Про визнання факту бездіяльності, порушення Присяги та відмови у виконанні посадових обов’язків із захисту цивільних прав

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Чалого С. Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку касаційного провадження в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання факту бездіяльності, порушення Присяги, відмови у виконанні посадових обов’язків із захисту цивільних прав, невиконання вимог конституції та законодавства України, порушення цивільних прав та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 26 грудня 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати факт бездіяльності, порушення Присяги, невиконання вимог конституції та інших законодавчих актів, порушення цивільних прав та відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 999 096, 00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що неодноразово подавав заяви до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича із проханням захистити цивільні права, які порушувалися органами державної влади, а саме про навмисне невиконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 вересня 2004 року, що набрало законної сили, а також про навмисно та незаконно зменшеному розмірі пенсії позивачу як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС. Проте заяви від 03.07.2007, 08.08.2007, 21.08.2007, 19.01.2008, 29.02.2008, 07.11.2008, 19.02.2009, 25.04.2009, 27.04.2009, 11.12.2009, 17.12.2009 були розглянуті не належним чином, тобто не було вжито жодних заходів, а решта заяв, зокрема від 05.08.2009 та 05.12.2009 були повернуті заявнику у зв’язку з відсутністю доказів та конкретизації змісту заяв.

Колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції всебічно дослідили обставини справи, та правильно застосували норми матеріального та процесуального права а тому, твердження скаржника про підміну судами першої та апеляційної інстанції предмета позову є необгрунтовними.

Так, відповідно до ст. 106 Конституції України визначений вичерпний перелік повноважень Президента України, до яких не відноситься безпосереднє вирішення звернень громадян. Даний обов’язок, згідно п.п. 19 п. 4 Положення про Секретаріат Президента України, затвердженого Указом Президента України від 04.11.2005 року № 1548 "Питання Секретаріату України"покладено на Секретаріат Президента України.

Відповідно до п. 5 "Положення про службу з питань звернень громадян", затвердженого першим помічником Президента України, Керівником Кабінету Президента України О.Третьяковим 17.05.2005 року, Служба з питань звернень громадян опрацьовує звернення громадян і надсилає їх для розгляду до структурних підрозділів Секретаріату Президента України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів прокуратури, інших державних органів та установ, судів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб відповідно до їх компетенції.

Відтак, зазначені раніше звернення були направлені за належністю до відповідних органів із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян"у зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушенного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідним роз’ясненням не пізніш як десять днів від дня його надходження.

Згідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян"обов’язок об’єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв покладений на органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань).

Відповідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"звернення розглядаються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення –невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Що стосується вимог позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суди вірно зазначили, що відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України підставами їх відшкодування є неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, а оскільки Президент України у будь-які правовідносини з позивачем не вступав та протиправних дій чи бездіяльності не допускав, дана вимога задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суб’єкт оскарження діяв в межах своїх повноважень і компетенції та не порушив прав, свобод і законних інтересів заявника, а суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного та обґрунтованого висновку, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.