Окрема думка судді Конституційного Суду України Бринцева В.Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Податкового кодексу України

1. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 визнав конституційними окремі положення Податкового кодексу України (далі – Кодекс). При цьому достатньо повно і всебічно, у системному зв’язку з оспорюваними нормами досліджено аргументи суб’єкта права на конституційне подання, відповідні положення Конституції України , міжнародно-правових актів, практику Європейського суду з прав людини.

Не викликає заперечень і аргументація Конституційного Суду України щодо необхідності припинення конституційного провадження у справі в його частині (пункт 2 резолютивної частини вказаного рішення).

2. Приводом для відкриття конституційного провадження у цій справі стало конституційне подання 53 народних депутатів України.

Головна підстава для конституційного подання, визначена авторами клопотання, – порушення процедури розгляду Кодексу , ухвалення та набрання ним чинності. Народні депутати України стверджували, що під час остаточного голосування за Кодекс у залі пленарних засідань реально знаходилися приблизно 100 законодавців, хоч згідно зі стенограмою участь у голосуванні взяли 268 народних депутатів України. Таким чином, на думку 53 народних депутатів України, було порушено вимоги частини третьої статті 84 Конституції України .

Ухвалою від 14 січня 2011 року Конституційний Суд України відмовив у відкритті конституційного провадження у цій частині, зазначивши, що в матеріалах справи немає офіційних відомостей про порушення встановленої процедури, а інформаційні матеріали, надані народними депутатами України, не можна вважати обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності Кодексу (пункт 3 мотивувальної частини).

Наведена позиція Конституційного Суду України не виглядає достатньо аргументованою. Прийняття такого рішення на цій стадії було явно передчасним. Конституційний Суд України мав би під час пленарних засідань повно і всебічно дослідити обставини, на які посилаються автори клопотання, і залежно від результатів їх перевірки визначитись по суті справи щодо всіх питань, поставлених у конституційному поданні.

Відповідно до частини третьої статті 84 Конституції України голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто. Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 1998 року № 11-рп/98 у справі щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України звертав увагу парламенту на те, що в Конституції України відсутні положення, які надавали б право народному депутату України голосувати за іншого народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

Незважаючи на однозначність і зрозумілість частини третьої статті 84 Основного Закону України , практика законотворчого процесу в Україні перенасичена заявами, у тому числі народних депутатів України, про систематичне грубе порушення цього конституційного положення.

У цих умовах належне чергове реагування Конституційного Суду України на порушення при прийнятті законів Верховною Радою України могло б сприяти недопущенню їх у майбутньому і підвищенню рівня довіри до результатів законотворчої діяльності єдиного органу законодавчої влади в державі.