Захист осіб, які шукають притулку, в ситуаціях їх масового припливу (укр/рос)

1. Проблема біженців стала особливо гострою у зв'язку із зростанням числа ситуацій масового припливу осіб у різних районах світу, особливо в країнах, що розвиваються. Серед шукаючих притулку осіб, які становлять частину цих масових припливів, є особи, котрі є біженцями за змістом Конвенції 1951 року і Протоколу 1967 року Організації Об'єднаних Націй про статус біженців або які, внаслідок зовнішньої агресії, окупації, іноземного панування або подій, що серйозно порушують громадський порядок у якійсь частині або на всій території країни їх походження або громадянства, змушені шукати притулок за межами своєї країни.

2. Шукаючі притулок особи, які є частиною таких ситуацій масових припливів, нерідко стикаються з труднощами щодо пошуку довгострокових рішень шляхом добровільної репатріації, облаштування в країні або переселення в третю країну. Масові припливи часто створюють серйозні проблеми для держав, внаслідок чого деякі держави, хоча й прийняли на себе зобов'язання домагатися довгострокових рішень, визнали за можливе лише допускати в країну осіб, які шукають притулку, без будь-яких зобов'язань на момент допуску надати таким особам постійне проживання в межах своїх кордонів.

3. У цьому зв'язку настійно необхідно забезпечити повний захист особам, які шукають притулок, у ситуаціях їх масового припливу, знову підтвердити основні мінімальні стандарти поводження з ними до вжиття заходів з пошуку довгострокового рішення, а також створити необхідні механізми в контексті міжнародної солідарності і поділу тягаря з країнами, що надають допомогу, приймаючи велике число осіб, які шукають притулку.

A. Допуск у країну і принцип non-refoulement

1. У ситуаціях масового припливу особи, які шукають притулок, мають бути допущені в державу, в якій вони вперше просять притулок, і, якщо ця держава не в змозі допустити їх на тривалій основі, вона завжди повинна допустити їх, принаймні на тимчасовій основі, і дати їм захист відповідно до нижчевикладених принципів. Вони мають бути допущені в країну без будь-якої дискримінації за ознаками раси, віросповідання, політичних поглядів, громадянства, країни походження або фізичної непрацездатності.

2. У будь-якому разі основний принцип non-refoulement, включаючи недопущення відмови на кордоні, має ретельно дотримуватися.

B. Поводження з шукаючими притулок особами, тимчасово допущеними в країну до вжиття заходів з пошуку довгострокового рішення

1. Стаття 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про статус біженців 1951 року містить положення, що стосуються поводження з біженцями, які в'їхали до країни без дозволу і становище яких у такій країні ще не врегульовано. Стандарти, встановлені в даній Статті, не охоплюють, однак, усіх аспектів поводження з особами, які шукають притулку, в ситуаціях їх масового припливу.

2. У цьому зв'язку важливо, щоб з шукаючими притулок особами, тимчасово допущеними в країну до вжиття заходів з пошуку довгострокового рішення, поводилися у відповідності з наступними мінімальними основними гуманними нормами:

a) вони не повинні піддаватися штрафу або будь-якому несприятливому для них поводженню лише на тій підставі, що їх присутність у країні вважається незаконною; вони не повинні зазнавати обмежень у своїх пересуваннях, за винятком обмежень, необхідних в інтересах охорони здоров'я суспільства і громадського порядку;

b) вони повинні користуватися міжнародно визнаними основними цивільними правами, зокрема тими, що закріплені в Загальній декларації прав людини;

c) вони повинні одержувати всю необхідну допомогу і бути забезпечені основними необхідними умовами існування, включаючи харчування, дах і основні санітарні й медичні послуги; у цьому зв'язку міжнародне співтовариство повинно дотримувати принципів міжнародної солідарності і поділу тягаря;

d) з ними повинні поводитися як з особами, чия трагічна доля вимагає особливого розуміння і симпатії. Вони не повинні піддаватися жорстокому, нелюдському або принижуючому гідність поводженню;

e) відносно них не має бути ніякої дискримінації за ознакою раси, віросповідання, політичних поглядів, громадянства країни походження або фізичної непрацездатності;

f) їх треба розглядати як осіб, що відповідно до закону мають вільний доступ до судових інстанцій та інших компетентних адміністративних органів;

g) місцезнаходження осіб, які шукають притулку, має визначатися виходячи з їх безпеки і благополуччя, а також вимог безпеки приймаючої держави. Особи, які шукають притулку, мають бути розміщені максимально можливою мірою на розумній відстані від кордону країни їх походження. Вони не повинні бути втягнуті в підривну діяльність проти країни їх походження і будь-якої іншої держави;

h) цілісність сім'ї повинна шануватися;

i) всебічна можлива допомога має надаватися у пошуках родичів;

j) належні заходи мають бути вжиті для забезпечення захисту малолітніх і несупроводжуваних дітей;

k) відправка й одержання поштової кореспонденції мають бути дозволені;

l) матеріальна допомога від друзів і родичів має бути дозволена;

m) належні заходи мають бути вжиті, у міру можливостей, для реєстрації фактів народження, смерті і шлюбів;

n) їм мають бути надані всі необхідні можливості, що дозволяють їм домогтися задовільного довгострокового рішення;

o) їм має бути дозволено переміщення їх майна, яке вони привезли з собою, до країни, де знайдено довгострокове рішення; і

p) всі заходи мають бути вжиті для полегшення добровільної репатріації.

Особи, які шукають притулок, мають право встановлювати контакт з УВКБ. УВКБ надається доступ до осіб, які шукають притулку. УВКБ також надається можливість виконувати свою функцію міжнародного захисту і дозволяється здійснювати контроль за благополуччям осіб, які потрапляють до центрів прийому та інших центрів для біженців.