Про визнання протиправним рішення та зобовязання вчинити дії

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія), третя особа - публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона № 20» (далі - Товариство), про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 25 грудня 2012 року № 1898 (далі - рішення № 1898) без дотримання процедури, встановленої Правилами розгляду справ про порушення законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 (далі - Правила); визнати протиправним та скасувати рішення № 1898; зобов'язати Комісію оприлюднити інформацію про відновлення внесення змін до реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку щодо акцій Товариства у той же спосіб, у який було оприлюднена інформація про зупинення внесення змін до системи реєстру власників акцій або до системи депозитарного обліку щодо акцій Товариства.

На обґрунтування позову вказав, що спірне рішення було прийнято без дотримання процедури прийняття. Своє право вважає порушеним, оскільки він є акціонером товариства, а введена заборона перешкодила продати належні йому акції.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 3 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2013 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними дії Комісії щодо прийняття рішення про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів без дотримання процедури, встановленої Правилами; визнав протиправним та скасував рішення № 1898. В іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 24 жовтня 2013 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 8 січня 2008 року та 15 травня 2012 року (справи №№ К-14407/06, К/9991/15516/11, відповідно), які, на думку Товариства, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 12 березня 2014 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України. При цьому виходив із того, що у справах, копії рішення у яких додано до заяви Товариства інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 8, 12 Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96-ВР) у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року.

Так, у справі, що розглядається, суди встановили, що спірне рішення Комісії прийняте відповідно до пункту 30 статті 8 Закону № 448/96-ВРу зв'язку з відсутністю на веб-сайті Товариства в мережі Інтернет інформації, передбаченої частиною третьою статті 78 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства».

Натомість у справі № К-14407/06, ухвалу від 8 січня 2008 року в якій додано на підтвердження неоднакового правозастосування, спір виник щодо правомірності рішення Комісії, прийнятого з іншої правової підстави - пункту 5 статті 8 Закону № 448/96-ВРза порушення позивачем вимог статті 9 Закону України від 10 грудня 1997 року № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в України», а саме: договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів останній уклав більше ніж з одним реєстратором.

Що стосується справи № К/9991/15516/11, то касаційний суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду про визнання неправомірним рішення Комісії від 4 червня 2010 року, прийнятого у зв'язку з порушенням порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів, виходив, зокрема, із відсутності факту вчинення позивачем правопорушення на ринку цінних паперів.

Зазначене вище не дає можливості дійти висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона № 20» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.