Конвенція про міждержавний лізинг

Статус Конвенції див.

Держави - учасниці цієї Конвенції в особі урядів, що надалі іменуються Сторонами,

керуючись положеннями Договору про створення Економічного союзу від 24 вересня 1993 року в рамках зобов'язань Сторін,

у розвиток міждержавних актів у сфері інвестиційної діяльності,

виходячи з положень Конвенції ЮНІДРУА про міжнародну фінансову оренду (лізинг) від 28 травня 1988 року, загальновизнаних міжнародних норм і основ національного законодавства Сторін,

сприяючи всебічному поглибленню економічного співробітництва держав Співдружності,

прагнучи забезпечити сприятливі умови для всебічного розвитку лізингу між державами Співдружності на взаємовигідній основі,

підтримуючи прагнення до взаємовигідного співробітництва суб'єктів економічної діяльності держав Співдружності в умовах ринкової економіки,

домовилися про таке:

У цій Конвенції терміни вживаються у такому значенні:

амортизація - перенесення вартості предмета лізингу, що поступово зношується, на вартість продукції, що виробляється;

майнове право - права володіння, користування і розпорядження своїм майном;

гарант (поручитель) - держава в особі її уповноважених органів, фізична або юридична особа, яка надає суб'єктам міждержавного лізингу гарантії і несе повну фінансову або матеріальну відповідальність за взятими на себе зобов'язаннями у разі настання гарантійного випадку;

договір лізингу (лізинговий контракт) - укладена у письмовій формі угода між лізингодавцем і лізингоодержувачем, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків у зв'язку з предметом лізингу;

інвестиції - вкладені інвестором фінансові і матеріальні кошти в різні об'єкти діяльності, а також передані права на майнову та інтелектуальну власність з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, якщо вони не вилучені з обігу або не обмежені в обігу відповідно до національного законодавства Сторін;

інвестор (кредитор) - держава в особі її уповноважених органів, фізична або юридична особа, що здійснює вкладення власних, позикових або залучених коштів у формі інвестицій;

лізинг (фінансова оренда) - вид інвестиційно-підприємницької діяльності, пов'язаної з придбанням майна і передачею його в користування за договором державі в особі її уповноважених органів, фізичній або юридичній особі на визначений термін з метою одержання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту з урахуванням амортизації предмета лізингу за участю лізингодавця, постачальника, лізингоодержувача та інших учасників лізингового проекту;

лізинговий платіж - платіжна операція лізингоодержувача (фінансова, майнова або інша) на адресу лізингодавця, що включає в себе вартість амортизації предмета лізингу, плату за залучені кредитні ресурси на реалізацію лізингової угоди, лізингову маржу і ризикову премію та інші платежі відповідно до договору лізингу і національного законодавства;

лізинговий проект (операція, угода) - комплекс дій (багатосторонніх, консенсуальних, реальних, відплатних) суб'єктів та учасників міждержавної лізингової діяльності, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків щодо предмета лізингу;

лізингодавець (орендодавець) - фізична особа, юридична особа, суб'єкт господарювання, який не має статусу юридичної особи, або держава в особі її уповноважених органів, що провадить в установленому національним законодавством порядку лізингову діяльність, яка становить предмет лізингу;

лізингоодержувач (орендар) - фізична особа, юридична особа, суб'єкт господарювання, який не має статусу юридичної особи, або держава в особі її уповноважених органів, що одержує предмет лізингу в користування за договором лізингу в установленому національним законодавством порядку;

міждержавний лізинг - складова частина міжнародного лізингу, в якому беруть участь лізингові компанії та господарюючі суб'єкти двох і більше держав-учасниць цієї Конвенції;

міжнародний лізинг - лізингова діяльність, в якій беруть участь лізингові компанії та господарюючі суб'єкти будь-яких двох і більше іноземних держав;

перевізник - спеціалізована транспортна організація або юридична особа, яка зобов'язується за договором перевезення і відповідно до транспортних статутів, кодексів і правил своєчасно доставити довірений предмет лізингу в пункт призначення, видати його лізингоодержувачу або іншій уповноваженій на одержання предмета лізингу особі і відповідальна до цього моменту за втрату, недостачу і псування предмета лізингу, що транспортується;

постачальник - господарюючий суб'єкт, що постачає лізингоодержувачу за контрактом з лізингодавцем предмет лізингу;

предмет (об'єкт) лізингу - будь-яке майно, що належить до основних коштів (фондів), крім майна, забороненого національним законодавством до обігу на ринках;

країна походження інвестицій - держава, на території якої зареєстрований інвестор - юридична особа або громадянином якої є інвестор - фізична особа;

країна-реципієнт - держава-учасниця цієї Конвенції, на території якої перебуває об'єкт інвестування;

страхувач - юридична особа будь-якої організаційної форми, передбаченої національним законодавством Сторін, яка здійснює страхові операції і бере участь у міждержавній лізинговій діяльності;

сублізинг - різновид лізингу, в разі якого лізингоодержувач з дозволу лізингодавця за договором сублізингу передає іншим лізингоодержувачам у подальше користування і володіння предмет лізингу;

ЮНІДРУА - Міжнародний інститут з уніфікації приватного права.

2.1. Лізингові компанії, якщо такі передбачені національним законодавством Сторін, - комерційні організації, засновницькими документами яких передбачено здійснення лізингової діяльності. Лізингові компанії в лізингових операціях виступають у ролі лізингодавця або лізингодавця і лізингоодержувача під час здійснення операцій сублізингу.

2.2. Об'єднання лізингових компаній та інших суб'єктів лізингової діяльності - національні та міжнаціональні комерційні і некомерційні об'єднання з утворенням і без утворення юридичної особи, що створюються для реалізації великих проектів і програм, отримання додаткових вигод і досягнення соціального ефекту.

2.3. Господарюючі суб'єкти - юридичні особи - суб'єкти господарської діяльності як ті, що зареєстровані в державі-учасниці цієї Конвенції і мають постійне місце знаходження на її території, так і ті, що не є юридичними особами цієї держави, але мають постійне місце знаходження на її території, а також іноземні суб'єкти господарської діяльності та їхні структурні одиниці, спільні підприємства, інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені національним законодавством (підприємства, організації та об'єднання всіх видів і форм власності, асоціації, союзи, концерни, консорціуми, торгові дома, посередницькі і консультаційні фірми, кооперативи, страхові компанії, кредитно-фінансові установи, підприємці, що провадять свою діяльність без утворення юридичної особи тощо). Господарюючі суб'єкти, які не мають спеціалізованої ліцензії на проведення лізингових операцій, в лізингових операціях виступають у ролі лізингоодержувача, постачальника, страхувача, гаранта, інвестора, кредитора, покупця, за винятком кредитно-фінансових установ, які в лізингових операціях можуть виступати також у ролі лізингодавців, а також в інших випадках, передбачених національним законодавством.

Господарюючі суб'єкти здійснюють лізингові операції відповідно до національного законодавства Сторін.

3.1. Фінансовий лізинг - вид середньо- і довготермінового лізингу, який передбачає виплату лізингоодержувачем протягом періоду дії договору про лізинг сум, що покривають повну вартість амортизації предмета лізингу або більшу її частину.

3.2. Операційний (оперативний) лізинг - вид лізингу, що укладається на термін менший, ніж амортизаційний період. Після закінчення договору про лізинг предмет лізингу повертається лізингодавцю і знову здається в лізинг.

3.3. Зворотний лізинг - вид лізингу, якщо він передбачений національним законодавством Сторін, за якого постачальник предмета лізингу продає його лізинговій компанії, а та в свою чергу здає цей предмет в лізинг колишньому постачальнику предмета лізингу.

3.4. Компенсаційний лізинг - вид лізингу, якщо він передбачений національним законодавством Сторін, за умовами якого як лізингові платежі лізингоодержувач може постачати лізингодавцю товар, вироблений з використанням предмета лізингу.

3.5. Бартерний лізинг - вид лізингу, якщо він передбачений національним законодавством Сторін, за умовами якого як лізингові платежі лізингоодержувач може поставляти лізингодавцю будь-який товар, що є у нього в наявності, за згодою лізингодавця прийняти цей товар як лізинговий платіж.

3.6. Інші види лізингу - види лізингу, в умовах яких використовуються різні поєднання ознак видів, визначених у пунктах 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 і 3.5 статті 3 цієї Конвенції.

4.1. Суб'єкти міждержавної лізингової діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, не заборонені національним законодавством і цією Конвенцією, незалежно від форм власності та інших ознак.

Сторони здійснюють контроль за лізинговою діяльністю відповідно до свого національного законодавства.

4.2. Забороняються будь-які, крім передбачених національним законодавством і цією Конвенцією, дії держав, результатом яких є обмеження прав суб'єктів міждержавної лізингової діяльності.

4.3. Оподаткування суб'єктів міждержавної лізингової діяльності здійснюється відповідно до національного законодавства і міжнародних договорів.

Сторони надають суб'єктам міждержавної лізингової діяльності пільги відповідно до свого національного законодавства.

4.4. Сторони самостійно здійснюють митне регулювання ввезення і вивезення об'єктів лізингу на своїй території відповідно до національного законодавства.

4.5. У міждержавній лізинговій діяльності використовуються тільки ті предмети лізингу, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують відповідних стандартів і вимог, що діють на територіях Сторін.

У разі відсутності національних стандартів і вимог на певні предмети лізингу їх використання як таких допускається на підставі відповідних міжнародних стандартів і вимог, адаптованих до національних умов у встановленому порядку.

4.6. Монополія у здійсненні міждержавного лізингу певного предмета лізингу регулюється національним законодавством Сторін.

5.1. Норми і правила, встановлені цією Конвенцією, застосовуються тільки в тому разі, коли здійснення лізингових проектів ведуть лізингові компанії та господарюючі суб'єкти не менш як двох держав-учасниць Конвенції.

5.2. Ця Конвенція застосовується незалежно від того, передбачено в договорі лізингу право лізингоодержувача викупити лізингове майно після закінчення терміну договору лізингу чи ні.

5.3. Положення цієї Конвенції не припинять поширення своєї дії у зв'язку з включенням або закріпленням предмета лізингу як нерухомості.

Питання, що належать до включення або закріплення предмета лізингу як нерухомості, а також відповідні права лізингодавця і власників речового права на нерухомість регулюються законодавством держави місця знаходження цієї нерухомості.

6.1. Вимоги до обов'язкового змісту договору лізингу і необхідних до нього додатків визначаються національним законодавством і цією Конвенцією. Суб'єкти міждержавної лізингової діяльності під час складання договору лізингу мають право використати міжнародні норми, рекомендації міжнародних лізингових організацій, якщо вони не заборонені національним законодавством.

6.2. Учасники лізингової діяльності, що укладають договір лізингу, керуються такими правилами:

а) форма договору лізингу, права і обов'язки його сторін визначаються національним законодавством держави, в якій укладається цей договір, і цією Конвенцією;

б) у разі відсутності угоди між сторонами щодо права, яке повинно застосовуватися до договору лізингу, застосовується право держави, де заснована, має своє місце знаходження або основне місце діяльності сторона, що є лізингодавцем у договорі лізингу;

в) для підписання договору лізингу суб'єкту міждержавної лізингової діяльності не потрібний дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, якщо інше не передбачено його національним законодавством;

г) суб'єкти міждержавної лізингової діяльності мають право укладати будь-які договори лізингу, крім тих, які заборонені їхнім національним законодавством;

д) договір лізингу може бути визнаний недійсним у судовому або арбітражному порядку, якщо він не відповідає вимогам національного законодавства, міжнародних договорів і цієї Конвенції.

7.1. Лізингодавець:

а) укладає з лізингоодержувачем лізинговий договір на право володіння і користування предметом лізингу проти сплати лізингових платежів;

б) поставляє лізингоодержувачу предмет лізингу на умовах, погоджених з лізингоодержувачем, або за вказівкою (згодою) лізингоодержувача укладає з третьою стороною (постачальником) договір поставки предмета лізингу лізингоодержувачу на погоджених з ним умовах.

7.2. Зазначена в підпункті "б" пункту 7.1 цієї статті лізингова угода характеризується тим, що:

а) лізингоодержувач зазначає предмет лізингу і постачальника, як правило, не беручи до уваги кваліфікацію і думку лізингодавця;

б) придбання предмета лізингу здійснюється лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який укладено або підлягає укладенню між лізингодавцем і лізингоодержувачем, з яким постачальник ознайомлений;

в) лізингові платежі, що підлягають сплаті за договором лізингу, розраховуються з урахуванням амортизації всієї або більшої частини вартості предмета лізингу.

7.3. Постачальник зобов'язаний поставити предмет лізингу і передати документи, що стосуються його, відповідно до вимог договору.

7.4. Якщо постачальник не зобов'язаний поставити предмет лізингу в будь-яке визначене місце, то його зобов'язання з поставки полягають:

а) у здачі предмета лізингу першому перевізнику для передачі лізингоодержувачу, якщо договір поставки передбачає перевезення предмета лізингу;

б) у наданні предмета лізингу лізингоодержувачу в місці виробництва або зберігання предмета лізингу, якщо він внаслідок індивідуальних ознак підлягав виготовленню, зберіганню або отриманню у відомому для сторін на момент підписання договору місці;

в) у наданні предмета лізингу лізингоодержувачу в місці, де в момент укладення договору знаходилося підприємство постачальника, - у випадках, що не підпадають під дію підпунктів "а" і "б" цього пункту.

7.5. Постачальник зобов'язаний поставити предмет лізингу, який за кількістю, якістю, описом та іншими вимогами відповідає договору.

Предмет лізингу не відповідає договору, якщо він:

а) не має якостей предмета лізингу, поданого постачальником лізингоодержувачу як зразок або модель;

б) не упакований (затарений) і маркований звичайним для таких предметів лізингу способом;

в) не придатний для цілей, для яких предмет лізингу того ж опису звичайно використовується.

7.6. Постачальник несе відповідальність:

а) відповідно до умов договору і згідно з національним законодавством за будь-яку невідповідність предмета лізингу, яка існує в момент переходу ризику на лізингоодержувача;

б) за будь-яку невідповідність предмета лізингу, яка виникла після моменту, зазначеного в підпункті "а" цього пункту, і є наслідком порушення ним будь-якого свого зобов'язання, включаючи порушення гарантій того, що протягом обумовленого терміну предмет лізингу повинен залишатися придатним для відповідної цілі.

7.7. Лізингоодержувач втрачає право посилатися на невідповідність предмета лізингу:

а) якщо він не надіслав постачальнику повідомлення, що містить дані про характер невідповідності, в обумовлені терміни після того, як вона була або мала бути виявлена лізингоодержувачем;

б) якщо він не надіслав постачальнику повідомлення протягом року з моменту, коли він виявив або повинен був виявити невідповідність предмета лізингу договору, у разі, коли термін не обумовлений.

7.8. Постачальник зобов'язаний поставити предмет лізингу вільним від домагань або прав третіх осіб.

7.9. Якщо постачальник не виконав будь-якого із своїх зобов'язань за договором або за цією Конвенцією, лізингоодержувач може: вимагати заміни предмета лізингу; вимагати усунення невідповідності; встановити новий термін виконання зобов'язань; заявити про розірвання договору; знизити ціну; застосувати інші можливості, передбачені його національним законодавством і договором лізингу.

8.1. Лізингоодержувач зобов'язаний зробити своєчасно необхідні платежі за предмет лізингу і прийняти поставку предмета лізингу відповідно до вимог договору і цієї Конвенції.

8.2. У разі прийняття поставки лізингоодержувач зобов'язаний:

а) прийняти предмет лізингу відповідно до укладеного договору;

б) сприяти постачальнику в здійсненні оптимальної процедури поставки.

8.3. Протягом терміну дії договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний забезпечити збереження предмета (об'єкта) лізингу, підтримання його в робочому стані і використання тільки відповідно до умов договору.

8.4. Після закінчення терміну договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет (об'єкт) лізингу в стані, який відповідає умовам договору, у разі коли він не реалізує своє право на придбання предмета (об'єкта) лізингу у власність або продовження терміну договору.

8.5. Якщо лізингоодержувач не виконує умов договору, міждержавних договорів або цієї Конвенції, то на вимогу постачальника він зобов'язаний:

а) сплатити постачальнику неустойку, передбачену в договорі;

б) виконати свої зобов'язання протягом додаткового терміну, що встановлюється постачальником;

в) дати згоду на розірвання договору: якщо невиконання лізингоодержувачем будь-яких зобов'язань за договором або цією Конвенцією є істотним порушенням договору; якщо лізингоодержувач не виконав протягом додаткового терміну, встановленого постачальником відповідно до підпункту "б", свого зобов'язання здійснити необхідні платежі або заявляє про те, що не зможе зробити це протягом встановленого терміну.

9.1. Втрата або пошкодження предмета лізингу після того, як ризик перейшов на лізингоодержувача, не звільняє його від обов'язку здійснити зазначені у договорі платежі, якщо втрата або пошкодження не були спричинені діями або упущеннями постачальника.

9.2. Якщо договір поставки (лізингу) передбачає перевезення предмета лізингу і постачальник не зобов'язаний передати його в будь-якому певному місці, ризик переходить від лізингоодержувача на першого перевізника, у разі, коли предмет лізингу зданий першому перевізнику для передачі лізингоодержувачу відповідно до договору поставки. Якщо постачальник зобов'язаний здати предмет лізингу перевізнику в будь-якому певному місці, ризик не переходить на лізингоодержувача, поки предмет лізингу не зданий перевізнику в цьому місці. Правомочність постачальника на затримання вантажорозпорядних документів не впливають на перехід ризику.

9.3. Ризик не переходить на лізингоодержувача, поки предмет лізингу не ідентифікований для цілей цього договору на підставі маркування і відвантажувальних документів, надісланих лізингоодержувачу.

9.4. Лізингоодержувач бере на себе ризик щодо предмета лізингу, проданого під час його перебування в дорозі, з моменту здачі предмета лізингу перевізнику. Якщо в момент укладення договору постачальник знав або повинен був знати, що предмет лізингу втрачений або пошкоджений, і не повідомив про це лізингоодержувача, така втрата або пошкодження перебувають на ризику постачальника.

10.1. У разі поставки предмета лізингу окремими партіями невиконання одним з учасників лізингової діяльності будь-якого з його зобов'язань стосовно будь-якої партії є істотним порушенням договору щодо цієї партії.

10.2. Збитки за порушення договору одним з учасників лізингової діяльності становлять суму, яка дорівнює збитку, включаючи упущену вигоду, зазнаного другим учасником лізингової діяльності внаслідок порушення договору.

10.3. Учасник лізингової діяльності, що посилається на порушення договору, повинен вжити таких заходів, які є розумними за даних обставин для зменшення збитку (включаючи упущену вигоду), який виник внаслідок порушення договору. Якщо він не вживає таких заходів, то учасник, який порушив договір лізингової діяльності, може вимагати скорочення збитків, що відшкодовуються, у розмірі, в якому вони могли бути зменшені.

10.4. Якщо учасник лізингової діяльності допустив прострочення у здійсненні платежів, другий учасник лізингової діяльності має право на відсотки з простроченої суми без шкоди для будь-якої вимоги про відшкодування збитків, які можуть бути стягнуті відповідно до пункту 10.2 цієї статті.

10.5. Учасники лізингової діяльності не несуть відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведуть, що воно було спричинене форс-мажорними обставинами.

10.6. Учасник лізингової діяльності, який не виконує свого зобов'язання, повинен негайно повідомити другого учасника лізингової діяльності про перешкоду, що виникла, і її вплив на можливість виконання зобов'язання. Якщо це повідомлення не одержане другим учасником лізингової діяльності протягом обумовленого терміну після того, як про цю перешкоду стало або повинно було стати відомо учаснику лізингової діяльності, який не виконує свого зобов'язання, останній несе відповідальність за збитки, які були завдані внаслідок того, що таке повідомлення не було одержане.

10.7. Учасник лізингової діяльності не може посилатися на невиконання зобов'язання другим учасником лізингової діяльності в тій мірі, в якій це невиконання спричинене діями або упущеннями першого учасника лізингової діяльності.

10.8. Розірвання договору звільняє обох учасників лізингової діяльності від їхніх зобов'язань за договором із збереженням прав на стягнення збитків, які можуть підлягати відшкодуванню. Розірвання договору не зачіпає будь-яких положень договору щодо порядку розв'язання спорів або прав і зобов'язань учасників лізингової діяльності у разі його розірвання.

10.9. Учасник лізингової діяльності, що виконав договір повністю або частково у разі передчасного розірвання договору лізингу, може вимагати від другого учасника лізингової діяльності повернення всього того, що було поставлено або сплачено за договором першим учасником лізингової діяльності. Якщо обидва учасники лізингової діяльності зобов'язані повернути одержане, вони повинні зробити це одночасно.

10.10. Якщо постачальник у разі розірвання договору зобов'язаний повернути вартість, він повинен також сплатити відсотки за неї відповідно до договору, рахуючи з дати сплати вартості.

10.11. Якщо лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу повністю або частково, але не може це зробити фактично, він зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю вартість предмета лізингу на момент поставки або її відповідну частину.

10.12. Якщо лізингоодержувач допускає прострочення в прийнятті поставки або не здійснює передбачених договором платежів, а постачальник або володіє предметом лізингу, або іншим чином спроможний контролювати розпорядження ним, постачальник повинен вжити заходів для збереження предмета лізингу, які є розумними за даних обставин. Він має право утримувати предмет лізингу, поки його оптимальні витрати не будуть компенсовані лізингоодержувачем.

10.13. Якщо лізингоодержувач отримав предмет лізингу і має намір здійснити право відмови від нього на підставі договору або цієї Конвенції, він повинен вжити заходів для збереження предмета лізингу, які є розумними за даних обставин. Він має право утримувати предмет лізингу, поки його оптимальні витрати не будуть компенсовані постачальником.

10.14. Учасник лізингової діяльності, який зобов'язаний вжити заходів для збереження предмета лізингу відповідно до пунктів 10.12 і 10.13 цієї статті, може продати його будь-яким належним способом, якщо другий учасник лізингової діяльності допустив необгрунтовану затримку з вступом у володіння предметом лізингу або з прийняттям його назад, або зі сплатою вартості чи витрат із збереження за умови, що другому учаснику лізингової діяльності було повідомлено про намір продати предмет лізингу.

Суб'єктам міждержавної лізингової діяльності на територіях Сторін гарантується повний і безумовний правовий захист, який забезпечується їхнім національним законодавством, міжнародними договорами і цією Конвенцією.

Якщо в державі-учасниці цієї Конвенції після набуття нею чинності приймаються закони, положення яких погіршують або можуть погіршити умови міждержавного лізингу, суб'єкти міждержавної лізингової діяльності можуть протягом п'яти років користуватися положеннями раніше прийнятих законів.

Предмети лізингу не підлягають націоналізації та не можуть бути піддані реквізиції, крім виняткових випадків (стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій та інших обставин, що мають надзвичайний характер), передбачених національним законодавством Сторін, якщо ці заходи здійснюються у суспільних інтересах, передбачених основним законом (конституцією) держави фізичного перебування предмета лізингу.

Рішення про націоналізацію і реквізицію предмета лізингу приймаються в порядку, встановленому національним законодавством держави фізичного перебування предмета лізингу.

Рішення державних органів про націоналізацію або реквізицію предмета лізингу можуть бути оскаржені в порядку, встановленому національним законодавством держави, що здійснила націоналізацію або реквізицію.

Учасник лізингової діяльності має право на відшкодування збитку, завданого йому рішеннями і діями (бездіяльністю) державних органів або посадових осіб, що суперечать законодавству держави, яка здійснила націоналізацію або реквізицію.

Суб'єкти міждержавної лізингової діяльності Сторін мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, заподіяну їм внаслідок дій або бездіяльності державних органів Сторін чи їхніх посадових осіб, що суперечать чинному щодо суб'єктів міждержавної лізингової діяльності національному законодавству або цій Конвенції, а також внаслідок неналежного виконання такими органами або їхніми посадовими особами передбачених національним законодавством і цією Конвенцією обов'язків щодо суб'єктів міждержавної лізингової діяльності.

Всі витрати і збитки, завдані суб'єктам міждержавної лізингової діяльності, повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін і/або обгрунтованих оцінок, підтверджених незалежними аудиторами.

Компенсація, що виплачується суб'єкту міждержавної лізингової діяльності, повинна бути своєчасною, адекватною, ефективною і визначеною на час фактичного виконання рішення про відшкодування збитків.

Санкції щодо державних органів Сторін або їхніх посадових осіб застосовуються відповідно до національного законодавства.

На територіях Сторін суб'єктам міждержавної лізингової діяльності після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів відповідно до їхнього національного законодавства гарантується переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів у валютах Сторін або в іншій валюті, одержаних на законних підставах відповідно до національного законодавства.

Положення цієї Конвенції не зачіпають положень інших міжнародних договорів, учасницями яких є Сторони.

Ця Конвенція може бути основою для укладення Сторонами двосторонніх угод, що захищають права її учасників.

При цьому положення двосторонніх договорів можуть конкретизувати окремі положення цієї Конвенції, але не повинні їм суперечити.

Ця Конвенція підлягає ратифікації Сторонами, що її підписали, і набирає чинності на 30 день після здачі на зберігання у депозитарій третьої ратифікаційної грамоти. Для Сторін, що ратифікували її пізніше, Конвенція набирає чинності на 30 день після здачі ними на зберігання у депозитарій своїх ратифікаційних грамот.

Ця Конвенція діє протягом 25 років від дня набрання нею чинності. Після закінчення цього терміну Конвенція автоматично продовжується щоразу на наступний 25-річний період, якщо Сторони не приймуть іншого рішення.

Ця Конвенція відкрита для приєднання інших держав, що поділяють її цілі та принципи, за згодою всіх Сторін шляхом передачі депозитарію документів про таке приєднання. Приєднання вважається таким, що набрало чинності, після закінчення 30 днів від дня одержання депозитарієм останнього повідомлення про згоду Сторін на таке приєднання.

Кожна Сторона може вийти з цієї Конвенції, надіславши письмове повідомлення про це депозитарію не пізніше, ніж за 12 місяців до виходу.

За взаємною домовленістю Сторін до цієї Конвенції можуть бути внесені зміни і доповнення, які оформляються окремими протоколами і набирають чинності в порядку, передбаченому статтею 18 цієї Конвенції.

Спірні питання, пов'язані з тлумаченням і застосуванням цієї Конвенції, вирішуються шляхом консультацій та переговорів між заінтересованими Сторонами. У разі неможливості вирішити спірні питання шляхом переговорів Сторони за взаємною згодою звертаються до компетентних міжнародних судових інстанцій, до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав.

Вчинено в місті Москві 25 листопада 1998 року в одному дійсному примірнику російською мовою. Дійсний примірник зберігається у Виконавчому Секретаріаті Співдружності Незалежних Держав, який надішле кожній державі, що підписала цю Конвенцію, її завірену копію.

"Із заміною у тексті проекту слів міждержавний лізинг на міжнародний лізинг, а також з виключенням абзацу 14 статті 1 і слів до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав у статті 23".