Про визнання протиправним та скасування Указу Президента України

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України,

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є передчасною, також вважає, що Президент України не наділений повноваженнями утворювати зазначену комісію.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 залишив без розгляду, зазначивши, що позивач пропустив передбачений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) строк звернення до адміністративного суду, а поважних причин пропуску цього строку суд не встановив.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року, а позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із прийняттям Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", який набув чинності 28 березня 2015 року, редакція статті 99 КАС діє в редакції, яка діяла у період з 1 вересня 2005 року до 29 липня 2010 року та передбачає річний строк звернення до адміністративного суду із позовом про захист прав, свобод чи інтересів, тому вважає, що він строк не пропустив.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду 24 квітня 2015 року, тобто з пропуском передбаченого частиною другою статті 99 КАС строку.

Доводи заявника про те, що з 28 березня 2015 року частина друга статті 99 КАС діє в редакції, яка встановлює річний, а не шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, не ґрунтуються на законі, оскільки на момент вчинення ОСОБА_1 процесуальної дії була чинною редакція зазначеної статті, яка встановлювала саме шестимісячний строк, протягом якого може бути поданий адміністративний позов.

Оскільки ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, то у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.