Додатковий протокол до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства

Дата підписання: 15.03.1978

Дата затвердження: 14.07.1993

Дата набуття чинності для України: 14.09.1994

Держави - члени Ради Європи, які підписали цей Протокол,

враховуючи положення Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, відкритої для підписання в Лондоні 7 червня 1968 року (далі - "Конвенція"),

вважаючи за доцільне розширити систему міжнародної взаємної допомоги, започатковану цією Конвенцією, на кримінальне законодавство та процесуальне право в цій галузі, на багатосторонній основі, відкритій для участі всім Договірним Сторонам Конвенції,

вважаючи, що для усунення економічних перешкод судочинству та надання можливостей матеріально малозабезпеченим особам вільніше здійснювати свої права в державах-членах доцільно також поширити систему, започатковану Конвенцією, на правову допомогу та юридичне консультування з цивільних та торговельних питань,

відмічаючи пункт 2 статті 1 Конвенції, який передбачає, що дві або більше Договірних Сторін можуть дійти згоди про поширення між ними сфери застосування Конвенції на галузі, не згадані в Конвенції,

відмічаючи пункт 3 статті 3 Конвенції, який передбачає, що дві або більше Договірних Сторін можуть дійти згоди про поширення між ними дії Конвенції на запити несудових органів,

погодились про таке:

Договірні Сторони зобов'язуються надавати одна одній, відповідно до положень цієї Конвенції, інформацію щодо свого матеріального процесуального права та організації кримінального судочинства, включаючи органи кримінального переслідування, а також щодо законодавства, яке стосується забезпечення виконання каральних заходів. Це зобов'язання стосується судового розгляду всіх злочинів, кримінальне переслідування яких, на час запиту про надання інформації, належить до компетенції судових органів запитуючої Сторони.

Запит про надання інформації з питань, згаданих у статті 1, може:

a) походити не тільки від суду, але й від будь-якого судового органу, до компетенції якого належить кримінальне переслідування злочинів або виконання проголошених вироків, що мають остаточну і обов'язкову силу; і

b) подаватися не тільки у випадку фактичного порушення справи, але й тоді, коли порушення справи передбачається.

В рамках зобов'язання, яке міститься в пункті 1 статті 1 Конвенції, Договірні Сторони погоджуються, що запити про надання інформації можуть:

a) походити не тільки від судового органу, але й від будь-якої установи або особи, що діють в рамках офіційних систем правової допомоги або юридичного консультування від імені матеріально малозабезпечених осіб; і

b) подаватися не тільки у випадку фактичного порушення справи, але й тоді, коли порушення справи передбачається.

1. Кожна Договірна Сторона, яка не створила або не призначила один або більше органів як надсилаючий заклад згідно з пунктом 2 статті 2 Конвенції, створює або призначає такий заклад або такі заклади для цілей перепровадження будь-якого запиту про надання інформації відповідно до статті 3 цього Протоколу компетентному іноземному отримуючому закладу.

2. Кожна Договірна Сторона повідомляє Генеральному секретарю Ради Європи назву та адресу надсилаючого закладу або надсилаючих закладів, створених або призначених відповідно до попереднього пункту.

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може зробити заяву про те, що вона вважатиме для себе обов'язковою тільки главу I або II цього Протоколу.

2. Будь-яка держава, яка зробила таку заяву, може в подальшому в будь-який час заявити у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що вона вважатиме для себе обов'язковими положення як глави I так і глави II. Таке повідомлення набирає чинності від дати його отримання.

3. Будь-яка Договірна Сторона, яка вважає для себе обов'язковими положення глави I і глави II, може в будь-який час заявити у повідомленні на ім'я Генерального секретаря Ради Європи про те, що вона вважатиме для себе обов'язковою тільки главу I або главу II. Таке повідомлення набирає чинності через шість місяців від дати його отримання.

4. Положення глави I або глави II, у відповідних випадках, застосовуються тільки між тими Договірними Сторонами, які вважають для себе обов'язковою одну і ту ж главу.

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами - членами Ради Європи, які підписали Конвенцію і які можуть стати його учасниками шляхом:

a) підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження;

b) підписання із застереженням щодо ратифікації, прийняття чи затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям чи затвердженням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

3. Держава - член Ради Європи не може підписати цей Протокол без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження або ратифікувати, прийняти чи затвердити його, якщо вона одночасно або раніше не ратифікувала або не прийняла Конвенцію.

1. Цей Протокол набирає чинності через три місяці від дати, на яку три держави - члени Ради Європи стануть учасниками Протоколу відповідно до положень статті 6.

2. Для тих держав, які підписуватимуть Протокол без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження або які ратифікуватимуть, прийматимуть чи затверджуватимуть його після набрання ним чинності, Протокол набирає чинності через три місяці від дати підписання або дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

1. Після набрання цим Протоколом чинності Комітет міністрів може запропонувати будь-якій державі, яка приєдналася до Конвенції або якій було запропоновано приєднатися до неї, приєднатися також і до цього Протоколу.

2. Таке приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання і набирає чинності через три місяці від дати здачі його на зберігання.

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься цей Протокол.

2. Будь-яка держава під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання або в будь-який інший час після цього заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити дію цього Протоколу на будь-яку іншу територію (території), яка визначена в цій заяві і за міжнародні відносини якої вона несе відповідальність або від імені якої вона уповноважена брати зобов'язання.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до попереднього пункту, може, стосовно до будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом перепровадження відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Таке відкликання набирає чинності через шість місяців від дати отримання повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

1. Будь-яка Договірна Сторона може, у тому, що її стосується, денонсувати цей Протокол шляхом перепровадження повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності через шість місяців від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

3. Денонсація Конвенції автоматично означає денонсацію цього Протоколу.

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради і будь-яку державу, яка приєдналася до Конвенції, про:

a) будь-яке підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття чи затвердження;

b) будь-яке підписання із застереженням щодо ратифікації, прийняття чи затвердження;

c) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

d) будь-яку дату набрання чинності цим Протоколом відповідно до його статті 7;

e) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень статті 4;

f) будь-яку заяву або будь-яке повідомлення, отримані на виконання положень статті 5;

g) будь-яку заяву, отриману на виконання положень статті 9, та будь-яке відкликання будь-якої такої заяви;

h) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень статті 10, та дату, з якої денонсація набирає чинності.

На посвідчення чого нижчепідписані належним чином на те уповноважені представники підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі п'ятнадцятого дня березня місяця 1978 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі, яка підписала цей Протокол і приєднується до нього.