не повинна використовуватися. Принцип десятиденного вікна не
застосовується.
3. Метод Директиви 67/548/ЄЕС Додаток V.C.4-E (Закоркована пляшка): Попередня обробка не повинна використовуватися. Принцип десятиденного вікна не застосовується.
4. Метод Директиви 67/548/ЄЕС Додаток V.C.4-D (Манометрична респірометрія): Попередня обробка не повинна використовуватися. Принцип десятиденного вікна не застосовується.
5. Метод Директиви 67/548/ЄЕС Додаток V.C.4-F (Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості - Японія): Попередня обробка не повинна використовуватися. Принцип десятиденного вікна не застосовується.
6. ISO 10708: 1997 - Якість води - Оцінювання остаточної аеробної здатності органічних сполук до біологічного розкладання у водному середовищі - Визначення біохімічної потреби кисню в двофазному випробуванні з відбиранням проб в герметично закриті пляшки. Попередня обробка не повинна застосовуватись. Принцип десятиденного вікна не застосовується.
B. В залежності від фізичних властивостей поверхнево-активної речовини, один з методів, перелічених нижче, може бути використаний, якщо він належним чином обґрунтований(2). Варто відзначити, що прохідний критерій, щонайменше, 70% цих методів потрібно вважати еквівалентним прохідному критерію, щонайменше, 60%, як визначено в методах, перелічених у частині A. Адекватність вибору методів, перелічених нижче, вирішується на підтвердженні в кожному окремому випадку, згідно зі статтею 5 цього Регламенту.
---------------
(2) Методи розчиненого органічного вуглецю можуть дати результати з видалення, а не з остаточної здатності до біологічного розкладання. Монометрична респірометрія та метод Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості не будуть прийнятними в деяких випадках, тому що висока початкова концентрація у випробуванні може бути стимулюючою.
1. Метод Директиви 67/548/ЄЕС Додаток V.C.4-A (щезнення розчиненого органічного вуглецю): Попередня обробка не повинна використовуватися. Принцип десятиденного вікна не застосовується. Прохідні критерії для біологічної здатності до розкладання, яка вимірюється згідно з випробуванням, становлять, щонайменше, 70% протягом двадцяти восьми днів.
2. Метод Директиви 67/548/ЄЕС Додаток V.C.4-B (Змінена перевірка ОЕСР - щезнення розчиненого органічного вуглецю): Попередня обробка не повинна використовуватися. Принцип десятиденного вікна не застосовується. Прохідні критерії для біологічного розкладання, які вимірюються згідно з випробуваннями, становлять, щонайменше, 70% протягом двадцяти восьми днів.
N.B. - Всі вищезгадані методи, взяті з Директиви Ради 67/548/ЄЕС, також можна знайти в публікації "Класифікація, упакування та маркування небезпечних речовин в Європейському Союзі", частина 2: "Методи випробування". Європейська Комісія 1997. ISBN 92-828-0076-8.
Додаток IV
ДОДАТКОВЕ ОЦІНЮВАННЯ
ризиків для поверхнево-активних речовин у миючих засобах
Для тих поверхнево-активних речовин, для яких оцінювання ризиків для навколишнього середовища є наявним в контексті Директиви 93/67/ЄЕС, або Регламенту (ЄЕС) N 793/93 та Регламенту (ЄС) N 1488/94, та Документів з технічного керівництва, це оцінювання ризиків розглядається разом з додатковим оцінюванням ризиків, що проводиться у сфері застосування цього Регламенту.
Додаткове оцінювання ризиків, що проводиться у сфері застосування цього Регламенту, у випадку, коли вірогідно стійкі метаболіти виробляються, розглядаються у контексті оцінювання, яке виконуються на основі Директиви 93/67/ЄЕС або Регламенту (ЄЕС) N 793/93. Це повинно оцінюватися в кожному окремому випадку та, зокрема, на основі результатів випробувань, згаданих у частині 3.
Дослідження охоплює водну екологічну ділянку. Додаткова інформація, що стосується специфічних питань оцінювання ризиків, може бути запитана Комітетом, згаданим у частині 2 статті 12 в кожному окремому випадку. Додаткова інформація може включати інші екологічні ділянки, такі як осад стічних вод та ґрунт. Ярусний підхід приймається відносно інформації, яка необхідна для технічної інформації, згаданої у статтях 5 та 9. Інформація містить, щонайменше, дані, описані у підпунктах 1, 2 та 3 нижче.
Однак, щоб мінімізувати випробування та, особливо, уникнути зайвих випробувань на тваринах, додаткові дослідження, перелічені у підпункті 4.2.2, повинні запитуватися тільки коли така інформація є необхідною та пропорційною. У випадку сперечання стосовно об'єму необхідної додаткової інформації, Рішення може бути прийняте згідно з процедурою, визначеною у частині 2 статті 12.
Як зазначено у статті 13, настанови, включені в цей Додаток до Рішення про часткове скасування може бути прийняте на основі накопиченого досвіду.
1. Ідентичність поверхнево-активної речовини (згідно з положеннями, визначеними Додатком VII.A Директиви 67/548/ЄЕС).
1.1. Назва
1.1.1. Назви у термінології IUPAC (Міжнародна спілка теоретичної та прикладної хімії)
1.1.2. Інші назви
1.1.3. Номер згідно Реферативної служби з хімії (CAS) та назва CAS (якщо наявні)
1.1.4. Номери Einecs (Європейський перелік існуючих комерційних хімічних речовин)(1) або Elincs (Європейський перелік зареєстрованих хімічних речовин)(2) (якщо наявні)
----------------
(1) Європейський перелік існуючих комерційних хімічних речовин.
(2) Європейський перелік зареєстрованих хімічних речовин.
1.2. Молекулярна та структурна формула
1.3. Склад поверхнево-активної речовини
2. Інформація про поверхнево-активну речовину
2.1. Кількість поверхнево-активної речовини, яка використовується у миючих засобах
2.2. Інформація про схему використання, наведену в цій секції є достатньою, щоб дозволити приблизну, але реалістичну оцінку функції та впливу поверхнево-активної речовина на навколишнє середовище, як пов'язане з його використанням в миючих засобах.
Вона включає наступне:
- важливість застосування (суспільна користь),
- умови використання (сценарій випуску),
- об'єм використання,
- наявність та придатність альтернатив (функціональні та економічні міркування),
- оцінювання стосовної екологічної інформації.
3. Інформація про потенціальні стійкі метаболіти
Надається інформація про токсичність вимірюваних рідин. Якщо немає даних про ідентичність залишку, інформація, згадана у підпункті 4.2.1, може бути запитана, в залежності від потенційного ризику, важливості та кількості поверхнево-активної речовини, яка використовується в миючих засобах. У випадку суперечки щодо цієї інформації, може бути прийняте Рішення згідно з процедурою, визначеною у частині 2 статті 12.
4. Додаткові дослідження
4.1. Випробування на здатність до біологічного розкладання
4.1.1. Попередньо підготовлений інокулят
Будь-які випробування, описані в Додатку III, можуть бути виконані з використанням попередньо підготовленого інокуляту, щоб надати свідчення важливості попередньої обробки для поверхнево-активної речовини.
4.1.2. Невід'ємні випробування на здатність до біологічного розкладання
Щонайменше одне із випробувань, згаданих нижче, включаються:
- метод Директиви 67/548/ЄЕС, Додаток V.C.12 (Змінене випробування SCAS),
- метод Директиви 67/548/ЄЕС, Додаток V.C.9 (Цан-Велленс).
Нездатність пройти невід'ємне випробування на здатність до біологічного розкладання буде вказувати вірогідність для стійкості, яка може бути розглянута, загалом, як достатня, щоб заборонити продаж на ринку такої поверхнево-активної речовини, крім випадків, коли критерії, визначені у статті 6, вказують, що немає виправдання для відмови у частковому скасуванні.
4.1.3. Випробування моделювання здатності до біологічного розкладання активного мулу
Наступні випробування, наведені нижче, включаються:
- метод Директиви 67/548/ЄЕС, Додаток V.C.10 (включаючи вірогідні зміни в умовах функціонування, як запропоновано у EN ISO 11733).
Нездатність пройти випробування моделювання здатності до біологічного розкладання активного мулу буде вказувати вірогідність для вивільнення метаболітів обробкою стічних вод, яка може бути розглянута, загалом, як доказ необхідності більш повного оцінювання ризиків.
4.2. Випробування на токсичність здатності до біологічного розкладання рідин випробування
Інформація про токсичність рідин випробування повинна бути надана про:
4.2.1.Хімічну та фізичну інформацію, таку як:
- ідентичність метаболітів (та аналітичні засоби, за допомогою яких вона була отримана);
- основні фізично-хімічні властивості (розчинність у воді, Октанол: коефіцієнт розподілу води (Log Po/w, і т.д.)).
4.2.2. Вплив на організми. Випробування повинні бути проведені у відповідності з принципами належної лабораторної практики.
Риба: рекомендовані випробування в Додатку V.C.1 Директиви 67/548/ЄЕС
Дафнія: рекомендовані випробування в Додатку V.C.2 Директиви 67/548/ЄЕС
Водорості: рекомендовані випробування в Додатку V.C.3 Директиви 67/548/ЄЕС
Бактерії: рекомендовані тести в Додатку V.C.11 Директиви 67/548/ЄЕС
4.2.3. Розкладання
Біотичне: рекомендовані випробування в Додатку V.C.5 Директиви 67/548/ЄЕС
Абіотичне: рекомендовані випробування в Додатку V.C.7 Директиви 67/548/ЄЕС. Інформація, яка повинна надаватися, буде враховувати також потенціал метаболітів щодо біоакумуляції та їхнього поділу на фазу осаду.
Більш того, якщо деякі метаболіти підозрюються у втручанні в ендокринну систему, рекомендовано визначити, чи мають вони потенціал призвести до несприятливого впливу як тільки схвалені схеми випробування, щоб оцінити такі несприятливі впливи, будуть наявні.
N.B. Всі вищезгадані випробування можна також подивитися в публікації "Класифікація, упакування та маркування небезпечних речовин в Європейському Союзі"; частина 2: "Методи випробування". Європейська Комісія 1997. ISBN 92-828-0076-8.
Додаток V
ПЕРЕЛІК
поверхнево-активних речовин, які отримали часткове скасування
Наступні поверхнево-активні речовини у миючих засобах, які проходять випробування, обумовлені у Додатку II, але не проходять випробування, обумовлені у Додатку III, можуть продаватися на ринку через часткове скасування, обумовлене у статті 5, та згідно з процедурою, визначеною у частині 2 статті 12:
------------------------------------------------------------------
| Назва | Номери | Номер згідно | Обмеження |
| у термінології | Einecs | Реферативної служби | |
| IUPAC | або | хімії (CAS) та | |
| (Міжнародна спілка | Elincs | назва CAS | |
| теоретичної та | | | |
| прикладної хімії) | | | |
|--------------------+--------+---------------------+------------|
| | | | |
|--------------------+--------+---------------------+------------|
| | | | |
|--------------------+--------+---------------------+------------|
| | | | |
------------------------------------------------------------------
"EINECS" означає Європейський перелік існуючих комерційних хімічних речовин. Цей перелік містить остаточний перелік всіх речовин, які, як вважається, знаходилися на ринку Співтовариства на 18 вересня 1981 року.
"ELINCS" означає перелік нових речовин, як визначено в Директиві Ради 92/32/ЄЕС від 30 квітня 1992 року, яка вносить зміни в сьомий раз до Директиви 67/548/ЄЕС про наближення законів, підзаконних та адміністративних положень стосовно класифікації, упакування та маркування небезпечних речовин(1).
----------------
(1) OB L 154, 5.6.1992, C. 1.
Додаток VI
ПЕРЕЛІК
заборонених або обмежених поверхнево-активних речовин у миючих засобах
Наступні поверхнево-активні речовини у миючих засобах були визначені, як ті, що не відповідають положенням цього Регламенту:
------------------------------------------------------------------
| Назва | Номери | CAS-номер | Обмеження |
| у термінології | Einecs | та назва хімічної | |
| IUPAC | або | речовини | |
| (Міжнародна спілка | Elincs | | |
| теоретичної та | | | |
| прикладної хімії) | | | |
|--------------------+--------+---------------------+------------|
| | | | |
|--------------------+--------+---------------------+------------|
| | | | |
|--------------------+--------+---------------------+------------|
| | | | |
------------------------------------------------------------------
"EINECS" означає Європейський перелік існуючих комерційних хімічних речовин. Цей перелік містить остаточний перелік всіх речовин, які, як вважається, знаходилися на ринку Співтовариства на 18 вересня 1981 року.
"ELINCS" означає перелік нових речовин, як визначено в Директиві Ради 92/32/ЄЕС.
Додаток VII
МАРКУВАННЯ ТА СПЕЦИФІКАЦІЯ ІНГРЕДІЄНТІВ
A. Маркування щодо вмісту
Наступні положення про маркування застосовуються до упакування миючих засобів, які продаються широкому загалу.
Наступні відсоткові діапазони ваги:
- менш, ніж 5%,
- 5% або більше, але менше, ніж 15%,
- 15 % або більше, але менше, ніж 30%,
- 30% та більше,
використовуються, щоб зазначити вміст складових частин, перелічених нижче, якщо вони добавляються в концентрації, більше, ніж 0,2% за вагою:
- фосфати,
- фосфонати,
- аніоногенні поверхнево-активні речовини,
- катіоногенні поверхнево-активні речовини,
- амфотерні поверхнево-активні речовини,
- неіоногенні поверхнево-активні речовини,
- відбілювачі на основі кисню,
- відбілювачі на основі на основі хлору,
- етилендіаминотетраоцтова кислота та її солі,
- нитрилтриоцтова кислота та її солі,
- феноли та галогенізовані феноли,
- парадіхлорбензол,
- ароматичні вуглеводні,
- аліфатичні вуглеводні,
- галогенізовані вуглеводні,
- мило,
- цеоліти,
- полікарбооксилати.
Наступні класи складових компонентів, якщо додаються, перелічуються незалежно від їхньої концентрації:
- ензими,
- дезинфектанти,
- оптичні відбілювачі,
- ароматизатори.
Якщо додаються, консерванти перелічуються, незалежно від їхньої концентрації, з використанням, де можливо, загальної номенклатури, встановленої згідно зі статтею 8 Директиви Ради 76/768/ЄЕС від 27 липня 1976 року про наближення законів держав-членів стосовно косметичних продуктів(1).
----------------
(1) OB L 262, 27.9.1976, C. 169. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою Комісії 2005/80/ЄС (OB L 303, 22.11.2005, C. 32).
Якщо додаються, в концентраціях, перевищуючих 0,01% за вагою, алергенні ароматичні речовини, які з'являються у переліку речовин в частині 1 Додатку III, Директиви 76/768/ЄЕС, зі змінами, внесеними Директивою 2003/15/ЄС Європейського Парламенту та Ради(2), щоб включити інгредієнти алергенних ароматичних речовин з переліку, спочатку встановленого Науковим комітетом з косметики та нехарчових продуктів в його Висновок SCCNFP/0017/98, перелічується з використанням номенклатури цієї Директиви, як будь-які інші алергенні ароматичні речовини, які згодом були додані у частину 1 Додатку III, Директиви 76/768/ЄЕС через адаптацію цього Додатка до технічного прогресу.
---------------
(2) OB L 66, 11.3.2003, C. 26.
Якщо окремі, основані на ризику, межі концентрації щодо алергенних ароматичних речовин згодом встановлені Науковим комітетом з косметики та нехарчових продуктів, Комісія пропонує прийняття згідно з частиною 2 статті 12, таких меж, щоб замістити межу 0,01%, згадану вище.
На упакуванні повинна бути зазначена веб-сторінка, де можна отримати інформацію стосовно інгредієнтів, зазначених в секції D Додатка VII.
Для миючих засобів, які призначені для використання у промисловому секторі, та не зроблені доступними для членів широкого загалу, вищезгадані вимоги не повинні виконуватися, якщо еквівалентна інформація надається через довідкові листки технічних даних, паспорти безпеки речовин, або схожим відповідним чином.
B. Маркування щодо інформації з дозування
Як запропоновано у частині 4 статті 11, наступні положення про маркування застосовуються до упакування миючих засобів, які продаються широкому загалу. Упакування миючих засобів, які продаються широкому загалу, призначених для використання в якості порошкоподібного миючого засобу для прання білизни, має наступну інформацію:
- Рекомендовані кількості та/або інструкції з дозування, виражені у мілілітрах або грамах, які відповідають завантаженню стандартної пральної машинки, для м'якого, середнього та жорсткого класів жорсткості води та роблячи положення для одного або двох циклів процесів прання;
- Для миючих засобів, призначених для складних умов праці,
кількість завантажень стандартної пральної машинки "звичайно
забруднених" тканин, та, для миючих засобів для тонких тканин,
кількість завантажень стандартної пральної машинки трохи
забрудненими тканинами, що можуть бути випрані за допомогою
вмісту упакування, використовуючи воду середньої жорсткості, що
відповідає 2,5 ммоль CaCO /л;
3
- Місткість будь-якого мірного кухлю, якщо надається, вказується у мілілітрах або грамах, та робляться мітки, щоб вказати дозу миючого засобу, придатну для завантаження стандартної пральної машинки для м'якого, середнього та жорсткого класів жорсткості води.
Завантаження стандартної пральної машинки дорівнюють 4,5 кг сухих тканин для миючих засобів, призначених для складних умов праці, та 2,5 кг сухих тканин для миючих засобів, призначених для легкого режиму роботи, відповідно до означень Рішення Комісії 1999/476/ЄС від 10 червня 1999 року, що засновує Екологічні критерії щодо присудження екологічного ярлику Співтовариства миючим засобам для прання(1). Миючий засіб вважається миючим засобом, призначеним для складних умов праці, якщо твердження виробника не просувають переважно піклування про тканину, тобто, прання при низькій температурі, делікатні волокна та кольори.
----------------
(1) OB L 187,20.7.1999, C. 52. Рішення з останніми змінами, внесеними Рішенням 2003/200/ЄС (OB L 76, 22.3.2003, C. 25).
C. Технічна таблиця опису інгредієнтів
Наступні положення застосовуються до переліку інгредієнтів в технічній таблиці, яка згадується у частині 3 статті 9.
Технічна таблиця перелічує назву миючого засобу та виробника.
Всі інгредієнти перелічуються, щоб знизити надлишок за вагою, та перелік підрозділяється на наступні відсоткові діапазони ваги:
- 10% або більше,
- 1% або більше, але менше, ніж 10%,
- 0,1% або більше, але менше, ніж 1%,
- менше, ніж 0,1%.
Домішки не вважаються інгредієнтами.
"Інгредієнт" - це будь-яка хімічна речовина синтетичного або натурального походження, навмисне включена до складу миючого засобу. Для цілей цього Додатку ароматизатор, ефірна олія, або барвник вважаються єдиним інгредієнтом та жодний з їх складових компонентів не зазначається, за виключенням тих алергенних ароматичних речовин, які зазначені у переліку речовин в частині 1 Додатку III Директиви 76/768/ЄЕС, якщо загальна концентрація алергенної ароматичної речовини в миючому засобі перевищує ліміт, визначений в секції А.
Загальна хімічна назва, або назва Міжнародної спілки теоретичної та прикладної хімії (IUPAC)(1) та, де наявні, номер хімічної речовини (CAS-номер), назва Міжнародної номенклатури косметичних інгредієнтів (INCI)(2), назва Європейської Фармакопеї наводяться для кожного інгредієнту.
----------------
(1) Міжнародної спілки теоретичної та прикладної хімії.
(2) Міжнародна номенклатура косметичних інгредієнтів.
D. Публікація переліку інгредієнтів
Виробники роблять доступною на веб-сайті технічну таблицю інгредієнтів, згадану вище, крім наступної інформації:
- відсоткові діапазони ваги
- CAS-номер
- назви інгредієнтів зазначаються в номенклатурі INCI або, якщо вона недоступна, зазначається назва Європейської Фармакопеї. Якщо жодна з назв не доступна, застосовується загальна хімічна назва або назва IUPAC. Для ароматизуючих речовин застосовується термін "ароматизатор" та для барвної речовини застосовується слово "барвник". Ароматизатор, ефірна олія або барвник вважаються єдиним інгредієнтом та жодний з їх складових компонентів не зазначається, за виключенням тих алергенних ароматичних речовин, які зазначені у переліку речовин в частині 1 Додатку III Директиви 76/768/ЄЕС, якщо загальна концентрація алергенної ароматичної речовини в миючому засобі перевищує ліміт, визначений в секції А.
Доступ до веб-сайту не повинен бути обмеженим та зміст сайту має бути завжди оновленим. Веб-сайт має містити посилання на веб-сторінку фармакологічної Комісії або на будь-який інший веб-сайт, який містить таблицю відповідності між назвами INCI, назвами Європейської Фармакопеї та CAS-номерами.
Це зобов'язання не застосовується до промислових або закладових миючих засобів або до миючих засобів для промислових та закладових миючих засобів, для яких наявні листок технічної інформації, або паспорт безпеки речовини.
Додаток VIII
МЕТОДИ
випробування та аналітичні методи
Наступні випробування та аналітичні методи застосовуються, щоб контролювати процедури, виконувані державами-членами щодо миючих засобів на ринку:
1.Еталонний метод (підтверджуюче випробування)
1.1. Визначення
Цей метод описує лабораторну модель активного мулу + додатковий відстійник, який призначений для моделювання очищення міських стічних вод. Описані умови взяті з Директив, які передували цьому Регламенту. Поліпшені сучасні умови експлуатації можуть застосовуватися до цього методу випробування, як описано в EN ISO 11733.
1.2. Обладнання, необхідне для вимірювання
Метод вимірювання використовує невелику станцію для аерації стічних вод активним мулом, показану на Малюнку 1, та більш детально на Малюнку 2. Обладнання складається з посудини для стічних вод A для синтетичних стічних вод, насоса-дозатора B, посудини для аерації C, осадової камери D, пневматичного насосу E, щоб повторно використовувати активний мул, та посудини F для збирання очищених стічних вод.
Посудини A та F повинні бути із скла, або придатного пластику, та містити, щонайменше, двадцять чотири літри. Насос B повинен забезпечувати постійний потік синтетичних стічних вод до посудини для аерації; ця посудина протягом стандартної експлуатації, містить три літри змішаної рідини. Металокерамічний куб для аерації G висить в посудині C на кінці конусу. Кількість повітря, яке продувається через аератор, контролюється через витратоміп H.
1.3. Синтетичні стічні води
Синтетичні стічні води використовуються для випробування. Розчиніть в кожному літрі водопровідної води:
- 160 мг пептону;
- 110 мг екстракту м'яса;
- 30 мг сечовини, CO(NH ) ;
2 2
- 7 мг хлориду натрію, NaCl;
- 4 мг хлориду кальцію, CaCl 2H O;
2 2
- 2 мг сульфату магнію, MgSO 7H O;
4 2
- 28 мг вторинного кислого фосфату калію, K HPO ;
2 4
- та 10 +- 1 мг поверхнево-активної речовини.
Синтетичні стічні води залишаються свіжо зробленим протягом доби.
1.4. Підготовка зразків
Незмішані поверхнево-активні речовини вивчаються в первинному стані. Активний вміст зразків поверхнево-активної речовини повинен бути визначений, щоб приготувати синтетичні стічні води (1.3).
1.5. Робота обладнання
У вихідному положенні, наповніть посудину для аерації C та осадову камеру D синтетичними стічними водами. Висота посудини D повинна бути встановлена таким чином, щоб об'єм, який знаходиться в посудині для аерації C, був три літри. Інокуляція робиться введенням 3 мл стічних вод високої якості, які пройшли вторинне очищення, свіжо відібрані з очисної станції, що переробляє головним чином побутові стічні води. Стічні води повинні триматися в аеробних умовах протягом періоду між відбором зразків та застосуванням. Потім введіть в дію аератор G, пневматичний насос E та дозуючий пристрій B. Синтетичні стічні води повинні проходити через посудину для аерації C із швидкістю один літр на годину; це дає середню тривалість відстоювання три години.
Швидкість аерації має бути такою, щоб вміст посудини C тримався постійно в зваженому стані, та вміст розчиненого кисню був, щонайменше, 2 мг/л. Утворенню піни слід запобігати за допомогою придатних заходів. Протипінні добавки, які пригнічують активний мул, або містять поверхнево-активні речовини, не повинні використовуватися. Пневматичний насос E повинен бути встановлений таким чином, щоб активний мул з осадової камери безперервно та регулярно повертався до посудини для аерації C. Мул, який накопичився навколо верхівки посудини для аерації C, внизу осадової камери D, або в конурі циркуляції повинен бути повернений до циркуляції, щонайменше, один раз кожного дня за допомогою очищення щіткою, або іншим придатним засобом. Коли мул не осідає, його здатність осідати може бути підвищена за допомогою додавання порцій у 2 мл 5% розчину хлориду заліза, повторюваного скільки необхідно.
Стічні води з осадової камери D накопичуються в посудині F протягом двадцяти чотирьох годин, після чого відбирається зразок після старанного змішування. Посудина F потім повинна бути старанно очищена.
1.6. Перевірочне обладнання для вимірювання
Вміст поверхнево-активної речовини (в мг/л) в синтетичних стічних водах визначається безпосередньо перед використанням.
Вміст поверхнево-активної речовини (в мг/л) в стічних водах, які збиралися протягом двадцяти чотирьох годин у посудині F, слід визначити аналітично тим же методом, безпосередньо після збирання: в іншому випадку, зразки повинні бути збережені, бажано шляхом замороження. Концентрації повинні бути визначені до найближчої 0,1 мг/л поверхнево-активної речовини.
Як перевірка ефективності процесу, хімічна потреба в кисні або розчинений органічний вуглець стічних вод, профільтрованих через скловолокно, накопичених у посудині F та профільтрованих синтетичних стічних вод в посудині A, вимірюється, щонайменше, двічі на тиждень.
Зниження хімічної потреби в кисні або розчиненого органічного вуглецю має вирівнюватися, коли приблизно регулярний денний розкладання поверхнево-активної речовини отримується наприкінці пускового періоду, показаного на Малюнку 3.
Вміст сухої речовини в активному мулі, що знаходиться в посудині для аерації, має визначатися двічі на тиждень в г/л. Якщо він більше, ніж 2,5 г/л, надлишок активного мулу повинен бути відкинутий.
Випробування на розкладання виконується при кімнатній температурі; вона має бути постійною та триматися між 19-24 град.C.
1.7. Розрахунок здатності до біологічного розкладання
Відсоткове розкладання поверхнево-активної речовини повинне розраховуватися кожного дня на основі вмісту поверхнево-активної речовини в мг/л синтетичних стічних вод та відповідних стічних вод, накопичених у посудині F.
Значення здатності до розкладання, отримані таким чином, мають бути представлені у графічному вигляді, як на Малюнку 3.
Здатність поверхнево-активної речовини до розкладання має бути розрахована як середнє арифметичне значень, отриманих протягом двадцяти одного дня, які йдуть після пускового періоду та періоду акліматизації, протягом яких розкладання було регулярним та експлуатація станції була безперебійною. В будь-якому випадку, тривалість пускового періоду не повинна перевищувати шести тижнів.
Денні значення розкладання розраховуються до найближчих 0,1%, але остаточний результат надається у найближчому цілому числі.
В деяких випадках може дозволятися зменшення частоти відбору зразків, але, щонайменше, чотирнадцять результатів, зібраних протягом двадцяти одного дня, які йдуть після пускового періоду, мають бути використані в розрахунку середнього.
2. Визначення аніоногенних поверхнево-активних речовин у випробуваннях на здатність до біологічного розкладання
2.1. Принцип
Метод базується на факті, що катіонний барвник метиленовий синій формує сині солі з аніоногенними поверхнево-активними речовинами, які можуть бути екстраговані за допомогою хлороформу. Щоб виключити інтерференцію, екстракція спочатку відбувається з лужного розчину та екстракт потім струшується з кислим розчином метиленового синього. Здатність до поглинання відокремленої органічної фази вимірюється фотометрично при довжині хвилі максимального поглинання 650 нм.
2.2. Реагенти та обладнання
2.2.1. Буферний розчин pH 10
Розчиніть 24 г бікарбонату натрію, NaHCO AR, та 27 г
3
безводного вуглекислого натрію (Na CO ) AR в деіонізованій воді та
2 3
розведіть до 1000 мл.
2.2.2. Нейтральний розчин метиленового блакитного
Розчиніть 0,35 г метиленового синього AR в деіонизованій воді та розведіть до 1000 мл. Готуйте розчин, щонайменше, за двадцять чотири години до використання. Усмоктування порожньої фази хлороформу, виміряної по відношенню до хлороформу, не повинна перевищувати 0,015 на 1 см при товщині шару 650 нм.
2.2.3.Кислий розчин метиленового блакитного
Розчиніть 0,35 г метиленового синього AR у 500 мл
деінізованої води та змішайте з 6,5 мл H SO (d = 1,84 г/мл).
2 4
Розведіть до 1000 мл деіонизованою водою. Готуйте розчин, щонайменше, за двадцять чотири години до використання. Усмоктування порожньої фази хлороформу, виміряної по відношенню до хлороформу, не повинна перевищувати 0,015 на 1 см при товщині шару 650 нм.
2.2.4. Хлороформ (трихлорметан) AR свіжо дистильований
2.2.5. Метиловий ефір додецил бензосульфокислоти
2.2.6. Розчин етилового гідроксиду калію, KOH 0,1 M
2.2.7. Чистий етанол, C H OH
2 5
2.2.8. Сірчана кислота, H SO 0,5 M
2 4
2.2.9. Розчин фенолфталеїну
Розчиніть 1 г фенолфталеїну в 50 мл етанолу та додайте 50 мл деіонизованої води, постійно збовтуючи.
Відфільтруйте будь-який отриманий осад.
2.2.10. Метанольна соляна кислота: 250 мл соляної кислоти AR та 750 мл метанолу
2.2.11. Ділильна лійка, 250 мл
2.2.12. Мірна колба, 50 мл
2.2.13. Мірна колба, 500 мл
2.2.14. Мірна колба, 1 000 мл
2.2.15. Круглодонна колба з притертою скляною пробкою та зворотним конденсатором, 250 мл; відварювання гранул
2.2.16. pH-метр
2.2.17. Фотометр для вимірювань на 650 нм, з 1 до 5 см клітками
2.2.18. Фільтрувальний папір з якісними відмітками
2.3. Процедура
Зразки для аналізу не повинні відбиратися через шар піни.
Після старанного очищення водою, обладнання, використане для аналізу, повинно бути старанно обполіскане метанольною соляною кислотою (2.2.10) та потім деіонизованою водою перед використанням.
Профільтруйте стічні води, які поступають на очистку до станції виробництва активного мулу, та очищені стічні води повинні бути вивчені безпосередньо при відборі зразків. Відкиньте перші 100 мл фільтратів.
Помістіть вимірювану кількість зразку, якщо необхідно нейтралізованого, в ділильну лійку ємністю 250 мл (2.2.11). Кількість зразку має містити між 20 та 150 г метиленового блакитного з аніоногенними поверхнево-активними речовинами. При низькому вмісті метиленового блакитного з аніоногенними поверхнево-активними речовинами, до 100 мл зразку можуть використовуватися. При використанні менш, ніж 100 мл, розведіть до 100 мл деінизованою водою. Додайте до зразка 10 мл буферного розчину (2.2.1), 5 мл нейтрального розчину метиленового блакитного (2.2.2) та 15 мл хлороформу (2.2.4). Струшуйте суміш рівномірно та не дуже енергійно протягом однієї хвилини. Після розділення фаз, злийте шар хлороформу у другу ділильну лійку, яка містить 110 мл деіонизованої води та 5 мл кислого розчину метиленового блакитного (2.2.3). Струшуйте суміш протягом однієї хвилини. Пропустіть шар хлороформу через ватний фільтр, попередньо очищений та зволожений хлороформом в мірній колбі (2.2.12).
Витягніть лужний та кислий розчини три рази, використовуючи 10 мл хлороформу для другого та третього витягів.
Отфільтруйте об'єднані витяги хлороформу через той же ватний фільтр, та розведіть до мітки в колбі ємністю 50 мл (2.2.12) хлороформом, що використовується для повторної мийки вати. Виміряйте усмоктування розчину хлороформу фотометром на 650 нм в 1 до 5 см клітках по відношенню до хлороформу. Ведіть холосте визначення протягом всієї процедури.
2.4. Калібрована крива
Приготуйте калібрований розчин із стандартної речовини складного метиленового ефіру додецил бензосульфокислоти (тетрапропіленовий тип молекулярна вага 340) після омилення в сіль калію. MBAS розраховується як натрієва додецил сіль бензолсульфокислоти (молекулярна вага 348).
Із піпетки для важення зважте від 400 до 450 мг складного метиленового ефіру додецил бензосульфокислоти (2.2.5) до найближчого 0,1 мг у круглодонну колбу та додайте 50 мл етилового розчину гідроксиду калію (2.2.6) та кілька киплячих гранул. Після встановлення зворотного конденсатору, кип'ятіть протягом однієї години. Після охолодження, промийте конденсатор та скляний шліф біля 30 мл етанолу, та додайте ці промивки до вмісту колби. Титруйте розчин сірчаною кислотою по відношенню до фенолфталеїну поки він не стане безбарвним. Перемістіть цей розчин до мірної колби ємністю 1000 мл (2.2.14), розведіть до мітки деіонизованою водою та змішайте.
Частина цього концентрованого розчину поверхнево-активної речовини потім розводиться. Заберіть 25 мл, перемістіть до мірної колби ємністю 500 мл (2.2.13), розведіть до позначки деіонизованою водою та змішайте.
Цей еталонний розчин містить:
E x 1,023 мг MBAS на мл
-------------------------
20 000
де E є зразком ваги в мг.
Щоб встановити калібровану криву, заберіть 1, 2, 4, 6, 8 мл порції еталонного розчину та розведіть кожну до 100 мл деіонизованою водою. Потім продовжуйте, як зафіксовано у пункті 2.3, включаючи холосте визначення.
2.5. Розрахунок результатів
Кількість MBAS у зразку читається з каліброваної кривої (2.4). Вміст MBAS у зразку має вигляд:
мг MBAS x 1 000
------------------ = MBAS мг/л
V
де: V = мл об'єм використовуваного зразку.
Зобразіть результати як натрію додецилбензол сульфонат (молекулярна вага 348).
2.6.Вираження результатів
Виразіть результати як MBAS мг/л до найближчих 0,1.
3. Визначення неіонних поверхнево-активних речовин в рідинах випробування на здатність до біологічного розкладання
3.1. Принцип
Активний компонент поверхнево-активної речовини концентруються та ізолюються через газопоглинання. У зразку, що використовується, кількість неіонних поверхнево-активних речовин має бути в межах 250-800 г.
Десорбована поверхнево-активна речовина розчиняється в етилацетаті.
Після розділення фаз та випарювання розчинника, неіонна
поверхнево-активна речовина осаджується у водному розчині
модифікованим реагентом Драгендорфа (KBiI + BaCl + glacial
4 2
acetic acid).
Осад фільтрується, промивається крижаною оцтовою кислотою, та розчинюється у розчині тартрату амонію. Вісмут в розчині титрується потенціометрично з розчином пірролідіндітіокарбамату при pH 4-5, використовуючи яскравий платиновий індикаторний електрод та каломель або срібний/хлорсрібний еталонний електрод. Метод застосовується до неіонних поверхнево-активних речовин, що містять 6-30 алкиленоксидних груп.
Результат титрування помножується на емпіричний коефіцієнт 54 для перетворення на еталонної речовини нонілфенолу, конденсованого з 10 моль етиленоксиду (NP 10).
3.2. Реагенти та обладнання
Реагенти повинні бути зроблені в деіонизованій воді.
3.2.1. Чистий етилацетат, свіжо дистильований.
3.2.2. Бікарбонат натрію, NaHCO AR.
3
3.2.3. Розведена соляна кислота (20 мл концентрованої кислоти (HCl), розведена до 1000 мл водою)
3.2.4. Метанол AR, свіжо дистильований, який зберігається у скляній колбі.
3.2.5. Бромкрезолосий пурпуровий, 0,1 г у 100 мл метанолі.
3.2.6. Осаджуюча речовина: осаджуюча речовина це суміш двох об'ємів розчинів A та одного об'єму розчину B. Суміш зберігається у коричневій пляшці та може використовуватися до одного тижня після змішування.
3.2.6.1. Розчин A
Розчиніть 1,7 г нітрату вісмуту, BiONO H O AR, у 20 мл
3 2
крижаній оцтовій кислоті, та доведіть до 100 мл водою. Потім
розчиніть 65 г йодиду калію AR у 200 мл води. Змішайте ці два
розчини у мірній колбі, ємністю 1000 мл, додайте 200 мл крижаної
оцтової кислоти (3.2.7) та доведіть до 1000 мл водою.
3.2.6.2. Розчин B
Розчиніть 290 г хлориду барію, BaCl 2H O AR, у 1000 мл води.
2 2
3.2.7. Крижана оцтова кислота 99-100% (нижча концентрація є непридатною).
3.2.8. Розчин тартрату амонію: змішайте 12,4 г винної кислоти AR та 12,4 мл аміачного розчину AR (d = 0,910 г/мл) та доведіть до 1000 мл водою (або використовуйте еквівалентну кількість тартрату амонію AR).
3.2.9. Розведений аміачний розчин: 40 мл аміачного розчину AR (d = 0,910 г/мл) розведіть до 1000 мл водою.
3.2.10. Еталонний ацетатний буфер: розчиніть 40 г твердого гідроксиду натрію AR у 500 мл води у хімічному стакані та дайте охолонути. Додайте 120 мл крижаної оцтової кислоти (3.2.7). Змішайте старанно, остудіть та перемістіть до мірної колби, ємністю 1000 мл. Доведіть до мітки водою.
3.2.11. Розчин піролідиндітіокарбамату (відомий як Дкарбатний
розчин"): розведіть 103 мг натрієвого піролідиндітіокарбамату,
C H NNaS 2H O, в приблизно 500 мл води, додайте 10 мл амилового
5 8 2 2
спирту AR та 0,5 г NaHCO AR, та доведіть до 1000 мл водою.
3
3.2.12. Розчин сульфату міді (для стандартизації 3.2.11).
ОСНОВНИЙ РОЗЧИН
Змішайте 1,249 г сульфату міді, CuSO 5H O AR, з 50 мл 0,5 M
4 2
сірчаної кислоти та доведіть до 1000 мл водою.
ЕТАЛОННИЙ РОЗЧИН
Змішайте 50 мл основного розчину з 10 мл 0,5 M H SO та
2 4
доведіть до 1000 мл водою.
3.2.13. Хлорид натрію AR.
3.2.14. Газопоглинальний апарат (див. Малюнок 5) .
Діаметр металокерамічного диску повинен бути тим же самим як і внутрішній діаметр циліндру.
3.2.15. Ділильна лійка, 250 мл.
3.2.16. Магнітна мішалка з магнітом 25-30 мм.
3.2.17. Тигель Гуча, діаметр перфорованої основи = 25 мм, Тип G4.
3.2.18. Круглі скловолоконні фільтровальні папірці, діаметр 27 мм з діаметром волокна 0,3-1,5 м.
3.2.19. Дві колби для фільтрування з перехідними патрубками та гумовими манжетами, 500 та 250 мл відповідно.
3.2.20. Реєструючий електронний компенсатор, оснащений яскравим платиновим індикаторним електродом та каломеллю або срібним/хлорсрібним еталонним електродом з діапазоном 250 мВ, з автоматичною бюреткою, ємністю 20-25 мл, або альтернативне неавтоматизоване обладнання.
3.3. Метод
3.3.1. Концентрація та розщеплення поверхнево-активної речовини
Профільтруйте водний зразок через якісний фільтрувальний папір. Відкиньте перші 100 мл фільтрату.
В газопоглинальний апарат, заздалегідь промитий етилацетатом, помістіть вимірювану кількість зразку, таким чином, щоб вона містила 250-800 г неіонної поверхнево-активної речовини.
Щоб покращити розщеплення, додайте 100 г хлориду натрію та 5 г бікарбонату натрію.
Якщо об'єм зразка перевищує 500 мл, додайте ці солі у газопоглинальний апарат в твердій формі, та розчиніть за допомогою пропущення через нього азоту або повітря.
Якщо використовується зразок меншого розміру, розчиніть солі в 400 мл води, та потім додайте у газопоглинальний апарат. Додайте воду, щоб довести рівень до верхнього запірного крану. Обережно додайте 100 мл етилацетату на поверхню води. Наповніть промивну склянку в газовій лінії (азот або повітря) на дві третини етилацетатом. Пропустіть потік газу зі швидкістю 30-60 л/г через апарат; рекомендується використання витратоміру. Швидкість аерації повинна бути збільшена поступово на початку. Витрата газу повинна бути врегульована таким чином, щоб фази залишалися помітно відокремленими, щоб мінімізувати змішування фаз та розчину етилацетату у воді. Зупиніть потік газу через п'ять хвилин.
Якщо не відбувається зменшення більш, ніж 20% в об'ємі органічної фази через розчинення у воді, відшаровування повинно бути повторене, приділяючи особливу увагу швидкості потоку газу.
Злийте органічну фазу в ділильну лійку. Поверніть будь-яку воду з ділильної лійки з водної фази - її має бути тільки кілька мл - до газопоглинального апарату. Профільтруйте фазу етилацетату через сухий якісний фільтрувальний папір у хімічний стакан, ємністю 250 мл.
Помістіть додаткові 100 мл етилацетату до газопоглинального апарату та знову пропускайте азот або повітря через нього протягом п'яти хвилин. Відкиньте органічну фазу у ділильну лійку , яка використовувалася для першого розщеплення, відкиньте водну фазу та пропустіть органічну фазу через той же фільтр, як і першу порцію етилацетату. Промийте ділильну лійку та фільтр біля 20 мл етилацетату.
Випарте екстракт етилацетату до сухості на водяній бані (витяжна шафа). Спрямуйте легкий потік повітря на поверхню розчину, щоб прискорити випарювання.
3.3.2. Осадження та фільтрація
Розчиніть сухий залишок з 3.3.1 у 5 мл метанолу, додайте 40 мл води та 0,5 мл розведеного HCl (3.2.3) та перемішайте суміш магнітною мішалкою.
Додайте в цей розчин 30 мл осаджуючої речовини (3.2.6) з мірного циліндру. Осад формується після повторного перемішування. Після перемішування протягом десяти хвилин лишіть суміш постояти протягом, щонайменше, п'яти хвилин.
Профільтруйте суміш через тигель Гуча, основа якого накрита скловолоконним фільтрувальним папером. Спочатку промийте фільтр під вакуумом приблизно 2 мл крижаної оцтової кислоти. Потім старанно промийте хімічний стакан, магніт, та тигель крижаною оцтовою кислотою, якої необхідно приблизно 40-50 мл. Немає необхідності кількісно переносити осад, налиплого на стінках хімічного стакану, на фільтр, тому що розчинення осаду для титрування повертається до осаджуючого хімічного стакану, та осад, що залишився, потім буде розчинений.
3.3.3. Розчинення осаду
Розчиніть осад у фільтрувальному тиглі додаванням гарячого розчину тартрату амонію (близько 80 град.C) (3.2.8) у три порції по 10 мл кожна. Дайте кожній порції постояти в тиглі кілька хвилин перед тим, як вони будуть просмоктуватися через фільтр до колби.
Помістіть вміст склянки для фільтрування до хімічного стакану, що використовувався для осаджування. Промийте стінки хімічного стакану додатковими 20 мл тартратного розчину, щоб розчинити решту осаду.
Обережно промийте тигель, перехідний патрубок та склянку для фільтрування 150-200 мл води, та поверніть промивну воду до хімічного стакану, який використовувався для осаджування.
3.3.4. Титрування
Розмішайте розчин з використанням магнітної мішалки (3.2.16), додайте кілька крапель бромкрезолового пурпурового (3.2.5) та додавайте розведений розчин амонію (3.2.9), доки колір не стане фіолетовим (розчин є спочатку слабокислотним через залишок оцтової кислоти, яка використовувалася для промивання).
Потім додайте 10 мл еталонного ацетатного буферу (3.2.10), опустіть електроліти у розчин та титруйте потенціометрично із еталонним "карбатним розчином" (3.2.11), наконечник бюретки занурений в розчин.
Швидкість титрування не повинна перевищувати 2 мл/хв.
Кінцевою точкою є перехрещення дотичних до двох віток потенційної кривої.
Час від часу буде спостерігатися, що вигин потенційної кривої вирівнюється; цього можна уникнути, старанно очищуючи платиновий електрод (поліруючи наждаковим папером).
3.3.5. Холосте визначення
В той же час проводіть холосте визначення протягом всієї процедури з використанням 5 мл метанолу та 40 мл води, згідно з інструкціями у 3.3.2. Холосте титрування має бути нижче 1 мл, інакше чистота реагентів (3.2.3, 3.2.7, 3.2.8, 3.2.9, 3.2.10) не вселяє довіри, особливо їх вміст важких металів, та вони повинні бути замінені. Холосте визначення повинно бути враховане при розрахунку результатів.