Методичні рекомендації для проведення атестації науково-дослідних установ

1. Загальні положення

1.1. Рекомендації розроблені для створення типового методичного інструментарію, необхідного для визначення експертними комісіями значимості науково-дослідних установ, конструкторських і проектних організацій, ступеню впливу діяльності організацій на науково-технічну політику в державі, галузі, напрямку та регіоні.

1.2. Кількісним показником, що узагальнює наукову (науково-технічну) діяльність організації (установи), є рейтинг. Він у комплексі характеризує: цільову орієнтацію діяльності організації (установи), рівень розвитку її науково-технічного потенціалу, ефективність роботи організації (установи), рівень отриманих результатів, ступінь використання на практиці отриманих організацією (установою) результатів, інші її унікальні властивості та досягнення. Рейтинг, окрім головної сумарної ознаки, має кілька допоміжних згідно з характеристиками діяльності організації. Всього визначено сім критеріїв, які дають можливість оцінити діяльність організації (установи) будь-якої спрямованості та профілю.

1.3. В залежності від отриманого рейтингу, всі науково-дослідні організації (установи), що атестуються, розподіляються на декілька груп (категорій) за ознакою раціонального використання науково-технічного потенціалу та характером діяльності, зокрема:

А) організації (фундаментального, науково-технічного, проектно-впроваджувального спрямування), що можуть визначати та впливати на державну науково-технічну політику;

Б) організації, що формують перспективну та науково-технічну політику галузі;

В) організації, що формують перспективну та науково-технічну політику розвитку певного напрямку і можуть бути головними для досліджень, розробок, впроваджень конкретних видів наукової, технічної, проектної продукції;

Г) організації, що ведуть роботи, пов'язані з розробкою окремих складових частин комплексів, пристроїв, вузлів техніки та виконання разових замовлень.

Передбачається, що віднесення організації (установи) до однієї з груп (категорій) дасть змогу Урядовій комісії визначити міру бюджетної підтримки її діяльності (повне чи часткове базове, цільове або контрактне фінансування).

На основі аналізу цього розподілу формулюються рекомендації стосовно створення в Україні:

- загально-державних наукових та науково-технічних центрів;

- головних організацій за напрямками досліджень, розробок, проектування;

- організацій конкретно-прикладного значення.

У процесі поділу організацій на категорії повинні бути використані як головна сумарна ознака рейтингу, так і допоміжні критеріальні ознаки та мотиваційні підстави, що містяться в атестаційних матеріалах і "Картці рейтингу."

2. Організаційні аспекти проведення роботи

2.1. Оцінку рейтингу проводить робоча група, створена відповідним міністерством, відомством (експертна комісія), в яку доцільно включити представників виконавчої влади та Фонду державного майна під головуванням керівника (його заступника) міністерства, відомства.

2.2. Всі члени комісії (експерти) мають рівні права, а кожен з них - один голос з правом вирішувати.

2.3. На кожну організацію (установу) експерти мають заповнити "Картку визначення рейтингу організації (установи)" далі "Картка рейтингу", яка розсилається робочим групам міністерств і відомств разом із зразками бланків і прикладів їх заповнення, тексти яких можна отримати також на дискетах, а пояснення та коментарі щодо цього - по телефону 264-1906).

2.4. У випадку, коли визначення рейтингу стосується організації (установи), що має диверсифіковану діяльність, комісія експертів може прийняти рішення про оцінку кожного напрямку діяльності тієї чи іншої організації (установи), її підрозділів. При цьому, для кожного напрямку окремо заповнюється "картка рейтингу".

2.5. У випадку великої кількості (понад 20 од.) організацій (установ), що оцінюються комісією, експерти можуть розподілити між собою цю кількість. Розподіл організацій (установ) проводиться так, щоб кожну організацію оцінювало не менше ніж 3 члени комісії з залученням додаткових експертів.

2.6. Робоча група відкритим голосуванням затверджує результати оцінювання кожної організації. Рішення приймається простою більшістю голосів від присутніх, при умові участі в голосуванні не менше двох третин членів комісії. Результати голосування заносяться до протоколу робочої групи.

2.7. У протоколі фіксуються також пропозиції та висновки щодо вдосконалення мережі організацій, необхідності тієї чи іншої дії відносно окремого напрямку, організацій, галузі в цілому та інші міркування, зокрема, стосовно кількості, типу та доцільності перепрофілювання (відповідно до розподілу, проведеного згідно з п.1.3) наукових організацій, які необхідні для науково-технічного і проектного забезпечення галузі.

Доцільно також оцінити затрати, необхідні для підтримки науково-технічного потенціалу галузі при фінансуванні з різних джерел.

3. Методика визначення оцінок

3.1. Члени комісії при заповненні "Картки рейтингу" користуються інформацією, що попередньо занесена до анкет для проведення атестації (розділи 1, 2, 3). Інформація, що подана в анкетних матеріалах, повинна бути повною, достовірною і об'єктивною.

3.2. Члени комісії обов'язково дають оцінки щодо всіх показників "Картки рейтингу".

3.3. Члени комісії можуть прийняти рішення про анонімне оцінування кожним членом комісії і, в подальшому, провести узагальнення даних кожним членом комісії оцінок. Такий підхід доцільний при невеликій кількості (10-20) організацій (установ), що атестуються комісією.

3.4. У тому випадку, коли масив організацій (установ) великий, члени комісії можуть визначати оцінку в "Картку рейтингу" з використанням відкритих взаємних консультацій та дискусій. У випадку, коли при оцінці тієї чи іншої організації (установи) мають місце протиріччя, призначається голосування з подальшим визначенням середнього значення оцінюваного показника.

3.5. При проведенні оцінювання експертні комісії для кожного показника "Картки рейтингу" проставляють три оцінки (стовпчики 3, 4, 5).

3.6. При наданні оцінки для кожного показника "Картки рейтингу" члени комісії використовують інформацію анкетних матеріалів, та висновки (оцінку) експертів комісії.

3.7. З метою повнішого врахування особливостей діяльності та досягнення тієї чи іншої організації (установи), члени комісії за критеріями в "Картці рейтингу" формулюють найменування 3-х специфічних, головних для даної організації показників і оцінюють їх рівень та значення. Серед показників можуть бути, наприклад, такі: унікальність наукового профілю організації; можливість швидкого переключення на нову проблематику при зміні завдань галузі; важливість організації як центру аналітичного узагальнення світового досвіду і його адаптації до потреб галузі в Україні, потреб регіону і т.п.. Із запропонованих експертами питань робоча група відбирає три найважливіші і вносить їх до "Картки рейтингу".

3.8. Члени комісії при оцінюванні показників мають користуватися шкалою оцінок від "1" до "5" включно. Оцінка "1" означає відсутність або дуже низький рівень якісних та кількісних властивостей, які оцінюються. Оцінка "5" означає дуже високий рівень цих властивостей. Оцінки "2" та "4" означають відповідно наближення до оцінок "1" та "5", а оцінка "3" означає середній прояв цих властивостей.

3.9. У стовпчику 3 проставляється оцінка (від "1" до "5"), яка характеризує рівень прояву кількісних або якісних властивостей показника, що оцінюється.

3.10. У стовпчику 4 проставляється оцінка (від "1" до "5") - так званий "ваговий коефіцієнт", який характеризує значимість показника, що оцінюється, для характеристики діяльності організації (установи) в цілому та його значимість при визначенні остаточного показника рейтингу організації (установи).

3.11. У стовпчику 5 проставляється зважена оцінка, як результат перемноження оцінок, що містяться у стовпчиках 3 і 4.

3.12. У стовпчику 6 проставляються номери показників з анкетних матеріалів, які в найбільшій мірі вплинули на визначення оцінки членами комісії того чи іншого показника стовпчика 2. У разі виникнення протиріч при заповненні стовпчика 6 після відповідного голосування вноситься думка більшості.

4. При заповненні анкети слід користуватися даними Міністерства статистики України, яке може надати інформацію на магнітних носіях робочим групам міністерств та відомств з банку даних "Регістр НДІ і КБ".

5. На додаток до "Картки рейтингу" робоча група може у довільній формі (до 1 стор.) сформулювати свої міркування стосовно кожної організації.

6. Робочі групи міністерств та відомств передають до Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політики в Робочу групу при Урядовій комісії (252133, Київ, вул.Щорса, 31) для узагальнення такі документи:

- протокол роботи групи;

- таблицю-перелік організацій галузі за групами згідно запропонованих категорій А-Г, а також підсумковим рейтингом;

- "Картки рейтингу";

- додаткові матеріали.

Всі матеріали передаються в 2-х примірниках.

7. Рекомендації робочих груп будуть використані як підстава для прийняття рішення Урядовою комісією стосовно конкретних організацій галузей, а також для доопрацювання методики питань з визначення категорійності та статусу установ.

1. Дата та шлях створення організації (реорганізації з філії, відділу тощо)

М.П.