Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік

Стаття 95. Вибори народних депутатів проводяться по одномандатних або багатомандатних виборчих округах на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Частина народних депутатів союзних і автономних республік, якщо це передбачено конституціями республік, може обиратись від громадських організацій.

Стаття 96. Вибори народних депутатів від виборчих округів є загальними - право обирати мають громадяни СРСР, які досягли 18 років.

Народним депутатом СРСР може бути обраний громадянин СРСР, який досяг 21 року.

Громадянин СРСР не може бути одночасно народним депутатом більш як у двох Радах народних депутатів.

Особи, які входять до складу Кабінету Міністрів СРСР, Рад Міністрів союзних і автономних республік, виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів, за винятком голів цих органів, керівники відомств, відділів і управлінь виконавчих комітетів місцевих Рад, судді не можуть бути депутатами в Раді, якою вони призначаються або обираються.

У виборах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними, особи, які тримаються за вироком суду в місцях позбавлення волі. В голосуванні не беруть участі особи, щодо яких у порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством, обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

Будь-яке пряме чи непряме обмеження виборчих прав громадян СРСР є недопустимим і карається за законом.

Стаття 97. Вибори народних депутатів від виборчих округів є рівними: виборець по кожному виборчому округу має один голос; виборці беруть участь у виборах на рівних засадах.

Стаття 98. Вибори народних депутатів від виборчих округів є прямими: народні депутати обираються громадянами безпосередньо.

Стаття 99. Голосування на виборах народних депутатів є таємним: контроль за волевиявленням голосуючих не допускається.

Стаття 100. Право висування кандидатів у народні депутати по виборчих округах належить трудовим колективам, громадським організаціям, колективам середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборам виборців за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах. Органи і організації, які мають право висування кандидатів у народні депутати від громадських організацій, визначаються відповідно законами Союзу РСР, союзних і автономних республік.

Кількість кандидатів у народні депутати не обмежується. Кожен учасник передвиборних зборів може пропонувати для обговорення будь-які кандидатури, в тому числі і свою.

До виборчих бюлетенів може бути включено будь-яку кількість кандидатів.

Кандидати в народні депутати беруть участь у виборчій кампанії на рівних підставах.

Для забезпечення однакових умов для кожного кандидата в народні депутати витрати, пов'язані з підготовкою і проведенням виборів народних депутатів, провадяться відповідною виборчою комісією з єдиного фонду, створюваного за рахунок держави, а також добровільних внесків підприємств, громадських організацій, громадян.

Стаття 101. Підготовка до виборів народних депутатів здійснюється відкрито і гласно.

Проведення виборів забезпечують виборчі комісії, які утворюються з представників, обраних зборами (конференціями) трудових колективів, громадських організацій, колективів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, зборами виборців за місцем проживання і військовослужбовців по військових частинах.

Громадянам СРСР, трудовим колективам, громадським організаціям, колективам середніх спеціальних і вищих навчальних закладів, військовослужбовцям по військових частинах гарантується можливість вільного і всебічного обговорення політичних, ділових і особистих якостей кандидатів у народні депутати, а також право агітації за або проти кандидата на зборах, у пресі, по телебаченню, радіо.

Порядок проведення виборів народних депутатів визначається законами Союзу РСР, союзних і автономних Республік.

Стаття 102. Виборці і громадські організації дають накази своїм депутатам.

Відповідні Ради народних депутатів розглядають накази, враховують їх при розробленні планів економічного і соціального розвитку та складанні бюджету, а також при підготовці рішень в інших питаннях, організують виконання наказів та інформують громадян про їх реалізацію.

Стаття 103. Депутати є повноважними представниками народу в Радах народних депутатів.

Беручи участь у роботі Рад, депутати вирішують питання державного, господарського і соціально-культурного будівництва, організують проведення рішень Рад у життя, здійснюють контроль за роботою державних органів, підприємств, установ і організацій.

У своїй діяльності депутат керується загальнодержавними інтересами, враховує запити населення виборчого округу, інтереси, що їх виражає громадська організація, яка його обрала, добивається втілення в життя наказів виборців і громадської організації.

Стаття 104. Депутат здійснює свої повноваження, як правило, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю.

На час засідань З'їздів народних депутатів, сесій Верховних Рад або місцевих Рад народних депутатів, а також для здійснення депутатських повноважень в інших випадках, передбачених законом, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного державного або місцевого бюджету.

Стаття 105. Депутат має право запиту до відповідних державних органів і службових осіб, які зобов'язані дати відповідь на запит на З'їзді народних депутатів, сесії Верховної Ради, місцевої Ради народних депутатів.

Депутат має право звертатися до всіх державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій у питаннях депутатської діяльності і брати участь у розгляді поставлених ним питань. Керівники відповідних державних і громадських органів, підприємств, установ і організацій зобов'язані невідкладно приймати депутата і розглядати його пропозиції у встановлені строки.

Стаття 106. Депутатові забезпечуються умови для безперешкодного й ефективного здійснення його прав і обов'язків.

Недоторканність депутатів, а також інші гарантії депутатської діяльності встановлюються Законом про статус депутатів та іншими законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік.

Стаття 107. Депутат зобов'язаний звітувати про свою роботу, роботу З'їзду народних депутатів, Верховної Ради або місцевої Ради народних депутатів перед виборцями, колективами та громадськими організаціями, які висунули його кандидатом у депутати, або перед громадською організацією, яка його обрала.

Депутат, який не виправдав довір'я виборців або громадської організації, може бути в будь-який час відкликаний за рішенням більшості виборців або громадської організації, яка його обрала, у встановленому законом порядку.

Стаття 108. Найвищим органом державної влади СРСР є З'їзд народних депутатів СРСР.

З'їзд народних депутатів СРСР правомочний прийняти на свій розгляд і вирішити будь-яке питання, віднесене до відання Союзу РСР.

До виключного відання З'їзду народних депутатів СРСР належить:

1) прийняття Конституції СРСР, внесення до неї змін;

2) прийняття рішень з питань національно-державного устрою, віднесених до відання Союзу РСР;

3) визначення державного кордону СРСР; затвердження змін кордонів між союзними республіками;

4) визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики СРСР;

5) затвердження перспективних державних планів і найважливіших загальносоюзних програм економічного і соціального розвитку СРСР;

6) обрання Верховної Ради СРСР і Голови Верховної Ради СРСР;

7) затвердження Голови Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, Голови Вищого арбітражного суду СРСР;

8) обрання Комітету конституційного нагляду СРСР за поданням Голови Верховної Ради СРСР;

9) скасування актів, прийнятих Верховною Радою СРСР;

10) прийняття рішень про проведення всенародного голосування (референдуму).

З'їзд народних депутатів СРСР приймає закони СРСР і постанови більшістю голосів від загальної кількості народних депутатів СРСР.

Стаття 109. З'їзд народних депутатів СРСР складається з 2250 депутатів, які обираються в такому порядку:

750 депутатів - від територіальних виборчих округів з рівною кількістю виборців;

750 депутатів - від національно-територіальних виборчих округів за нормами: 32 депутати від кожної союзної Республіки, 11 депутатів від кожної автономної республіки, 5 депутатів від кожної автономної області і один депутат від кожного автономного округу;

750 депутатів - від загальносоюзних громадських організацій за нормами, встановленими Законом про вибори народних депутатів СРСР.

Стаття 110. З'їзд народних депутатів СРСР скликається на перше засідання не пізніше як через два місяці після виборів.

За поданням мандатної комісії, яку він обирає, З'їзд народних депутатів СРСР приймає рішення про визнання повноважень депутатів, а в разі порушення законодавства про вибори - про визнання виборів окремих депутатів недійсними.

З'їзд народних депутатів СРСР скликається Верховною Радою СРСР.

Чергові засідання З'їзду народних депутатів СРСР проводяться не рідше одного разу на рік. Позачергові засідання скликаються з ініціативи Верховної Ради СРСР, за пропозицією однієї з її палат, Президента СРСР, не менш як однієї п'ятої народних депутатів СРСР або з ініціативи союзної республіки в особі її найвищого органу державної влади.

Перше після виборів засідання З'їзду народних депутатів СРСР веде Голова Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів СРСР, а потім - Голова Верховної Ради СРСР.

Стаття 111. Верховна Рада СРСР - постійно діючий законодавчий і контрольний орган державної влади СРСР.

Верховна Рада СРСР обирається таємним голосуванням з числа народних депутатів СРСР З'їздом народних депутатів СРСР і є йому підзвітною.

Верховна Рада СРСР складається з двох палат: Ради Союзу і Ради Національностей, рівних за своїм кількісним складом. Палати Верховної Ради СРСР є рівноправними.

Палати обираються на З'їзді народних депутатів СРСР загальним голосуванням депутатів. Рада Союзу обирається з числа народних депутатів СРСР від територіальних виборчих округів і народних депутатів СРСР від громадських організацій з урахуванням кількості виборців у союзній республіці або регіоні. Рада Національностей обирається з числа народних депутатів СРСР від національнотериторіальних виборчих округів і народних депутатів СРСР від громадських організацій за нормами: 11 депутатів від кожної союзної республіки, 4 депутати від кожної автономної республіки, 2 депутати від кожної автономної області і один депутат від кожного автономного округу.

З'їзд народних депутатів СРСР щороку оновлює до однієї п'ятої частини складу Ради Союзу і Ради Національностей.

Кожна палата Верховної Ради СРСР обирає Голову палати і двох його заступників Голови Ради Союзу і Ради Національностей керують засіданнями відповідних палат і відповідають їх внутрішнім розпорядком.

Спільні засідання палат ведуть Голова Верховної Ради СРСР або по черзі голови Ради Союзу і Ради Національностей.

Стаття 112. Верховна Рада СРСР щороку скликається Головою Верховної Ради СРСР на чергові - весняну й осінню - сесії тривалістю, як правило, три - чотири місяці кожна.

Позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради СРСР з його ініціативи або за пропозицією Президента СРСР, союзної республіки в особі її найвищого органу державної влади, не менш як третини складу однієї з палат Верховної Ради СРСР.

Сесія Верховної Ради СРСР складається з роздільних і спільних засідань палат, а також засідань постійних комісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, що проводяться в період між ними. Сесія відкривається і закривається на роздільних або спільних засіданнях палат.

Після закінчення строку повноважень З'їзду народних депутатів СРСР Верховна Рада СРСР зберігає свої повноваження аж до утворення новообраним З'їздом народних депутатів СРСР нового складу Верховної Ради СРСР.

Стаття 113. Верховна Рада СРСР:

1) призначає вибори народних депутатів СРСР і затверджує склад Центральної виборчої комісії по виборах народних депутатів СРСР;

2) на пропозицію Президента СРСР утворює і ліквідовує міністерства СРСР та інші центральні органи державного управління СРСР;

3) за поданням Президента СРСР затверджує Прем'єр-міністра, дає згоду на сесії або відхиляє кандидатури членів Кабінету Міністрів СРСР та членів Ради безпеки СРСР, дає згоду на увільнення від посади зазначених осіб;

4) обирає Верховний Суд СРСР, Вищий арбітражний суд СРСР, призначає Генерального прокурора СРСР, затверджує колегію Прокуратури Союзу РСР, призначає Голову Контрольної палати СРСР;

5) регулярно заслуховує звіти органів, які вона утворює або обирає, а також службових осіб, яких вона призначає або обирає;

6) забезпечує єдність законодавчого регулювання на всій території СРСР, встановлює основи законодавства Союзу і союзних республік;

7) здійснює в межах компетенції Союзу РСР законодавче регулювання порядку реалізації конституційних прав, свобод та обов'язків громадян, відносин власності, організації управління народним господарством і соціально-культурним будівництвом, бюджетно-фінансової системи, оплати праці і ціноутворення, оподаткування, охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів, а також інших відносин;

8) дає тлумачення законів СРСР;

9) встановлює загальні засади організації і діяльності республіканських і місцевих органів державної влади і управління; визначає основи правового статусу громадських організацій;

10) подає на затвердження З'їзду народних депутатів СРСР проекти перспективних державних планів і найважливіших загальносоюзних програм економічного і соціального розвитку СРСР; затверджує державні плани економічного і соціального розвитку СРСР, державний бюджет СРСР; здійснює контроль за ходом виконання плану і бюджету; затверджує звіти про їх виконання; в разі необхідності вносить зміни до плану і бюджету;

11) ратифікує і денонсує міжнародні договори СРСР;

12) здійснює контроль за наданням державних позик, економічної та іншої допомоги іноземним державам, а також за укладенням угод про державні позики і кредити, одержувані з іноземних джерел;

13) визначає основні заходи в галузі оборони і гарантування державної безпеки; запроваджує воєнний або надзвичайний стан по всій країні; оголошує стан війни в разі необхідності виконання міжнародних договірних зобов'язань щодо взаємної оборони від агресії;

14) приймає рішення про використання контингентів Збройних Сил СРСР при необхідності виконання міжнародних договірних зобов'язань щодо підтримання миру та безпеки;

15) встановлює військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

16) встановлює ордени і медалі СРСР; встановлює почесні звання СРСР;

17) видає загальносоюзні акти про амністію;

18) має право скасовувати акти Кабінету Міністрів СРСР у разі невідповідності їх Конституції СРСР і законам СРСР;

19) скасовує постанови і розпорядження Рад Міністрів союзних республік у разі невідповідності їх Конституції СРСР і законам СРСР;

20) у період між З'їздами народних депутатів СРСР приймає рішення про проведення всенародного голосування (референдуму СРСР);

21) вирішує інші питання, віднесені до відання союзу РСР, крім тих, які належать до виключного відання З'їзду народних депутатів СРСР.

Верховна Рада СРСР приймає закони СРСР і постанови.

Закони і постанови, прийняті Верховною Радою СРСР, не можуть суперечити законам та іншим актам, прийнятим З'їздом народних депутатів СРСР.

Стаття 114. Право законодавчої ініціативи на З'їзді народних депутатів СРСР і у Верховній Раді СРСР належить народним депутатам СРСР, Раді Союзу, Раді Національностей, Голові Верховної Ради СРСР, постійним комісіям палат і комітетам Верховної Ради СРСР, Президентові СРСР, Раді Федерації, Комітетові конституційного нагляду СРСР, союзним і автономним республікам в особі їхніх найвищих органів державної влади, автономним областям, автономним округам, Верховному Суду СРСР, Генеральному прокуророві СРСР, Вищому арбітражному суду СРСР.

Право законодавчої ініціативи мають також громадські організації в особі їхніх загальносоюзних органів і Академія наук СРСР.

Стаття 115. Проекти законів, внесені на розгляд Верховної Ради СРСР, обговорюються палатами на їх роздільних або спільних засіданнях.

Закон СРСР вважається прийнятим, якщо в кожній з палат Верховної Ради СРСР за нього проголосувала більшість членів палати.

Проекти законів та інші найважливіші питання державного життя рішенням Верховної Ради СРСР, прийнятим з її ініціативи або за пропозицією союзної республіки в особі її найвищого органу державної влади, можуть бути винесені на всенародне обговорення.

Стаття 116. Кожна палата Верховної Ради СРСР має право розглядати будь-які питання, віднесені до відання Верховної Ради СРСР.

Розглядові насамперед у Раді Союзу підлягають питання соціально-економічного розвитку і державного будівництва, які мають спільне для всієї країни значення; прав, свобод і обов'язків громадян СРСР; зовнішньої політики СРСР; оборони і державної безпеки СРСР.

Розглядові насамперед у Раді Національностей підлягають питання забезпечення національної рівноправності, інтересів націй, народностей і національних груп у поєднанні з загальними інтересами і потребами радянської багатонаціональної держави; вдосконалення законодавства СРСР, яке регулює міжнаціональні відносини.

У питаннях своєї компетенції кожна з палат приймає постанови.

Постанова, прийнята однією з палат, при необхідності передається в другу палату і при схваленні нею набирає сили постанови Верховної Ради СРСР.

Стаття 117. У разі незгоди між Радою Союзу і Радою Національностей питання передається на вирішення погоджувальної комісії, яку утворюють палати на паритетних засадах, після чого вдруге розглядається Радою Союзу і Радою Національностей на спільному засіданні.

Стаття 118. Для організації роботи Верховної Ради СРСР створюється Президія Верховної Ради СРСР на чолі з Головою Верховної Ради СРСР. До складу Президії Верховної Ради СРСР входять: Голова Ради Союзу і Голова Ради Національностей, їхні заступники, голови постійних комісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, інші народні депутати СРСР - по одному з кожної союзної республіки, а також два представники від автономних республік і один - від автономних областей і автономних округів.

Президія Верховної Ради СРСР здійснює підготовку засідань З'їзду і сесій Верховної Ради СРСР, координує діяльність постійних комісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, організовує проведення всенародних обговорень проектів законів СРСР та інших найважливіших питань державного життя.

Президія Верховної Ради СРСР забезпечує публікацію мовами союзних республік текстів законів СРСР та інших актів, прийнятих З'їздом народних депутатів СРСР, Верховною Радою СРСР, її палатами, Президентом СРСР.

Рішення Президії Верховної Ради СРСР оформляються у вигляді постанов.

Стаття 119. Голова Верховної Ради СРСР обирається З'їздом народних депутатів СРСР з числа народних депутатів СРСР таємним голосуванням строком на п'ять років і не більш як на два строки підряд. Він може бути в усякий час шляхом таємного голосування відкликаний З'їздом народних депутатів СРСР.

Голова Верховної Ради СРСР підзвітний З'їздові народних депутатів СРСР і Верховній Раді СРСР.

Голова Верховної Ради СРСР видає постанови про скликання сесій Верховної Ради СРСР, в інших питаннях - розпорядження.

Стаття 120. Рада Союзу і Рада Національностей обирають з числа членів Верховної Ради СРСР, інших народних депутатів СРСР постійні комісії палат для ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради СРСР, а також для сприяння проведенню в життя законів СРСР та інших рішень, прийнятих З'їздом народних депутатів СРСР і Верховною Радою СРСР, контролю за діяльністю державних органів і організацій.

З цією ж метою палати Верховної Ради СРСР можуть створювати на паритетних засадах комітети Верховної Ради СРСР.

Верховна Рада СРСР, кожна з її палат створюють, коли визнають за необхідне, слідчі, ревізійні та інші комісії в будь-якому питанні.

Постійні комісії палат і комітети Верховної Ради СРСР щороку оновлюються до однієї п'ятої частини їх складу.

Стаття 121. Закони та інші рішення З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР, постанови її палат приймаються, як правило, після попереднього обговорення проектів відповідними постійними комісіями палат або комітетами Верховної Ради СРСР.

Призначення та обрання службових осіб до складу Кабінету Міністрів СРСР, Верховного Суду СРСР, Вищого арбітражного суду СРСР, колегії Прокуратури Союзу РСР, а також Голови Контрольної палати СРСР провадиться при наявності висновку відповідних постійних комісій палат або комітетів Верховної Ради СРСР.

Усі державні і громадські органи, організації і службові особи зобов'язані виконувати вимоги комісій палат, комісій і комітетів Верховної Ради СРСР, подавати їм необхідні матеріали та документи.

Рекомендації комісій і комітетів підлягають обов'язковому розглядові державними і громадськими органами, установами і організаціями. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям і комітетам у встановлений ними строк.

Стаття 122. Народний депутат СРСР має право звернутись із запитом на засіданнях З'їзду народних депутатів СРСР і сесіях Верховної Ради СРСР до Кабінету Міністрів СРСР, керівників інших органів, що їх утворюють або обирають З'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР, а до Президента СРСР - на засіданнях З'їзду народних депутатів СРСР. Орган або службова особа, до яких звернуто запит, зобов'язані дати усну чи письмову відповідь на даному засіданні З'їзду або на даній сесії Верховної Ради СРСР не більш як у триденний строк.

Стаття 123. Народні депутати СРСР мають право звільнятись від виконання службових або виробничих обов'язків на строк, необхідний для провадження депутатської діяльності на З'їзді народних депутатів СРСР, у Верховній Раді СРСР, її палатах, комісіях і комітетах, а також серед населення.

Народного депутата СРСР не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, заарештовано або піддано заходам адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку, без згоди Верховної Ради СРСР, а в період між її сесіями - без згоди Президії Верховної Ради СРСР.

Стаття 124. Комітет конституційного нагляду СРСР обирається З'їздом народних депутатів СРСР з числа спеціалістів у галузі політики і права у складі Голови, заступника Голови і 25 членів Комітету, в тому числі по одному з кожної союзної республіки.

Строк повноважень осіб, обраних до Комітету конституційного нагляду СРСР, - десять років.

Особи, обрані до Комітету конституційного нагляду СРСР, не можуть одночасно входити до складу органів, акти яких є піднаглядними Комітетові.

Особи, обрані до Комітету конституційного нагляду СРСР, при виконанні своїх обов'язків є незалежними і підкоряються тільки Конституції СРСР.

Комітет конституційного нагляду СРСР:

1) за дорученням З'їзду народних депутатів СРСР подає йому висновки про відповідність Конституції СРСР проектів законів СРСР та інших актів, внесених на розгляд З'їзду;

2) за пропозиціями не менш як однієї п'ятої народних депутатів СРСР, Президента СРСР, найвищих органів державної влади союзних республік подає З'їздові народних депутатів СРСР висновки про відповідність Конституції СРСР законів СРСР та інших актів, прийнятих З'їздом.

За дорученням З'їзду народних депутатів СРСР, за пропозицією Верховної Ради СРСР дає висновки про відповідність указів Президента СРСР Конституції СРСР і законам СРСР;

3) за дорученням З'їзду народних депутатів СРСР, за пропозиціями Верховної Ради СРСР, Президента СРСР, Голови Верховної Ради СРСР, найвищих органів державної влади союзних республік подає З'їздові народних депутатів СРСР або Верховній Раді СРСР висновки про відповідність Конституції СРСР конституцій союзних республік, а законів союзних республік - також і законам СРСР;

4) за дорученням З'їзду народних депутатів СРСР, за пропозиціями не менш як однієї п'ятої членів Верховної Ради СРСР, Президента СРСР, найвищих органів державної влади союзних республік подає Верховній Раді СРСР або Президентові СРСР висновки про відповідність актів Верховної Ради СРСР та її палат, проектів актів, внесених на розгляд цих органів, Конституції СРСР і законам СРСР, прийнятим З'їздом народних депутатів СРСР, а постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів СРСР - також і законам СРСР, прийнятим Верховною Радою СРСР; про відповідність міжнародних договірних та інших зобов'язань СРСР і союзних республік Конституції СРСР і законам СРСР;

5) за дорученням З'їзду народних депутатів СРСР, за пропозиціями Верховної Ради СРСР, її палат, Президента СРСР, Голови Верховної Ради СРСР, постійних комісій палат і комітетів Верховної Ради СРСР, Кабінету Міністрів СРСР, найвищих органів державної влади союзних республік, Контрольної палати СРСР, Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, Вищого арбітражного суду СРСР, загальносоюзних органів громадських організацій та Академії наук СРСР дає висновки про відповідність Конституції СРСР і законам СРСР нормативних правових актів інших державних органів і громадських організацій, щодо яких відповідно до Конституції СРСР не здійснюється прокурорський нагляд.

Комітет конституційного нагляду СРСР має право також з власної ініціативи подавати висновки про відповідність Конституції СРСР і законам СРСР актів найвищих органів державної влади й управління СРСР, інших органів, які утворюються або обираються З'їздом народних депутатів СРСР і Верховною Радою СРСР.

При виявленні невідповідності акта або його окремих положень Конституції СРСР або законам СРСР Комітет конституційного нагляду СРСР надсилає органові, який видав акт, свій висновок для усунення допущеної невідповідності. Прийняття Комітетом такого висновку припиняє дію акта або його окремих положень, що не відповідають Конституції СРСР або законові СРСР, за винятком законів СРСР, прийнятих З'їздом народних депутатів СРСР, конституцій союзних республік. Акт або його окремі положення, які за висновком Комітету порушують права і свободи громадян, втрачають чинність з моменту прийняття такого висновку.

Орган, який видав акт, приводить його у відповідність з Конституцією СРСР або законом СРСР. Якщо невідповідність не буде усунено, Комітет конституційного нагляду СРСР входить з поданням відповідно на З'їзд народних депутатів СРСР, у Верховну Раду СРСР, до Президента СРСР, у Кабінет Міністрів СРСР про скасування актів підзвітних їм органів або службових осіб, що не відповідають Конституції СРСР або законові СРСР.

Висновок Комітету може бути відхилено лише рішенням З'їзду народних депутатів СРСР, прийнятим двома третинами голосів від загальної кількості народних депутатів СРСР.

Організація і порядок діяльності Комітету конституційного нагляду СРСР визначаються Законом про конституційний нагляд СРСР.

Стаття 125. З'їзд народних депутатів СРСР і Верховна Рада СРСР здійснюють контроль за всіма підзвітними їм державними органами.

Верховна Рада СРСР керує діяльністю Контрольної палати СРСР, періодично заслуховує її звіти про результати контролю за надходженням та витрачанням коштів союзного бюджету і використанням загальносоюзної власності.

Організація та порядок діяльності Контрольної палати СРСР визначаються законом СРСР.

Стаття 126. Порядок діяльності З'їзду народних депутатів СРСР, Верховної Ради СРСР та їх органів визначається Регламентом З'їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР та іншими законами СРСР, що видаються на основі Конституції СРСР.

Стаття 127. Главою Радянської держави - Союзу Радянських Соціалістичних Республік є Президент СРСР.

Стаття 127-1. Президентом СРСР може бути обраний громадянин СРСР не молодший тридцяти п'яти і не старший шістдесяти п'яти років. Одна і та ж особа не може бути Президентом СРСР більш як два строки.

Президент СРСР обирається громадянами СРСР на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п'ять років. Кількість кандидатів на пост Президента СРСР не обмежується. Вибори Президента СРСР вважаються дійсними, якщо в них взяло участь не менш як п'ятдесят процентів виборців. Обраним вважається кандидат, який одержав більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, в цілому по Союзу РСР і в більшості союзних республік.

Порядок виборів Президента СРСР визначається Законом СРСР.

Президент СРСР не може бути народним депутатом.

Особа, яка є Президентом СРСР, може одержувати заробітну плату тільки за цією посадою.

Стаття 127-2. При вступі на посаду Президент СРСР складає присягу на засіданні З'їзду народних депутатів СРСР.

Стаття 127-3. Президент СРСР:

1) виступає гарантом додержання прав і свобод радянських громадян, Конституції і законів СРСР;

2) вживає необхідних заходів щодо охорони суверенітету Союзу РСР і союзних республік, безпеки і територіальної цілісності країни, щодо реалізації принципів національно-державного устрою СРСР;

3) представляє Союз Радянських Соціалістичних Республік всередині країни і в міжнародних відносинах;

4) очолює систему органів державного управління і забезпечує їхню взаємодію з найвищими органами державної влади СРСР;

5) подає З'їздові народних депутатів СРСР щорічні доповіді про становище країни; інформує Верховну Раду СРСР про найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики СРСР;

6) з урахуванням думки Ради федерації і за погодженням з Верховною Радою СРСР формує Кабінет Міністрів СРСР, вносить до його складу зміни, представляє Верховній Раді СРСР кандидатуру на пост Прем'єр-міністра; за погодженням з Верховною Радою СРСР увільнює від посади Прем'єр-міністра та членів Кабінету Міністрів СРСР;

7) представляє Верховній Раді СРСР кандидатури на пости Голови Верховного Суду СРСР, Генерального прокурора СРСР, Голови Вищого арбітражного суду СРСР, а потім представляє цих службових осіб З'їздові народних депутатів СРСР на затвердження; входить з поданнями у Верховну Раду СРСР і на З'їзд народних депутатів СРСР про увільнення від обов'язків зазначених службових осіб, за винятком Голови Верховного Суду СРСР;

8) підписує закони СРСР; має право не пізніш як у двотижневий строк повернути закон із своїми запереченнями у Верховну Раду СРСР для повторного обговорення і голосування. Якщо Верховна Рада СРСР більшістю у дві третини голосів у кожній з палат підтвердить раніше прийняте нею рішення, Президент СРСР підписує закон;

9) вправі скасовувати постанови і розпорядження Кабінету Міністрів СРСР, акти міністерств СРСР, інших підвідомчих йому органів; має право у питаннях, віднесених до відання Союзу РСР, припиняти виконання постанов і розпоряджень Рад Міністрів союзних республік у випадках порушення ними Конституції СРСР і законів СРСР;

9-1) очолює Раду безпеки СРСР, на яку покладається вироблення рекомендацій щодо проведення у життя загальносоюзної політики в галузі обороноздатності країни, підтримання її надійної державної, економічної та екологічної безпеки, подолання наслідків стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, забезпечення стабільності і правового порядку в суспільстві. Члени Ради безпеки СРСР призначаються Президентом СРСР з урахуванням думки Ради Федерації і за погодженням з Верховною Радою СРСР.

10) координує діяльність державних органів щодо забезпечення оборони країни; є Верховним Головнокомандуючим Збройними Силами СРСР, призначає і змінює вище командування Збройних Сил СРСР, присвоює вищі військові звання; призначає суддів військових трибуналів;

11) веде переговори і підписує міжнародні договори СРСР; приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників іноземних держав; призначає і відкликає дипломатичних представників СРСР в іноземних державах і при міжнародних організаціях; присвоює вищі дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

12) нагороджує орденами і медалями СРСР, присвоює почесні звання СРСР;

13) вирішує питання прийняття до громадянства СРСР, виходу з нього і позбавлення радянського громадянства, надання притулку; здійснює помилування;

14) оголошує загальну або часткову мобілізацію; оголошує стан війни в разі воєнного нападу на СРСР і негайно вносить це питання на розгляд Верховної Ради СРСР; оголошує в інтересах захисту СРСР і безпеки його громадян воєнний стан в окремий місцевостях. Порядок запровадження і режим воєнного стану визначаються законом;

15) в інтересах гарантування безпеки громадян СРСР попереджає про оголошення надзвичайного стану в окремих місцевостях, а при необхідності і запроваджує його на просьбу або за згодою Президії Верховної Ради або найвищого органу державної влади відповідної союзної республіки. При відсутності такої згоди запроваджує надзвичайний стан з негайним внесенням прийнятого рішення на затвердження Верховної Ради СРСР. Постанова Верховної Ради СРСР у цьому питанні приймається більшістю не менше двох третин від загальної кількості її членів.

У випадках, зазначених у частині першій цього пункту, може запроваджувати тимчасове президентське правління при додержанні суверенітету і територіальної цілісності союзної республіки.

Режим надзвичайного стану, а також президентського правління встановлюється законом;

16) у разі незгоди між Радою Союзу і Радою Національностей Верховної Ради СРСР, які не могли бути усунені в порядку, передбаченому статтею 117 Конституції СРСР, Президент СРСР розглядає спірне питання з метою вироблення прийнятного рішення. Якщо досягти згоди не вдається і виникає реальна загроза порушення нормальної діяльності найвищих органів державної влади й управління СРСР, Президент може внести на З'їзд народних депутатів СРСР пропозицію про обрання Верховної Ради СРСР у новому складі.

Стаття 127-4. За пропозицією кандидата у Президенти СРСР і разом з ним обирається Віце-президент СРСР. Віце-президент СРСР виконує за дорученням Президента СРСР окремі його повноваження і заміщає Президента СРСР у разі його відсутності і неможливості здійснення ним своїх обов'язків.

Віце-президент СРСР не може бути народним депутатом.

Стаття 127-5. Президент СРСР на основі і на виконання Конституції СРСР і законів СРСР видає укази, які мають обов'язкову силу на всій території країни.

Стаття 127-6. Президент СРСР користується правом недоторканності і може бути зміщений тільки З'їздом народних депутатів СРСР у разі порушення ним Конституції СРСР і законів СРСР. Таке рішення приймається не менш як двома третинами голосів від загальної кількості депутатів З'їздом народних депутатів СРСР з ініціативи самого З'їзду або Верховної Ради СРСР з урахуванням висновку Комітету конституційного нагляду СРСР.

Стаття 127-7. Якщо Президент СРСР з тих чи інших причин не може далі виконувати свої обов'язки, до обрання нового Президента СРСР його повноваження переходять до Віце-президента СРСР, а коли це неможливо - до Голови Верховної Ради СРСР. Вибори нового Президента СРСР при цьому повинні бути проведені у тримісячний строк.

Стаття 127-8. Президент СРСР очолює Раду Федерації, до складу якої входять Віцепрезидент СРСР, президенти (найвищі державні службові особи) республік. У засіданнях Ради Федерації мають право брати участь найвищі державні службові особи автономних областей та автономних округів з правом ухвального голосу у питаннях, що зачіпають їхні інтереси.

Рада Федерації на основі визначених З'їздом народних депутатів СРСР напрямів внутрішньої і зовнішньої політики Союзу РСР здійснює координацію діяльності найвищих органів державного управління Союзу та республік, стежить за додержанням Союзного Договору, визначає заходи щодо проведення в життя національної політики Радянської держави, забезпечує участь республік у вирішенні питань загальносоюзного значення, приймає рекомендації щодо розв'язання спорів та врегулювання конфліктних ситуацій у міжнаціональних відносинах.

Питання, що зачіпають інтереси народів, які не мають своїх національно-державних утворень, розглядаються в Раді Федерації з участю представників цих народів.

Стаття 127-9. Член Ради Федерації - найвища державна службова особа республіки, представляючи і захищаючи її суверенітет та законні інтереси, бере участь у вирішенні всіх питань, що вносяться на розгляд Ради Федерації.

Член Ради Федерації забезпечує проведення в життя рішень Ради Федерації у відповідній республіці; контролює виконання цих рішень; одержує від союзних органів та службових осіб усю необхідну інформацію; може опротестовувати рішення союзних органів державного управління, які порушують встановлені законом права республіки; за дорученням Президента СРСР репрезентує Союз РСР за рубежем та здійснює інші повноваження.

Стаття 127-10. Рішення Ради Федерації приймаються більшістю не менш як у дві третини голосів і оформляються указами Президента СРСР.

У засіданнях Ради Федерації може брати участь Голова Верховної Ради СРСР.