Про стан здійснення судочинства господарським судом Волинської області

Заслухавши та обговоривши інформацію заступника голови судової палати з розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин, Першикова Є.В. та голови господарського суду Волинської області Кравчука В.О., президія Вищого господарського суду України відзначає, що у господарському суді Волинської області в основному забезпечується гарантований Конституцією і законами України захист прав та інтересів суб'єктів господарювання, суспільства і держави на засадах верховенства права.

Основні показники роботи господарського суду Волинської області протягом 2004 - 2008 років характеризуються щорічним збільшенням кількості звернень з позовними заявами на 2 - 6% за винятком 2007 року, коли їх число зменшилося на 13% порівняно з 2006 роком.

Аналогічна тенденція характерна для закінчених провадженням справ. Так, починаючи з 2004 року кількість закінчених провадженням справ збільшилася з 2944 до 3043 у 2008 році, у зв'язку з чим щорічний приріст складав 5,2 - 7,6%. Зменшилася їх кількість лише у 2007 році (2893) на 14,2%, в основному за рахунок числа розглянутих справ з розрахунків за енергоносії (на 47,4% менше).

Середнє навантаження на суддів господарського суду Волинської області було у 1,5 - 1,9 разів менше середнього показника по місцевих господарських судах. Разом з тим, залишок справ, не розглянутих на кінець майже кожного звітного періоду, збільшувався на 20,2 - 33% за винятком 2005 року, коли їх кількість зменшилася на 25% порівняно з попереднім роком.

Переважна більшість рішень суду відповідають вимогам чинного законодавства і набирають законної сили після закінчення перебігу десятиденного строку з дня їх прийняття.

Організаційна робота, проведена в суді, сприяла підвищенню рівня якості відправлення правосуддя при розгляді господарських справ.

Відсоток змінених та скасованих судових рішень в апеляційному та касаційному порядку становить 2,5 - 3,5% від загальної кількості прийнятих господарським судом Волинської області, що на 0,1 - 1% менше середнього показника по місцевих господарських судах.

Причиною судових помилок, як правило, є нестабільність законодавства, відсутність єдиної судової практики з розгляду певних категорій господарських спорів. Проте у ряді випадків вони є причиною порушення або неправильного застосування норм процесуального права окремими суддями, що створює передумови виникнення обґрунтованих звернень та скарг.

Однією з безумовних підстав для скасування судового рішення є прийняття його за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання.

Так, у справі N 5/80-38 судове рішення про задоволення позову було прийнято за участю лише представника позивача. Докази надсилання відповідачу ухвали про порушення провадження у справі з повідомленням про вручення відсутні. Вказані обставини були одним із доводів апеляційної скарги. Крім того, при вивченні питання дотримання вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України виявлено випадки, коли, призначаючи справу до розгляду, суд витребовує від сторін документи, необхідні для розгляду справи, та визнає явку представників сторін обов'язковою. Однак у подальшому розгляд справи та прийняття рішення відбуваються в першому ж судовому засіданні за відсутності представників сторін, явку яких суд попередньо визнав обов'язковою (справи N 7/20-38, N 7/47-48, N 4/154-38, N 7/118).

Вивченням питання додержання вимог статей 84 та 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення містять необхідні складові частини та в цілому відповідають вимогам, що ставляться до судового рішення. Однак мають місце помилки при оформленні тексту судових рішень (рішення від 24.06.2008 у справі N 06/15-38).

Виявлено також випадки невмотивованості судових рішень. Наприклад, після викладення встановлених фактичних обставин справи судове рішення не містить правових висновків з розглянутих питань та посилання на відповідні норми матеріального права (рішення від 03.07.2007 у справі N 5/75-38).

Резолютивні частини рішень в окремих випадках не містять висновку про задоволення позову повністю чи частково (справи N 4/68-38, N 4/154-38, N 4/170-38, N 4/122-38, N 06/89-42).

У судових рішеннях іноді не зазначається дата підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України (справи N 6/92-92, N 1/52/20-75, N 1/46-64, 1/161/14-64, N ,1/108-38, N 5/20-38, N 06/95-38, N 06/72-38). Натомість, у справах N 05/149-38, N 07/4-38 зазначено про дату виготовлення повного тексту рішення у даній справі, проте резолютивна частина рішення у матеріалах справи відсутня.

Виявлено випадки часткової невідповідності резолютивної частини тексту рішення резолютивній частині повного тексту рішення (справи N 06/95-38, N 06/72-38).

Не всі протоколи судових засідань містять повну інформацію про заявлені сторонами клопотання та їх вирішення судом.

В окремих випадках у протоколах не в повному обсязі відображається інформація щодо оголошення вступної та резолютивної частин судових рішень, як це передбачено статтею 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Особливе занепокоєння викликають випадки, коли матеріали справ не містять протоколів судових засідань. Наприклад, ухвалою суду від 26.05.2008 справу N 6/48-88 було відкладено на 21.07.2008. У судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2008, оголошено перерву до 23.07.2008. Між тим, матеріали справи не містять протоколу судового засідання від 21.07.2008.

У справі N 6/91-88 ухвалою суду від 01.12.2006 розгляд справи призначено на 03.01.2007. У матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про судове засідання, що відбулося 03.01.2007, та про його наслідки. Натомість, згідно з ухвалою від 10.01.2007 розгляд справи відбувався 10.01.2007, хоча жодної інформації про призначення судового засідання саме на цей день матеріали справи не містять. Аналогічною є ситуація у справі N 5/138-38, в якій ухвалою суду від 15.01.2008 судове засідання призначено на 05.02.2008. Судове рішення у справі прийнято 06.02.2008. Водночас, матеріали справи не містять жодної інформації про те, чи відбулося засідання 05.02.2008 та як визначено дату судового засідання від 06.02.2008.

Мають місце випадки непідписання у встановленому порядку протоколів судових засідань (протокол від 16.03.2007 у справі N 02/12-76, протокол від 06.04.2009 у справі N 9/53-38).

Виявлено окремі судові помилки, пов'язані з неправильним застосуванням норм статті 36 Господарського процесуального кодексу України. Наприклад, у справі N 05/58-38 ухвалою суду від 17.03.2009 було відкладено розгляд справи через необхідність надання позивачем оригіналів документів, доданих до справи матеріалів. Натомість, 07.04.2009 у даній справі прийнято судове рішення, яке вмотивовано посиланням на ці самі долучені до позову копії, не посвідчені належним чином. При цьому судове рішення та протокол судового рішення не зазначають про огляд оригіналів документів у судовому засіданні.

Неправильне застосування пункту 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України має місце, коли у позовній заяві, за висновком суду, не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. При цьому не враховується те, що, звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно визначає підстави та предмет позову, а також обставини, які, на його суб'єктивний погляд, підтверджують його позовні вимоги. Неприпустимим є визначення обґрунтованості позовних вимог з огляду на наведені позивачем обставини та належність поданих доказів на стадії прийняття позовної заяви до провадження, оскільки вказані питання підлягають з'ясуванню при вирішенні справи по суті (ухвала від 22.12. 2008 у справі N 01-14/511, ухвала від 11.03.2009 у справі N 01-14/69, ухвала від 17.12.2008 у справі N 01-14/507, ухвала від 13.03.2009 у справі N 01-14/71, ухвала від 20.02.2009 у справі N 01-14/49).

Допускаються помилки, пов'язані з неправильним застосуванням норм статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Наприклад, у справі N 7/80-40 ухвалою суду від 12.09.2007 судом було зупинено провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України. Вказана стаття передбачає, зокрема, зупинення провадження у справі в зв'язку з призначенням судом судової експертизи. При цьому в резолютивній частині ухвали судом зазначено про проведення оцінки спірного майна, а не про проведення експертизи. Ухвала суду взагалі не містить застереження про призначення саме судової експертизи, питань, що ставляться на вирішення експерта, підстав, з яких належить призначити експертизу, попередження про відповідальність експерта за надання завідомо неправдивого висновку чи відмову від виконання обов'язків експерта; матеріали справи не містять визначення правомочності обраної судом установи та експерта на проведення судової експертизи.

Правові підстави зупинення провадження у справі свідчать про недостатню їх вмотивованість у разі неможливості розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом. Наприклад, в ухвалі суду від 23.10.2007 про зупинення провадження у справі N 04/50-92 та в ухвалі суду від 06.08.2007 у справі N 03/71-76 зазначено лише про пов'язаність предмета спору у зупиненій справі та у справі, що розглядається іншим судом. Між тим, не вказано, які саме обставини, що будуть мати значення для зупинених справ, встановлюються у рішенні іншого суду, чому ці обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в межах даної справи.

До порушень норм процесуального законодавства слід віднести припинення провадження у справі з огляду на неправильно обраний спосіб захисту порушеного права за відсутності посилання у судовому рішенні на конкретний пункт статті 80 Господарського процесуального кодексу України (справа N 03/56-76).

Окремо слід звернути увагу на порушення процесуальних строків, встановлених чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Вибіркове вивчення матеріалів справ свідчить про наявність порушень процесуальних строків розгляду справ, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі пов'язаних з неправильним застосуванням частини 4 вказаної статті. Наприклад, у справі N 4/69-38 позовна заява надійшла до суду 11.05.2007. Судове засідання призначено на 11.06.2007. Розгляд справи відкладався двічі. У судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2007, провадження у справі припинено. Між тим, матеріали справи не містять клопотання сторін про розгляд справи за межами двомісячного строку чи відповідної ухвали голови суду.

У справі N 07/26/10-26 позовна заява надійшла до суду 15.12.2008. У судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2009, справу було відкладено на 11.02.2009. У подальшому розгляд даної справи відкладався на підставі частини 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на погодження сторін. Водночас, з ухвали суду вбачалося, що волевиявлення з даного питання висловили лише два з чотирнадцяти учасників судового процесу.

У справі N 9/15-11 позовна заява надійшла 13.06.2008. Ухвалу суду про припинення провадження у справі винесено 18.12.2008. При цьому, відкладаючи розгляд справи ухвалою суду від 17.07.2008 на іншу дату, суд зазначив про продовження строку розгляду справи на підставі клопотання позивача, що суперечить частині 4 статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, не враховано, що клопотання про відкладення подавалися сторонами в межах двомісячного строку розгляду справи та не містили посилання на розгляд справи поза межами строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України. Інших клопотань сторін про продовження строку вирішення спору матеріали справи не містять.

Мають місце випадки порушення процесуальних строків надсилання сторонам процесуальних документів.

Вивчення окремих справ свідчить про наявність помилкової судової практики, запровадженої у суді, коли спір щодо приватизації майна, всупереч пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (справи N 01/19-11А, N 7/82-11А, N 7/100-77А).

У суді склалася вкрай негативна практика розгляду окремих категорій спорів, пов'язаних із земельними відносинами, коли власника землі, яка перебуває у державній чи комунальній власності, фактично спонукають виконувати рішення суду щодо розпорядження власністю без його згоди, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а також сталій практиці Верховного Суду України з цього питання (справи N 2/103-11А, N 02/51-11А, N 03/77-11А).

Вказані недоліки свідчать про необхідність вжиття відповідних заходів, спрямованих на підвищення рівня здійснення судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 43 Закону України "Про судоустрій України", президія Вищого господарського суду України

1. Інформацію заступника голови судової палати з розгляду спорів, пов'язаних з державним регулюванням економічних відносин, Першикова Є.В. та голови господарського суду Волинської області Кравчука В.О. прийняти до відома.

2. Звернути увагу голови господарського суду Волинської області Кравчука В.О. на необхідність вжиття додаткових заходів щодо:

- підвищення рівня здійснення правосуддя та забезпечення дотримання конституційних засад судочинства;

- вивчення причин скасування та зміни судових рішень господарського суду Волинської області судами вищих інстанцій;

- вжиття відповідних заходів щодо усунення умов, які сприяють виникненню судових помилок;

- вивчення причин надходження скарг на дії суддів; внести пропозиції щодо відповідного реагування на обґрунтовані скарги, в той же час, не залишати поза увагою факти будь-якого впливу на суддів;

- забезпечення систематичного вивчення та аналізу причин помилок, які допускають окремі судді, та вжиття заходів щодо їх усунення.

3. Забезпечити проведення господарським судом Волинської області та Львівським апеляційним господарським судом спільних заходів з обговорення питань щодо застосування в судовій практиці норм чинного законодавства.

4. Рекомендувати президії Львівського апеляційного господарського суду заслухати у другому півріччі 2009 року інформацію голови господарського суду Волинської області Кравчука В.О. про вжиття заходів щодо удосконалення організації роботи суду та усунення виявлених недоліків.

5. Цю постанову опублікувати в офіційному друкованому органі Вищого господарського суду України "Вісник господарського судочинства".