Другий Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що стосується скасування смертної кари (укр/рос)

Держави - учасниці цього Протоколу,

уважаючи, що скасування смертної кари сприяє зміцненню людської гідності й прогресивному розвиткові прав людини;

посилаючися на статтю 3 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року, і статтю 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року;

відзначаючи, що формулювання статті 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, що стосується скасування смертної кари, є вагомим свідченням бажаності скасування;

будучи переконаними в тому, що всі заходи стосовно скасування смертної кари мають розглядатись як прогрес у забезпеченні права на життя;

бажаючи при цьому взяти міжнародне зобов'язання стосовно скасування смертної кари;

домовилися про таке:

1. Жодну особу, яка перебуває під юрисдикцією держави - учасниці цього Протоколу, не буде страчено.

2. Кожна держава-учасниця вживає всіх необхідних заходів для скасування смертної кари в межах своєї юрисдикції.

1. Жодні застереження до цього Протоколу не дозволяються, за винятком застереження, яке зроблено під час ратифікації або приєднання і яке передбачає застосування смертної кари у воєнний час після визнання вини в скоєнні у воєнний час найбільш тяжкого злочину воєнного характеру.

2. Держава-учасниця, яка робить таке застереження, під час ратифікації або приєднання повідомляє Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй відповідні положення свого національного законодавства, що застосовується у воєнний час.

3. Держава-учасниця, яка зробила таке застереження, повідомляє Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй про будь-який початок або припинення стану війни стосовно своєї території.

Держави - учасниці цього Протоколу включають до доповідей, які вони подають Комітетові з прав людини відповідно до статті 40 Пакту, інформацію про заходи, ужиті ними для реалізації цього Протоколу.

Що стосується держав - учасниць Пакту, які зробили застереження відповідно до статті 41, то компетенція Комітету з прав людини отримувати й розглядати повідомлення, коли будь-яка держава-учасниця стверджує, що інша держава-учасниця не виконує своїх зобов'язань, поширюється на положення цього Протоколу, якщо заінтересована держава-учасниця не заявила про протилежне в момент ратифікації або приєднання.

Що стосується держав - учасниць першого Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 року, то компетенція Комітету з прав людини отримувати й розглядати повідомлення окремих осіб, які знаходяться під його юрисдикцією, поширюється на положення цього Протоколу, якщо заінтересована держава-учасниця не зробила заяви про протилежне в момент ратифікації або приєднання.

1. Положення цього Протоколу застосовуються як додаткові положення до Пакту.

2. Без шкоди можливості внесення застереження відповідно до статті 2 цього Протоколу право, гарантоване пунктом 1 статті 1 цього Протоколу, не підлягає будь-якому звуженню відповідно до статті 4 Пакту.

1. Цей Протокол відкритий для підписання будь-якою державою, яка підписала Пакт.

2. Цей Протокол підлягає ратифікації будь-якою державою, яка ратифікувала Пакт або приєдналася до нього. Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

3. Цей Протокол відкритий для приєднання до нього будь-якої держави, яка ратифікувала Пакт або приєдналася до нього.

4. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

5. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє всім державам, які підписали цей Протокол або приєдналися до нього, про здачу на зберігання кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

1. Цей Протокол набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй десятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує цей Протокол або приєднується до нього після здачі на зберігання десятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, цей Протокол набирає чинності через три місяці з дня здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Положення цього Протоколу поширюються на всі частини федеративних держав без жодних обмежень чи винятків.

Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй повідомляє всім державам, про які йдеться в пункті 1 статті 48 Пакту, про таке:

a) застереження, інформацію, повідомлення відповідно до статті 2 цього Протоколу;

b) заяви, зроблені відповідно до статті 4 або 5 цього Протоколу;

c) підписання, ратифікації та приєднання відповідно до статті 7 цього Протоколу;

d) дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до його статті 8.

1. Цей Протокол, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський та французький тексти якого є рівно автентичними, підлягають здачі на зберігання до архіву Організації Об'єднаних Націй.

2. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй надсилає засвідчені копії цього Протоколу всім державам, зазначеним у статті 48 Пакту.