Четвертий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього поштового союзу від 1989 року

Дата підписання: 14.12.1989

Дата набрання чинності: 01.01.1991

Дата ратифікації Україною: 02.06.1995

Дата набрання чинності для України: 16.10.1995

Повноважні представники Урядів країн-членів Всесвітнього поштового союзу, зібравшись на Конгрес у Вашингтоні, на підставі статті 30, параграфу 2 Статуту Всесвітнього поштового союзу, прийнятого у Відні 10 липня 1964 р., прийняли, за умови ратифікації, наступні зміни до згаданого Статуту.

Грошовою одиницею, що використовується в Актах Союзу, є розрахункова одиниця Міжнародного валютного фонду (МВС).

1. Будь-який член Організації Об'єднаних Націй може приєднатися до Союзу.

2. Будь-яка суверенна країна, яка не є членом Організації Об'єднаних Націй, може просити про прийняття її як країни-члена Союзу.

3. Приєднання або прохання про прийняття до Союзу повинно включати офіційну заяву про приєднання до Статуту і до обов'язкових Актів Союзу. Вона направляється Урядом зацікавленої країни до Генерального директора Міжнародного бюро, який, залежно від обставин, сповіщає про приєднання або консультується із країнами-членами відносно прохання про прийняття.

4. Країна, яка не є членом Організації Об'єднаних Націй, вважається прийнятою як країна-член, якщо її прохання підтримується хоча б двома третинами країн-членів Союзу.

Країни-члени, які не відповіли протягом чотирьох місяців, вважаються такими, що утрималися.

5. Про прийняття до членів Генеральний директор Міжнародного бюро сповіщає Уряди країн-членів. Воно стає дійсним з дати цього сповіщення.

1. Кожна країна-член має право вийти із Союзу через денонсування Статуту, повідомивши про це через Уряд зацікавленої країни Генерального директора Міжнародного бюро, який сповіщає Уряди країн-членів.

2. Вихід із Союзу набуває чинності після закінчення одного року з дня отримання Генеральним директором Міжнародного бюро заяви про денонсацію, передбаченої у параграфі 1.

1. Кожний Конгрес встановлює максимальну суму на:

а) щорічні витрати Союзу;

б) витрати пов'язані з проведенням наступного Конгресу.

2. Максимальна сума витрат, передбачена у параграфі 1, може бути перевищена, якщо цього вимагають обставини, за умови дотримання положень Загального регламенту, що стосуються цього.

3. Витрати Союзу, включаючи належним чином витрати, згадані у параграфі 2, покриваються спільно країнами-членами Союзу. З цією метою кожна країна-член обирає клас внесків, до якого вона бажає себе зарахувати. Класи внесків встановлені Загальним регламентом.

4. При приєднанні або прийнятті до Союзу на підставі статті 11 зацікавлена країна вільно обирає клас внесків, до якого вона бажає бути віднесена при розподілі витрат Союзу.

1. Статут є основним актом Союзу. Він містить основні положення Союзу.

2. Загальний регламент складається із положень, що забезпечують застосування Статуту і діяльність Союзу. Він вважається обов'язковим для всіх країн-членів.

3. Всесвітня поштова конвенція і її Виконавчий регламент включають загальні правила, які застосовуються для міжнародної поштової служби, і положення про служби письмової кореспонденції. Ці акти вважаються обов'язковими для всіх країн-членів.

4. Угоди Союзу і їх Виконавчі регламенти регулюють служби, крім служби письмової кореспонденції, між країнами-членами, які беруть участь у них. Вони вважаються обов'язковими тільки для цих країн.

5. Виконавчі регламенти, які вміщують правила застосування, необхідні для виконання Конвенції і Угод, затверджуються Виконавчою Радою з урахуванням рішень Конгресу.

6. У можливих Заключних протоколах, що додаються до Актів Союзу, про які йдеться у параграфах 3,4,5, міститься застереження до цих Актів.

1. Кожна країна може заявити в будь-який час, що прийняття нею Актів Союзу розповсюджується на всі території, міжнародні відносини яких вона забезпечує, чи тільки на деякі з них.

2. Заява, передбачена у параграфі 1, повинна бути направлена Генеральному директору Міжнародного бюро.

3. Кожна країна-член може в будь-який час направити Генеральному директору Міжнародного бюро повідомлення про припинення застосування Актів Союзу, відносно яких вона зробила заяву, передбачену у параграфі 1. Це повідомлення набуває чинності через рік після дати одержання його Генеральним директором Міжнародного бюро.

4. Заяви і повідомлення, які передбачаються у параграфах 1 і 3, доводяться до відома країн-членів Генеральним директором Міжнародного бюро.

5. Параграфи 1-4 не застосовуються до територій, що є членами Союзу і міжнародні відносини яких забезпечуються країною-членом.

1. Акти Союзу, прийняті на конгресі, підписуються повноважними представниками країн-членів.

2. Автентичність Виконавчих регламентів підтверджується Головою і Генеральним секретарем Виконавчої ради.

3. Статут ратифікується в найкоротші строки країнами, що його підписали.

4. Схвалення інших Актів Союзу, крім Статуту, здійснюється згідно з внутрішніми конституційними положеннями країни, що їх підписала.

5. Якщо якась країна не ратифікує Статут або не схвалює інші підписані нею Акти, то Статут та інші Акти все-таки залишаються обов'язковими для країн, які їх ратифікували або схвалили.

Документи про ратифікацію Статуту, Додаткових протоколів до нього і, у випадку необхідності, про схвалення інших Актів Союзу передаються на зберігання в найкоротші строки Генеральному директору Міжнародного бюро, який повідомляє про це Урядам країн-членів.

Починаючи з введення у дію Актів Вашингтонського конгресу 1989 р., документи стосовно приєднання до Додаткового протоколу Токіо 1969 р., Другого Лозанського додаткового протоколу 1974 р. і Третього Гамбурзького додаткового протоколу 1984 р. повинні направлятися Генеральному директору Міжнародного бюро. Він сповіщає про це подання Уряди країн-членів.

1. Країни-члени, що не підписали цей Протокол, можуть приєднатися до нього у будь-який час.

2. Країни-члени, що є учасниками Актів, переглянутих Конгресом, але які їх не підписали, зобов'язані приєднатися до них в можливо короткі строки.

3. Документи про приєднання, що стосуються випадків, про які йдеться у параграфах 1 і 2, направляються дипломатичними шляхами Уряду Швейцарської Конфедерації, який сповіщає про них країнам-членам.

Цей Додатковий протокол набуває чинності 1 січня 1991 р. і залишається чинним на невизначений час.

В посвідчення цього Повноважні представники Урядів країн-членів склали цей Додатковий протокол, який матиме таку ж силу і значення, як якщо б його положення були включені до самого тексту Статуту, і підписали його в одному примірнику, який буде переданий для зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього екземпляра буде передана кожній стороні Урядом країни місця проведення Конгресу.

Вчинено у Вашингтоні 14 грудня 1989 р.

Між Конгресами Всесвітнього поштового Союзу (ВПС) 1984 і 1989 років відбулися деякі зміни в міжнародних поштових службах. Відтілені в документах і процедурах ВПС, вони не мають принципового розходження з попередніми рішеннями, а стосуються лише експлуатаційних і редакційних питань.

Основні зміни Статуту, прийняті ХХ Конгресом ВПС у 1989 р. і які у вигляді Акта були підписані від імені України, оформлені як Четвертий додатковий протокол до Статуту ВПС.

Зміни стосуються:

- заміни грошової одиниці ВПС на розрахункову одиницю Міжнародного валютного фонду (ст.7);

- зміни процедури приєднання, прийняття до ВПС та виходу з нього, яка полягає в тому, що згідно зі статтями 11 та 12 Статуту приєднання до ВПС або прохання про вступ до Союзу, або повідомлення про вихід із нього направляються Урядом заінтересованої країни безпосередньо Генеральному директорові Міжнародного бюро ВПС;

- вільного вибору країною, яка вступила або приєдналася до ВПС, класу внесків, до якого вона бажає бути віднесеною при розподілі витрат Союзу (ст.21, п.4).

Підписаний Україною вищезазначений Протокол не суперечить Конституції та чинному законодавству України і не впливає на суму внесків, яку Україна сплачує до бюджету ВПС щорічно.

Згідно зі Статутом ВПС Четвертий додатковий протокол підлягає ратифікації.

Україна є повноважним членом ВПС з 1949 року. Тісне співробітництво з ВПС дає можливість Україні активізувати діяльність в цій інституції з метою використання світового досвіду організації роботи у галузі поштового зв'язку в нових умовах лібералізації і демонополізації.

Протокол погоджено із заінтересованими міністерствами України.

Доповідачем з цього питання при його розгляді Верховною Радою України пропонується представник Міністерства зв'язку України.