сторонами чи однією з них є громадянин, не виключають в разі спору можливості встановлення тотожності речей, прийнятих на схов, і речей, повернутих охоронцем, на підставі показань свідків, хоча б такий договір і не був укладений у письмовій формі.

Готелі, будинки відпочинку, санаторії, гуртожитки і тому подібні організації відповідають за збереження майна громадян, яке знаходиться у відведених їм приміщеннях, і в тих випадках, коли це майно, крім грошей і дорогоцінностей, не було спеціально прийнято від громадян на збереження (ст.420 ЦК України).

21. Межі майнової відповідальності сторін за порушення договору на побутове обслуговування мають визначатися судом з урахуванням правил статей 203-206, 263, 271, 326, 337, 341, 347, 403, 410, 412, 419, 420, 422 ЦК і умов договору. При цьому, зокрема, слід мати на увазі:

а) залежно від характеру правовідносин і допущених сторонами порушень до збитків можуть бути віднесені витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, коли б зобов'язання було виконано боржником, зокрема:

- за договором побутового прокату - втрата або пошкодження прокатного майна, неодержана плата за користування майном, витрати сторони, викликані невиконанням другою стороною зобов'язання;

- за договором безоплатного користування майном - втрата або пошкодження майна, переданого у користування, витрати сторони, втрата або пошкодження її майна, викликані невиконанням державною або громадською організацією обов'язку передати майно у користування;

- за договором побутового замовлення - втрата або пошкодження майна замовника, його витрати, викликані відмовою від договору в зв'язку з порушенням підрядчиком строку виконання або неусуненням недоліків у роботі; витрати підрядчика за договором, від якого відмовились підрядчик - у зв'язку з неусуненням замовником після попередження обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи, або замовник - з поважних причин не з вини підрядчика;

- за договором комісії - втрата або пошкодження майна, понесені комісіонером витрати і комісійна винагорода - при скасуванні комітентом даного ним доручення або відмові комісіонера від його виконання внаслідок порушення договору комітентом;

- за договором схову - втрата або пошкодження майна, а у випадках, передбачених законом або договором, і викликані цим витрати особи, яка здала майно на збереження, витрати охоронця на усунення шкідливих наслідків, викликаних властивостями майна, зданого на збереження;

б) розмір неодержаних прокатною організацією прибутків за договором прокату визначається, виходячи з вартості прокату за прейскурантом, за всі дні прострочки. З моменту встановлення факту неможливості використання предмета прокату в зв'язку з його несправністю, про що наймодавець був повідомлений, плата за прокат стягуватися не повинна;

в) неустойка (штраф, пеня) стягується лише тоді, коли це передбачено укладеним сторонами договором чи нормативними актами. Якщо при цьому не передбачено інше, збитки в таких випадках відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою;

г) якщо за порушення договору стягується пеня, вона нараховується і стягується у процентному відношенні за кожний день прострочки і розмір її визначається, виходячи із суми простроченої заборгованості за кожний з цих днів. До числа днів прострочки включаються також святкові й вихідні дні.

22. При пред'явленні вимог про стягнення заборгованості і покладенні майнової відповідальності з пропуском строку позовної давності суди повинні з'ясувати причини його пропуску і обговорювати питання про їх поважність.

При цьому слід мати на увазі, що для пред'явлення позовів про стягнення неустойки, а також з приводу недоліків у роботі, що виконується за договором побутового замовлення, встановлений шестимісячний строк давності.

При простроченні виконання понад шість місяців до звернення з позовом стягнення пені обмежується останніми 6 місяцями перед зверненням до суду, якщо не будуть визнані поважними причини пропущення строку давності.

23. При розгляді справ даної категорії судам слід більше уваги приділяти реагуванню окремими ухвалами на виявлені недоліки в роботі підприємств побутового обслуговування і факти порушення прав та охоронюваних законом інтересів громадян і підприємств (організацій).

24. Рекомендувати обласним і Київському міському судам періодично узагальнювати судову практику в справах даної категорії і вживати заходів до усунення виявлених недоліків у роботі судів і причин, що породжують цивільно-правові спори у сфері побутового обслуговування.