Про судову практику в справах про злочини, повязані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в справах про незаконні дії з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами, Пленум Верховного Суду України зазначає, що суди в основному додержують вимог законодавства при розгляді справ даної категорії. Разом з тим у їх діяльності мають місце істотні недоліки.

З метою забезпечення однакового підходу судів до застосування законодавства у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та у зв'язку з питаннями, які при цьому виникають, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на необхідність підвищення рівня судового розгляду справ, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, шляхом забезпечення всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин вчинення цих злочинів. Зокрема, слід перевіряти, чи вжили органи попереднього слідства необхідних заходів для встановлення всіх учасників злочину, виявлення організаторів злочинних угруповань, джерел придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і каналів їх збуту.

2. Розглядаючи справи даної категорії, суди мають керуватись як статтями 229-1 - 229-8, 229-10 - 229-20 Кримінального кодексу України (далі - КК), так і законами України від 15 лютого 1995 р. "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" та "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", а також Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до чинного законодавства України (далі - Перелік), і Таблицями незначних, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу (далі - Таблиці), що затверджуються Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України (далі - Комітет).

Звернути увагу судів на те, що для встановлення виду наркотичного засобу, психотропної речовини, прекурсору чи одурманюючого засобу, їх назв і властивостей, а також належності рослини до культур, які містять наркотичні засоби, необхідні спеціальні знання, а тому в матеріалах справ даної категорії обов'язково повинні бути висновки експертів з даних питань.

3. Об'єктивна сторона злочинів, передбачених статтями 229-1 і 229-6 КК, полягає в незаконному виробленні, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні наркотичних засобів або психотропних речовин. Ті ж ознаки, за винятком виготовлення, названо у ст.229-8 КК і, крім вироблення, - у ст.229-20 КК (щодо прекурсорів). Терміни "вироблення", "виготовлення", "перевезення", "пересилання" визначено Законом "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів".

Проте слід мати на увазі, що вироблення наркотичних засобів - це тільки відокремлення макової соломи чи соку (опію) від рослин маку або листя, суцвіть та смоли від конопель. Більш широкому тлумаченню ця ознака злочину не підлягає.

Під виготовленням прекурсорів треба розуміти процес їх одержання з відповідної вихідної сировини в будь-який спосіб, у будь-якому вигляді (порошок, рідина, суміш тощо), приготування шляхом змішування різних хімічних препаратів або хімічного синтезу (реакції).

Придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів потрібно вважати їх купівлю, отримання в обмін на інші товари або речі, прийняття як оплати за надані послуги, позики, подарунка або сплата боргу, привласнення знайденого, збирання маку чи конопель, а так само залишків цих рослин на пожнивних площах після завершення збирання врожаю. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також коли наркотичні засоби чи психотропні речовини були придбані відповідно до ст.5 Закону "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними". В таких випадках в діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, склад злочину відсутній.

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці).

Перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів полягає в переміщенні їх транспортом з одного місця в інше в межах України. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником або користувачем транспортного засобу, а також спосіб транспортування, відстань, на яку перевезено зазначені засоби й речовини, та місце їх зберігання.

Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транспорт не використовується. Перенесення необхідно розглядати як одну з форм зберігання цих засобів і речовин.

Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - це переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним тощо з одного місця в інше в межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту відправлення посилки, багажу, листа з наркотичними засобами, психотропними речовинами чи прекурсорами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Якщо злочин не був доведений до кінця з не залежних від винного причин (наприклад, останнього було затримано під час оформлення квитанції на відправлення посилки, бандеролі чи вантажного контейнера тощо при їх огляді, в момент їх здачі для пересилання), його дії потрібно кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину.

4. Під незаконним збутом наркотичних засобів і психотропних речовин (ст.229-1 КК), а також прекурсорів (ч.2 ст.229-20 КК) потрібно розуміти будь-які оплатні або безоплатні форми їх реалізації (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичка, введення ін'єкцій володільцем наркотику чи психотропної речовини іншій особі за згодою останньої тощо).

Судам треба мати на увазі, що виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут речовин, віднесених до категорії прекурсорів, визнаються незаконними, якщо ці дії вчинено з порушенням вимог статей 6, 11, 12, 15 Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів". У тих випадках, коли особа придбала у підприємства роздрібної торгівлі прекурсори, включені до списку N 2 таблиці IV Переліку, для використання їх у господарських, технічних чи побутових цілях (наприклад, для виконання малярних робіт, заправки акумуляторів тощо), дії з цими речовинами не можна вважати незаконними.

Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів зокрема може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір, упакування та розфасування, наявність сировини для їх виготовлення, поведінка суб'єкта злочину тощо. Про мету збуту може свідчити також те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє і зберігає їх.

Дії особи, яка під виглядом наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів збуває будь-які інші засоби чи речовини з метою заволодіння грошима або майном, необхідно кваліфікувати як шахрайство та підмовництво до замаху на придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів. Покупці при цьому несуть відповідальність за замах на незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів (ч.2 ст.17 і ст.229-1, або 229-6, або 229-20 КК).

У випадках, коли наркотичний засіб або психотропну речовину було одночасно виготовлено і для власного вживання, і для збуту, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 229-1 і 229-6 КК.

Збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів за іноземну валюту утворює сукупність злочинів, передбачених відповідною частиною ст.80 і ст.229-1 чи 229-20 КК, оскільки в даному разі валютні цінності використовуються як засіб платежу.

Гроші, валютні цінності та інші речі, отримані особою за реалізовані наркотичні засоби, психотропні речовини чи прекурсори, передаються в дохід держави на підставі п.4 ст.81 КПК (за винятком отриманих під час оперативної закупки, які належить повертати їх законному власникові на підставі п.5 ст.81 КПК).

5. Відповідальність за розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин настає за ст.229-2 КК у разі умисного незаконного вилучення цих засобів і речовин з державних чи колективних підприємств, установ, організацій (аптек, баз, складів, лікувально-профілактичних закладів тощо) і в окремих громадян, а також вилучення наркотиковмісних рослин або їх частин з полів господарств чи земельних ділянок громадян до закінчення збирання врожаю. При цьому не має значення, правомірно чи незаконно особа володіла наркотичним засобом, психотропною речовиною або вирощувала наркотиковмісні рослини, які були предметом розкрадання.

Якщо ж урожай зібрано й охорону з поля знято, то збирання залишків наркотиковмісних рослин потрібно розглядати як незаконне придбання наркотичних засобів і залежно від мети вчинених дій кваліфікувати за ст.229-1 чи 229-6 КК. Так само треба кваліфікувати збирання залишків цих рослин з городів громадян, а також самосійного маку чи дикорослих конопель.

Розкрадання наркотичних засобів чи психотропних речовин та їх наступне зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту або без такої, а так само їх збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст.229-2 і ст.229-1 чи 229-6 КК, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч.2 ст.229-1 чи ч.2 ст.229-6 КК.

Судам слід мати на увазі, що виготовлення з викрадених наркотиковмісних рослин, наркотичних засобів нового виду наркотику (з коноплі - гашишу, з макової соломи - опію тощо) утворює сукупність злочинів, передбачених ст.229-2 і ст.229-1 чи 229-6 КК.

6. Об'єктивна сторона злочинів, передбачених ст.229-3 КК, полягає в незаконних посіві або вирощуванні снотворного маку чи конопель.

Судам потрібно враховувати, що згідно з Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. N 6, за наявності відповідного дозволу можуть вирощуватись: мак снотворний - тільки державними підприємствами лікарського рослинництва для виготовлення наркотичних лікарських засобів підприємствами медичної промисловості, коноплі - тільки спеціалізованими підприємствами для промислових потреб і одержання насіння. Юридичні та фізичні особи, які не мають такого дозволу, вирощувати мак снотворний та коноплі не вправі.

Злочин, передбачений ст.229-3 КК, визнається закінченим з моменту висівання насіння або посадки розсади в грунт. Придбання насіння, його пророщування, а також придбання розсади з метою подальшого вирощування маку снотворного чи конопель треба кваліфікувати за ч.1 ст.17, ст.229-3 КК.

За ч.1 ст.229-3 КК кваліфікуються дії осіб, які незаконно посіяли або виростили мак снотворний чи коноплі в кількості менше 500 рослин повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі діяння.

При кваліфікації дій особи за ч.2 ст.229-3 КК за ознакою незаконного посіву або вирощування маку снотворного чи конопель у кількості 500 і більше рослин потрібно виходити з того, що при підрахунку кількості останніх окремою рослиною вважається та, яка має самостійний корінь, а кількість її стебел в розрахунок не береться. При підрахунку кількості рослин різних видів (маку снотворного й конопель) допускається їх складання.

Звернути увагу судів на те, що в разі, коли незаконні посів або вирощування снотворного маку чи конопель було здійснено одноособово чи за попереднім зговором групою осіб з метою збуту - придбання макової соломи чи конопель, цей злочин є закінченим незалежно від реалізації умислу. Дії особи, яка незаконно виростила мак снотворний чи коноплі, а потім незаконно їх зберігала, перевозила, пересилала, збувала або виготовляла з них інші наркотичні засоби, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.229-3 і ст.229-1 чи 229-6 КК.

7. Кримінальна відповідальність за ст.229-4 КК настає за організацію або держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а так само за надання приміщення з цією метою, а за ст.229-11 КК - за організацію або держання дому для вживання одурманюючих засобів, а так само за надання приміщень для такої мети.

Під домом потрібно розуміти жилі або не призначені для проживання приміщення (будинок, квартира, гараж, горище, сарай, склад, підвал, землянка або інше відокремлене приміщення), за умови, що вони призначені організатором чи виконавцем злочину для вживання наркотичних, одурманюючих засобів, психотропних речовин або систематично відвідуються споживачами.

Організацією такого дому є дії однієї чи кількох осіб, що фактично призвели до його створення (підшукання приміщення, готування пристроїв для вживання або виготовлення наркотиків чи психотропних речовин, вербування клієнтів або співучасників, розроблення конспіративних заходів тощо). Організація дому є закінченим складом злочину з моменту вчинення будь-яких спрямованих на це дій.

Держання зазначеного дому - це сукупність дій по підтриманню його функціонування (матеріальне забезпечення, обслуговування клієнтури, здійснення конспіративних заходів тощо).

Під наданням приміщення потрібно розуміти забезпечення можливості одній або кільком особам використати його хоча б один раз для вживання чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або для вживання одурманюючих засобів.

Відповідальність за організацію або держання дому, а так само за надання приміщення для вживання чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або для вживання одурманюючих засобів настає за ст.229-4 чи 229-11 КК незалежно від того, вчинено зазначені дії за плату чи безкоштовно.

Якщо особа поряд з організацією (держанням) дому чи наданням приміщення для вживання або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин незаконно виробляла, придбавала, виготовляла, зберігала з метою збуту або збувала, розкрадала ці засоби чи речовини або схиляла інших осіб до їх вживання, її дії необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.229-4 і відповідно статтями 229-1, 229-2, 229-5 КК.

У випадках, коли приміщення надавалося для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин і одночасно для вживання одурманюючих засобів, такі дії утворюють сукупність злочинів, передбачених статтями 229-4 і 229-11 КК.

Держання дому (надання приміщення) одночасно для вживання чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або для вживання одурманюючих засобів та для розпусти кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст.229-4 чи 229-11 та ст.210 КК.

8. Під схилянням до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст.229-5 КК) потрібно розуміти будь-які умисні ненасильницькі дії, спрямовані на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити їх хоча б один раз (умовляння, пораду, переконування тощо). Відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила інша особа наркотичний засіб або психотропну речовину чи відмовилася це зробити.

Незаконне введення в організм іншої особи проти її волі наркотичного засобу або психотропної речовини, поєднане з насильством, погрозою його застосування чи обманом, потрібно розглядати як злочин, передбачений ст.229-15 КК.

Дії винного, спрямовані на збудження бажання вжити наркотичний засіб або психотропну речовину у двох осіб і більше, належить кваліфікувати за ч.2 ст.229-5 КК у разі, якщо вони охоплювались єдиним умислом винного і вчинялися, як правило, в одному й тому ж місці та без значного розриву в часі. У тих випадках, коли ці дії було вчинено в різні проміжки часу і вони не охоплювались єдиним умислом, має місце повторність злочину.

Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин неповнолітнього охоплюється ч.2 ст.229-5 КК і додаткової кваліфікації за ст.208 цього кодексу не потребує.

Дії особи, яка поряд зі схилянням неповнолітнього до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин залучала його до участі в організації або держанні дому для їх вживання чи виготовлення, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.229-4 і ч.2 ст.229-5 КК.

Якщо особа, яка схиляла когось до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин, збувала ці засоби або речовини споживачеві або брала участь у їх викраденні, незаконному виробленні, виготовленні, придбанні, зберіганні, перевезенні, пересиланні з метою збуту або без такої мети, її дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст.229-5 і відповідно статтями 229-1, 229-2, 229-6 КК.

9. Вирішуючи питання про відповідальність за ст.229-7 КК за порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а так само за порушення правил виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, суди повинні з'ясовувати, які конкретно правила були порушені.

Судам потрібно мати на увазі, що загальні правила обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів встановлено Законом "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів". Більш детально ці питання регламентовано Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. N 6, та нормативними актами Мінагропрому, Мінпрому, Держкоммедбіопрому, МОЗ України.

Від складів злочинів, передбачених статтями 229-1 і 229-3 КК, склад злочину, передбачений ст.229-7 КК, відрізняється тим, що в даному разі особа виготовляє, зберігає, розподіляє, реалізує наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, вчиняє з ними інші дії, висіває або вирощує мак снотворний чи коноплі на законних підставах, але з порушенням правил обігу цих засобів і речовин.

Відповідальність за ст.229-7 КК несуть як посадові, так і інші особи, які у зв'язку з виконанням своїх службових або фахових обов'язків повинні додержувати зазначених правил (зокрема, працівники аптек, а також баз і складів, де зберігаються лікарські препарати, лікувальних закладів, науково-дослідних установ, лабораторій, підприємств, які вирощують наркотиковмісні рослини або виготовляють наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори).

Відповідальність за злочин, передбачений ч.1 ст.229-7 КК, настає лише в тому разі, коли порушення зазначених правил було істотним, тобто створювало реальну небезпеку для здоров'я людей або виходу наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів з-під контролю. Малозначне порушення цих правил відповідно до ч.2 ст.7 КК злочином не визнається.

10. Незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах тягнуть відповідальність за ст.44 КпАП. Кримінальна відповідальність за ст.229-8 КК настає лише в разі повторного вчинення таких дій протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення.

11. При розгляді справ про злочини, передбачені ч.1 ст.229-3 і ст.229-8 КК, судам належить всебічно й повно перевіряти всі обставини, пов'язані з притягненням особи до адміністративної відповідальності. Зокрема, потрібно переконатися, що з моменту накладення адміністративного стягнення не минув річний строк і воно не було зняте, а також що воно є законним і обгрунтованим.

Якщо в судовому засіданні буде встановлено необгрунтованість притягнення особи до адміністративної відповідальності, то одночасно з постановленням судом рішення (винесенням виправдувального вироку, направленням справи на додаткове розслідування) необхідно порушувати питання про скасування постанови про застосування адміністративного стягнення за перше правопорушення.

12. Звернути увагу судів на те, що за змістом ч.1 ст.229-10 КК від кримінальної відповідальності може бути звільнена особа, яка не тільки здала наркотичні засоби, психотропні речовини, а й вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочину, пов'язаного з їх незаконним обігом (ч.1 ст.229-1, ч.1 ст.229-6, ст.229-8 КК).

Здача наркотичних засобів чи психотропних речовин визнається добровільною за умови, що особа мала можливість володіти ними й надалі, але з власної волі здала їх правоохоронним органам, органам влади чи окремим посадовим особам.

Згідно з ч.2 ст.229-10 КК звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання вжитих наркотичних засобів або психотропних речовин (ч.1 ст.229-6 КК) особа, яка не тільки добровільно звернулася до медичного закладу, а й розпочала лікування від наркоманії, за умови, що таке звернення не було пов'язане з її викриттям у вчиненні злочину.

13. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.229-13 КК, полягає в незаконних виготовленні, підробці, використанні або збуті підроблених чи незаконно одержаних документів, які надають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів.

Збутом підроблених чи незаконно одержаних документів, які видаються державними підприємствами, установами або організаціями на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, є будь-яка оплатна чи безоплатна форма їх реалізації (продаж, обмін, сплата боргу тощо) особою, що виготовила чи підробила такий документ, а так само іншою особою, яка усвідомлює фальшивість останнього чи незаконність його отримання.

Використання підроблених або незаконно одержаних документів, що надають право на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин чи прекурсорів, має місце при поданні або пред'явленні цих документів на підприємства чи в установи з метою отримання таких засобів чи речовин. Злочин вважається закінченим з моменту подання або пред'явлення підроблених або незаконно одержаних документів незалежно від того, чи змогла особа отримати наркотичні засоби, психотропні речовини або прекурсори.

Факт одержання таких засобів або речовин має розглядатися як незаконне їх придбання і додатково кваліфікуватися залежно від мети за ст.229-1, 229-6 чи 229-20 КК. Якщо ж дії винної особи було перепинено в момент подання чи пред'явлення фальшивих документів, вчинене треба додатково кваліфікувати як замах на незаконне придбання цих засобів і речовин.

14. Роз'яснити судам, що відповідно до Закону "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" видача лікарем громадянам рецептів на право придбання зазначених засобів і речовин здійснюється за правилами, встановленими МОЗ України.

Умисна видача таких рецептів всупереч цим правилам з корисливих мотивів або з іншої особистої заінтересованості тягне відповідальність за ст.229-14 КК. Злочин вважається закінченим з моменту незаконної видачі рецепта.

15. Відповідальність за ст.229-15 КК настає в разі, коли в організм іншої особи проти її волі за допомогою фізичного або психічного насильства чи обману введено в будь-який спосіб наркотичний засіб чи психотропну речовину. Злочин вважається закінченим з моменту введення зазначеного засобу або речовини.

При вирішенні питання про кваліфікацію цього злочину за ознакою незаконного введення наркотичних засобів або психотропних речовин двом особам і більше (ч.2 ст.229-15 КК) потрібно враховувати, що такі дії повинні охоплюватись єдиним умислом винного і вчинятись, як правило, в одному й тому самому місці та без значного розриву в часі. У випадках, коли зазначені засоби (речовини) було незаконно введено двом особам і більше в різні проміжки часу і це не охоплювалось єдиним умислом, має місце повторність злочину.

Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин слід визнавати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілого (ч.3 ст.229-15 КК) в тих випадках, коли останній за своїм фізичним або психічним станом був неспроможний розуміти характер та наслідки вчинених щодо нього дій або чинити опір (через малолітній вік, фізичні вади, розлад душевної діяльності, хворобливий або непритомний стан тощо). Для визнання незаконного введення таким, що вчинене з використанням безпорадного стану, не має значення, винний сам довів потерпілого до такого стану чи останній виник незалежно від його дій. Але винний обов'язково повинен усвідомлювати, що потерпілий перебуває саме в безпорадному стані.

При визначенні такої кваліфікуючої ознаки даного злочину, як настання смерті потерпілого (ч.3 ст.229-15 КК), необхідно встановити, що це сталося саме внаслідок незаконного введення в організм людини проти її волі наркотичних засобів чи психотропних речовин. При цьому дії винного мають характеризуватися прямим умислом щодо насильницького введення в організм людини зазначених засобів чи речовин і необережністю щодо настання смерті. Вони повністю охоплюються ч.3 ст.229-15 і додаткової кваліфікації за ст.98 КК не потребують.

Якщо ж умисел винного спрямований на позбавлення потерпілого життя, злочинні дії підлягають кваліфікації за ст.94 чи 93 КК. Додаткова кваліфікація за ст.229-15 КК не потрібна, оскільки в даному разі введення в організм наркотичного засобу чи психотропної речовини є способом вчинення умисного вбивства.

16. Звернути увагу судів на те, що відповідальність за ст.229-16 КК настає за відкрите незаконне вживання наркотичних засобів, а так само за вживання їх групою осіб у місцях, що використовуються для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян. Для відповідальності за групове вживання наркотичних засобів не має значення, вживали учасники групи наркотики одночасно чи послідовно, в присутності громадян чи без них.

Під іншими місцями масового перебування громадян треба розуміти вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, під'їзди будинків, підземні переходи, вулиці, площі тощо.

17. Відповідальність за ст.229-17 КК настає за розкрадання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передачу чи продаж іншим особам обладнання, призначеного саме для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин у підпільних лабораторіях, у домашніх умовах тощо.

Під обладнанням потрібно розуміти апарати, пристрої, прилади, призначені для виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин (наприклад, конденсаційна труба, випарювач, генератор пари, прес, необхідні для виготовлення гашишу), або окремі вузли, деталі відповідного агрегата (наприклад, насос для відсмоктування фільтра при перегонці опію). Використані для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин побутові предмети (кухонний посуд, млинок для кави, м'ясорубка тощо) обладнанням, призначеним для вказаної мети, за змістом закону не визнаються.

Розкрадання обладнання для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин із застосуванням насильства (шляхом грабежу, розбою) належить кваліфікувати за ст.229-17 і ст.82, 86, 141 чи 142 КК.

Якщо таке обладнання викрадено без мети використання для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, дії винного мають кваліфікуватися тільки за відповідною статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за розкрадання державного, колективного чи індивідуального майна.

18. Роз'яснити судам, що за ст.229-19 КК кваліфікуються дії особи, яка вчинила розкрадання прекурсорів з метою збуту або збула їх. Розкрадання цих речовин без мети збуту має кваліфікуватися за відповідними статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за злочини проти державної, колективної чи індивідуальної власності.

У разі, коли особа вчинила розкрадання прекурсорів без мети збуту, а через певний проміжок часу збула їх особам, які займаються виготовленням наркотичних засобів або психотропних речовин, вчинене нею потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів за статтями, що передбачають відповідальність за розкрадання державного, колективного чи індивідуального майна, та ст.229-19 КК.

Розкрадання прекурсорів без мети збуту для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин для особистого вживання має кваліфікуватися за сукупністю злочинів як розкрадання державного, колективного або індивідуального майна громадян та готування до незаконного виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин (відповідно за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1, 140, 141, 142, 143 та ч.1 ст.17, ст.229-6 КК), а якщо викрадені прекурсори певний час зберігалися, - то й за ст.229-20 КК.

19. У разі розкрадання з державних або колективних підприємств, установ чи організацій наркотичних засобів, психотропних речовин, обладнання для їх виготовлення чи прекурсорів, вартість яких згідно з приміткою до ст.81 КК має особливо великі розміри, дії винного необхідно кваліфікувати за ст.229-2, 229-17 чи 229-19 та ст.86-1 КК.

20. Однією з кваліфікуючих ознак злочинів даного виду є розмір наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: невеликий (ст.229-8 КК), великий (ст.229-7 КК), великий або особливо великий (статті 229-1, 229-2, 229-6, 229-19, 229-20 КК). При визначенні невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів і психотропних речовин, які знаходяться в незаконному обігу, потрібно керуватися таблицями 1.1 та 1.2 Комітету з контролю за наркотиками, а великих і особливо великих розмірів прекурсорів - таблицею 1.3.

Кримінальна відповідальність за статтями 229-1 - 229-5, 229-15, 229-16 КК настає незалежно від розміру наркотичних засобів і психотропних речовин, а за ст.229-11 КК - одурманюючого засобу.

Вирішуючи питання про кваліфікацію дій винного за ознакою невеликого, великого чи особливо великого розміру, суди повинні мати на увазі, що в тих випадках, коли незаконні дії були пов'язані з наркотичними засобами або психотропними речовинами різних видів, розмір цих засобів (речовин) визначається виходячи з їх загальної кількості. Якщо ж предметом злочину поряд з наркотичним засобом чи психотропною речовиною був ще й прекурсор, об'єднувати їх кількість неприпустимо. Можливо складати лише кількість прекурсорів різних видів.

21. Судам належить суворо додержувати вимог закону про індивідуалізацію покарання. Не допускати послаблення покарання особам, що вчинили злочини, відповідальність за які передбачена статтями 229-1 229-2, 229-4, 229-12, 229-15, частинами 2, 3 ст.229-17, 229-19, 229-20 КК, особам, які були раніше судимі або вчинили злочин в організованій групі чи за наявності інших обтяжуючих обставин.

Поряд з цим необхідно використовувати передбачені законом можливості для призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, особам, винним у вчиненні менш небезпечних злочинів і здатним виправитися без ізоляції від суспільства. Якщо зазначені злочини були вчинені винними з використанням наданих їм по службі прав і повноважень, судам необхідно обговорювати питання про застосування до них додаткової міри покарання - позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Засуджуючи винних у вчиненні злочинів за законом, що передбачає можливість призначення конфіскації майна, суди повинні в кожному випадку обговорювати питання про застосування цього додаткового покарання й наводити в резолютивній частині вироку рішення, прийняте з цього питання. Якщо згідно з санкцією кримінального закону конфіскація майна є обов'язковою (частини 2, 3 ст.229-1, частини 2, 3 ст.229-2, ч.2 ст.229-3, ч.2 ст.229-4, частини 1, 2 ст.229-12, ч.3 ст.229-17, ч.3 ст.229-19, ч.3 ст.229-20 КК), її незастосування може мати місце лише за наявності умов, зазначених у ст.44 КК, і повинно бути мотивовано у вироку.

22. При призначенні покарання особі, яка зловживає наркотичними засобами і вчинила злочин на грунті наркоманії, суд відповідно до ст.14 КК повинен вирішити питання про застосування до неї примусового лікування в місцях позбавлення волі або в спеціальних медичних закладах (залежно від міри покарання).

Застосування примусового лікування можливе лише за наявності необхідних підстав, зокрема мотивованого висновку лікувальної установи (ч.4 ст.324 КПК), в якому повинно бути зазначено, що особа хворіє на наркоманію, потребує примусового лікування і для його застосування немає протипоказань.

23. Звернути увагу судів на те, що при постановленні вироків обов'язково повинно вирішуватися питання про долю речових доказів - наркотичних засобів, психотропних речовин, обладнання для їх виготовлення і прекурсорів. При цьому треба керуватися Інструкцією "Про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких в законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення" (затверджена спільним наказом МВС, СБУ, Генпрокуратури, МОЗ, Мін'юсту і Верховного Суду України від 27 червня 1995 р., зареєстрована Мін'юстом України 10 липня 1995 р. за N 210/746).

24. Зобов'язати суди при розгляді справ даної категорії посилити увагу до з'ясування причин вчинення злочинів та умов, які їм сприяли, і вживати належних заходів до усунення цих обставин.

У разі встановлення під час судового розгляду справи місця вирощування наркотиковмісних рослин, а також відсутності належного контролю за використанням присадибних та інших земельних ділянок громадян, внаслідок чого на них висіваються та вирощуються мак снотворний чи коноплі, суди повинні повідомляти про це органи державної влади для відповідного реагування.

25. Судам касаційної та наглядової інстанцій необхідно посилити нагляд за розглядом справ даної категорії, забезпечити правильне спрямування судової практики, узагальнювати її та вживати заходів до усунення виявлених недоліків.