Така робота технічного комітету, за винятком пропозицій щодо стандартизації контролю, відбирання проб і методів аналізу, що стосуються додатків до цієї Директиви, які повинні бути ухвалені протягом двох років після набуття чинності цією Директивою, повинна бути завершена протягом трьох років з моменту набуття чинності цією Директивою і повинна бути виконана з урахуванням цілей, встановлених у статті 1 цієї Директиви.
2. Загальні принципи
Склад, здатність до утворення фільтрату, довгострокова поведінка та загальні властивості відходів, призначених до захоронення, повинні бути відомі настільки точно, наскільки це можливо. Приймання відходів на полігон може бути базоване або на переліках відходів, які підлягають чи не підлягають прийманню, що визначається їхньою природою і походженням, або на методах аналізу і граничних значеннях властивостей відходів, які підлягають прийманню. Майбутні процедури приймання відходів, описані у цій Директиві, повинні, наскільки це можливо, ґрунтуватися на стандартизованих методах аналізу відходів і граничних значеннях властивостей відходів, які підлягають прийманню.
Перед визначенням таких методів аналізу і граничних значень, держави-члени повинні принаймні скласти національні списки відходів, які підлягають чи не підлягають прийманню на кожному класі полігонів, або визначити критерії, яким повинні відповідати відходи для включення до таких переліків. Щоб бути допущеним до приймання на певний клас полігонів, вид відходів повинен бути у відповідному національному переліку або відповідати критеріям, подібним до тих, яким повинні відповідати відходи для включення до такого переліку. Такі переліки або еквівалентні критерії, разом з методами аналізу і граничними значеннями, надсилаються до Комісії протягом шести місяців з дати транспозиції цієї Директиви, або кожного разу, коли їх ухвалюють на національному рівні.
Такі переліки або критерії приймання слід використовувати для встановлення переліків для конкретних місць, тобто переліку відходів, які підлягають прийманню, як визначено у дозволі відповідно до статті 9 цієї Директиви.
Критерії приймання відходів згідно з референтними переліками або переліками для певного класу полігонів можуть бути базовані на іншому законодавстві та/або на властивостях відходів.
Критерії приймання на конкретний клас полігонів повинні бути обумовлені міркуваннями, що стосуються:
- захисту навколишнього середовища (зокрема підземних і поверхневих вод),
- захисту систем екологічного захисту (наприклад, протифільтраційні екрани та системи оброблення фільтрату),
- захисту бажаних процесів стабілізації відходів у межах полігона,
- захисту від небезпек для здоров’я людини.
Приклади критеріїв на основі властивостей відходів:
- вимоги до знань про загальний склад,
- обмеження кількості органічної речовини у відходах,
- вимоги чи обмеження щодо біорозкладності органічних компонентів відходів,
- обмеження кількості визначених, потенційно шкідливих/небезпечних компонентів (у контексті згаданих вище критеріїв захисту),
- обмеження щодо потенційної та очікуваної здатності до утворення фільтрату визначених, потенційно шкідливих/небезпечних компонентів (у контексті вищезгаданих критеріїв захисту),
- екотоксикологічні властивості відходів і утвореного ними фільтрату.
Критерії приймання відходів на основі їхніх властивостей, як правило, повинні бути найбільш деталізованими для полігонів інертних відходів і можуть бути менш деталізованими для полігонів відходів, що не є небезпечними, і найменш деталізованими для полігонів небезпечних відходів завдяки вищому рівню екологічного захисту в останніх двох випадках.
3. Загальні процедури для тестування та приймання відходів
Загальна характеризація і тестування відходів повинні бути базовані на такій трирівневій ієрархії:
Кожен окремий вид відходів повинен, як правило, бути схарактеризований на рівні 1 і відповідати необхідним критеріям, щоб бути внесеним до референтного переліку. Щоб залишатися у переліку для конкретного місця, кожен окремий вид відходів повинен через регулярні інтервали часу (наприклад, щорічно) бути протестований на рівні 2 і відповідати необхідним критеріям. Кожен вантаж відходів, що прибуває до воріт полігона, повинен бути підданий верифікації рівня 3.
Деякі види відходів можуть бути постійно чи тимчасово звільнені від тестування на рівні 1. Причиною цього може бути технічна нездійсненність тестування, відсутність належних процедур тестування і критеріїв приймання, або відповідні положення законодавства, що мають переважну силу.
4. Настанови для попередніх процедур приймання відходів
До того моменту, як цей додаток буде повністю розроблений, обов’язковою є лише тестування рівня 3, а тестування рівня 1 і 2 застосовують настільки, наскільки це можливо. На цьому попередньому етапі відходи, що підлягають прийманню на певний клас полігонів, повинні або бути у національному обмежувальному переліку чи у переліку для конкретного місця для відходів такого класу, або відповідати критеріям, подібним до тих, які вимагаються для включення до переліку.
Для встановлення попередніх критеріїв приймання відходів до трьох основних класів полігонів або включення до відповідних переліків, можуть бути використані такі загальні настанови.
Полігони інертних відходів: до переліку можуть бути включені тільки інертні відходи, як їх означено у статті 2(e).
Полігони відходів, що не є небезпечними: щоб бути включеним до переліку, вид відходів повинен не підпадати під сферу застосування Директиви 91/689/ЄЕС.
Полігони небезпечних відходів: попередній приблизний перелік для полігонів небезпечних відходів складатиметься тільки з тих видів відходів, що підпадають під сферу застосування Директиви 91/689/ЄЕС. Однак, такі види відходів не повинні бути включені до переліку без попереднього оброблення, якщо вони мають загальний вміст потенційно небезпечних компонентів або здатність до утворення фільтрату таких компонентів достатньо високого рівня, щоб становити короткостроковий ризик професійних захворювань чи екологічний ризик, або перешкоджати достатній стабілізації відходів протягом проектного строку експлуатації полігона.
5.
6. Спеціальні вимоги стосовно металічної ртуті
Для цілей тимчасового зберігання металічної ртуті строком більше ніж 1 рік застосовуються такі вимоги:
A. Склад ртуті
Металічна ртуть повинна відповідати таким специфікаціям:
- вміст ртуті більше ніж 99,9 % за масою,
- відсутність домішок, здатних роз’їдати вуглецеву або неіржавну сталь (наприклад, розчин азотної кислоти, розчини хлористих солей).
B. Утримування
Контейнери, використовувані для зберігання металічної ртуті, повинні бути корозієстійкими та ударостійкими. Тому необхідно, щоб вони були без зварних швів. Зокрема, контейнери повинні відповідати таким специфікаціям:
- матеріал контейнерів: вуглецева сталь (мінімум ASTM A36) або неіржавна сталь (AISI 304, 316L),
- контейнери повинні бути газонепроникними та рідинонепроникними,
- зовнішня поверхня стінок контейнера повинна бути стійкою до умов зберігання,
- тип конструкції контейнера повинен успішно пройти випробування на падіння і випробування на герметичність, як описано у главах 6.1.5.3 і 6.1.5.4 Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, Посібник з випробувань і критеріїв.
Максимальний рівень наповнення контейнера повинен становити 80 % від ємності, щоб забезпечити наявність достатнього незаповненого об’єму і запобігти витіканню або перманентній деформації контейнера внаслідок розширення рідини через високі температури.
C. Процедури приймання
Прийманню підлягають лише контейнери, які мають сертифікат, що відповідає встановленим у цій секції вимогам.
Процедури приймання повинні відповідати таким вимогам:
- прийманню підлягає лише металічна ртуть, що відповідає зазначеним вище мінімальним критеріям приймання,
- контейнери повинні пройти візуальний контроль перед розміщенням на зберігання. Не підлягають прийманню контейнери, в яких виявлено ушкодження, протікання або корозію,
- контейнери повинні мати довговічне марковання (нанесене методом штампування), із зазначенням ідентифікаційного номера контейнера, матеріалу, з якого він виготовлений, маси в порожньому стані, реквізитів виробника і дати виготовлення,
- контейнери повинні мати перманентно прикріплену до них табличку із зазначенням ідентифікаційного номера сертифіката.
D. Сертифікат
Сертифікат, про який йдеться у підсекції C, повинен включати такі елементи:
- найменування та адресу утворювача відходів,
- ім’я та адресу особи, відповідальної за наповнення,
- місце і дату наповнення,
- кількість ртуті,
- чистоту ртуті та, за доцільності, опис домішок, у тому числі аналітичний звіт,
- підтвердження, що контейнери використовувались виключно для транспортування/зберігання ртуті,
- ідентифікаційні номери контейнерів,
- будь-які особливі коментарі.
Сертифікати повинні бути видані утворювачем відходів, або, у випадку відсутності такого, особою, відповідальною за управління цими відходами.
ДОДАТОК III
ПРОЦЕДУРИ КОНТРОЛЮ І МОНІТОРИНГУ НА ЕТАПАХ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ПІСЛЯЕКСПЛУАТАЦІЙНОГО ДОГЛЯДУ
1. Вступ
Ціллю цього додатка є встановлення мінімальних процедур моніторингу, здійснення яких покликане перевірити, що:
- відходи були прийняті на захоронення відповідно до критеріїв, встановлених для відповідної категорії полігона,
- процеси в межах полігона відбуваються бажаним чином,
- системи екологічного захисту функціонують належним чином,
- умови дозволу на діяльність із захоронення відходів дотримані.
2. Метеорологічні дані
Якщо держави-члени вирішать, що водні баланси є дієвим інструментом, щоб визначити, чи фільтрат накопичується в тілі полігона чи він витікає з ділянки назовні, рекомендується, щоб нижче наведені дані з моніторингу на полігоні відходів або з найближчої метеорологічної станції збиралися впродовж періоду, визначеного компетентним органом згідно зі статтею 13(с) цієї Директиви:
3. Дані щодо викидів: контроль вод, фільтрату і газу
Проби фільтрату і поверхневих вод, за наявності, повинні відбиратись у репрезентативних місцях. Відбирання проб і вимірювання (об’єму та складу) фільтрату повинно здійснюватися окремо в кожній точці скидання фільтрату з ділянки. Покликання: Загальні настанови щодо технології відбирання проб, ISO 5667-2 (1991).
Моніторинг наявних поверхневих вод повинен здійснюватися щонайменше у двох місцях: одному, розташованому за потоком підземних вод вище полігона, і одному - нижче за потоком.
Моніторинг газу повинен бути репрезентативним для кожної секції полігона. Частота відбирання проб і аналізу вказана у наведеній нижче таблиці. У випадку фільтрату і вод, для моніторингу повинна братися проба, репрезентативна для їх середнього складу.
Частота відбирання проб може бути адаптована відповідно до морфології відходів на полігоні (відкритий насип, заховані в землю тощо). Це повинно бути конкретизовано у дозволі.
4. Захист підземних вод
A. Відбирання проб
Вимірювання повинні бути такими, щоб давати інформацію про стан підземних вод, на які може впливати видалення відходів, з принаймні одним місцем вимірювання за потоком підземних вод вище полігона та двома - нижче полігона. Їх число може бути збільшене на основі спеціального гідрогеологічного обстеження та потреби раннього виявлення випадкового потрапляння фільтрату в підземні води.
Відбирання проб повинно здійснюватися щонайменше у трьох місцях перед початком операцій із заповнення полігона, щоб установити референтні значення для майбутнього відбирання проб. Покликання: Відбирання проб підземних вод, ISO 5667, Part 11, 1993.
B. Моніторинг
Параметри, що мають бути проаналізовані у відібраних пробах, повинні бути зумовлені очікуваним складом фільтрату та якістю підземних вод на території. При виборі параметрів для аналізу, повинна бути врахована рухливість у зоні підземних вод. Параметри можуть включати індикативні показники, щоб забезпечити раннє виявлення змін в якості води (- 8).
C. Порогові рівні
У випадку підземних вод, значні негативні екологічні наслідки, зазначені у статтях 12 і 13 цієї Директиви, слід вважати такими, що виникли, коли аналіз проби підземних вод показує значну зміну в якості води. Пороговий рівень повинен визначатися з урахуванням специфічних гідрогеологічних утворень у місці розташування полігона та якості підземних вод. Пороговий рівень повинен бути встановлений у дозволі, наскільки це можливо.
Спостереження повинні оцінюватися за допомогою контрольних схем з установленими контрольними правилами і рівнями для кожної свердловини нижче водоносного горизонту. Контрольні рівні повинні визначатися залежно від локальних варіацій якості підземних вод.
5. Топографія ділянки: дані щодо тіла полігона
6. Спеціальні вимоги стосовно металічної ртуті
Для цілей тимчасового зберігання металічної ртуті строком більше ніж 1 рік застосовуються такі вимоги:
A. Вимоги стосовно моніторингу, контролю та аварійних ситуацій
У сховищі повинна бути встановлена система постійного моніторингу випарів ртуті з чутливістю щонайменше 0,02 мг ртуті/м-3. Датчики повинні бути встановлені на рівні підлоги і на рівні стелі. Вона повинна включати систему візуального та звукового попередження. Стан підтримки системи повинен переглядатися щорічно.
Уповноважена особа повинна здійснювати візуальний контроль сховища та контейнерів принаймні раз на місяць. Якщо виявлені витоки, оператор повинен негайно вжити всіх необхідних заходів, щоб уникнути будь-якого викиду ртуті у навколишнє середовище та відновити безпеку сховища ртуті. Будь-які витоки вважаються такими, що мають значні негативні екологічні наслідки, як зазначено у статті 12(b).
Плани на випадок аварійних ситуацій та належне захисне обладнання, придатне для поводження з металічною ртуттю повинні бути доступними на місці.
B. Ведення обліку
Усі документи, що містять інформацію, зазначену в секції 6 додатка II і в пункті A цієї секції, у тому числі сертифікат, що супроводжує контейнер, а також документи стосовно відпуску зі сховища та відправлення металічної ртуті після її тимчасового зберігання, а також пункту призначення і передбаченого оброблення, повинні зберігатися щонайменше 3 роки після закінчення зберігання.
ДОДАТОК IV
ПЛАН ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ, ЯКИЙ МАЄ БУТИ ПОДАНИЙ ЗГІДНО ЗІ СТАТТЕЮ 5(6)
План імплементації, який має бути поданий згідно зі статтею 5(6), повинен містити таке:
1. оцінку минулих, поточних і прогнозованих показників рециклінгу, захоронення та іншого оброблення муніципальних відходів і потоків відходів, з яких вони складаються;
2. оцінку імплементації планів управління відходами та програм запобігання утворенню відходів, запроваджених згідно зі статтями 28 і 29 Директиви 2008/98/ЄС;
3. причини, з яких держава-член вважає, що вона може не досягти відповідного цільового показника, визначеного у статті 5(5), в установлений у ній строк, та оцінення подовження строку, необхідного для досягнення такого цільового показника;
4. заходи, необхідні для досягнення цільових показників, визначених у статті 5(8) цієї Директиви, застосовні до держави-члена у межах подовженого строку, у тому числі відповідні економічні інструменти та інші заходи, що надають стимули для застосування ієрархії управління відходами, як визначено у статті 4(1) і в додатку IVa до Директиви 2008/98/ЄС;
5. графік імплементації заходів, визначених у пункті 4, визначення компетентного органу, відповідального за їх імплементацію, та оцінку їх індивідуального внеску в досягнення цільових показників, застосовних у випадку подовження строку;
6. інформацію про фінансування управління відходами відповідно до принципу "забруднювач платить";
7. заходи щодо підвищення якості даних, у відповідних випадках, з метою кращого планування та моніторингу стану управління відходами.
_______________
(-1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких директив (ОВ L 312, 22.11.2008, с. 3).
(-2) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1013/2006 від 14 червня 2006 року про перевезення відходів (ОВ L 190, 12.07.2006, с. 1).
(-3) ОВ L 175, 05.07.1985, с. 40. Директива зі змінами, внесеними Директивою 97/11/ЄС (ОВ L 73, 14.03.1997, с. 5).
(-4) ОВ L 158, 23.06.1990, с. 56.
(-5) ОВ L 30, 06.02.1993, с. 1. Регламент зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) № 120/97 (ОВ L 22, 24.01.1997, с. 14).
(-6) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (ОВ L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-7) ОВ L 20, 26.01.1980, с. 43. Директива з останніми змінами, внесеними Директивою 91/692/ЄЕС (ОВ L 377, 31.12.1991, с. 48).
(8) Рекомендовані параметри: pH, TOC, феноли, важкі метали, флюорид, AS, нафта/вуглеводні.
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )