Про визнання частково незаконною та скасування постанови КМ україни від 17.10.2008 року № 921 "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді Сіроша М.В.,

Суддів: Гордійчук М.П. (суддя-доповідач),

Бим М.Є.,

Матолича С. В.,

Гончар Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кабінету Міністрів України постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Кабінету Міністрів України про визнання частково незаконною та скасування постанови від 17.10.2008 р № 921, –

У лютому 2009 року Відкрите акціонерне товариство (надалі –ВАТ) "Укрнафта"звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною та скасування постанови від 17.10.2008 року № 921 "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"в частині слів: "а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків"підпункту 13 пункту 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, мотивуючи свої вимоги тим, що даним Положенням встановлюється особливий порядок і механізм здійснення закупівель товарів, робіт і послуг розпорядниками державних коштів, до яких, зокрема, було віднесено і кошти підприємств, у статутному капіталі якого 50 та більше відсотків належать господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків і оскільки одним з його акціонерів є НАК "Нафтогаз України", якому належить п’ятдесят відсотків плюс одна акція товариства, а власником 100 % акцій в статутному фонді НАК "Нафтогаз України"є держава на позивача поширюється спірна Постанова, яка порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2009 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року апеляційна скарга Кабінету Міністрів України залишена буз задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями по справі, Кабінет Міністрів України звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено правильно судами та вбачається з матеріалів справи одним з акціонерів ВАТ "Укрнафта"є НАК "Нафтогаз України", якому належить п’ятдесят відсотків плюс одна акція товариства, а власником 100 % акцій в статутному фонді НАК "Нафтогаз України"є держава.

Таким чином, суди прийшли до правильного висновку, що спірна постанова відповідача поширюється і на позивача –ВАТ "Укрнафта".

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про господарські товариства"товариство є власником продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів та іншого також це передбачено і п. 4.4. Статуту ВАТ "Укрнафта".

Відповідно до ст. 19 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить, законодавству.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Уряд здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок, що спірною постановою встановлені певні правила конкуренції при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Таким чином, суди зробили правильний висновок, що правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель, які відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України повинні визначатися виключно законами України, врегульовані підзаконним актом –постановою Уряду України. З чого вбачається, що Кабінет Міністрів України при винесенні оскаржуваної постанови вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки встановив порядок здійснення права власності на грошові кошти, що може визначатися виключно законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статтями 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 220, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, –

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.