Віденська конвенція про охорону озонового шару (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Сторони цієї Конвенції,

усвідомлюючи потенційно згубний вплив зміни стану озонового шару на здоров'я людини і навколишнє середовище,

посилаючись на відповідні положення Декларації Конференції Організації Об'єднаних Націй з проблем оточуючого людину середовища і, зокрема, на принципі 21, який передбачає, що "згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй і принципами міжнародного права держави мають суверенне право розробляти свої власні ресурси відповідно до своєї політики в галузі навколишнього середовища й несуть відповідальність за забезпечення того, щоб діяльність у рамках їх юрисдикції або контролю не завдавала шкоди навколишньому середовищу інших держав чи районів за межами дії національної юрисдикції",

беручи до уваги обставини й особливі потреби країн, що розвиваються,

враховуючи роботу та дослідження, що проводяться як у міжнародних, так і в національних організаціях, і, зокрема, Всесвітній план дій щодо озонового шару Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища,

враховуючи також запобіжні заходи щодо захисту озонового шару, вже прийняті на національному й міжнародному рівнях,

усвідомлюючи, що заходи щодо охорони озонового шару від змін у результаті діяльності людини вимагають міжнародного співробітництва та дій на міжнародному рівні й мають грунтуватися на відповідних науково-технічних міркуваннях,

усвідомлюючи також необхідність проведення подальших досліджень і систематичного спостереження для отримання додаткових наукових відомостей про озоновий шар та про можливі негативні наслідки зміни його стану,

сповнені рішучості захистити здоров'я людей і навколишнє середовище від несприятливого впливу змін стану озонового шару,

домовилися про таке:

У цій Конвенції:

1. "Озоновий шар" означає шар атмосферного озону над пограничним шаром планети.

2. "Несприятливий вплив" означає зміни у фізичному середовищі або біоті, включаючи зміни клімату, які мають значні шкідливі наслідки для здоров'я людини або для складу, відновлювальної здатності чи продуктивності природних і регульованих систем або для матеріалів, використовуваних людиною.

3. "Альтернативні технології або устаткування" означають технології або устаткування, використання яких дає можливість зменшити чи зовсім усунути викиди речовин, що впливають чи здатні несприятливо впливати на озоновий шар.

4. "Альтернативні речовини" означають речовини, які зменшують, усувають несприятливий вплив на озоновий шар чи запобігають йому.

5. "Сторони" з великої літери означають, якщо в тексті не зазначено інше, Сторони цієї Конвенції.

6. "Регіональні організації економічної інтеграції" означають організацію, засновану державами даного регіону, яка компетентна в питаннях, що регулюються цією Конвенцією і протоколами до неї, та належним чином уповноважена, згідно з її внутрішніми процедурами, підписувати й ратифікувати, приймати, затверджувати відповідні документи або приєднуватися до них.

7. "Протоколи" означають протоколи до цієї Конвенції.

1. Сторони вживають належних заходів відповідно до положень цієї Конвенції і тих діючих протоколів, сторонами яких вони є, для захисту здоров'я людини і навколишнього середовища від несприятливих наслідків, які є або можуть бути результатом людської діяльності, що змінюють чи здатні змінити стан озонового шару.

2. З цією метою Сторони згідно з наявними в їхньому розпорядженні засобами та своїми можливостями:

а) співробітничають шляхом систематичних спостережень, досліджень та обміну інформацією для того, щоб глибше зрозуміти й оцінити вплив діяльності людини на озоновий шар і наслідки зміни стану озонового шару для здоров'я людини і навколишнього середовища;

b) вживають належних законодавчих або адміністративних заходів та співробітничають у погодженні відповідних програмних заходів для контролю, обмеження, скорочення чи запобігання діяльності людини, що підпадає під їх юрисдикцію або контроль, якщо буде виявлено, що ця діяльність спричиняє чи може спричинити несприятливий вплив, змінюючи або створюючи можливості зміни стану озонового шару;

с) співробітничають у розробці погоджених заходів, процедур і стандартів для виконання цієї Конвенції з метою прийняття протоколів і додатків;

d) співробітничають з компетентними міжнародними органами з метою ефективного виконання цієї Конвенції і протоколів, сторонами яких вони є.

3. Положення цієї Конвенції жодним чином не торкаються права Сторін вживати згідно з міжнародним правом внутрідержавні заходи на доповнення до заходів, передбачених у пунктах 1 і 2 цієї статті; вони не торкаються також додаткових внутрідержавних заходів, уже прийнятих Сторонами, за умови, що такі заходи сумісні з їх зобов'язаннями в рамках цієї Конвенції.

4. Застосування цієї статті грунтується на відповідних науково-технічних міркуваннях.

1. Сторони зобов'язуються у відповідному порядку організувати дослідження й наукові оцінки та співробітничати безпосередньо або через компетентні міжнародні органи в їх проведенні з таких питань:

а) фізичні і хімічні процеси, що можуть впливати на озоновий шар;

b) вплив на здоров'я людини та інші біологічні наслідки, що спричиняються змінами стану озонового шару, особливо змінами ультрафіолетового сонячного випромінювання, що впливає на живі організми (УФ-Б);

с) вплив змін стану озонового шару на клімат;

d) вплив будь-яких змін стану озонового шару та будь-якої наступної зміни інтенсивності випромінювання УФ-Б на природні і штучні матеріали, що використовуються людиною;

е) речовини, практика роботи, процеси й види діяльності, які можуть впливати на озоновий шар, та їх комулятивний вплив;

f) альтернативні речовини і технології;

g) відповідні соціально-економічні питання,

а також з інших питань, що докладно розглядаються в додатках I і II*.

2. Сторони зобов'язуються самі або через компетентні міжнародні органи з повним урахуванням національного законодавства й такого роду діяльності, що проводиться як на національному, так і на міжнародному рівні, сприяти проведенню і проводити спільні або взаємно доповнюючи програми систематичні спостереження за станом озонового шару та іншими відповідними параметрами, як це передбачено в додатку I.

3. Сторони зобов'язуються співробітничати безпосередньо або через компетентні міжнародні органи в забезпеченні збирання, перевірки та регулярної і своєчасної передачі дослідних даних через відповідні міжнародні центри даних.

1. Сторони сприяють обміну науково-технічною, соціально-економічною, комерційною і правовою інформацією, що стосується цієї Конвенції, відповідно до більш докладних положень, що містяться в додатку II. Така інформація надається органами, про які домовляються Сторони. Будь-який такий орган, що отримує її конфіденційно, гарантує нерозголошення такої інформації та узагальнює її таким чином, щоб зберегти її конфіденційний характер до того, коли вона буде надана в розпорядження всіх Сторін.

2. Сторони співробітничають згідно з їх національним законодавством, нормами і практикою та з урахуванням, зокрема, потреб країн, що розвиваються, у сприянні, безпосередньо або через компетентні міжнародні органи, розвитку та передачі технологій і знань. Таке співробітництво здійснюється, зокрема, шляхом:

а) полегшення придбання альтернативних технологій іншими Сторонами;

b) надання їм інформації про альтернативні технології і устаткування та відповідних інструкцій;

с) поставки необхідного устаткування й апаратури для проведення досліджень і систематичних спостережень;

d) підготовки необхідних науково-технічних кадрів.

Сторони через секретаріат передають Конференції Сторін, заснованій на підставі статті 6, інформацію про заходи, які вони вживають для виконання цієї Конвенції і протоколів, сторонами яких вони є, у такій формі і з такою періодичністю, які будуть встановлені на нарадах сторін відповідних договірних документів.

1. Цим засновується Конференція Сторін. Перша нарада Конференції Сторін скликається призначеним на тимчасовій основі згідно зі статтею 7 секретаріатом не пізніше ніж через рік після набуття чинності цією Конвенцією. Надалі чергові наради Конференції Сторін скликаються з періодичністю, яку встановить Конференція на першій нараді.

2. Позачергові наради Конференції Сторін скликаються тоді, коли Конференція вважає це за потрібне, або за письмовим проханням однієї зі Сторін за умови, що протягом шести місяців після направлення секретаріатом Сторонам це прохання буде підтримано не менш ніж однією третиною Сторін.

3. Конференція Сторін консенсусом погоджує і приймає правила процедури і фінансові правила як свої, так і будь-яких допоміжних органів, які вона може заснувати, а також фінансові положення, що регулюють функціонування секретаріату.

4. Конференція Сторін постійно стежить за виконанням цієї Конвенції і, крім того:

а) встановлює форму й періодичність передачі інформації, яка має надаватися відповідно до статті 5, та розглядає таку інформацію, а також доповіді, що подаються будь-яким допоміжним органом;

b) проводить огляд наукової інформації про стан озонового шару, про його можливу зміну та про можливі наслідки будь-яких таких змін;

с) сприяє згідно зі статтею 2 погодженню відповідної політики, стратегії і заходів з метою зведення до мінімуму викидів речовин, що викликають чи здатні викликати зміни стану озонового шару, та готує рекомендації щодо будь-яких інших заходів, які стосуються цієї Конвенції;

d) приймає відповідно до статей 3 і 4 програми досліджень, систематичних спостережень, науково-технічного співробітництва, обміну інформацією та передачі технологій і знань;

е) за необхідності розглядає і приймає поправки до цієї Конвенції або додатки до неї відповідно до статей 9 і 10;

f) розглядає поправки до будь-якого протоколу, а також до будь-яких додатків до нього та, за наявності відповідного рішення, рекомендації Сторонам таких протоколів прийняти їх;

g) за необхідності розглядає і приймає додаткові додатки до цієї Конвенції відповідно до статті 10;

h) за необхідності розглядає і приймає протоколи відповідно до статті 8;

і) засновує такі допоміжні органи, які є необхідними для здійснення цієї Конвенції;

j) користується в разі необхідності послугами компетентних міжнародних органів і наукових комітетів, зокрема Всесвітньої метеорологічної організації і Всесвітньої організації охорони здоров'я, а також Координаційного комітету з озонового шару, в галузі наукових досліджень, систематичних спостережень та інших видів діяльності, пов'язаних з метою даної Конвенції, та належним чином використовує інформацію, що надходить від таких органів і комітетів;

k) розглядає і приймає будь-які додаткові заходи, що можуть, бути потрібними для досягнення мети даної Конвенції.

1. На секретаріат покладаються такі функції:

а) організація та обслуговування нарад, як це передбачено у статтях 6, 8, 9 і 10;

b) підготовка та передача доповідей, заснованих на інформації, отриманій відповідно до статей 4 і 5, а також на інформації, що надходить від допоміжних органів, заснованих відповідно до статті 6;

с) виконання функцій, що покладаються на нього будь-якими протоколами;

d) підготовка доповідей про його діяльність щодо виконання своїх функцій відповідно до цієї Конвенції та подання їх Конференції Сторін;

е) забезпечення необхідної координації діяльності з відповідними міжнародними органами і, зокрема, укладення таких адміністративних і договірних угод, які можуть бути визначені Конференцією Сторін.

2. Функції секретаріату буде виконувати тимчасово Програма ООН з навколишнього середовища аж до завершення першої чергової наради Конференції Сторін, скликаної на виконання статті 6. На своїй першій черговій нараді Конференція Сторін засновує секретаріат з числа існуючих компетентних міжнародних організацій, які висловили готовність виконувати функції секретаріату відповідно до цієї Конвенції.

1. Конференція Сторін може приймати на нарадах протоколи відповідно до статті 2.

2. Текст будь-якого пропонованого протоколу передає Сторонам секретаріат принаймні за шість місяців до проведення такої наради.

1. Будь-яка із Сторін може пропонувати поправки до цієї Конвенції чи будь-якого протоколу. В таких поправках належним чином враховуються, зокрема, відповідні науково-технічні міркування.

2. Поправки до цієї Конвенції приймаються на нараді Конференції Сторін. Поправки до будь-якого протоколу приймаються на нараді Сторін відповідного протоколу. Текст будь-якої запропонованої поправки до цієї Конвенції чи до будь-якого протоколу, якщо в цьому протоколі не передбачено інше, секретаріат повідомляє Сторонам не пізніше ніж за шість місяців до проведення наради, на якій їх передбачається прийняти. Секретаріат повідомляє також текст запропонованих поправок країнам, що підписали Конвенцію, для ознайомлення.

3. Сторони докладають, усіх зусиль для досягнення згоди щодо прийняття будь-якої запропонованої поправки до цієї Конвенції шляхом консенсусу; якщо вичерпано всі засоби для досягнення консенсусу, а згоди не досягнуто, то як останній захід поправка приймається більшістю в дві третини голосів Сторін Конвенції, що присутні на нараді й беруть участь у голосуванні, та подається депозитарієм усім Сторонам для ратифікації, затвердження або приєднання.

4. Зазначена в пункті 3 процедура застосовується щодо поправок до будь-якого протоколу, за винятком тих випадків, коли для їх прийняття достатньо більшості в дві третини голосів Сторін цього протоколу, що присутні на нараді й беруть участь у голосуванні.

5. Депозитарію надсилаються письмові повідомлення про ратифікацію, затвердження або прийняття поправок. Поправки, прийняті відповідно до пункту 3 або 4, набувають чинності для тих Сторін, які прийняли їх, на дев'яностий день після отримання депозитарієм повідомлення про їх ратифікацію, затвердження або прийняття принаймні трьома четвертими Сторін цієї Конвенції, якщо в цьому протоколі не передбачено інше. Надалі для будь-якої іншої Сторони поправки набувають чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання даною Стороною документа про ратифікацію, затвердження або прийняття цих поправок.

6. Для цілей даної статті й під терміном "Сторони, що присутні й беруть участь у голосуванні", маються на увазі Сторони, які присутні й голосують "за" або "проти".

1. Додатки до цієї Конвенції або до будь-якого протоколу є відповідною, невід'ємною частиною цієї Конвенції або протоколу, і якщо прямо не передбачено інше, то посилання на цю Конвенцію або на протоколи до неї є водночас посиланнями на будь-які додатки до неї. Такі додатки обмежуються науково-технічними та адміністративними питаннями.

2. Якщо яким-небудь протоколом не передбачено інших положень щодо додатків до нього, то застосовується така процедура внесення, прийняття й набуття чинності додатковими додатками до цієї Конвенції або до додатків до протоколу:

а) додатки до цієї Конвенції пропонуються і приймаються згідно з процедурою, встановленою в пунктах 2 і 3 статті 9, а додатки до будь-якого протоколу пропонуються і приймаються згідно з процедурою, встановленою в пунктах 2 і 4 статті 9;

b) будь-яка сторона, що не вважає можливим схвалити додаткові додатки до цієї Конвенції або додаток до будь-якого протоколу, Стороною якого вона є, повідомляє про це депозитарій в письмовій формі протягом шести місяців з дня направлення депозитарієм повідомлення про прийняття. Депозитарій негайно повідомляє всі Сторони про будь-яке отримане ним повідомлення. Сторона може в будь-який час замінити раніше надіслану заяву про заперечення заявою про прийняття, після чого додаток набуває чинності для даної Сторони;

с) після закінчення шести місяців з дня розсилання депозитарієм повідомлень додаток набуває чинності для всіх тих Сторін цієї Конвенції або будь-якого з відповідних протоколів, які не надіслали повідомлення відповідно до положень підпункту "b" цієї статті.

3. Пропозиція, прийняття й набуття чинності поправками до додатків до цієї Конвенції або до будь-якого протоколу регулюються процедурою, аналогічною тій, яка встановлена для пропозицій, прийняття й набуття чинності додатками до Конвенції або додатками до протоколів. У протоколах і додатках до них належним чином враховуються, зокрема, відповідні науково-технічні міркування.

4. Якщо додатковий додаток або поправка до додатка пов'язані з внесенням поправки до цієї Конвенції або протоколу, то цей додатковий додаток з внесеними до нього поправками набуває чинності з поправкою до цієї Конвенції або до відповідного протоколу.

1. У разі спору між Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції заінтересовані Сторони прагнуть до його врегулювання шляхом переговорів.

2. Якщо заінтересовані Сторони не можуть досягти згоди шляхом переговорів, вони можуть спільно вдатися до добрих послуг третьої Сторони або звернутися до неї з проханням про посередництво.

3. При ратифікації, прийнятті, затвердженні цієї Конвенції або приєднанні до неї чи в будь-який час після цього держава або організація економічної інтеграції можуть надіслати депозитарію письмову заяву про те, що стосовно спору, який не може бути вирішений згідно з положенням пункту 1 або пункту 2 цієї статті, вони визнають один або обидва з наступних засобів врегулювання спору як обов'язкові:

а) арбітраж згідно з процедурами, що будуть встановлені Конференцією Сторін на її першому черговому засіданні;

b) передача спору до Міжнародного суду.

4. Якщо Сторони не прийняли згідно з пунктом 3 цієї статті одну й ту саму або будь-яку з процедур, то спір передається на врегулювання шляхом погоджувальної процедури згідно з пунктом 5 цієї статті, якщо Сторони не домовилися про інше.

5. На прохання однієї зі Сторін спору створюється погоджувальна комісія. Комісія складається з рівного числа членів, що призначаються кожною заінтересованою Стороною, і голови, обраного спільно членами, призначеними кожною Стороною. Комісія приймає остаточне рішення, що має рекомендаційний характер, яке Сторони сумлінно враховують.

6. Положення цієї статті застосовуються щодо будь-якого протоколу, якщо в цьому протоколі не передбачено інше.

Ця Конвенція відкрита для підписання державами й регіональними організаціями економічної інтеграції у Федеральному Міністерстві закордонних справ Австрійської Республіки у Відні з 22 березня 1985 року по 21 серпня 1985 року та в центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку з 22 вересня 1985 року по 21 березня 1986 року.

1. Ця Конвенція і будь-який протокол підлягають ратифікації, прийняттю або затвердженню державами й регіональними організаціями економічної інтеграції. Документи про ратифікацію, прийняття або затвердження здаються на зберігання депозитарію.

2. Будь-яка організація, що зазначена в пункті 1 цієї статті, яка стає Стороною Конвенції або будь-якого протоколу і при цьому жодна її держава-член не є такою Стороною, буде пов'язана всіма зобов'язаннями, що випливають з Конвенції або протоколу відповідно. У разі, коли одна або кілька держав-членів такої організації є Сторонами Конвенції або відповідного протоколу, ця організація і її держави-члени приймають рішення стосовно їх відповідних обов'язків щодо виконання своїх зобов'язань, які випливають з Конвенції або відповідного протоколу.

3. У своїх документах про ратифікацію, прийняття або затвердження організації, згадані в пункті 1 цієї статті, заявляють у межах своєї компетенції з питань, що регулюються Конвенцією або відповідним протоколом. Ці організації також повідомляють депозитарій про будь-які істотні зміни меж своєї компетенції.

1. Ця Конвенція і будь-який протокол відкриті для приєднання держав і регіональних організацій економічної інтеграції з дати припинення підписання Конвенції або відповідного протоколу. Документи про приєднання здаються на зберігання депозитарієві.

2. У своїх документах про приєднання організації, зазначені в пункті 1 цієї статті, заявляють в межах своєї компетенції з питань, що регулюються Конвенцією або відповідним протоколом. Ці організації також повідомляють депозитарія про будь-які істоті зміни меж своєї компетенції.

3. Положення пункту 2 статті 13 застосовуються до регіональних організацій економічної інтеграції, що приєдналися до цієї Конвенції або будь-якого протоколу.

1. Кожна Сторона Конвенції або будь-якого протоколу має один голос.

2. За винятком положення, передбаченого в пункті 1 цієї статті, регіональні організації економічної інтеграції з питань, що належать до їх компетенції, здійснюють своє право голосу, маючи кількість голосів, що дорівнює кількості їх держав-членів. Зазначені організації позбавляються свого права голосу, якщо їх держави-члени здійснюють своє право голосу, і навпаки.

1. Держава або регіональна організація економічної інтеграції можуть стати сторонами будь-якого протоколу лише в тому разі, якщо вони водночас є або стають Сторонами Конвенції.

2. Рішення, що стосуються будь-якого протоколу, приймаються тільки Сторонами відповідного протоколу.

1. Ця Конвенція набуває чинності на дев'яностий день з дня здачі на зберігання двадцятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

2. Будь-який протокол, якщо в цьому протоколі не передбачено інше, набуває чинності на дев'яностий день з дня здачі на зберігання одинадцятого документа про ратифікацію, прийняття або затвердження даного протоколу чи приєднання до нього.

3. Для кожної Сторони, яка ратифікує, приймає або затверджує цю Конвенцію чи приєднується до неї після здачі на зберігання двадцятого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, Конвенція набуває чинності на дев'яностий день після здачі на зберігання такою Стороною документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання.

4. Будь-який протокол, якщо в ньому не передбачено інше, набуває чинності для Сторони, яка ратифікує, приймає або затверджує цей протокол чи приєднується до нього, після набуття ним чинності, згідно з пунктом 2 цієї статті, на дев'яностий день після дати здачі на зберігання цією Стороною свого документа про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання в день, коли Конвенція набуває чинності для цієї Сторони, залежно від того, який з цих днів настане пізніше.

5. Для мети пунктів 1 і 2 цієї статті будь-який документ, зданий на зберігання регіональною організацією економічної інтеграції, не розглядається як додатковий документ, зданий на зберігання державами-членами такої організації.

Жодні застереження до цієї Конвенції не допускаються.

1. У будь-який час через чотири роки після набуття чинності цією Конвенцією для даної Сторони ця Сторона може вийти з Конвенції, надіславши письмове повідомлення депозитарієві.

2. За винятком випадків, передбачених яким-небудь протоколом, в будь-який час через чотири роки після набуття чинності таким протоколом для даної Сторони ця Сторона може вийти з протоколу, надіславши письмове повідомлення депозитарієві.

3. Будь-який такий вихід стає чинним через один рік з дня отримання повідомлення депозитарієм або через такий більш пізній строк, який може бути зазначений у повідомленні про вихід.

4. Будь-яка Сторона, що виходить з цієї Конвенції, вважається також такою, що вийшла з будь-якого протоколу, Стороною якого вона є.

1. Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй виконує функції депозитарію цієї Конвенції та будь-яких протоколів.

2. Депозитарій інформує Сторони, зокрема, про:

а) підписання цієї Конвенції і будь-якого протоколу та про здачу на зберігання документів про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання відповідно до статей 13 і 14;

b) дату набуття чинності Конвенцією і будь-яким протоколом відповідно до статті 17;

с) повідомлення про вихід, зроблені відповідно до статті 19;

d) прийняті поправки до Конвенції і будь-якого протоколу, їх прийняття Сторонами та дати набуття ними чинності відповідно до статті 9;

е) всі повідомлення, що стосуються прийняття й затвердження додатків і поправок до них відповідно до статті 10;

f) повідомлення регіональних організацій економічної інтеграції про межу їх компетенції з питань, що регулюються цією Конвенцією, будь-якими протоколами й поправками до них;

g) заяви, зроблені відповідно до пункту 3 статті 1.

Оригінальний текст цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький варіанти якого є цілком автентичними, здається на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Відні в двадцять другий день березня місяця одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ятого року.