Щодо визначення обсягу електроенергії, яка використовується в господарській діяльності, та внесення його до складу валових витрат платника податку

Мінпаливенерго України розглянуло запити енергопостачальних організацій щодо визначення обсягу електроенергії, яка використовується в господарській діяльності, та внесення його до складу валових витрат платника податку і клопоче перед ДПАУ про таке.

Електроенергія - це товар, особливі технологічні характеристики якого виключають можливість складування, тобто наявність залишків на початок та кінець звітного періоду.

Однією із характерних ознак неперервного технологічного процесу передачі та постачання електроенергії споживачам України є неможливість одночасного технічного забезпечення визначення (фіксування), в тому числі в єдиному часі, обсягів надходження електроенергії в електричну мережу ліцензіата та обсягів корисно спожитої та оплаченої електроенергії. У результаті цього між обсягами відпущеної електроенергії в електромережу ліцензіата та обсягами корисного відпуску електроенергії споживачам завжди спостерігається небаланс, який відповідно до галузевих керівних документів визначається розрахунковим шляхом і називаєтеся звітними технологічними витратами електроенергії.

Звітні технологічні витрати електроенергії складаються: з фізичних втрат електроенергії в елементах електричних мереж при їх фактичних режимах роботи; витрат електроенергії на власні потреби електричних підстанцій та розподільчих пунктів; втрат, зумовлених фактичними метрологічними похибками засобів обліку електроенергії та існуючою технологією постачання та обліку електроенергії споживачам, у тому числі населенню.

Розрахунки технологічних витрат електроенергії у елементах електромереж та на власні потреби підстанції і розподільчих пунктів здійснюються за певних умов та припущень відповідно до ГКД 34 09 104-96.

Величина ТВЕ, яка обумовлена фактичними метрологічними похибками засобів обліку електроенергії, а також існуючою технологією постачання електроенергії споживачам, визначається оціночно, так як вона залежить від похибок приладів обліку, забезпеченості енергопостачальника кваліфікованим і добросовісним персоналом, а також соціальної захищеності населення та морального рівня споживачів.

З цієї причини звітні технологічні витрати електроенергії у документах бухобліку не значаться.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, повинні грунтуватися тільки на даних бухгалтерського обліку.

Первинними документами в бухобліку енергопостачальних компаній є акт купівлі-продажу електроенергії з випискою податкової накладної від ДП "Енергоринок" та рахунки-фактури на відпущену електроенергію споживачам також з випискою податкових накладних. Отже, податкові зобов'язання перед бюджетом визначаються податковими накладними, виписаними споживачам, та фактичною оплатою спожитої електроенергії населенням. Після отримання податкової накладної від ДП "Енергоринок" у постачальників електроенергії, в свою чергу, згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються "витрати з придбання електричної енергії" у обсягах згідно з первинними документами бухобліку.

Разом з тим, відповідно до п. 5.3 - 5.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", звітні значення технологічних витрат електроенергії не входять до переліку, яким визначені обмеження віднесення витрат до складу валових витрат. До того ж п. 5.11 ст. 5 цього Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в Законі, не дозволяється.

Виходячи з вище викладеного, Мінпаливенерго вважає, що до складу валових витрат повинна включатися вся вартість придбаної електроенергії за розрахунковий період відповідно до документів первинного бухобліку.