Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 року (укр/рос)

Договірні Сторони,

визнаючи важливість охорони навколишнього середовища і захисту цілісності екосистеми морів, що омивають Антарктиду,

беручи до уваги концентрацію морських живих ресурсів у водах Антарктики і зростаючий інтерес до можливостей використання цих ресурсів як джерело протеїну,

усвідомлюючи нагальну потребу забезпечення збереження морських живих ресурсів Антарктики,

вважаючи необхідним розширення знань про морську екосистему Антарктики і її компонентів, для того, щоб мати можливість приймати рішення щодо промислу на основі правильної наукової інформації,

вважаючи, що збереження морських живих ресурсів Антарктики вимагає міжнародного співробітництва з належним обліком положень Договору про Антарктику і при активній участі всіх держав, що ведуть дослідження або промисел в антарктичних водах,

визнаючи основну відповідальність держав-учасниць Консультативних Нарад за Договором про Антарктику відносно того, що стосується охорони і захисту антарктичного навколишнього середовища, і зокрема їхня відповідальність з огляду на пункт 1 (f) статті IX Договору про Антарктику щодо охорони і збереження живих ресурсів в Антарктиці,

нагадуючи про кроки, уже розпочаті державами-учасницями Консультативних Нарад за Договором про Антарктику, включаючи, зокрема, Погоджені заходи з охорони фауни і флори Антарктики, а також положення Конвенції про збереження тюленів Антарктики,

маючи на увазі заклопотаність збереженням морських живих ресурсів Антарктики, виражену державами-учасницями Дев'ятої Консультативної Наради за Договором про Антарктику, і важливе значення Рекомендації IX (2), що привела до прийняття цієї Конвенції,

вважаючи, що інтересам усього людства відповідає збереження вод, що оточують антарктичний континент, для використання винятково в мирних цілях і запобігання перетворення їх в арену або предмет міжнародних розбіжностей,

визнаючи, згідно з вищесказаним, що бажано створити належний механізм для винесення рекомендацій, сприяння розробці, прийняття рішень і здійснення координації щодо того, що стосується заходів і наукових досліджень, необхідних для забезпечення збереження морських живих організмів Антарктики,

погодилися про нижченаведене:

1. Ця Конвенція застосовується до антарктичних морських живих ресурсів району на південь від 60 град. південної широти і до антарктичних морських живих ресурсів району, що знаходиться між цією широтою й Антарктичною конвергенцією, що є частиною морської екосистеми Антарктики.

2. Морські живі ресурси означають популяції плавникових риб, молюсків, ракоподібних і всіх інших видів живих організмів, включаючи птахів, що живуть на південь від антарктичної конвергенції.

3. Морська екосистема Антарктики означає комплекс взаємовідносин морських живих ресурсів Антарктики один з одним і з їхнім навколишнім фізичним середовищем.

4. Антарктичною конвергенцією вважається лінія, що з'єднує такі точки уздовж паралелей широти і меридіанів довготи: 50 град. півд. ш., 0 град.; 50 град. півд. ш., 30 град. сх. д.; 45 град. півд. ш., 30 град. сх. д.; 45 град. півд. ш., 80 град. сх. д.; 55 град. півд. ш., 80 град. сх. д.; 55 град. півд. ш., 150 град. сх. д.; 60 град. півд. ш., 150 град. сх. д.; 60 град. півд. ш., 50 град. зах. д.; 50 град. півд. ш., 50 град. зах. д.; 50 град. півд. ш., 0 град.

1. Метою цієї Конвенції є збереження морських живих ресурсів Антарктики.

2. Для цілей цієї Конвенції термін "збереження" включає раціональне використання.

3. Будь-який промисел і пов'язана з ним діяльність у районі застосування цієї Конвенції проводяться відповідно до положень цієї Конвенції і таких принципів збереження:

(a) запобігання скороченню чисельності будь-якої виловлюваної популяції до рівнів, нижче таких, котрі забезпечують її стійке поповнення. З цією метою не повинно допускатися її скорочення нижче рівня, близького до того, що забезпечує найбільший чистий річний приріст;

(b) підтримування екологічних взаємозв'язків між виловлюваними, залежними від них і пов'язаними з ними популяціями морських живих ресурсів Антарктики і відновлення виснажених популяцій до рівнів, визначених у підпункті (a) вище;

(c) запобігання змінам або зведення до мінімуму небезпеки змін у морській екосистемі, що є потенційно необоротними протягом двох або трьох десятиліть, беручи до уваги стан наявних знань про прямий і непрямий вплив промислу, вплив внесення невластивих даному району видів, наслідків пов'язаної з цим діяльності для морської екосистеми і наслідків змін у навколишнім середовищі для того, щоб було можливо стійке збереження морських живих ресурсів Антарктики.

Договірні Сторони, незалежно від того, чи є вони учасниками Договору про Антарктику чи ні, погоджуються, що в межах дії Договору про Антарктику вони не будуть здійснювати ніякої діяльності, що суперечить принципам і цілям цього Договору, і що у своїх відносинах один з одним вони пов'язані зобов'язаннями, що містяться в статтях I і V Договору про Антарктику.

1. У тім, що стосується меж дії Договору про Антарктику, усі Договірні Сторони, незалежно від того, чи є вони учасниками Договору про Антарктику чи ні, у своїх відносинах один з одним пов'язані положеннями статей IV і VI Договору про Антарктику.

2. Ніщо з того, що міститься в цій Конвенції, і ніякі дії або види діяльності, що мають місце, поки ця Конвенція буде чинною:

(a) не утворять основи для заяви, підтримки або заперечення будь-якої претензії на територіальний суверенітет в межах дії Договору про Антарктику і не створюють ніяких прав суверенітету в межах дії Договору про Антарктику;

(b) не повинні тлумачитися як відмова кожної з Договірних Сторін від якого-небудь права або претензії, або основи для претензії, або як їхнє скорочення, або як такі, що наносять їм збиток у тому, що стосується здійснення юрисдикції прибережної держави відповідно до міжнародного права в межах району застосування цієї Конвенції;

(c) не повинні тлумачитися як такі, що наносять збиток позиції будь-якій з Договірних Сторін щодо визнання або невизнання нею будь-якого такого права, претензії або основи для претензії;

(d) не торкаються положення пункту 2 статті IV Договору про Антарктику про те, що ніяка нова претензія або розширення існуючої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляються, поки Договір про Антарктику буде чинним.

1. Договірні Сторони, що не є учасниками Договору про Антарктику, визнають особливі зобов'язання і відповідальність держав-учасниць Консультативних Нарад за Договором про Антарктику в тому, що стосується охорони і збереження навколишнього середовища в межах дії Договору про Антарктику.

2. Договірні Сторони, що не є учасниками Договору про Антарктику, погоджуються, що при здійсненні діяльності в межах дії Договору про Антарктику вони будуть дотримуватися у відповідних випадках Погоджених заходів з охорони фауни і флори Антарктики і таких інших заходів, які були рекомендовані державами-учасницями Консультативних Нарад за Договором про Антарктику в порядку здійснення ними своєї відповідальності за охорону навколишнього середовища Антарктики від усіх видів шкідливого втручання людини.

3. Для цілей цієї Конвенції "держави-учасниці Консультативних Нарад за Договором про Антарктику" означають Договірні Сторони за Договором про Антарктику, представники яких беруть участь у нарадах, передбачених статтею IX Договору про Антарктику.

Ніщо з того, що міститься в цій Конвенції, не применшує прав і зобов'язань Договірних Сторін по Міжнародній конвенції про регулюванню китобійного промислу і Конвенції про збереження тюленів Антарктики.

1. Договірні Сторони цим засновують і погоджуються утримувати Комісію по збереженню морських живих ресурсів Антарктики, надалі іменовану "Комісією".

2. Членський склад Комісії є таким:

(a) кожна Договірна Сторона, що брала участь у нараді, на якій була прийнята ця Конвенція, є членом Комісії;

(b) кожна держава-учасниця, що приєдналася до цієї Конвенції відповідно до статті XXIX, має право бути членом Комісії протягом того часу, поки Сторона, що приєдналася, проводить дослідження або промисел морських живих ресурсів, до яких застосовується ця Конвенція;

(c) кожна організація регіональної економічної інтеграції, що приєдналася до цієї Конвенції відповідно до статті XXIX, має право бути членом Комісії протягом того часу, поки держави - члени цієї організації мають право на це;

(d) Договірна Сторона, що бажає брати участь у роботі Комісії відповідно до підпунктів (b) і (c) вище, повідомляє депозитарію про те, на якій основі вона бажає стати членом Комісії, і про свою готовність вжити дієвих заходів по збереженню. Депозитарій повідомляє кожного члена Комісії про таке повідомлення і супровідній його інформації. Протягом двох місяців після одержання від депозитарія такого повідомлення будь-який член Комісії може звернутися з проханням про розгляд цього питання. Після одержання такого прохання депозитарій скликає таку сесію. При відсутності прохання про проведення сесії Договірна Сторона, що направила повідомлення, вважається такою, що відповідає вимогам членства в Комісії.

3. Кожен член Комісії буде представлений у ній одним представником, якого можуть супроводжувати заступники представника і радники.

Комісія є юридичною особою і користується на території кожної Договірної Держави такою право- і дієздатністю, яка може бути необхідна, щоб дозволити їй виконувати свої функції і досягти цілей Конвенції. Привілеї і імунітети, якими користуються Комісія і її співробітники на території будь-якої Договірної Держави, визначаються угодою між Комісією і зацікавленою Договірною Державою.

1. Функцією Комісії є здійснення мети і принципів, викладених у статті II цієї Конвенції. З цією метою вона:

(a) сприяє проведенню досліджень і всебічного вивчення морських живих ресурсів Антарктики й антарктичної морської екосистеми;

(b) збирає дані про стан популяцій морських живих ресурсів Антарктики, зміни у них і про фактори, що впливають на розподіл, чисельність і продуктивність виловлюваних видів і залежних від них або пов'язаних з ними видів або популяцій;

(c) забезпечує збір статистичних даних про улови і промислові зусилля в тому, що стосується виловлюваних популяцій;

(d) аналізує, поширює і публікує інформацію, згадану в підпунктах (b) і (c) вище, і доповіді Наукового комітету;

(e) встановлює потребу в збереженні й аналізує ефективність заходів по збереженню;

(f) з урахуванням положень пункту 5 цієї статті розробляє, вживає і переглядає заходи по збереженню на основі найкращої наявної наукової інформації;

(g) застосовує систему спостереження й інспекції, створену згідно зі статтею XXIV цієї Конвенції;

(h) проводить іншу діяльність, необхідну для досягнення мети цієї Конвенції.

2. Згадані в пункті 1 (f) вище заходи по збереженню включають наступне:

(a) визначення кількості будь-якого виду, що може виловлюватися в межах застосування цієї Конвенції;

(b) визначення районів і підрайонів на основі розподілу популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

(c) визначення кількості, що може виловлюватися з популяцій районів і підрайонів;

(d) визначення охоронюваних видів;

(e) визначення розміру, віку й у відповідних випадках статі видів, що можуть виловлюватися;

(f) визначення сезонів, відкритих і закритих для промислу;

(g) визначення відкритих і закритих зон, районів або підрайонів для цілей наукового вивчення або збереження, включаючи особливі зони охорони і наукового вивчення;

(h) регулювання промислових зусиль і методів лову, у тому числі знарядь лову, з метою, зокрема, запобігання зайвого зосередження промислу в якому-небудь районі або підрайоні;

(i) вжиття таких заходів по збереженню, які Комісія вважає необхідними для здійснення цілей цієї Конвенції, включаючи заходи, що стосуються наслідків промислу і пов'язаної з ним діяльності для компонентів морської екосистеми, інших, ніж виловлювані популяції.

3. Комісія публікує всі діючі заходи по збереженню і веде їхній облік.

4. При виконанні своїх функцій, зазначених у пункті 1 вище, Комісія повністю враховує рекомендації і думку Наукового комітету.

5. Комісія повністю враховує будь-які відповідні заходи або правила, прийняті або рекомендовані Консультативними Нарадами відповідно до статті IX Договору про Антарктику або прийнятими чи рекомендованими існуючими комісіями з рибальства, відповідальними за види, що можуть виявитися в районі застосування цієї Конвенції, щоб уникнути невідповідності між правами і зобов'язаннями Договірної Сторони, що витікають з таких правил або заходів, і заходами по збереженню, які можуть бути прийняті Комісією.

6. Заходи по збереженню, прийняті Комісією відповідно до цієї Конвенції, виконуються членами Комісії таким чином:

(a) Комісія повідомляє про заходи по збереженню всіх членів Комісії;

(b) заходи по збереженню стають обов'язковими для всіх членів Комісії після закінчення 180 днів після такого повідомлення, за винятком випадків, передбачених у підпунктах (c) і (d) нижче;

(c) якщо протягом дев'яноста днів після повідомлення, зазначеного в підпункті (a), член Комісії повідомить Комісію про те, що він не може прийняти, повністю або частково, даний захід по збереженню, такий захід не стає у зазначеній мірі обов'язковим для цього члена Комісії;

(d) у випадку, якщо який-небудь член Комісії вдасться до процедури, викладеної в підпункті (c) вище, Комісія на прохання кожного з членів Комісії проведе сесію з метою розгляду такого заходу по збереженню. Під час такої сесії і протягом тридцяти днів після неї будь-який член Комісії має право заявити, що він більше не може прийняти цей захід по збереженню, і в такому випадку ця міра більш не є обов'язковою для цього члена Комісії.

1. Комісія звертає увагу будь-якої держави, що не є учасником цієї Конвенції, на будь-яку діяльність, здійснювану його громадянами або судами, що, на думку Комісії, негативно впливає на досягнення мети цієї Конвенції.

2. Комісія звертає увагу всіх Договірних Сторін на будь-яку діяльність, що, на думку Комісії, впливає на досягнення якою-небудь Договірною Стороною мети цієї Конвенції або виконання такою Договірною Стороною її зобов'язань по цій Конвенції.

Комісія прагнутиме співпрацювати з Договірними Сторонами, що можуть здійснювати юрисдикцію в морських районах, що прилягають до району застосування цієї Конвенції, щодо збереження будь-якого запасу або запасів асоційованих видів, що зустрічаються як у межах цих районів, так і в межах застосування цієї Конвенції, з метою узгодження заходів по збереженню, прийнятих відносно таких запасів.

1. Рішення Комісії по суті приймаються на основі консенсусу. Питання про те, чи є дане питання питанням суті, розглядається як питання суті.

2. Рішення з питань, крім згаданих у пункті 1 вище, приймаються простою більшістю голосів членів Комісії, що присутні і беруть участь у голосуванні.

3. При розгляді Комісією будь-якого питання, що вимагає ухвалення рішення, має бути ясно зазначено, чи буде організація регіональної економічної інтеграції брати участь у прийнятті цього рішення і, якщо вона братиме участь, чи будуть також брати участь які-небудь з держав-членів цієї організації. Кількість Договірних Сторін, що беруть участь в ухваленні рішення, не повинна перевищувати кількості держав-членів організації регіональної економічної інтеграції, що є членами Комісії.

4. При прийнятті рішень відповідно до цієї статті організація регіональної економічної інтеграції має тільки один голос.

1. Місцеперебування Комісії встановлюється в Хобарті, Тасманія, Австралія.

2. Комісія проводить щорічно регулярні сесії. Інші сесії можуть також проводитися на прохання однієї третини її членів, якщо інше не передбачається Конвенцією. Перша сесія Комісії відбудеться протягом трьох місяців після набрання чинності Конвенції за умови, що серед Договірних Сторін будуть принаймні дві держави, що ведуть промисел у районі, до якого застосовується ця Конвенція. У будь-якому випадку перша сесія відбудеться протягом року з моменту набрання Конвенцією чинності. Депозитарій буде консультуватися з державами, що підписали Конвенцію, відносно першої сесії Комісії, беручи до уваги, що широке представництво таких держав необхідно для ефективної роботи Комісії.

3. Депозитарій скликає першу сесію Комісії в місці перебування Комісії. Надалі сесії Комісії проводяться, якщо Комісія не ухвалить інше рішення, у місці її перебування.

4. Комісія обирає з числа своїх членів голову і заступника голови, кожен з яких обирається на два роки і може бути переобраний на один додатковий термін. Перший голова може, однак, бути обраний на початковий термін у три роки. Голова і заступник голови не повинні бути представниками однієї і тієї ж Договірної Сторони.

5. Комісія ухвалює правила процедури ведення своїх засідань, за винятком питань, викладених у статті XII цієї Конвенції, і в разі потреби вносить до них поправки.

6. Комісія може створювати такі допоміжні органи, які будуть необхідні для виконання її функцій.

1. Договірні Сторони цим засновують Науковий комітет по збереженню морських живих ресурсів Антарктики (у подальшому іменований "Науковий комітет"), що є консультативним органом Комісії. Науковий комітет, як правило, проводить свої засідання в місці перебування Комісії, якщо він не ухвалить інше рішення.

2. Кожен член Комісії є членом Наукового комітету і призначає одного представника, що має належну наукову кваліфікацію, який можуть супроводжувати експерти і радники.

3. Науковий комітет може залучати для консультацій, коли це буде необхідно, інших вчених і експертів на ad hoc основі.

1. Науковий комітет є центром для консультацій і співробітництва в галузі збору і вивчення інформації про морські живі ресурси, до яких застосовується ця Конвенція, і обміну такою інформацією. Він заохочує співробітництво в галузі наукових досліджень з метою розширення знань про морські живі ресурси морської екосистеми Антарктики і сприяє такому співробітництву.

2. Науковий комітет здійснює таку діяльність, яку Комісія може доручити йому для досягнення мети цієї Конвенції, і:

(a) встановлює критерії і методи винесення рішень щодо заходів по збереженню, згаданих у статті IX цієї Конвенції;

(b) періодично оцінює стан і тенденції популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

(c) аналізує дані про прямі і непрямі наслідки промислу для популяцій морських живих ресурсів Антарктики;

(d) оцінює наслідки пропонованих змін у методах або рівнях промислу і пропонованих заходів по збереженню;

(e) за запитом або за власною ініціативою направляє Комісії оцінки, аналізи, доповіді і рекомендації, що стосуються заходів і досліджень для досягнення мети цієї Конвенції;

(f) розробляє пропозиції про проведення міжнародних і національних програм досліджень по морських живих ресурсах Антарктики.

3. При виконанні своїх функцій Науковий комітет враховує роботу інших відповідних технічних і наукових організацій, а також наукову діяльність, що проводиться в рамках Договору про Антарктику.

1. Перша сесія Наукового комітету відбудеться не пізніше ніж через три місяці після першої сесії Комісії. Надалі Науковий комітет проводить свої сесії так часто, як це необхідно для виконання своїх функцій.

2. Науковий комітет ухвалює свої правила процедури і у випадку необхідності вносить до них поправки. Такі правила процедури і будь-які поправки до них затверджуються Комісією. Правила процедури будуть включати процедуру представлення доповідей меншості.

3. Науковий комітет може засновувати, за згодою Комісії, такі допоміжні органи, які необхідні для виконання його функцій.

1. Комісія призначає Виконавчого секретаря, що забезпечує обслуговування Комісії і Наукового комітету, згідно з такою процедурою і на таких умовах, які Комісія може встановити. Виконавчий секретар призначається терміном на чотири роки і може бути призначений знову.

2. Комісія санкціонує такий штат персоналу Секретаріату, який може бути необхідний, а Виконавчий секретар призначає персонал Секретаріату, керує ним і здійснює спостереження за його роботою відповідно до таких правил і процедур, які Комісія може визначити.

3. Виконавчий секретар і Секретаріат здійснюють функції, покладені на них Комісією.

Офіційними мовами Комісії і Наукового комітету будуть англійська, французька, російська і іспанська мови.

1. На кожній щорічній сесії Комісія затверджує на основі консенсусу свій бюджет і бюджет Наукового комітету.

2. Виконавчий секретар підготовлює проект бюджету Комісії, Наукового комітету і будь-яких допоміжних органів і подає його членам Комісії принаймні за шістдесят днів до початку щорічної сесії Комісії.

3. Кожен член Комісії робить внесок у бюджет. До закінчення п'яти років після набрання чинності цієї Конвенції кожен член Комісії вносить рівний внесок. Далі внесок буде визначатися відповідно до двох критеріїв: обсяг вилову і рівний розподіл внесків між усіма членами Комісії. На основі консенсусу Комісія буде визначати пропорційне застосування цих двох критеріїв.

4. Фінансова діяльність Комісії і Наукового комітету здійснюється відповідно до фінансових правил, затверджених Комісією, і підлягає щорічній ревізії обраними Комісією зовнішніми ревізорами.

5. Кожен член Комісії оплачує свої власні витрати, пов'язані з його участю в сесіях Комісії і Наукового комітету.

6. Член Комісії, що не сплатив свій внесок протягом двох послідовних років, буде позбавлений права брати участь у прийнятті рішень Комісією доти, поки його заборгованість не буде погашена.

1. Члени Комісії в максимально можливій мірі щорічно надають Комісії і Науковому комітету такі статистичні, біологічні та інші дані та інформацію, які можуть знадобитися Комісії і Науковому комітету для виконання їх функцій.

2. Члени Комісії повідомляють таким шляхом і через такі проміжки часу, які можуть бути встановлені, інформацію про свою промислову діяльність, включаючи звіт про райони промислу і суднах, для того щоб забезпечити можливість складання звітів достовірних статистичних даних про улови і промислові зусилля.

3. Члени Комісії надають Комісії через такі проміжки часу, які можуть бути встановлені, інформацію про початі кроки для виконання прийнятих Комісією заходів по збереженню ресурсів.

4. Члени Комісії погоджуються, що при будь-якому промислі, який вони ведуть, будуть використовуватися можливості для збору даних, необхідних для оцінки впливу промислу.

1. Кожна Договірна Сторона вживає відповідних заходів в межах своєї компетенції з метою забезпечення дотримання положень цієї Конвенції і виконання прийнятих Комісією заходів по збереженню, що є обов'язковими для даної Сторони згідно зі статтею IX цієї Конвенції.

2. Кожна Договірна Сторона направляє Комісії інформацію про заходи, вжиті відповідно до пункту 1 вище, включаючи застосування санкцій у випадку якого-небудь порушення.

1. Кожна Договірна Сторона зобов'язується докладати відповідних зусиль, сумісних зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, для того, щоб ніхто не здійснював ніякої діяльності, що суперечить меті цієї Конвенції.

2. Кожна Договірна Сторона повідомляє Комісію про всі випадки, коли їй стане відомо про таку діяльність.

1. Комісія і Науковий комітет співпрацюють з державами-учасниками Консультативних Нарад за Договором про Антарктику з питань, що входять у компетенцію останніх.

2. Комісія і Науковий комітет співпрацюють у відповідних випадках із Продовольчою і сільськогосподарською організацією Об'єднаних Націй та інших спеціалізованих установ.

3. Комісія і Науковий комітет прагнутимуть розвивати у відповідних випадках робочі відносини співробітництва з міжурядовими і неурядовими організаціями, які можуть сприяти їхній роботі, включаючи Науковий комітет з антарктичних досліджень, Науковий комітет з океанічних досліджень і Міжнародну китобійну комісію.

4. Комісія може у відповідних випадках укласти угоди із згаданими в цій статті організаціями та іншими організаціями. Комісія і Науковий комітет можуть запрошувати такі організації направити спостерігачів на свої сесії і сесії їхніх допоміжних органів.

1. Для сприяння досягненню мети і забезпечення дотримання положень цієї Конвенції Договірні Сторони погоджуються створити систему спостереження й інспекції.

2. Система спостереження й інспекції розробляється Комісією на основі таких принципів:

(a) Договірні Сторони співпрацюють одна з одною з метою забезпечення ефективного застосування системи спостереження й інспекції з урахуванням існуючої міжнародної практики. Ця система включає, зокрема, процедуру відвідування судна спостерігачами й інспекторами, призначеними членами Комісії, і проведення ними інспекції, а також процедуру судового переслідування державою прапора і застосування санкцій на підставі доказів, отриманих у результаті такого відвідування судна і інспекції. Повідомлення про такі міри судового переслідування і застосовані санкції включається в інформацію, згадану в статті XXI цієї Конвенції;

(b) з метою перевірки дотримання заходів, вжитих згідно з цією Конвенцією, спостереження й інспекція проводяться на борту суден, що ведуть наукові дослідження або промисел морських живих ресурсів у районі, до якого застосовується ця Конвенція, за допомогою спостерігачів і інспекторів, призначених членами Комісії і діючих відповідно до умов, визначених Комісією;

(c) призначені спостерігачі й інспектори продовжують залишатися під юрисдикцією Договірної Сторони, громадянами якої вони є. Вони доповідають членові Комісії, яким вони призначені і який, у свою чергу, доповідає Комісії.

3. Надалі до створення системи спостереження й інспекції члени Комісії прагнутимуть розробити проміжні угоди з метою призначення спостерігачів й інспекторів, і такі призначені спостерігачі й інспектори матимуть право проводити інспекцію згідно з принципами, викладеними в пункті 2 вище.

1. У випадку виникнення якого-небудь спору між двома або декількома Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції такі Договірні Сторони консультуються між собою з метою вирішення спору шляхом переговорів, розслідування, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду або інших мирних засобів на їх власний вибір.

2. Будь-який спір такого роду, що не буде вирішений зазначеним шляхом, передається, за згодою в кожному випадку всіх сторін, що беруть участь у спорі, на вирішення до Міжнародного Суду або в арбітраж; однак, якщо не буде досягнута домовленість про передачу спору до Міжнародного Суду або в арбітраж, Сторони, що беруть участь у спорі, не звільняються від обов'язку продовжувати пошуки його вирішення будь-яким з різних мирних засобів, зазначених у пункті 1 вище.

3. У тих випадках, коли спір передається в арбітраж, арбітражний трибунал створюється відповідно до положень, викладених в Додатку до цієї Конвенції.

1. Ця Конвенція відкрита для підписання в Канберрі з 1 серпня 1980 року по 31 грудня 1980 року державами, що брали участь у Конференції по збереженню морських живих ресурсів Антарктики, що відбулася в Канберрі з 7 по 20 травня 1980 року.

2. Держави, що підписали цю Конвенцію, є первісними учасниками Конвенції.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації, схваленню або прийняттю її державами, що підписали.

2. Ратифікаційні грамоти і документи про прийняття або схвалення здаються на зберігання Уряду Австралії, що цим призначається Депозитарієм.

1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання восьмої ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або схвалення державами, згаданими в пункті 1 статті XXVI цієї Конвенції.

2. Для кожної держави або організації регіональної економічної інтеграції, як після набрання чинності цієї Конвенції здадуть на зберігання ратифікаційну грамоту або документ про прийняття, схвалення або приєднання, Конвенція набере чинності на тридцятий день після здачі такого інструмента або документа.

1. Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави, зацікавленої в дослідницькій або промисловій діяльності, що відноситься до морських живих ресурсів, до яких застосовується ця Конвенція.

2. Ця Конвенція відкрита для приєднання створених суверенними державами організацій регіональної економічної інтеграції, до складу яких входять одна або більше держав-членів Комісії і яким держави-члени організації передали, повністю або частково, компетенцію щодо питань, охоплених цією Конвенцією. Приєднання таких регіональних організацій економічної інтеграції є предметом консультацій між членами Комісії.

1. Поправки до цієї Конвенції можуть бути внесені в будь-який час.

2. Якщо одна третина членів Комісії висловиться за проведення наради для обговорення запропонованої поправки, то Депозитарій скличе таку нараду.

3. Поправка набуває чинності, коли Депозитарій одержить від усіх членів Комісії грамоту про її ратифікацію або документ про її прийняття або схваленя.

4. Згодом така поправка набуває чинності для будь-якої іншої Договірної Сторони після одержання Депозитарієм повідомлення про ратифікацію, схвалення або прийняття нею цієї поправки. Будь-яка така Договірна Сторона, від якої таке повідомлення не було отримано протягом одного року з дня набуття чинності цієї поправки відповідно до пункту 3 вище, вважається такою, що вийшла з цієї Конвенції.

1. Будь-яка Договірна Сторона може вийти з числа учасників цієї Конвенції 30 червня будь-якого року, направивши не пізніше 1 січня того ж року письмове повідомлення Депозитарієві, який після одержання такого повідомлення негайно повідомить про це інші Договірні Сторони.

2. Будь-яка інша Договірна Сторона може протягом шістдесяти днів після одержання копії такого письмового повідомлення від Депозитарія також повідомити Депозитарія про свій вихід, і в такому випадку для Договірної Сторони, що зробила таке повідомлення, Конвенція перестає бути чинною 30 червня того ж року.

3. Вихід з Конвенції будь-якого члена Комісії не стосується його фінансових зобов'язань по Конвенції.

Депозитарій повідомляє всі Договірні Сторони про таке:

(a) про підписання цієї Конвенції і здачу на зберігання ратифікаційних грамот, документів про прийняття, схвалення або приєднання;

(b) про дату набрання чинності цієї Конвенції і будь-яких поправок до неї.

1. Ця Конвенція, англійський, французький, російський і іспанський тексти якої мають однакову силу, буде здана на зберігання Уряду Австралії, що направить завірені копії Конвенції всім Сторонам, що підписали і приєдналися до неї.

2. Ця Конвенція буде зареєстрована Депозитарієм згідно з положеннями статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Вчинено в Канберрі 20 травня 1980 року.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали дійсну Конвенцію.

1. Згаданий у пункті 3 статті XXV арбітражний трибунал складається з трьох арбітрів, що призначаються таким чином:

a) Сторона, що порушує розгляд, повідомляє прізвище арбітра іншій Стороні, яка, у свою чергу, протягом 40 днів після одержання такого повідомлення повідомляє прізвище другого арбітра. Протягом 60 днів після призначення другого арбітра Сторони призначають третього арбітра, який не повинен бути громадянином жодної з цих Сторін і не повинен мати громадянство, яке має той або інший з двох перших арбітрів. Третій арбітр є головою трибуналу;

b) у тому випадку, якщо другий арбітр не буде призначений в установлений термін або якщо Сторони не досягнуть домовленості у встановлений термін щодо призначення третього арбітра, то цей арбітр, на прохання кожної із сторін, призначається Генеральним секретарем Постійної палати третейського суду з числа осіб, що користуються міжнародною репутацією і не є громадянами держави, що бере участь у цій Конвенції.

2. Арбітражний трибунал встановлює своє місцеперебування і ухвалює свої власні правила процедури.

3. Рішення арбітражного трибуналу ухвалюється більшістю голосів його членів, що не можуть утримуватися при голосуванні.

4. Будь-яка Договірна Сторона, що не є стороною в спорі, може, за згодою арбітражного трибуналу, взяти участь у розгляді.

5. Рішення арбітражного трибуналу є остаточним і обов'язковим для всіх сторін у спорі і для будь-якої держави, що взяла участь у розгляді, і підлягає негайному виконанню. Арбітражний трибунал дає тлумачення рішення на прохання однієї із сторін у спорі або будь-якої держави, що взяла участь у розгляді.

6. Якщо арбітражний трибунал не винесе іншого рішення в зв'язку з особливими обставинами справи, то витрати трибуналу, включаючи винагороду його членів, несуть рівними частинами сторони, що брали участь у спорі.

Документ про схвалення Конвенції Урядом СРСР зданий на зберігання Урядові Австралії 26 травня 1981 року.

Відповідно до пункту 1 статті XXVIII Конвенція набрала чинності 7 квітня 1982 року.