13.9.5. Ємкості для дезрозчинів перед повторним використанням автоклавують і миють.
13.9.6. Дезінфекцію різних об'єктів при роботі з біологічним матеріалом проводять відповідно до діючих інструкцій, а також цих правил в залежності від виду БПА і характеру матеріалу, що підлягає знезараженню.
13.9.7. В процесі роботи і після її закінчення застосовують наступні способи дезінфекції:
- ватні пробки, супровідну документацію дезінфікують сухогюепрлним або іншим методом;
- знезараження посуду та інших предметів одноразового застосування, виготовлених з полімерних матеріалів, проводять відповідно до виду збудника шляхом автоклавування, після чого їх утилізують згідно з інструкцією від 22.10.93 N 223;
- використані предметні скельця, піпетки, шпателі занурюють в ємкості з дезінфікуючим розчином, потім миють і кип'ятять;
- посуд з фекаліями, сечею та ін. матеріалами від інфекційних хворих і заражених тварин, відпрацьовані чашки Петрі, пробірки з посівами, матраци з зараженими культурами клітин збирають в ємкості з кришками і автоклавують. Залишати вказаний посуд на наступну добу дозволяється, як виключення, в закритих ємкостях з дезрозчином;
- пробірки (флакони) із згустками крові знезаражують тільки із застосуванням дезінфікуючого розчину. При зануренні в дезінфікуючий розчин ємкість беруть анатомічним пінцетом таким чином, щоб бранша увійшла у середину, і занурюють її у нахиленому стані до повного заповнення розчином. При правильному зануренні пухирів повітря не утворюється і ємкість опускається на дно. Після занурення усіх ємкостей пінцет знезаражують. Забороняється видаляти незнезаражені згустки з пробірок (флаконів) шляхом витрушування. Посуд після знезараження миють в гумових рукавичках;
- трупи заражених тварин занурюють в ємкість з дезрозчином і після закінчення робочого дня спалюють в спеціальних печах (крематоріях) або автоклавують протягом години при температурі 132 +-2 град. C, після чого можливе відправлення трупів на утильзавод;
- руки дезінфікують одним з рекомендованих для цієї мети засобів;
- гумові рукавички знімають робочою поверхнею у середину, після чого негайно миють руки.
Руки також миють після зняття захисного одягу, перед виходом з лабораторії, перед вживанням їжі, палінням і протягом дня через інтервали, визначені характером роботи.
Рукавички одноразового використання підлягають автоклавуванню і видаленню з лабораторії. Рукавички, що використовуються багаторазово, миють перед зняттям і після зняття і дезінфікують.
13.9.8. Поточне вологе прибирання приміщень проводиться щоденно після закінчення робочого дня: у "чистій зоні" з застосуванням миючих засобів, в "заразній" із застосуванням дезінфектантів.
Інвентар для прибирання повинен бути промаркованим окремо для "чистої" і "заразної" зон.
Після закінчення роботи його дезінфікують, миють і висушують. Зберігають його окремо в спеціально визначеному приміщенні.
У робочих кімнатах (боксах) проводиться щотижня генеральне прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів шляхом протирання меблів, обладнання, стін, столів. Після вологого прибирання включають ультрафіолетові опромінювачі (УФ). Скляні поверхні опромінювачів протирають ганчіркою, змоченою спиртом, не ріже ніж 1 раз на тиждень.
13.9.9. У приміщеннях (боксах), де проводять серологічні дослідження, забороняється застосовувати для дезінфекції препарати, до складу яких входять хлор і аміак.
13.9.10. В лабораторіях діагностики СНІД поверхні столів і всі предмети, що торкались досліджуваного матеріалу, знезаражують тільки 70 град. спиртом.
13.9.11. Забороняється обробляти спиртом оптичну частину спектрофотометрів, гребінки промивачів для планшет. Після проведення досліджень гребінка промивача для імунологічних планшет промивається теплою дистильованою водою (30-37 град. C) для уникнення забиття капілярів кристалами солей.
13.9.12. Робочі поверхні в приміщеннях ПЛР-генодіагностичної лабораторії до і після роботи з клінічним матеріалом обробляють дезрозчином, потім 70% етиловим спиртом і УФ.
13.9.13. У кімнаті виготовлення реакційної суміші ПЛР-генодіагностичної лабораторії робочі поверхні обробляють 70% етиловим спиртом і УФ.
13.9.14. Відповідальність за знезараження матеріалу покладається на керівника структурного підрозділу або призначеного для цього фахівця.
13.10. Правила роботи в автоклавній
13.10.1. Парові стерилізатори (автоклави) можуть бути будь-якої конструкції, якщо вони забезпечують ефективне знезараження об'єктів і конденсату.
13.10.2. Автоклави встановлюють в окремих приміщеннях (автоклавних, стерилізаційних), площею не менше 10 кв.м. Установку, пуск та експлуатацію автоклава здійснюють відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94 та цих правил.
13.10.3. Приміщення автоклавної повинне мати природне освітлення, примусову витяжну вентиляцію, фрамугу або кватирку.
13.10.4. Підлога в приміщенні для електричного автоклава повинна бути з ізолюючого матеріалу, допускається із плитки при умові покриття її на робочих місцях ізолюючими килимками, передбаченими ДНАОП 0.00-1.21-98 та ПТЕ.
13.10.5. Двері та вікна автоклавної повинні відчинятися назовні. Забороняється встановлювати засклені двері, під час роботи автоклава замикати двері.
13.10.6. Приміщення автоклавних використовують тільки за прямим призначенням. Забороняється проведення в них будь-яких інших робіт.
13.10.7. Автоклав встановлюється так, щоб його зручно було обслуговувати з усіх боків. Відстань від стін до автоклава повинна бути не менше 0,8 м, для шафових автоклавів - не менше 1,5 м від стіни (в бік відкриття кришки).
13.10.8. На кожний автоклав, встановлений в лабораторії, повинен бути паспорт та розроблена і вивішена на видному місці в автоклавній інструкція з його експлуатації. Дозвіл на введення в експлуатацію записується в паспорті автоклава.
13.10.9. Підключають автоклави до електромережі у відповідності з електротехнічними правилами та нормами, через електрошиток з рубильником, запобіжниками, контрольними приладами - амперметром та вольтметром. Категорично забороняється вмикання автоклава в штепсельну розетку. Забороняється підключати до електрощитка інші електричні прилади.
13.10.10. Автоклав повинен мати справний манометр, опломбований організацією, що здійснює їх повірку, встановлений так, щоб його показання були легко видні працюючим.
13.10.11. На шкалі манометра має бути проведена червона риска, яка вказує на робочий тиск у посудині або прикріплена металева пластинка, пофарбована в червоний колір і щільно прилягає до скла манометра.
13.10.12. Повірка та клеймування (пломбування) манометрів проводиться не рідше одного разу на рік (незалежно від терміну їх роботи). Крім цього, не рідше одного разу на 6 місяців власник автоклава має проводити додаткову перевірку робочих манометрів контрольним манометром із занесенням результатів до журналу контрольних перевірок. Якщо немає контрольного манометра, допускається додаткову перевірку проводити перевіреним робочим манометром, який має однакову шкалу і клас точності з манометром, що перевіряється.
13.10.13. Манометр не дозволяється застосовувати у випадках, коли:
- відсутня пломба або клеймо з відміткою про проведення перевірки;
- прострочений термін перевірки;
- стрілка манометра під час його виключення не повертається на нульову відмітку шкали на величину. Яка перевищує половину погрішності, що допускається для цього приладу;
- розбите скло або інші пошкодження, що можуть впливати на правильність його показань.
13.10.14. Технічне освідчення (зовнішній, внутрішній огляд, гідравлічне випробування) автоклавів проводяться згідно до вимог ДНАОП 0.00-1.07-94 та нормативних документів МОЗ.
13.10.15. Відповідальність за безпечну експлуатацію автоклавів покладається на працівника лабораторії, який пройшов навчання та перевірку знань і має посвідчення на право роботи з автоклавом. Посвідчення повинні зберігатися на робочому місці.
13.10.16. Підготовка відповідальних працівників лабораторії із складанням екзамену проводиться 1 раз на рік (див. п. 12.1.6).
13.10.17. При виявленні несправностей, а також порушень правил та інструкцій при експлуатації автоклавів відповідальний працівник повинен вжити заходи щодо усунення їх, а в разі необхідності вжити заходи щодо виведення автоклавів із роботи.
13.10.18. Ремонт автоклава дозволяється проводити тільки спеціалісту, який має посвідчення на право ремонту приладів, що працюють під тиском.
13.10.19. Проведена стерилізація (знезараження) фіксуються у журналі (ф. 257/0).
13.10.20. Роботу автоклавів перевіряють при кожному завантаженні хімічними тестами (термохімічними індикаторами) і максимальними термометрами та щомісячно - бактеріологічним методом відповідно до МВ N 15/6-5 від 28.02.91.
13.10.21. Ефективність знезараження щомісячно контролюють шляхом висіву знезараженої автоклавуванням культури мікроорганізмів, з якою працюють в лабораторії.
13.10.22. Перенесення матеріалу для знезаражування у середині підрозділу здійснюється у спеціальних ємкостях з кришками (баках, біксах, відрах).
13.10.23. В кінці робочого дня приміщення автоклавної знезаражується шляхом протирання підлоги та стін дезінфікуючим розчином.
Категорично забороняється:
- залишати працюючий автоклав без нагляду;
- заливати воду в автоклав, коли він знаходиться під тиском;
- працювати з автоклавом, який має дефекти;
- допускати в автоклавну під час роботи осіб, що не мають відношення до роботи автоклава;
- зберігати в автоклавній сторонні предмети, захаращувати та забруднювати приміщення.
13.11. Правила роботи в установах, де проводиться підготовка з мікробіології, вірусології, лабораторної імунології, паразитології
13.11.1. Приміщення кафедр мікробіології (відділень) вищих та середніх навчальних закладів та установ післядипломної освіти училищ, повинні розміщуватись в окремому будинку або ізольованому крилі будинку. Блок приміщень кафедри повинен бути ізольованим від науково-дослідницьких лабораторій кафедри.
13.11.2. Приміщеннях кафедри необхідно чітко розподілити на зони:
"Чиста зона"
- гардеробна для студентів, слухачів, курсантів, лікарів (далі - студентів) та співробітників кафедри - зняття верхнього одягу і одягання спеціального одягу (халати, шапочки (косинки), тапочки);
- кімната для прийому їжі для студентів і співробітників;
- кабінети для викладачів (зав. кафедрою, професорська, доцентська тощо);
- конференц-зал;
- кімната для учбово-методичної роботи (для позааудиторної роботи студентів), таблична, складські приміщення, туалет, душова;
- виготовлення поживних середовищ;
- стерилізаційна;
- мийна;
- препараторська;
- лаборантська;
- пральна з кімнатою для сушки спецодягу.
"Заразна зона"
- учбові кімнати для практичних занять із студентами;
- кімната для підготовки учбового матеріалу;
- автоклавна для знешкодження матеріалу;
- люмінесцентна;
- термостатна.
13.11.3. Перед початком роботи викладачі і студенти повинні переодягтися в спеціальний одяг (халат, шапочка/косинка), змінне взуття, що легко обробляється дезінфікуючим розчином).
13.11.4. Після закінчення занять спецодяг складається в індивідуальні поліетиленові пакети (халати і шапочки окремо від змінного взуття). З цих індивідуальних поліетиленових пакетів формується великий груповий мішок на групу, котрий зберігається до наступних занять.
13.11.5. Учбові кімнати повинні бути обладнані учбовими столами, поверхня яких легко обробляється, і стільцями з гігієнічним покриттям. Усі робочі місця повинні бути промарковані.
13.11.6. Учбові столи повинні бути обладнані згідно п. 13.3.1 цих Правил. Увесь посуд маркується написами, що не стираються.
13.11.7. На посуді з матеріалом, що досліджується, повинні бути написи: найменування матеріалу або культури (за бінарною номенклатурою), дата посіву, номер робочого місця.
13.11.8. Перенесення матеріалу з однієї ємкості в іншу (незалежно біологічний матеріал або хімічна речовина) здійснюється за допомогою груші, дозатора тощо. Піпетування ротом суворо забороняється.
13.11.9. Перенесення посівів з матеріалом, чистих культур в межах заразної зони здійснюється в кюветах з бортиками або металевих біксах, окремо від об'єктів, що не підлягають знезараженню.
13.11.10. Після закінчення учбового заняття або роботи із заразним матеріалом усі заражені об'єкті з учбового класу видаляються, робочі місця знезаражуються.
13.11.11. Формування ємкостей для знезараження проводиться безпосередньо в учбових кімнатах. Знезараження матеріалу здійснюється за допомогою автоклавування, з обов'язковим контролем відповідно до МВ N 15/6-5 від 28.02.91.
13.11.12. Всі учбові кімнати й інші приміщення, де проводиться робота з заразним матеріалом, повинні бути обладнані бактерицидними лампами.
13.11.13. На першому занятті усі студенти повинні пройти інструктаж з питань біологічної безпеки і безпеки праці в лабораторіях, а на другому - здати залік з цих питань, з особистим підписом кожного. Тільки після цього студенти можуть бути допущені до роботи із біологічним матеріалом.
13.11.14. Усі інші заходи, що стосуються охорони праці, виконання вимог протиепідемічного режиму, порядку ліквідації аварій в лабораторії тощо здійснюються відповідно до діючих державних санітарних правил.
14. Порядок дій при ліквідуванні аварій та нещасних випадках під час роботи в лабораторіях
14.1. Мікробіологічні лабораторії повинні мати на випадок ліквідації наслідків аварії аптечку термінової медичної допомоги (далі - аптечку). В аптечці повинні бути: 70 град. спирт, альбуцид, перекис водню, йод, перманганат калію в наважках по 0,05 (3 шт.), наважки деззсасобів (зберігати окремо), стерильна дистильована вода, набір антибіотиків специфічної дії, очні піпетки, шприц для приготування розчинів антибіотиків, ножиці, напальчники (1 - 2 на кожного працівника), рукавички гумові, лейкопластир і перев'язувальні матеріали.
Термін придатності препаратів і комплектність аптечки перевіряє відповідальна особа, призначена керівником підрозділу.
14.2. В лабораторіях дослідних інститутів, що проводять дослідження БПА зі зміненими властивостями, повинен бути запас препаратів для імунопрофілактики та антибіотиків, що застосовуються при інфекціях, із збудниками яких працює лабораторія (на 3 - 4 особи).
14.3. При аваріях і нещасних випадках, пов'язаних з інфікуванням, отруєнням, пораненням, опіком, постраждалий (особисто або присутні працівники) зобов'язаний негайно сповістити про це завідуючого лабораторією.
14.4. При аварії під час роботи з інфекційним матеріалом (биття посуду, розприскування зі шприцу або піпетки, або при зараженні (розтині) тварин, а також в усіх випадках, що ведуть до забруднення заразним матеріалом навколишніх предметів, одягу або відкритих частин тіла працівників), персонал, який при цьому присутній, зобов'язаний негайно провести знезараження приміщення, обладнання і предметів, що могли бути інфіковані, а також провести самознезараження.
14.5. Для ліквідації наслідків аварії застосовують такі методи знезараження:
- поверхню підлоги, столу, стільця або приладу, забрудненого заразним матеріалом, заливають дезрозчином або накривають серветкою з адсорбуючого матеріалу, рясно змоченою дезрозчином, яка повністю покриває площу забруднення;
- забруднені стіни, бокові поверхні меблів, інвентар, прилади і апарати багато разів обмивають тампонами, рясно змоченими дезінфікуючими розчинами;
- всі забруднені предмети, інструменти і матеріали занурюють в бак з дезінфікуючим розчином;
- забруднений одяг знімають і замочують у дезінфікуючому розчині;
- забруднене взуття обмивають тампонами, рясно змоченими дезрозчином.
14.6. Всі заходи по знезараженню при аварії виконують у захисних костюмах інструментами (пінцети, корнцанги тощо) лікарі або лаборанти під наглядом лікаря. Молодший медичний персонал залучається до прибирання лише після закінчення знезараження.
14.7. Після закінчення робіт по знезараженню персонал знімає і здає для знезараження засоби індивідуального захисту, спецодяг і миється під душем.
14.8. Про аварію, що відбулася, і проведені заходи завідуючий лабораторією доповідає керівнику установи. Керівник установи вирішує питання про необхідність медичного нагляду.
14.9. Про всі нещасні випадки, свої і чужі помилки, що сталися при роботі з біологічним матеріалом, працівники зобов'язані інформувати керівника підрозділу.
14.10. Завідуючий лабораторією (керівник підрозділу) може тимчасово (до прийняття рішення керівником установи) відсторонити від роботи з БПА осіб, які допустили порушення цих правил і працювали неуважно і недбало.
14.11. Особи, які систематично порушували ці правила, можуть бути усунені від роботи з біологічним матеріалом розпорядженням керівника установи.
14.12. При аварії, пов'язаній з биттям посуду, в якому знаходились хімічні речовини, їх слід негайно нейтралізувати, після цього провести прибирання. До проведення перелічених заходів персоналу не дозволяється залишати приміщення без дозволу завідувача лабораторією, якщо подальше перебування в даному приміщенні не викличе небезпеки для здоров'я.
- При проливанні неотруйних розчинів достатньо витерти поверхню столу ганчіркою, тримаючи її в гумовій рукавичці, після чого добре прополоскати ганчірку, вимити водою стіл і рукавички.
- Якщо пролита кислота, поверхню засипають піском, потім видаляють просочений пісок лопаткою і засипають содою або 2% розчином аміаку, потім їх також видаляють і промивають це місце великою кількістю води.
- При проливанні вогненебезпечних рідин негайно виключають всі газові пальники і нагрівальні прилади. Місце аварії засипають піском. Забруднений пісок збирають неметалевими совками.
- При забрудненні отруйними речовинами спецодяг та рушники варто негайно перемінити і передати для нейтралізації і прання.
- Пролита ртуть повинна бути негайно видалена за допомогою скляної пастки з гумовою грушею. Дрібні частки ртуті збирають ганчіркою, змоченою 0,1% розчином марганцевокислого калію з додаванням 5 куб.см концентрованої соляної кислоти на 1 куб.дм. Рекомендується також застосовувати вологий папір. Крапельки ртуті, добре прилипають до вологого паперу, і можуть бути перенесені разом з ним в банку з водою. При збовтуванні води в банці, закритій гумовою пробкою, ртуть відділяється від паперу і падає на дно.
Крім механічного очищення поверхонь від ртуті обов'язково застосовують демеркуризацію хімічним засобом. Для цього рекомендується користуватися 0,2% розчином марганцевокислого калію, підкисленого соляною кислотою або 20% водним розчином хлорного заліза. Після демеркуризації в приміщенні обов'язково проводиться аналіз повітря на присутність парів ртуті.
14.13. У випадку загорання проводів або електроприладів їх необхідно негайно відключити і гасити полум'я за допомогою сухого вуглекислотного вогнегасника, покривала з азбесту або сухим піском, не торкаючись до електропроводів та приладів.
14.14. При виникненні пожежі персонал лабораторії повинен, повідомивши про це адміністрацію, самостійно приймати необхідні заходи для її ліквідації, а саме: негайно зачинити усі вікна, фрамуги, кватирки, виключити електроприлади, газові пальники і вентиляцію, винести з лабораторії горючі рідини, балони із зрідженими газами, лужні метали і фосфор; застосувати засоби пожежогасіння. Полум'я необхідно гасити такими засобами:
- лужні метали і фосфор - сухим піском;
- при загоранні рідин (речовин), що змішуються з водою, або таких, що легко займаються - вогнегасниками, струменем води, піском, вовняною ковдрою;
- при загоранні речовин, які не змішуються з водою - вуглекислотними вогнегасниками, піском, покривалами, починаючи з периферії. Категорично заборонено використовувати воду;
- палаючі дерев'яні частини - всіма вогнегасячими засобами.
У випадку будь-яких непередбачених аварійних ситуацій персонал, що працює у боксі, повинен негайно скористатися звуковою сигналізацією і засобами пожежогасіння.
14.15. При пораненнях будь-якого ступеню, отруєннях, опіках постраждалому на місці надають першу допомогу і направляють його до медичної установи. При необхідності викликають лікаря на місце.
14.16. Надання першої допомоги:
При забрудненні заразним матеріалом:
- відкриті ділянки тіла обробляють дезрозчинами або 70% етиловим спиртом;
- при попаданні інфекційного матеріалу на слизові оболонки: рот прополіскують 0,5% розчином соди, або 0,05% розчином перманганату калію; очі промивають 0,05% розчином перманганату калію або закапують 30% розчин альбуциду; в ніс закапують 30% розчин альбуциду.
При нещасних випадках, пов'язаних з пораненням, укусом зараженою твариною або іншими порушеннями шкіряних покривів, необхідно видушити з ранки кров і обробити її настойкою йоду, при роботі з рикетсіями - додатково на рану покласти на 5 хвилин компрес з 5% розчином лізолу або зробити ванночку з того ж розчину.
При незначних забиттях забезпечити постраждалому органу спокій і прикладати до нього холодний компрес.
При порізах не торкатися до рани руками або сторонніми предметами, шкіру навкруги рани змастити йодом, накласти стерильну пов'язку і забинтувати. Якщо рана велика, потерпілого направляють до лікаря.
При термічних опіках уражене місце слід змочити етиловим спиртом або 3-5% розчином марганцевокислого калію і маззю від опіків або 3-5% розчином свіжовиготовленого таніну.
При важких опіках повинна бути надана спеціальна медична допомога. Якщо загорівся одяг, слід спочатку загасити полум'я, накинувши вовняну або азбестову ковдру або іншим способом, після чого зняти з постраждалого одяг і викликати лікаря.
При хімічних опіках необхідно видалити зі шкіри речовину, що викликала опік, відповідним розчинником, уражену частину тіла обробити спиртом.
При опіках їдкими речовинами, що розчиняються у воді (кислоти, луги) - швидко промити місце опіку великою кількістю води (для цього в лабораторії необхідно мати спеціальний гумовий шланг, який легко одягається на кран), потім (при опіках кислотою) вражену ділянку шкіри обробити 5% розчином питної соди, а при попаданні на шкіру лугів - 4% розчином оцтової або 2% розчином борної кислоти.
При попаданні в очі кислоти або лугу - промити їх струменем води, осушити рушником, після цього звернутися за медичною допомогою.
При попаданні кислот або лугів на одяг - негайно нейтралізувати уражену ділянку водним розчином аміаку, соди або кислоти.
При значних поверхнях опіку - обмити уражені ділянки водою і негайно викликати швидку допомогу.
При ураженні електричним струмом, якщо людина залишилася в дотику з струмопровідними частинами, необхідно негайно відключити струм. При неможливості швидкого відключення особа, яка надає допомогу, повинна ізолювати руки гумовими рукавичками, сухою ганчіркою, частиною одягу, стати на гумовий килимок або суху дошку і відокремити постраждалого від струмопровідних частин, користуючись (по можливості) однією рукою.
Після звільнення потерпілого від електричного струму йому необхідно надати першу допомогу і, незалежно від його стану, обов'язково викликати лікаря або терміново доставити потерпілого до лікувального закладу.
Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, але до цього був в непритомному стані, його необхідно покласти в зручну позу, ні в якому разі не дозволяючи йому рухатися і до прибуття лікаря забезпечити цілковитий спокій, постійно спостерігаючи за диханням та пульсом.
Якщо потерпілий знаходиться без свідомості, але зберігає стійке дихання і пульс, його необхідно покласти в зручну позу, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт, збризнути водою і забезпечити цілковитий спокій, постійно спостерігаючи за диханням і пульсом. Якщо потерпілий дихає рідко і судомно або при відсутності у потерпілого ознак життя (дихання та пульсу), йому необхідно робити штучне дихання та масаж серця.
15. Електробезпека
15.1. Усі електроприлади повинні знаходитися під постійним наглядом електротехнічного персоналу.
15.2. Електрообладнання і електроприлади при напрузі більше 42 V, а також те, що може виявитися під напругою, повинно бути надійно заземлено і до нього має бути вільний доступ.
15.3. На підлозі перед кожним електроприладом повинен бути гумовий килимок.
15.4. Електроплитки та інші нагрівальні прилади встановлюють на підставках з теплоізоляційного матеріалу.
15.5. Біля кожного електроприладу повинна бути інструкція з експлуатації з коротким описом приладу.
15.6. Перед використанням електроприладів ретельно перевіряють їх справність. Про усі виявлені дефекти ізоляції електроприводів, несправність апаратів, штепсельних вилок, розеток, заземлення, засобів захисту тощо негайно повідомляють адміністрацію.
15.7. При припиненні подачі електроенергії, пошкодженні заземлення або ізоляції електропроводів, появі іскор та вогню між проводами або в електроприладах їх негайно відключають від електромережі.
15.8. Залишаючи приміщення лабораторії, необхідно переконатися, що всі електроприлади відключені від електромережі.
15.9. Заходи з попередження виникнення зарядів статичної електрики здійснюються відповідно з правилами захисту від статичної електрики.
15.10. Персонал повинен бути попереджений про небезпеку наступних явищ:
- мокрі або вологі поверхні біля електрообладнання;
- довгий незакріплений електричний шнур, неякісна (порушена) ізоляція кабелів;
- перевантаження електроланцюга при застосуванні трійників;
- обладнання, яке іскрить, поряд з легкозаймистими рідинами та парами;
- несправне обладнання, що включено.
15.11. З метою попередження електротравм забороняється:
- порушувати правила користування та працювати з несправними електричними приладами;
- торкатися руками або металевими предметами до корпусів електрообладнання і оголених проводів;
- зберігати біля електроприладів одяг та легкозаймисті матеріали, захаращувати підходи до електричних приладів;
- переносити включені прилади та залишати їх без нагляду;
- гасити пожежу в електроприладах водою, хімічними пінними вогнегасниками;
- працювати:
- поблизу відкритих струмопровідних частин електроприладів;
- у вологих приміщеннях з електроприладами напругою вище 42 V.
16. Пожежна безпека
16.1. Пожежна безпека забезпечується проведенням організаційних, технічних та інших заходів відповідно до правил пожежної безпеки в Україні.
16.2. Приміщення лабораторій повинні бути забезпечені автоматичною пожежною сигналізацією, вогнегасниками, які розташовують в добре доступних місцях. Бокс забезпечують вогнегасником та азбестовою або вовняною ковдрою.
16.3. Підходи до засобів пожежогасіння повинні бути вільними.
16.4. При вводі газової мережі до лабораторії встановлюють загальний аварійний газовий кран, який закривають наприкінці дня.
16.5. Для попередження виникнення пожежі забороняється:
- палити у виробничих приміщеннях;
- залишати та зберігати папір, вату, марлю, спирт та інші легкозаймисті речовини та матеріали на шафах та поза ними, на радіаторах центрального опалення, поблизу палаючих пальників, електричних проводів і приладів;
- зберігати легкозаймисті, вибухові та вогненебезпечні речовини (бензин, скипидар, ефір, фото- і кіноплівку тощо) без дотримання правил безпеки;
- нагрівати легкозаймисті речовини на відкритому вогні, електроплитах тощо;
- залишати без нагляду включені електроприлади, електричне освітлення, запалені газові пальники;
- прибирати випадково пролиті легкозаймисті речовини при запалених пальниках і включених електроприладах;
- запалювати вогонь, включати електроприлади, якщо в приміщенні відчувається запах газу;
- порушувати електропроводку, заставляти шафами, завішувати плакатами, картинами, газетами тощо електропроводи, електровимикачі, розетки;
- захаращувати коридори, переходи, виходи, сходи і доступи до протипожежних засобів шафами, столами та іншими предметами;
- користуватися саморобними, несправними або з відкритою спіраллю електронагрівальними приладами.
"Санітарний лікар України",
N 1-4, 2005 р.