Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай (Конвенція про охорону ріки Дунай)

б) Принтерні лабораторії та кінолабораторії;

в) Виробництво фольги, зорових та звукових пристосувань;

г) Виробництво плівково-пластикових матеріалів.

8. У секторі лісу, паперу і картону:

а) Виробництво картону, паперу і бурматеріалів;

б) Виробництво плівкових волокнистих матеріалів.

9. У секторі текстилю, шкіро-хутряних виробах:

а) Виробництво текстильної продукції;

б) Виробництво шкіри, хутра та готових шкіряних і хутряних виробів;

в) Засоби для хімчистки та прання текстильних виробів.

10. Інші сектори:

а) Утилізація, обробка, переробка, складування відходів, вторинної сировини та хімічних речовин;

б) Медичні і наукові дослідження, лікарні, медпрактика, радіологічні інститути, лабораторії, тестові кімнати;

в) Виробництво миючих засобів;

г) Побутові фірми, де застосовуються миючі речовини;

д) Обробка води;

е) Художні майстерні, де застосовуються лаки;

є) Виробництво і переробка рослинних та тваринних екстрактів;

ж) Виробництво і обробка мікроорганізмів та вірусів, що пов'язані з розкладом нуклеїнових кислот;

з) Промисловий сектор радіоактивних речовин (ядерна індустрія).

Частина 2: Перелік небезпечних речовин та груп небезпечних речовин:

А. Пріоритетні групи речовин

а) важкі метали та їх сполуки

б) органіко-галогенові сполуки

в) органічні сполуки фосфору і олова

г) речовини по захисту рослин, пестициди та речовини, які використовуються для зберігання деревини, целюлози, паперу, шкіри, хутра, текстиля та ін.

д) масляні та гідрокарбонатні похідні петролейних сполук

е) інші органічні сполуки, шкідливі для навколишнього середовища

є) неорганічні азотні і фосфорні сполуки

ж) радіоактивні речовини, включаючи відходи.

В. Окремі небезпечні речовини

Крім груп небезпечних речовин, які відрізняються по характеру речовин, які до них входять, необхідно також визначити окремі речовини, які відіграють важливу роль.

Речовини

Цілі і критерії якості води, які розроблені для конкретних дільниць ріки Дунай і для поверхових вод водозбірного її басейну:

а) Враховують вибір утримування і, у разі необхідності, покращення існуючої якості води;

б) Мають на меті зменшення у середньому навантаження забруднення і концентрацій (зокрема, небезпечних речовин) до певної ступені на проміжку певного періоду часу;

в) Враховують специфічні вимоги щодо якості води (сира питна вода, іригація і т.д.);

г) Враховують конкретні вимоги відносно чутливих і спеціально захисних вод і їх оточення, наприклад, озера, зони захисту берего-фільтруючих вод і водно-болотних угідь;

д) Базуються на застосуванні методів біологічної класифікації і хімічних показників для середньо- і довгострокового нагляду за утримуванням і покращенням якості води;

е) Враховують ступінь досягення мети і додаткові захисні заходи, які можуть вимагатися в окремих випадках.

*) Цілі і критерії якості води, як правило, індивідуально розробляються і, зокрема, регулюються до переважних умов як до екосистем, водних ресурсів і їх використанню. Тому, в рамках цієї Конвенції тільки загальні керівні принципи представляються Договірним сторонам.

Структура і процедури Міжнародної Комісії додатково до статті 18 встановлюються наступні:

1) Міжнародна комісія складається з делегацій, призначених Договірними сторонами. Кожна Договірна сторона призначає не більше п'яти делегатів, включаючи голову делегації і заступника.

2) Крім того, кожна делегація включає кількість експертів, необхідних для вирішення окремих питань, чиї прізвища передаються до секретаріату Міжнародної комісії.

1) Головування у Міжнародній комісії здійснюється Договірними сторонами по черзі в алфавітному порядку (англійської мови) протягом одного року. Головуюча делегація призначає одного із своїх членів Головою Міжнародної комісії.

2) Голова, як правило, не виступає від імені своєї делегації під час засідань Міжнародної комісії.

3) Додаткові деталі стосовно головування визначаються Міжнародною комісією і включаються до його Регламенту.

1) Міжнародна комісія збирається не менше одного разу на рік на запрошення Голови у місці, визначеному ним, для регулярного засідання.

2) Надзвичайні засідання збираються Головою на вимогу не менше ніж трьох делегацій.

3) Консультації голів делегацій можуть проводитися у проміжок між зустрічами Комісії.

4) Голова пропонує питання до порядку денного. Вони включають доповіді постійних робочих груп і її експертних груп. Кожна делегація має право пропонувати ті питання порядку денного, які вона хоче бачити розглянутими. Порядок послідовності питань порядку денного у Міжнародній комісії визначається більшістю голосів.

1) Кожна делегація має один голос.

2) Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, Європейському Співтовариству, у рамках його компетенції, надається право на кількість голосів, рівних кількості його країн членів, які є Договірними сторонами цієї Конвенції. Ця організація не користується своїм правом голосу у випадках, коли її країни-члени користуються своїми і навпаки.

3) Міжнародна комісія встановлює кворум присутніх делегацій з не менше двох третин Договірних сторін.

4) Письмові процедури можуть мати місце за умов, визначених Регламентом Міжнародної комісії.

1) Рішення і рекомендації приймаються консенсусом делегацій Міжнародної комісії. Якщо консенсусу не досягнуто, Голова Комісії оголошує, що всі зусилля досягти згоди консенсусом вичерпані. Якщо інше не передбачено у Конвенції, Комісія у цьому випадку приймає рішення або рекомендації більшістю у чотири п'ятих голосів присутніх і голосуючих делегацій.

2) Рішення набуває чинності на перший день одинадцятого місяця після дати його прийняття для всіх Договірних сторін, які голосували за нього і не письмово повідомили протягом цього періоду Виконавчого секретаря, що вони не можуть погодитись з рішенням. Однак, таке повідомлення може бути відкликане у будь-який час; відкликання набуває чинності після його одержання Виконавчим секретарем. Таке рішення набуває чинності для будь-якої іншої Договірної сторони, яка повідомила Виконавчого секретаря письмово, що вона може погодитись з рішенням з моменту одержання такого повідомлення або пізніше - на перший день одинадцятого місяця після дати прийняття рішення.

1) Міжнародна комісія засновує постійну робочу групу. Для певних галузей роботи і для специфічних проблем засновуються постійні або спеціальні робочі групи.

2) Постійна робоча група і експертні групи складаються з делегатів і експертів, призначених делегаціями у Комісії.

3) У постійній робочій групі присутні делегати з усіх Договірних сторін. Міжнародна комісія призначає Голову і визначає максимальну кількість делегатів. Комісія також визначає кількість експертів для участі в експертних групах.

1) Цим засновується Постійний секретаріат.

2) Постійний секретаріат має свою штаб-квартиру у Відні.

3) Міжнародна комісія призначає Виконавчого секретаря і у разі необхідності забезпечує призначення іншого персоналу. Комісія визначає обов'язки посади Виконавчого секретаря, терміни і умови, за якими він здійснює свою діяльність.

4) Виконавчий секретар виконує функції, необхідні для виконання цієї Конвенції і для роботи Міжнародної комісії, а також інших завдань, ввірених Виконавчому секретарю Комісією згідно з її Регламентом і її фінансовими правилами.

Для оцінки одержаних результатів і для аналізу окремих справ Міжнародна комісія може залучати кваліфікованих осіб, наукові інститути або інші організації.

Міжнародна комісія подає Договірним сторонам річний звіт про свою діяльність, а також додаткові звіти за вимогою, які, зокрема, також включають результати моніторингу і оцінки.

1) Міжнародна комісія має юрисдикцію, яка може бути необхідною для виконання її функцій і цілей згідно з правилами, що застосовуються у штаб-квартирі її секретаріату.

2) Міжнародна комісія представляється її Головою. Це представництво визначається подалі Регламентом.

1) Міжнародна комісія приймає свої Фінансові правила.

2) Комісія приймає річний або дворічний бюджет запропонованих витрат і розглядає бюджетний кошторис на наступний фінансовий період.

3) Загальна сума бюджету, включаючи будь-який додатковий бюджет, прийнятий Комісією, вноситься у рівних долях Договірними сторонами, іншими, ніж країни-члени Європейського Співтовариства, якщо Комісія не прийме одностайного рішення про інше.

4) Європейське Співтовариство вносить не більше 2,5% адміністративних витрат на бюджет.

5) Кожна Договірна сторона сплачує витрати, пов'язані з участю у Комісії її представників, експертів і радників.

6) Кожна Договірна сторона сплачує витрати за поточний моніторингу і оцінку діяльності, що виконується на її території.

Міжнародна комісія складає свій Регламент.

Офіційними мовами Міжнародної комісії є англійська і німецька.

1) Процедура арбітражу, як зазначено у статті 24 цієї Конвенції, здійснюється відповідно до пунктів 2-10, як зазначено нижче;

2) а) У випадку спору, поданого на розгляд до арбітражу відповідно до статті 24 пункту 2 цієї Конвенції, арбітражний трибунал призначається на запит однієї зі сторін спору до іншої сторони. Запит на арбітраж констатує предмет справи заяви, включаючи, зокрема, статті цієї Конвенції, тлумачення або заяву, щодо якої виник спір.

б) Сторона заявника інформує Міжнародну комісію про її запит про заснування арбітражного трибуналу, заявляючи ім'я іншої сторони спору і статті цієї Конвенції, тлумачення або заяву, за якою, на її думку, виник спір. Позивач, а також обвинувачувана сторона може складатися з більшості Договірних сторін. Міжнародна комісія відправляє таку одержану інформацію всім Договірним сторонам цієї Конвенції.

3) Арбітражний трибунал складається з трьох членів: як позивач сторони або сторін, так і інша сторона або сторони спору призначають арбітра протягом двох місяців; два арбітра, таким чином призначені, визначають у разі спільної згоди протягом двох місяців третього арбітра, який буде головою трибуналу. Останній не є підданим однієї зі сторін спору, не має звичайного місця проживання на території однієї із цих сторін, не працює в одній із них, не мав справи раніше з питань цього спору.

4) а) Якщо одна зі сторін спору диспута не призначає арбітра протягом двох місяців після одержання запиту, інша сторона може поінформувати Голову Міжнародного суду, який призначає голову арбітражного трибуналу протягом наступних двох місяців. Після призначення голова арбітражного трибуналу пропонує стороні, яка не призначила арбітра, зробити це протягом двох місяців. Після такого періоду, якщо арбітр не був затверджений, голова арбітражного трибуналу інформує Голову Міжнародного суду, який виконує це призначення протягом наступних двох місяців.

б) Якщо голова арбітражного трибуналу не був визначений протягом двох місяців після призначення другого арбітра, Голова Міжнародного суду на запит однієї з сторін призначає його протягом наступних двох місяців.

5) а) Арбітражний трибунал приймає рішення відповідно до правил міжнародного закону і, зокрема, положень цієї Конвенції.

б) Будь-який арбітражний трибунал, призначений згідно з положеннями цього Додатка, складає свій Регламент.

в) У випадку спору, відповідно до якого арбітражний трибунал має юрисдикцію, справа вирішується рішенням арбітражного трибуналу.

6) а) Рішення арбітражного трибуналу, як щодо процедури, так і по суті, приймається більшістю голосів її членів.

б) Арбітражний трибунал може вживати всіх відповідних заходів для встановлення фактів. Він може на запит однієї із сторін приписувати необхідні тимчасові заходи захисту.

в) Якщо два або більше арбітражних трибуналів, призначених згідно з положеннями цього Додатка, скористаються запитами тотожних або подібних предметів, вони самі можуть бути поінформовані про процедури для встановлення фактів і враховувати їх наскільки можливо.

г) Сторони спору забезпечують всіх умов, необхідних для ефективного проведення судочинства.

е) Неявка сторони спору не чинить перешкоди судочинству.

7) Якщо арбітражний трибунал не визначає інше через окремі обставини справи, витрати трибуналу, включаючи сплату його членам, несуть сторони спору порівну. Трибунал веде облік своїх витрат і подає заключний виклад цього сторонам.

8) Арбітражний трибунал отримує свою винагороду протягом п'яти місяців з дати заснування, якщо він не знаходить необхідним продовжити обмеження часу на період, який не повинен перевищувати п'яти місяців.

9) Будь-яка Договірна сторона, яка має інтерес правового характеру з предмета справи спору, який може мати відношення до рішення у справі, може втручатися у судочинство за згодою трибуна. Винагорода арбітражного трибуналу стає обов'язковою для сторони, що втручається, таким же чином, як і для сторін спору.

10) а) Рішення арбітражного трибуналу супроводжується обгрунтуванням причин. Воно є остаточним і обов'язковим для сторін спору. Рішення передається арбітражним трибуналом сторонам спору і Міжнародній комісії. Комісія передає одержану інформацію всім сторонам цієї Конвенції.

б) Будь-який спір, який може виникнути між сторонами стосовно тлумачення чи виконання рішення, може бути представлений будь-якою стороною арбітражному трибуналу, який виніс рішення, або якщо останній не може скористатися цим, іншому арбітражному трибуналу, який засновується з цією метою таким же чином, як і перший.