Угода про першочергові заходи стосовно захисту жертв збройних конфліктів ( укр/рос )

Статус Угоди див.

Статус Угоди див.

Держави - учасниці цієї Угоди (далі - Сторони),

будучи глибоко стурбовані тривожною ситуацією, що склалася на значній частині території колишнього Союзу РСР у зв'язку зі збройними конфліктами з національних, релігійних та політичних мотивів;

підкреслюючи необхідність захисту жертв збройних конфліктів й осіб, що не беруть участі в збройних конфліктах, насамперед мирного населення та військовослужбовців, які не належать до бойових формувань конфліктуючих Сторін;

беручи до уваги, що Сторони підтвердили свої зобов'язання, що випливають з міжнародних документів з прав людини;

ґрунтуючися на гуманних принципах і нормах Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року і Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 року, а також на інших зобов'язаннях, що випливають з положень і принципів міжнародного гуманітарного права;

рішуче засуджуючи грубі порушення міжнародного гуманітарного права: застосування заборонених засобів і методів ведення воєнних дій, напад на цивільне населення й цивільні об'єкти, узяття заручників, тортури та інші види посягання на людську гідність тощо;

підтверджуючи рішучість покласти край збройним конфліктам,

домовилися про таке:

Сторони будуть співробітничати на двосторонній і багатосторонній основі у вжитті необхідних заходів, спрямованих на запобігання порушень прав людини й норм гуманітарного права в регіонах збройних конфліктів.

Сторони, якщо вони ще не беруть участі у відповідних міжнародних договорах, докладуть зусиль для якнайшвидшого оформлення правонаступництва стосовно міжнародних договорів колишнього Союзу РСР в галузі міжнародного гуманітарного права, що накладає зобов'язання на держави й усіх учасників збройних конфліктів, і приведуть своє національне законодавство у відповідність до норм і принципів міжнародного гуманітарного права.

Сторони, якщо це ще не зроблено, у можливо більш короткі строки приймуть національні законодавчі акти, що гарантують соціальний захист і відшкодування матеріального збитку особам, які постраждали в результаті збройних конфліктів.

Сторони будуть уживати негайних погоджених заходів для захисту осіб, незаконно позбавлених волі з причин, пов'язаних зі збройним конфліктом, незалежно від того, інтерновані вони або затримані, а також для повернення військовополонених і беззастережного звільнення заручників.

Сторони будуть координувати передбачену цією Угодою взаємну діяльність стосовно захисту жертв збройних конфліктів, залучаючи національні організації Червоного Хреста й Червоного Півмісяця, Міжнародний комітет Червоного Хреста, Раду міністрів оборони та інші органи Співдружності, Комітет у справах воїнів-інтернаціоналістів при Раді глав урядів, а також надавати заінтересованим Сторонам інформацію про жертви збройних конфліктів, що потребують захисту й допомоги.

Кожна Сторона вживе всіх необхідних заходів для припинення будь-яких дій, що порушують міжнародне гуманітарне право, зокрема застосування ефективних заходів судового переслідування та покарання до осіб, які організували, учинили або наказали вчинити діяння, що кваліфікується як військовий злочин або злочин проти людства за міжнародним правом та (або) національним законодавством.

Сторони будуть надавати одна одній необхідну допомогу стосовно захисту особистих і майнових прав жертв збройних конфліктів.

Спори стосовно тлумачення або застосування цієї Угоди вирішуються шляхом переговорів заінтересованих Сторін та іншими загальноприйнятими засобами мирного вирішення спорів, зокрема погоджувальними комісіями, що створюються на прохання однієї зі Сторін.

Ця Угода є відкритою для приєднання інших держав, що поділяють її мету й принципи.

Ця Угода підлягає ратифікації або затвердженню відповідно до внутрішніх процедур Сторін.

Ця Угода набуває чинності після закінчення 10 днів з дня здачі на зберігання Депозитарію трьох ратифікаційних грамот або повідомлень про її затвердження.

Учинено в місті Москва 24 вересня 1993 року в одному оригінальному примірнику російською мовою. Оригінальний примірник зберігається в Архіві Уряду Республіки Білорусь, який надішле державам, що підписали цю Угоду, її засвідчену копію.

Государства-участники настоящего Соглашения, далее - Стороны,

будучи глубоко обеспокоены тревожной ситуацией, сложившейся на значительной части территории бывшего Союза ССР в связи с вооруженными конфликтами по национальным, религиозным и политическим мотивам,

подчеркивая необходимость защиты жертв вооруженных конфликтов и лиц, не участвующих в вооруженных конфликтах, прежде всего, мирных жителей и военнослужащих, не принадлежащих к боевым формированиям конфликтующих Сторон,

принимая во внимание, что Стороны подтвердили свои обязательства, вытекающие из международных документов по правам человека,

основываясь на гуманных принципах и нормах Женевских конвенций о защите жертв войны от 12 августа 1949 года и Дополнительных протоколов к ним от 8 июня 1977 года, а также на других обязательствах, вытекающих из положений и принципов международного гуманитарного права,

решительно осуждая грубые нарушения международного гуманитарного права: применение запрещенных средств и методов ведения военных действий, нападение на гражданское население и гражданские объекты, взятие заложников, пытки и иные виды посягательства на человеческое достоинство и тому подобное,

подтверждая решимость положить конец вооруженным конфликтам,

согласились о нижеследующем:

Стороны будут сотрудничать на двусторонней и многосторонней основе в принятии необходимых мер, направленных на предотвращение нарушений прав человека и норм гуманитарного права в регионах вооруженных конфликтов.

Стороны, если они еще не участвуют в соответствующих международных договорах, предпримут усилия для скорейшего оформления правопреемства в отношении международных договоров бывшего Союза ССР в области международного гуманитарного права, налагающего обязательства на государства и всех участников вооруженных конфликтов, и приведут свое национальное законодательство в соответствие с нормами и принципами международного гуманитарного права.

Стороны, если это еще не сделано, в возможно более короткие сроки примут национальные законодательные акты, гарантирующие социальную защиту и возмещение материального ущерба лицам, пострадавшим в результате вооруженных конфликтов.

Стороны будут предпринимать незамедлительные согласованные меры для защиты лиц, незаконно лишенных свободы по причинам, связанным с вооруженным конфликтом, независимо от того, интернированы они или задержаны, а также для возвращения военнопленных и безоговорочного освобождения заложников.

Стороны будут координировать предусмотренную настоящим Соглашением взаимную деятельность по защите жертв вооруженных конфликтов, привлекая национальные организации Красного Креста и Красного Полумесяца, Международный комитет Красного Креста, Совет министров обороны и другие органы Содружества, Комитет по делам воинов-интернационалистов при Совете глав правительств, а также предоставлять заинтересованным Сторонам информацию о жертвах вооруженных конфликтов, нуждающихся в защите и помощи.

Каждая Сторона примет все необходимые меры для пресечения любых действий, нарушающих международное гуманитарное право, включая применение эффективных мер судебного преследования и наказания к лицам, организовавшим, совершившим или приказавшим совершить деяние, квалифицируемое как военное преступление или преступление против человечества по международному праву и/или национальному законодательству.

Стороны будут оказывать друг другу необходимую помощь в отношении защиты личных и имущественных прав жертв вооруженных конфликтов.

Споры относительно толкования или применения настоящего Соглашения решаются путем переговоров заинтересованных Сторон и иными общепринятыми средствами мирного разрешения споров, включая согласительные комиссии, создаваемые по просьбе одной из Сторон.

Настоящее Соглашение открыто для присоединения других государств, разделяющих его цели и принципы.

Настоящее Соглашение подлежит ратификации или утверждению в соответствии с внутренними процедурами Сторон.

Настоящее Соглашение вступает в силу по истечении 10 дней со дня сдачи на хранение Депозитарию трех ратификационных грамот или уведомлений о его утверждении.

Совершено в городе Москве 24 сентября 1993 года в одном подлинном экземпляре на русском языке. Подлинный экземпляр хранится в Архиве Правительства Республики Беларусь, которое направит государствам, подписавшим настоящее Соглашение, его заверенную копию.