Про звернення до Конституційного Суду України для вирішення питання про конституційність окремих положень статті 1 Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 22 грудня 2006 року N 532-V та постанов Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року N 143 і N 144

Відповідно до статті 150 Конституції України, статей 13 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" звертаюсь до Конституційного Суду України для вирішення питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 1 Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 22 грудня 2006 року N 532-V (опублікованого в газеті "Голос України" від 27 січня 2007 року N 15), а саме: абзацу другого в частині здійснення Кабінетом Міністрів України управління державним банком у випадках, установлених статутом державного банку, абзаців шостого, сьомого, восьмого, дев'ятого і п'ятнадцятого щодо зменшення кількості членів наглядових рад, які призначаються Президентом України та Верховною Радою України (до п'яти осіб), з одночасним наданням Кабінету Міністрів України права призначати п'ятьох членів наглядових рад, абзацу тринадцятого щодо правомочності засідання наглядової ради за наявності не менше десяти її членів. Водночас порушую питання про конституційність постанов Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року N 143 "Про призначення членів наглядової ради відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та внесення змін до Статуту відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" і N 144 "Про призначення членів наглядової ради відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", дію яких відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України зупинено з мотивів невідповідності Конституції України Указом Президента України від 7 березня 2007 року N 183 "Про зупинення дії постанов Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року N 143 і N 144".

Підставою для звернення є суперечність названих норм Закону та постанов Кабінету Міністрів України Конституції України.

Зокрема, Законом України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" докорінно змінено існуючий порядок здійснення державою повноважень власника державного банку. Так, відповідно до абзаців шостого - дев'ятого і п'ятнадцятого статті 1 названого Закону Кабінету Міністрів України надається право призначати п'ятьох членів наглядової ради державного банку та припиняти своїм рішенням їх повноваження. Водночас зменшується кількість членів наглядових рад, які призначаються Президентом України та Верховною Радою України (з семи до п'яти осіб).

Однак Законом визначено, що держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку, зокрема через вищий орган управління - наглядову раду. Саме наглядова рада державного банку здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою, зокрема, захисту інтересів держави як акціонера державного банку і збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам (абзаци другий і п'ятий статті 1 Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність".Конституція України визначає Президента України гарантом додержання прав громадян (частина друга статті 102), покладає на нього керівництво у сфері національної безпеки (пункт 17 частини першої статті 106).

Таким чином, із зменшенням кількості членів наглядових рад, які призначаються Президентом України, обмежуються і можливості Президента України впливати на вирішення питань захисту інтересів держави як акціонера державного банку, збереження грошових коштів вкладників державних банків, у тому числі громадян, забезпечення повернення цих коштів вкладникам.

Такий підхід не відповідає зазначеній нормі частини другої статті 102 Конституції України, а також частині другій статті 3 Основного Закону України, якою проголошено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

До того ж ураховуючи, що за Законом України "Про основи національної безпеки України" захист інтересів вкладників - це один з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки (стаття 8), зазначений підхід не відповідає і частині першій статті 17 Конституції України, якою забезпечення економічної безпеки визнано однією з найважливіших функцій держави, а також призводить до порушення конституційних повноважень Президента України із забезпечення національної безпеки держави (пункт 1 частини першої статті 106 Конституції України.

Ситуація ускладнюється й тим, що за абзацами тринадцятим та чотирнадцятим статті 1 оспорюваного Закону засідання наглядової ради державного банку є правомочним за наявності не менше десяти її членів, а рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. За таких обставин запроваджений Законом принцип формування складу наглядових рад державних банків (по п'ять членів від Верховної Ради України, Президента України та Уряду) може призвести до прийняття ними рішень за відсутності та без урахування позиції членів наглядової ради, призначених, наприклад, главою держави, а отже, призвести до порушення вказаних вище конституційних повноважень Президента України як гаранта додержання прав громадян та щодо забезпечення національної безпеки.

Абзацом другим статті 1 Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена можливість здійснення Кабінетом Міністрів України управління державним банком у випадках, установлених статутом державного банку. При цьому чинною залишено норму частини четвертої статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за якою статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Закон, який оспорюється, надає Кабінету Міністрів України можливість передбачати для себе необмежені повноваження з управління державним банком, і, як наслідок, здійснювати управління таким банком - об'єктом державної власності відповідно до власного нормативно-правового акта. Це суперечить пункту 5 статті 116 Конституції України, яким визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Вищенаведене стосується і постанов Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року N 143 і N 144, які видані у зв'язку із внесенням оспорюваним Законом змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" і передбачають призначення членів наглядових рад відкритих акціонерних товариств "Державний ощадний банк України" та "Державний експортно-імпортний банк України" і внесення відповідних змін до Статуту відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Виходячи з викладеного, прошу Конституційний Суд України визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), норми абзацу другого в частині здійснення Кабінетом Міністрів України управління державним банком у випадках, установлених статутом державного банку, абзаців шостого - дев'ятого і п'ятнадцятого щодо надання Кабінету Міністрів України права призначати п'ятьох членів наглядових рад, абзацу тринадцятого щодо правомочності засідання наглядової ради за наявності не менше десяти її членів статті 1 Закону України від 22 грудня 2006 року N 532-V "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 року N 143 "Про призначення членів наглядової ради відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та внесення змін до Статуту відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" і N 144 "Про призначення членів наглядової ради відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України".

Для участі в конституційному провадженні за цим поданням уповноважується Представник Президента України у Конституційному Суді України Шаповал Володимир Миколайович.