МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 18-636 від 19.09.2002
Про оплату праці працівників, які працюють за кордоном
Управління політики оплати праці розглянуло ваш лист щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року N 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер", який надійшов з Міністерства фінансів України, і повідомляє.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" термін відрядження за кордон не може перевищувати 60 днів.
У випадку, коли працівники виконують роботу за кордоном більше ніж 60 календарних днів, це вважається роботою за кордоном. У цьому випадку необхідно керуватись Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном, затвердженими постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 25.12.74 N 365, і постановою Держкомпраці колишнього СРСР від 08.06.90 N 225 "Про вдосконалення організації та оплати праці радянських спеціалістів, відряджених за кордон по лінії економічного та технічного співробітництва", норми яких чинні відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", постановою Мінпраці України від 22.03.93 N 16 "Про оплату праці в карбованцях працівників, відряджених за кордон по лінії економічного і технічного співробітництва", наказом Мінпраці України від 16.01.96 N 4 "Про внесення змін до постанови Мінпраці України від 22.03.93 N 16", а також постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1999 N 1246 "Про упорядкування умов оплати праці працівників дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном" (зі змінами).
Оплата праці працівників, направлених на роботу за кордон, здійснюється згідно з контрактом, укладеним з підприємством (організацією) відповідно до чинного законодавства.
Умови оплати праці (вибір системи оплати праці, встановлення конкретних показників умов і розмірів преміювання, умов виплати і розмірів доплат і надбавок) та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж це передбачено чинним законодавством, колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.
У контракті можуть також визначатись умови підвищення або зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці.
Крім того, у контракті можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством.
Отже, у контракті мають бути визначені права, обов'язки та відповідальність сторін, а також умови матеріального забезпечення і умови праці працівників.
Заступник начальника управління - начальник відділу Л.І.Колеснікова-Гузевата "Все про бухгалтерський облік",
N 88, 27 вересня 2002 р.