Рекомендація Ради 2003/54/ЄС "З питань запобігання курінню та ініціатив з покращення контролю над тютюном" від 2 грудня 2002 року

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Конвенцію про створення Європейського Співтовариства, а саме другий пункт частини 4 статті 152 Договору,

Беручи до уваги пропозицію Комісії(1),

(1) Пропозиція від 18 червня 2002 р. (ще не опублікована в Офіційному віснику).

Оскільки:

(1) Стаття 152 Конвенції передбачає, що діяльність Співтовариства, яка доповнює національну політику, спрямована на покращення громадського здоров'я, профілактику захворювань людини та ліквідацію джерел шкоди здоров'ю людини.

(2) Резолюція Ради та Міністерств охорони здоров'я держав-членів, що провели зустріч у Раді від 18 липня 1989 року з питань заборони куріння в громадських місцях(2), містить вказівки для держав-членів з охорони осіб, які не курять, від оточуючого їх тютюнового диму. Ґрунтуючись на підсумках Звіту Комісії про реакцію держав-членів на цю ініціативу(3), ця рекомендація посилює такий захист та визначає особливо уразливі групи.

(3) Резолюцією Ради від 26 листопада 1996 року про зменшення куріння у Європейському Співтоваристві(4) визнана необхідність створення дієвої стратегії боротьби зі споживанням тютюну, що включала б певні елементи цієї рекомендації.

(4) У Висновках Ради від 18 грудня 1999 року з питань боротьби зі споживанням тютюну(5) підкреслюється необхідність створення загальної стратегії, що включає деякі із заходів, що містяться у цій рекомендації, захисту неповнолітніх (правила щодо умов продажу, продаж через електронні засоби та торгові автомати).

(5) В Резолюції Ради від 29 червня 2000 року про вплив на основні фактори здоров'я(6) звертається увага на результати обговорення, що відбулось на Європейській конференції з визначних факторів здоров'я в Європейському Союзі в Еворі 15 та 16 березня 2000 року, на якій особливий наголос було зроблено, окрім іншого, на тютюн, та на якій рекомендувалась серія практичних та цілеспрямованих заходів для вирішення проблем у цих сферах.

(2) OB C 189 від 26.7.1989, C. 1.

(3) COM (96) 573 остаточний.

(4) OB C 374 від 11.12.1996, C. 4.

(5) OB C 86 від 24.3.2000, C. 4.

(6) OB C 218 від 31.7.2000, C. 8.

(6) Рекомендовані дії є необхідними на фоні 500 000 випадків смертей від куріння в Європейському Співтоваристві на рік та зростання занепокоєння з приводу кількості дітей та підлітків, які починають курити. Куріння шкодить людському здоров'ю, оскільки курці стають залежними від нікотину та страждають на захворювання, що призводять до смерті або інвалідності, наприклад, рак легень та інших органів, ішемічна хвороба серця та інші захворювання органів кровообігу, а також захворювання дихальних шляхів, таких як емфізема.

(7) Запобігання курінню та контроль над тютюном наразі є пріоритетними питаннями у напрямках політики в галузі охорони громадського здоров'я держав-членів та Європейського Співтовариства. Разом з тим, куріння залишається найголовнішою причиною смерті в Європейському Союзі, якій можна запобігти, а прогрес у зменшенні споживання тютюну та рівня куріння й досі незначний. Окрім того, стратегії реклами, маркетингу та стимулювання збуту, які застосовуються тютюновою промисловістю, стимулюють споживання тютюну, у такий спосіб збільшуючи вже високу смертність і захворюваність, викликану використанням тютюнових виробів. Деякі з цих стратегій виявляються такими, що спрямовані на молодь шкільного віку з метою заміщення великої кількості курців, які вмирають щорічно. Фактично встановлено, що 60% курців починають курити до 13 років, а 90% - до 18 років.

(8) Через програму "Європа проти раку"(1), Європейське Співтовариство однією із своїх цілей визначило сприяння покращенню здоров'я громадян шляхом зменшення кількості випадків раку та інших захворювань, пов'язаних із курінням.

(9) Директива 2001/37/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 5 червня 2001 року щодо виробництва, зовнішнього вигляду та реалізації тютюнових виробів(2), а також пропозиції щодо Директиви з питань реклами та спонсорства тютюнових виробів(3) стосуються контролю над тютюном у контексті завершення створення та посилення внутрішнього ринку й ліквідації перепон у його нормальній роботі, беручи за основу високий рівень охорони громадського здоров'я.

(1) OB L 95 від 16.4.1996, C. 9.

(2) OB L 194 від 18.7.2001, С. 26.

(3) OB C 270 від 25.9.2001, C. 97.

(10) Певні заходи, які мають бути складовою комплексної політики з контролю над тютюном, такі як заборона рекламних щитів та плакатів або реклами у кіно, на даний момент не можуть бути предметом гармонізації відповідно до правил внутрішнього ринку Співтовариства в рамках окремого заходу з питань тютюну.

(11) Всі зазначені вище факти підкреслюють необхідність комплексного підходу до контролю над тютюном з метою зменшення випадків захворювань через куріння у Співтоваристві.

(12) В контексті комплексної політики з контролю над тютюном важливо вжити заходів, безпосередньо спрямованих на зменшення попиту на тютюнові вироби серед дітей і підлітків. До цих заходів можуть відноситись дії, спрямовані на зменшення пропозиції тютюну серед дітей і підлітків та на заборону певних видів стратегії реклами, маркетингу та стимулювання збуту тютюнових виробів, беручи до уваги, що такі стратегії впливають, як на молодь, так і на інші вікові групи.

(13) Певні форми продажу та розповсюдження тютюнових виробів сприяють доступу до цих виробів дітей і підлітків і повинні, таким чином, регулюватись державами-членами.

(14) Беручи до уваги, що торгові автомати видимі як для споживачів так і для осіб, котрі не є споживачами, на них не повинна розміщуватись жодна реклама, крім безпосередньо необхідної для найменування товарів, реалізація яких здійснюється.

(15) Два інші важливі заходи на рівні Європейського Співтовариства стосуються реклами та спонсорства тютюнових виробів. Директивою "Телебачення без кордонів" 1989 року(4) забороняються всі форми реклами тютюнових виробів на телебаченні та передбачається, що спонсорство телевізійних програм не може здійснюватись фізичними або юридичними особами, основним видом діяльності яких є виробництво або реалізація тютюнових виробів. Існуюча пропозиція щодо Директиви про рекламу та спонсорство тютюнових виробів передбачає заборону реклами тютюну в пресі та інших друкованих виданнях, на радіо та через громадські інформаційні служби. Ця пропозиція також передбачає заборону спонсорства з боку тютюнових компаній радіопрограм та заходів за участю держав-членів чи таких, що відбуваються в декількох державах-членах або мають транскордонний ефект.

(4) OB L 298 від 17.10.1989, C. 23.

(16) Ця Рекомендація стосується інших видів практики реклами, маркетингу та стимулювання збуту, які застосовуються промисловістю для стимулювання споживання тютюну, яке може поширитися, як на дітей, так і на підлітків. До такої практики належить використання торгових назв тютюну для виробів, що не є тютюновими, або для послуг (розширення марок) та (або) на одязі (продукція просування продукту на ринку), використання виробів для стимулювання збуту (наприклад, звичайних речей, таких як попільнички, запальнички, парасольки та інші подібні предмети) та зразків тютюну, вживання заходів зі стимулювання збуту (таких як знижка, безкоштовні подарунки, нагороди або можливість взяти участь у конкурсі чи грі, що стимулюють збут) або повідомлення про них, використання рекламних щитів, плакатів та інших носіїв внутрішньої та зовнішньої реклами (таких як реклама на автоматах для продажу тютюну), розміщення реклами тютюну в кінотеатрах, а також інші форми реклами, спонсорства й практики, прямо або опосередковано спрямованих на стимулювання збуту тютюнових виробів. Фактично, органи влади держав-членів повинні вжити відповідні заходи на законодавчому та (або) адміністративному рівні відповідно до національних конституцій або конституційних принципів для прямої заборони такої діяльності, яка є засобом стимулювання збуту в обхід заборони на вже чинну пряму заборону реклами тютюну на певних носіях.

(17) Всесвітня організація охорони здоров'я та Світовий банк рекомендують державам заборонити всі форми реклами та стимулювання збуту тютюну. У випадках, коли забороняються тільки певні форми прямої реклами тютюну, тютюнова промисловість часто переносить свої витрати на рекламу на фінансування інших стратегій маркетингу, спонсорства та стимулювання збуту, використовуючи нетрадиційні й непрямі шляхи стимулювання збуту тютюнових виробів, особливо спрямовані на молодь. Таким чином, ефект часткової заборони реклами споживання тютюну може бути обмеженим. Окрім цього, Світовий банк дійшов висновку, що реклама збільшує споживання тютюну, а законодавство, що забороняє рекламу, здатне зменшити споживання за умови, що заборона є всеохоплюючою, поширюється на всі носії та способи використання торгових назв і логотипів. Таке зменшення споживання сигарет буде мати прямі короткострокові та довгострокові переваги для здоров'я людини. Інформація про витрати тютюнової промисловості у світовому масштабі на стимулювання збуту тютюнових виробів є важливою передумовою моніторингу дієвості напрямків політики з контролю над тютюном з позицій охорони здоров'я. Така інформація дає можливість встановити факти обходу запроваджених заборон, зокрема, шляхом переорієнтації бюджетів на нові чи незаборонені форми стимулювання збуту. Слід зобов'язати тютюнову промисловість надавати регулярні декларації про такі витрати.

(18) З огляду на ризики для здоров'я, пов'язані із пасивним курінням, держави-члени повинні ставити перед собою мету охорони курців та осіб, які не курять, від оточуючого їх тютюнового диму.

(19) Держави-члени повинні й надалі розробляти стратегії та заходи зі зменшення поширеності куріння, такі як посилення програм санітарного навчання з метою поглиблення розуміння ризиків, зумовлених курінням, а також інших програм профілактики з метою досягнення відмови від куріння.

(20) Рамкова конвенція з контролю над тютюном Всесвітньої організації охорони здоров'я, переговори щодо якої проводяться у цей час, спрямована на вирішення питань, яких стосується ця рекомендація. Таким чином, важливо забезпечити відповідність заходів, що містяться в цій рекомендації, складовим проекту РККТ, що на цей момент обговорюються,

РЕКОМЕНДУЄ ДЕРЖАВАМ-ЧЛЕНАМ:

(1) ухвалити відповідні заходи на законодавчому та (або) адміністративному рівні відповідно до національної практики та умов з метою запобігання реалізації тютюну дітям та підліткам, включаючи,окрім іншого:

(a) вимогу, відповідно до якої продавці тютюнових виробів повинні встановити факт досягнення покупцями тютюну встановленого національним законодавством віку, в якому дозволена купівля цих виробів, якщо таке вікове обмеження існує,

(b) вилучення тютюнових виробів з прилавків самообслуговування в закладах роздрібної торгівлі,

(c) обмеження наявності тютюнових торгівельних автоматів місцями, доступними для осіб, вік яких перевищує встановлений національним законодавством, в якому дозволена купівля тютюнових виробів, якщо таке вікове обмеження існує, або регулювання доступу до товарів, що реалізуються за допомогою таких автоматів іншим, настільки ж дієвим шляхом,

(d) обмеження дистанційної реалізації тютюну у загальній роздрібній торгівлі, такій як торгівля через Інтернет, колом дорослих покупців, з використанням відповідних технічних засобів,

(e) заборону реалізації цукерок та іграшок для дітей, які при цьому виготовлені з вираженим задумом, за яким товар та (або) упаковка своїм виглядом має нагадувати певний вид тютюнового виробу,

(f) заборону продажу сигарет поштучно чи в пачках, що вміщують менше 19 сигарет,

2. ухвалити заходи на законодавчому та (або) адміністративному рівні згідно з національними конституціями або конституційними принципами, з метою заборони наступних форм реклами та стимулювання збуту:

(a) використання торгових назв тютюну для виробів, що не є тютюновими, чи для послуг,

(b) використання виробів для стимулювання збуту (попільнички, запальнички, парасольки і т.ін.) та зразків тютюну,

(c) вжиття заходів зі стимулювання збуту, таких як знижки, безкоштовні подарунки, нагороди або можливість взяти участь у конкурсі чи грі, що стимулюють збут,

(d) використання щитів, плакатів та інших носіїв внутрішньої та зовнішньої реклами (таких як реклама на автоматах для продажу тютюну),

(e) використання реклами в кінотеатрах, а також

(f) будь-які інші форми реклами, спонсорства або практики, прямо чи опосередковано спрямованих на стимулювання збуту тютюнових виробів;

3. затвердити відповідні заходи, шляхом запровадження норм законодавства чи іншими методами відповідно до національної практики та умов, спрямованих на те, щоб зобов'язати виробників, імпортерів та великих суб'єктів реалізації тютюнових виробів, а також виробів і послуг під тим же знаком для товарів і послуг, що й тютюнові вироби, подавати державам-членам відомості про свої витрати на рекламні, маркетингові, спонсорські кампанії та кампанії зі стимулювання збуту, не заборонені національним законодавством чи законодавством Співтовариства;

4. запроваджувати законодавчі норми та (або) вживати інших дієвих заходів згідно з національною практикою та умов на відповідному урядовому або неурядовому рівні, які забезпечують захист від дії оточуючого тютюнового диму на робочих місцях у приміщеннях, у закритих громадських місцях та в громадському транспорті. В першу чергу, увага повинна приділятись, окрім іншого, навчальним закладам, закладам охорони здоров'я та місцям надання послуг для дітей;

5. продовжити розробку стратегій і заходів з метою зменшення поширеності куріння, таких як посилення санітарного навчання в цілому, особливо в школах, а також загальних програм, спрямованих на відмову від початку споживання тютюнових виробів та переборення тютюнової залежності;

6. повністю використовувати форми залучення молоді до молодіжної оздоровчої політики та заходів, особливо у сфері інформації, а також заохочувати певні заходи, які ініціюються, плануються, вживаються та оцінюється молоддю;

7. ухвалити та впровадити відповідні цінові заходи стосовно тютюнових виробів з метою стимулювання відмови від вживання тютюну;

8. впровадити усі необхідні та належні процедури перевірки результатів вживання заходів, викладених у цій рекомендації;

9. інформувати Комісію кожні два роки про рішення, прийняті у відповідь на цю Рекомендацію,

ЦИМ ПРОПОНУЄ КОМІСІЇ:

1. здійснювати моніторинг та оцінку стану справ і заходів, що вживаються у держав-членах та на рівні Співтовариства;

2. подавати звіти про впровадження запропонованих заходів, виходячи з інформації, що надається державами-членами, не пізніше одного року після надходження інформації від держав-членів, поданої відповідно до цієї рекомендації;

3. розглядати ступінь дієвості заходів, викладених у цій рекомендації, а також розглядати необхідність у подальших діях, зокрема у разі виявлення незбалансованості внутрішнього ринку в галузях, на які поширюється ця Рекомендація.

Вчинено в Брюсселі 2 грудня 2002 року.