Стосовно виконання комерційними банками вимог статті 7 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"

У зв'язку з чисельними запитами, які надходять на адресу Національного банку України стосовно виконання комерційними банками вимог статті 7 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" звертаємо Вашу увагу на наступне.

Лист НБУ від 12.10.2000 N 28-311/3803-6857 не є нормативно-правовим актом Національного банку України, не встановлює порядок і форми повідомлень правоохоронним органам. Він має роз'яснювальний характер і звертає увагу банків на необхідність дотримання вимог статті 7 вищевказаного Закону. Слід зазначити, що банки мають керуватися усім чинним законодавством, з урахуванням конкретних обставин у кожному окремому випадку, виходячи як з норм, що регулюють захист інтересів клієнтів щодо забезпечення банківської таємниці, так і з норм законів та світового досвіду щодо боротьби з "відмиванням" коштів, отриманих злочиним шляхом, зокрема, від наркобізнесу. Мається на увазі, що банки повинні діяти за принципом "знай свого клієнта" з тим, щоб забезпечувати проведення лише правомірних операцій і не бути залученими до незаконних дій щодо "відмивання брудних грошей".

Стосовно органів, яким слід повідомляти про операції, визначені у вказаному Законі, то в цьому випадку банки мають керуватися статтею 112 Кримінально-процесуального кодексу України, якою встановлено підслідність злочинів. Зокрема, розслідування злочинів, передбачених статтями 229 - 229-4, ч.1 статті 229-5, а також статтями 229-6 - 229-8, 229-11 - 229-20 Кримінального кодексу України, які передбачають різні склади злочинів, пов'язаних з незаконим обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, віднесено до компетенції слідчих органів внутрішніх справ, а ч.2 статті 229-5, відповідно, - до компетенції слідчих прокуратури.

Слід зазначити, що згідно з вимогами положень статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" установи банків гарантують їх клієнтам і кореспондентам збереження таємниці по операціях, рахунках та вкладах. Відповідно до цієї статті Закону довідки по рахунках і вкладах громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що знаходяться в їх провадженні.

Одночасно, ч.2 статті 7 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" зобов'язує банки протягом двадцяти діб повідомляти відповідні правоохоронні органи про громадян, одноразові грошові вклади і перекази яких перевищують тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.

Враховуючи те, що вказана норма передбачає інформування правоохоронних органів лише про громадян - як про фізичних осіб, які здійснили такі операції, вважаємо, що вона прямо не суперечить нормам статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки не містить вимоги щодо надання довідок за рахунками цих осіб.

Разом з тим, враховуючи, що положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", які регламентують інститут банківської таємниці, є спеціальними по відношенню до положень Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", вважаємо, що вимоги даного Закону мають виконуватись у частині, що не суперечить Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Крім того, повідомляємо, що перелік органів, які ведуть боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанням ними та контролюють ці питання визначений статтею 3 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними". Із тексту статей 3 та 7 зазначеного Закону обов'язку Національного банку України чи його структурних підрозділів здійснювати контроль за додержанням банками приписів цього Закону не випливає.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до статей 147 та 150 Конституції України офіційне тлумачення законів України дає виключно Конституційний Суд України.