Про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами щодо застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" (попередня назва - Львівська державна залізниця) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2006 року у справі за позовом Львівської державної залізниці до Державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області про визнання недійсним рішення

У травні 2005 року Львівська державна залізниця звернулася до суду з позовом про визнання недійсним рішення № 21-а від 8 квітня 2005 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2006 року у позові відмовлено.

У скарзі Державне територіально-галузеве об’єднання "Львівська залізниця" просить скасувати зазначені судові рішення посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та наводить ухвали касаційного суду, в яких, на думку скаржника, по-іншому застосована одна і та ж норма права.

Скарга підлягає відхиленню з огляду на наведене нижче.

Відповідно до статті 47 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції і здійснює правосуддя та забезпечує однакове застосування законодавства усіма цими судами.

Згідно з частиною 1 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Виконуючи завдання зі здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила за матеріалами справи наведені у скарзі доводи і при цьому не виявила неоднакового застосування норм процесуального чи матеріального права

Частиною 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 листопада 2006 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.