Декларація Комітету міністрів Ради Європи "Гарантувати довгострокову ефективну діяльність Європейського суду з прав людини"

Комітет міністрів,

1) згадуючи свої декларації від 8 листопада 2001 року й 7 листопада 2002 року щодо Європейського суду з прав людини;

2) знову підтверджуючи свою переконаність у тому, що Європейська конвенція з прав людини має і далі залишатися основоположним документом у царині захисту прав людини в Європі, а також підтверджуючи свою рішучість, задля забезпечення правової безпеки та єдності, гарантувати подальшу головну роль Конвенції та Суду в справі захисту прав людини та основних свобод на континенті;

3) знову висловлюючи свою стурбованість з приводу ускладнень, спричинених постійним зростанням кількості індивідуальних заяв, що подаються до Суду та перешкоджають ефективній дії механізму Конвенції,

4) вітаючи підсумкову доповідь Керівного комітету з питань прав людини (CDDH), що містить, відповідно до Декларації від 7 листопада 2002 року, низку конкретних пропозицій стосовно забезпечення довгострокової ефективної роботи Суду, та схвалюючи підхід, представлений у доповіді;

5) пам'ятаючи про колективну відповідальність держав-членів гарантувати ефективність дії механізму Конвенції, що оцінюється здатністю Суду виконувати роль, надану йому статтею 19 Конвенції, - забезпечення додержання державами-Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією;

6) бажаючи підготуватися до розгляду, з метою ухвалення на 114-й сесії у 2004 році, проекту протоколу, що вносить поправки до Конвенції, а також інших документів, які з'являться після втілення у життя цієї Декларації;

7) доручає заступникам міністрів втілити у життя пропозиції, представлені у підсумковій доповіді Керівного комітету з питань прав людини, шляхом розроблення відповідних змін до Конвенції, а також до інших запропонованих документів, які передбачатимуть:

a) втілення пропозиції Керівного комітету з питань прав людини щодо запобігання порушенням на національному рівні та поліпшення внутрішніх засобів правового захисту;

b) втілення у життя пропозицій Керівного комітету з прав людини, спрямованих на поліпшення ефективності роботи щодо відбору та дальшого розгляду заяв з урахуванням пунктів 8 і 9, викладених нижче;

c) втілення пропозицій Керівного комітету з питань прав людини щодо поліпшення та пришвидшення виконання рішень Суду з урахуванням пунктів 10 і 11, викладених нижче;

8) втілюючи у життя пропозицію щодо включення до статті 35 Конвенції нового критерію прийнятності, доручає заступникам міністрів урахувати всі наслідки впливу запропонованого критерію на унікальне право звернення з особистою заявою, у т. ч. висловлену раніше стурбованість Комітету стосовно загрози для цього права у зв'язку зі зростанням завантаженості Суду;

9) з огляду на пропозицію щодо можливого збільшення в майбутньому кількості суддів у Суді, одностайно підтриману Комітетом міністрів, доручає заступникам міністрів проаналізувати цю пропозицію та підготувати відповідну доповідь;

10) втілюючи у життя пропозицію щодо надання Комітетові міністрів права здійснювати нагляд за дотриманням умов дружніх врегулювань, які фігурують у відповідних рішеннях Суду, доручає заступникам міністрів випрацювати остаточний текст пропозиції;

11) стосовно пропозиції надати Комітетові міністрів право порушувати справу в Суді з метою отримання висновку стосовно невиконання державою її зобов'язання за пунктом 1 статті 46 Конвенції, доручає заступникам міністрів продовжити необхідну роботу щодо умов і методів здійснення такого права та підготувати доповідь з цього питання;

12) стосовно внесення змін до Конвенції - слід також, за потреби, врахувати інші проблеми, порушені в підсумковій доповіді Керівного комітету з питань прав людини: можливість приєднання Європейського Союзу до Конвенції у разі досягнення згоди між Європейським Союзом і Радою Європи, питання про строк повноважень суддів у Суді, а також потребу забезпечити, щоб наступні поправки до Конвенції набирали чинності якнайшвидше;

13) закликає Суд поліпшити його внутрішні методи роботи та діяльність підрозділів, зокрема в питаннях відбору заяв;

14) закликає уряди держав-членів тісно співпрацювати у справі втілення в життя цієї Декларації та інформувати громадськість;

15) пропонує заступникам міністрів інформувати Парламентську асамблею та консультуватись із Судом з питань втілення цієї Декларації в життя, цікавитися їхньою думкою під час підготовки проектів поправок до Конвенції та розглядати всі подальші пропозиції, які можуть бути внесені;

16) доручає заступникам міністрів брати активну участь у цьому процесі.