| 28.11.1998 |
UA
Офіційний вісник Європейських співтовариств
L 320/54
ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 98/84/ЄС
від 20 листопада 1998 року
про правовий захист послуг, що засновані чи складаються з умовного доступу
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства, зокрема його статті 57(2), 66 і 100a,
Беручи до уваги пропозицію Комісії (- 1),
Беручи до уваги висновок Економічно-соціального комітету (- 2),
Діючи згідно з процедурою, встановленою у статті 189b Договору (- 3),
(1) Оскільки цілі Співтовариства, встановлені в Договорі, включають створення дедалі ближчого союзу народів Європи та забезпечення економічного і соціального прогресу шляхом усунення бар’єрів, що їх розділяють;
(2) Оскільки транскордонне надання послуг мовлення та послуг інформаційного суспільства може сприяти ефективній реалізації свободи вияву поглядів як фундаментального права на індивідуальному рівні та досягненню встановлених у Договорі цілей на колективному рівні;
(3) Оскільки Договір передбачає вільний рух усіх послуг, які зазвичай надають за винагороду; оскільки це право, застосоване до послуг мовлення та послуг інформаційного суспільства, є конкретним відображенням у праві Співтовариства більш загального принципу, а саме свободи вияву поглядів, закріпленої у статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та фундаментальних свобод; оскільки в зазначеній статті чітко визнано право громадян отримувати і поширювати інформацію незалежно від кордонів та оскільки будь-яке обмеження такого права має належним чином враховувати інші законні інтереси, що заслуговують на правовий захист;
(4) Оскільки Комісія провела широкі консультації на основі Зеленої книги "Правовий захист зашифрованих послуг на внутрішньому ринку"; оскільки результати таких консультацій підтвердили необхідність ухвалення правового інструменту Співтовариства для забезпечення правового захисту всіх послуг, винагорода за які залежить від умовного доступу;
(5) Оскільки у своїй Резолюції від 13 травня 1997 року щодо Зеленої книги (- 4) Європейський Парламент закликав Комісію подати пропозицію щодо директиви, яка охоплює всі кодовані послуги, в рамках яких кодування використовують для забезпечення оплати, і погодився, що вона має включати послуги інформаційного суспільства, які надають на відстані за допомогою електронних засобів і на індивідуальний запит одержувача послуги, а також послуги мовлення;
(6) Оскільки можливості, що їх пропонують цифрові технології, створюють потенціал для розширення вибору споживача і сприяють культурному плюралізму шляхом розширення спектру послуг у розумінні статей 59 і 60 Договору; оскільки життєздатність таких послуг часто залежить від використання умовного доступу для отримання винагороди надавачем послуг; оскільки для забезпечення економічної життєздатності таких послуг необхідно забезпечити правовий захист надавачів послуг від заборонених пристроїв надання доступу до таких послуг на безоплатній основі;
(7) Оскільки важливість цього питання було визнано в Повідомленні Комісії "Європейська ініціатива у сфері електронної комерції";
(8) Оскільки відповідно до статті 7a Договору внутрішній ринок має бути простором без внутрішніх кордонів, у якому забезпечено вільний рух товарів та послуг; оскільки стаття 128(4) Договору вимагає від Співтовариства враховувати культурні аспекти у своїх діях згідно з іншими положеннями Договору; оскільки відповідно до статті 130(3) Договору Співтовариство має своїми політиками і діяльністю сприяти створенню умов, необхідних для забезпечення конкурентоспроможності його промисловості;
(9) Оскільки ця Директива не обмежує можливі майбутні положення Співтовариства або національні положення, орієнтовані на забезпечення того, щоб низка послуг мовлення, визнаних послугами суспільного інтересу, не базувалися на умовному доступі;
(10) Оскільки ця Директива не обмежує культурні аспекти будь-яких подальших дій Співтовариства, що стосуються нових послуг;
(11) Оскільки розбіжності між національними правилами, що стосуються правового захисту послуг умовного доступу або послуг, що базуються на умовному доступі, можуть створювати перешкоди для вільного руху товарів і послуг;
(12) Оскільки застосування Договору недостатньо для усунення таких перешкод на внутрішньому ринку; оскільки такі перешкоди слід усунути шляхом забезпечення еквівалентного рівня захисту в усіх державах-членах; оскільки це передбачає наближення національних правил, що стосуються комерційної діяльності, пов’язаної із забороненими пристроями;
(13) Оскільки гарантувати забезпечення державами-членами належного правового захисту від розміщення на ринку з метою отримання прямої або непрямої фінансової вигоди заборонених пристроїв, що уможливлюють або полегшують несанкціонований обхід будь-яких технологічних заходів, призначених для захисту платежів за законно надані послуги;
(14) Оскільки комерційна діяльність, пов’язана із забороненими пристроями, включає комерційні повідомлення, що охоплюють всі форми реклами, прямий маркетинг, спонсорство, маркетингові акції та зв’язки з громадськістю, що просувають такі продукти і послуги;
(15) Оскільки така комерційна діяльність завдає шкоди споживачам, яких вводять в оману щодо походження заборонених пристроїв; оскільки для боротьби з цим видом шахрайства необхідний високий рівень захисту прав споживачів; оскільки відповідно до статті 129a(l) Договору Співтовариство має сприяти досягненню високого рівня захисту прав споживачів за допомогою інструментів, ухвалених ним згідно зі статтею 100a Договору;
(16) Оскільки правові рамки для створення єдиного аудіовізуального простору, встановлені в Директиві Ради 89/552/ЄЕС від 03 жовтня 1989 року про координацію певних положень, встановлених законами, підзаконними нормативно-правовими або адміністративними актами в державах-членах стосовно здійснення телевізійного мовлення (- 5), слід доповнити покликанням на технології умовного доступу, встановлені в цій Директиві, щоб, зокрема, забезпечити однакове ставлення до надавачів транскордонних послуг мовлення, незалежно від місця їхнього осідку;
(17) Оскільки відповідно до Резолюції Ради від 29 червня 1995 року про ефективне однакове застосування права Співтовариства та про санкції за порушення права Співтовариства на внутрішньому ринку (- 6) держави-члени зобов’язані вживати заходів для забезпечення належного застосування права Співтовариства з такою самою ефективністю та ретельністю, як і національного законодавства;
(18) Оскільки відповідно до статті 5 Договору держави-члени зобов’язані вживати всіх необхідних заходів, щоб гарантувати застосування та ефективність права Співтовариства, зокрема шляхом забезпечення того, щоб обрані санкції були ефективними, стримувальними і пропорційними, а засоби правового захисту - належними;
(19) Оскільки відповідно до принципу пропорційності, визначеного в третьому параграфі статті 3b Договору , наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів має обмежуватися тим, що є необхідним для досягнення цілей внутрішнього ринку;
(20) Оскільки розповсюдження заборонених пристроїв включає в себе передання будь-яким способом і введення в обіг таких пристроїв на ринку в межах або за межами Співтовариства;
(21) Оскільки ця Директива не обмежує застосування будь-яких національних положень, які можуть забороняти приватне володіння забороненими пристроями, застосування правил конкуренції Співтовариства та застосування правил Співтовариства, що стосуються прав інтелектуальної власності;
(22) Оскільки національне право, що стосується санкцій за незаконну комерційну діяльність та засобів правового захисту від неї, може передбачати, що така діяльність має здійснюватися особами, які знали або мали достатні підстави знати, що відповідні пристрої є забороненими;
(23) Оскільки санкції та засоби правового захисту, передбачені цією Директивою, не обмежують будь-які інші санкції або засоби правового захисту, що можуть бути передбачені національним правом, як-от превентивні заходи в цілому або конфіскація заборонених пристроїв; оскільки держави-члени не зобов’язані передбачати кримінальні санкції за незаконну діяльність, охоплену цією Директивою; оскільки положення держав-членів щодо позовів про відшкодування збитків мають відповідати їхнім національним законодавчим та судовим системам;
(24) Оскільки ця Директива не обмежує застосування національних правил, які не охоплені сферою, що координується цією Директивою, таких як правила, ухвалені для захисту неповнолітніх осіб, у тому числі відповідно до Директиви 89/552/ЄЕС, або національних положень, що стосуються публічної політики чи громадської безпеки,
УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Стаття 1. Сфера застосування
Метою цієї Директиви є наближення положень держав-членів щодо заходів протидії забороненим пристроям, якими надається неавторизований доступ до захищених послуг.
Стаття 2. Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви:
(a) "захищена послуга" означає будь-яку з наведених нижче послуг, якщо її надають за винагороду на основі умовного доступу:
- послугу телевізійного мовлення, як її означено у статті l(a) Директиви 89/552/ЄЕС;
- послугу радіомовлення, тобто будь-яку передачу за допомогою дротового або ефірного (у тому числі супутникового) зв’язку радіопрограм, призначених для приймання загальною аудиторією;
- послуги інформаційного суспільства в розумінні статті 1(2) Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/34/ЄС від 22 червня 1998 року про встановлення процедури для надання інформації у сфері технічних стандартів і регламентів та правил щодо послуг інформаційного суспільства (- 7),
або надання умовного доступу до зазначених вище послуг, яке розглядають як окрему послугу;
(b) "умовний доступ" означає будь-який технічний захід та/або механізм, за допомогою яких у зрозумілий спосіб забезпечується доступ до захищеної послуги за умови попередньої індивідуальної авторизації;
(c) "пристрій умовного доступу" означає будь-яке обладнання або програмне забезпечення, призначене або адаптоване для надання доступу до захищеної послуги в зрозумілій формі;
(d) "пов’язана послуга" означає встановлення, технічне обслуговування або заміну пристроїв умовного доступу, а також надання послуг комерційних повідомлень, що пов’язані з такими пристроями або захищеними послугами;
(e) "заборонений пристрій" означає будь-яке обладнання або програмне забезпечення, призначене або адаптоване для надання доступу до захищеної послуги в зрозумілій формі без авторизації надавачем послуги;
(f) "сфера, що координується цією Директивою" означає будь-яке положення, що стосується незаконної діяльності, зазначеної у статті 4.
Стаття 3. Принципи внутрішнього ринку
1. Кожна держава-член повинна вживати заходів, необхідних для заборони на власній території видів діяльності, перелічених у статті 4, а також передбачити санкції і засоби правового захисту, встановлені у статті 5.
2. Без обмеження параграфа 1, держави-члени не можуть:
(a) обмежувати надання захищених або пов’язаних послуг, що походять з іншої держави-члена; або
(b) обмежувати вільний рух пристроїв умовного доступу;
з причин, які стосуються сфери, що координується цією Директивою.
Стаття 4. Незаконна діяльність
Держави-члени повинні заборонити на своїй території всі перелічені нижче види діяльності:
(a) виробництво заборонених пристроїв, їх ввезення, розповсюдження, продаж, надання в оренду або володіння ними з комерційною метою;
(b) встановлення, технічне обслуговування або заміну забороненого пристрою з комерційною метою;
(c) використання комерційних повідомлень для просування заборонених пристроїв.
Стаття 5. Санкції та засоби правового захисту
1. Санкції повинні бути ефективними, стримувальними та пропорційними потенційному впливу незаконної діяльності.
2. Держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення того, щоб надавачі захищених послуг, інтереси яких порушує зазначена у статті 4 незаконна діяльність, що здійснюється на їхній території, мали доступ до відповідних засобів правового захисту, в тому числі подання позову про відшкодування збитків і застосування судової заборони або обрання іншого запобіжного заходу, а також, у разі необхідності, вимагати вилучення заборонених пристроїв із комерційних каналів.
Стаття 6. Імплементація
1. Держави-члени повинні ввести в дію закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення, необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 28 травня 2000 року. Вони повинні негайно повідомити про них Комісію.
Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням на момент їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.
2. Держави-члени повинні передати Комісії текст положень національного права, ухвалених ними у сфері, що координується цією Директивою.
Стаття 7. Звіти
Не пізніше ніж через три роки після набуття чинності цією Директивою та кожні два роки потому Комісія повинна подавати до Європейського Парламенту, Ради та Економічно-соціального комітету звіт про імплементацію цієї Директиви, що за необхідності супроводжується пропозиціями, зокрема, стосовно означень, наведених у статті 2, для її адаптації з урахуванням технічного прогресу й економічного розвитку, а також проведених Комісією консультацій.
Стаття 8. Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності в день її опублікування в Офіційному віснику Європейських співтовариств.
Стаття 9. Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено у Брюсселі 20 листопада 1998 року.
| | За Європейський Парламент Президент J. M. GIL-ROBLES |
| | За Раду Президент E. HOSTASCH |
(-1) OB C 314, 16.10.1997, с. 7 та OB C 203, 30.06.1998, с. 12.
(-2) OB C 129, 27.04.1998, с. 16.
(-3) Висновок Європейського Парламенту від 30 квітня 1998 року (OB C 152, 18.05.1998, с. 59), Спільна позиція Ради від 29 червня 1998 року (OB C 262, 19.08.1998, с. 34) та Рішення Європейського Парламенту від 08 жовтня 1998 року (OB C 328, 26.10.1998). Рішення Ради від 09 листопада 1998 року.
(-4) OB C 167, 02.06.1997, с. 31.
(-5) OB L 298, 17.10.1989, с. 23. Директива зі змінами, внесеними Директивою Європейського Парламенту і Ради 97/36/ЄС (OB L 202, 30.07.1997, с. 60).
(-6) OB C 188, 22.07.1995, с. 1.
(-7) OB L 204, 21.07.1998, с. 37. Директива зі змінами, внесеними Директивою 98/48/ЄС (OB L 217, 05.08.1998, с. 18).