ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
| м. Київ 10 листопада 2011 року 12:38 № 2а-11000/11/2670 |
( Додатково див. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду )
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О. за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1;
ОСОБА_2 (дов. від 28.07.2011р. №32/11);
ОСОБА_3(дов. від 07.09.2011р. №43/11)
від відповідача: ОСОБА_4(дов. від 21.09.2011)
ОСОБА_5 (дов.20.10.2011р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Всеукраїнської професійної громадської організації,,Спілка аудиторів України,, до Аудиторської палати України про визнання протиправним та скасування рішення №231/9 від 26.05.2011р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2011 року в 12 год. 38хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Всеукраїнська професійна громадська організація "Спілка аудиторів України"(далі –позивач) з позовом до Аудиторської палати України (далі –відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 "Про Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів"
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення Аудиторської палати України є протиправним та порушує професійні права аудиторів, встановлює неправомірні та протизаконні обмеження в здійсненні аудиторської діяльності, порушує Конституцію України (ст. 42), Господарський кодекс України, та цілу низку Законів України: "Про аудиторську діяльність", "Про страхування", "Про засади державної регуляторної політики".
Представники позивача у судовому засіданні 10.11.2011р. позов підтримли та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позову не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що оспорюване рішення Аудиторської палати України (далі –АПУ) прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом "Про аудиторську діяльність". Вказали на те, що жодна норма нової редакції Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів не встановлює обмеження права аудиторських фірм та аудиторів на проведення обов’язкового аудиту та на те, що відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" АПУ не є регуляторним органом, а тому нормативні документи АПУ не є регуляторними актами. Відповідач просив у задоволенні позивних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 365 ГК України Аудиторська палата України - самоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів. Правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України визначаються Законом України "Про аудиторську діяльність"та іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Таким чином, Закон України "Про аудиторську діяльність"22.04.1993 № 3125-XII є спеціальним нормативним актом, який визначає правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України.
Відповідно до статті 12 Закону "Про аудиторську діяльність" повноваження АПУ визначаються цим Законом та Статутом Аудиторської палати України. Аудиторська палата України: здійснює сертифікацію осіб, які мають намір займатися аудиторською діяльністю; затверджує стандарти аудиту; затверджує програми підготовки аудиторів та за погодженням з Національним банком України програми підготовки аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків; веде Реєстр; здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів; здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг; регулює взаємовідносини між аудиторами (аудиторськими фірмами) в процесі здійснення аудиторської діяльності та у разі необхідності застосовує до них стягнення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та Статутом Аудиторської палати України.
Статутом Аудиторської палати України, прийнятим АПУ 28 жовтня 1993 р. (протокол №4) зі змінами, затверджені рішенням АПУ 21.06.2007 № 180, погодженими наказом Міністерства юстиції України від 20.07.2007 №529/5, передбачено, що Аудиторська палата України веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, визначає порядок його ведення та забезпечення (підпункт 2.3.20). Згідно підпункту 2.3.11 пункту 2.3. Статуту АПУ для виконання статутних завдань АПУ розробляє та затверджує локальні нормативні акти АПУ.
Відповідно до статті 11 Закону "Про аудиторську діяльність" Аудиторською палатою України визначається та забезпечується Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.
Рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 "Про Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів"було затверджено зміни до Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затвердженого рішенням АПУ від 26.04.2007 № 176/7 (зі змінами та доповненнями) шляхом викладення його в новій редакції.
Судом встановлено, що рішення Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 "Про Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів"прийнято з дотриманням процедури, встановленої Законом України "Про аудиторську діяльність" та Регламентом Аудиторської палати України, затвердженим рішенням АПУ від 24.04.2008 № 189/4 зі змінами, внесеними відповідно до рішення АПУ 27.01.2011 № 227/5.
Так, відповідачем надано до суду повідомлення від 19.05.2011, яким членам АПУ направлено проект порядку денного засідання АПУ, на якому Аудиторською палатою України було прийнято оскаржуване позивачем рішення від 26.05.2011 № 231/9, матеріали до питань проекту порядку денного, а також юридичні висновки до проектів документів, підготовлених на розгляд АПУ.
Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України "Про аудиторську діяльність"рішення Аудиторської палати України приймаються на її засіданні простою більшістю голосів за наявністю більш як половини її членів. Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання АПУ № 231 від 26.05.2011 р., присутніми на засіданні було 14 членів АПУ, з яких за прийняте рішення проголосувало 10 осіб.
Крім того, Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, в редакції, затвердженій рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 не є регуляторним актом, оскільки відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.04.2003 № 1160-IV регуляторний акт –це нормативно-правовий акт або інший офіційний письмовий документ, який прийнятий уповноваженим регуляторним органом. У Законі України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", яким визначено вичерпний перелік органів, які відносяться до регуляторних, Аудиторська палата України не значиться як регуляторний орган.
Наведене також підтверджується листом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 13.12.2010 №15981, в якому зазначено, що здійснення регуляторної діяльності Аудиторською палатою України можливе за умови включення її до переліку регуляторних органів, що визначений у статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Нормами Закону України "Про аудиторську діяльність" та пунктом 1.4 Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, в редакції, затвердженій рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 встановлено, що "аудиторські фірми та аудитори, які зареєстровані як фізичні особи – підприємці, мають право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру".
Частиною 1 статті 11 Закону "Про аудиторську діяльність" встановлено, що Реєстр –це база даних, що містить інформацію про аудиторські фірми та аудиторів, які займаються аудиторською діяльністю індивідуально як фізичні особи –підприємці.
Пунктом 1.2 Розділу 1 Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, в редакції, затвердженій рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 визначено, що Реєстр додатково містить Перелік аудиторських фірм, які відповідають критеріям для проведення обов'язкового аудиту. Судом встановлено, що включення/не включення аудиторської фірми до зазначеного переліку жодним чином не обмежує права аудитора/аудиторської фірми здійснювати аудиторську діяльність в тому числі обов'язковий аудит.
Суд не вбачає з боку відповідача порушень Закону України "Про страхування", оскільки нормами Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, в редакції, затвердженій рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 не встановлено обов’язкового виду страхування для аудиторських фірм.
Суд критично ставиться до твердження представників позивача стосовно порушень відповідачем Закону "Про захист економічної конкуренції", оскільки оскаржуване рішення на час розгляду справи не було визнано органами Антимонопольного комітету України неправомірним та таким, яке може мати негативний вплив на конкуренцію та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів затверджено рішенням АПУ від 26.04.2007 № 176/7. Оскаржуваним рішенням від 26.05.2011 № 231/9 затверджено зміни до Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затвердженого рішенням АПУ від 26.04.2007 № 176/7. Відповідно до п. 2.6. Порядку ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затвердженого рішенням АПУ від 26.04.2007 № 176/7 Свідоцтво про включення до Реєстру видається терміном на п’ять років. Зазначена норма не була змінена відповідно до оскаржуваного рішення від 26.05.2011 № 231/9.
Згідно статті 11 Закону України "Про аудиторську діяльність" включеним до Реєстру аудиторським фірмам та аудиторам видається свідоцтво відповідного зразка. За включення до Реєстру справляється плата в розмірі, встановленому АПУ. Законом "Про аудиторську діяльність" визначені джерела фінансування діяльності АПУ, а саме: плата за проведення сертифікації фізичних осіб на право зайняття аудиторською діяльністю; плата за включення до Реєстру; добровільні внески, що надходять від професійних організацій аудиторів України; інші джерела, не заборонені законодавством.
Відповідно до Статуту АПУ (пункт 9.1.) джерелами фінансування діяльності АПУ можуть бути, зокрема, плата за включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а також плата за продовження терміну дії Свідоцтва.
Таким чином, твердження позивача про протиправність дій АПУ в частині обмеження терміну дії свідоцтва та встановлення плати за продовження терміну чинності Свідоцтва, а також стягнення плати за видачу нового Свідоцтва (у разі його пошкодження) та дубліката Свідоцтва є необґрунтованими.
Судом також враховано, що рішенням Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 "Про Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів", яким затверджено в новій редакції Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, затвердженого рішенням АПУ від 26.04.2007 № 176/7, не встановлено нових норм, які мали обов’язковий характер для аудиторських фірм та аудиторів.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про правомірність рішення Аудиторської палати України від 26.05.2011 № 231/9 "Про Порядок ведення Реєстру аудиторських фірм та аудиторів" з огляду на відсутність порушень закону в діях відповідача при прийнятті даного рішення. Обставини, викладені в оскаржуваному рішенні у суді підтверджені, а отже рішення обґрунтоване, мотивоване, прийнято на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом.
Керуючись статтями 11, 14, 70- 72, 86, 159- 163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні адміністративного позову Всеукраїнської професійної громадської організації,,Спілка аудиторів України,, до Аудиторської палати України, - відмовити.
постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
| Суддя | І.А. Качур |