Директива Ради 93/83/ЄЕС "Про координацію деяких положень авторського права і суміжних прав при застосуванні їх до супутникового мовлення і кабельної ретрансляції"

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СПІВТОВАРИСТВА,

Враховуючи Угоду, укладену Європейським Економічним Співтовариством та, зокрема, на її Статті 57(2) та 66,

Враховуючи пропозицію Комісії (1),

У співпраці з Європейським Парламентом (2),

Беручи до уваги думку Комітету з економічних та соціальних питань (3),

(1) OJ No. C 255, 1.10.1991, p. 3 і OJ No. C 25, 28.1.1993, p. 43.

(2) OJ No. C 305, 23.11.1992, p. 129 і OJ No. C 255, 20.9.1993.

(3) OJ No. C 98, 21.4.1992, p. 44.

(1) Оскільки цілі країн Європейського Співтовариства, що за загальним рішенням були покладені в основу Угоди і направлені на знищення бар'єрів, що розділяють країни Європи, включають досягнення ще більш тісного єднання народів Європи, сприяння встановленню більш тісних стосунків між державами Європейського Співтовариства та забезпечення економічного та соціального прогресу у Європейському Співтоваристві;

(2) Оскільки, з цією метою, Угода передбачає формування загального ринку та зони без внутрішніх кордонів; оскільки засоби досягнення цього включають ліквідацію перепон на шляху до вільного застосування послуг та створення системи, яка зможе запобігти порушенню правил конкуренції на загальному ринку; оскільки, з цією метою, Рада може прийняти директиви про координацію положень, покладених в основу згідно із законодавством, положенням або рішенням оперативного характеру, затвердженим в державах-членах ЄЕС, стосовно здійснення діяльності як незалежно працюючими особами;

(3) Оскільки телевізійні та радіопередачі, що транслюються через кордони в межах Співтовариства, зокрема, за допомогою супутника та через кабельну мережу, представляють собою один з найважливіших шляхів досягнення цілей Співтовариства, які одночасно носять політичний, економічний, соціальний, культурний і правовий характер;

(4) Оскільки Рада вже затвердила Директиву 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію окремих положень, покладених в основу законодавством, положенням або рішенням оперативного характеру держав-членів стосовно здійснення трансляції телепередач (4), яка містить положення стосовно сприяння розповсюдженню та створенню Європейських телевізійних програм, реклами та спонсорства, а також захисту неповнолітніх та права відповіді позивача на заперечення за позовом;

(4) OJ No. L 298, 17.10.1989, p. 23.

(5) Проте, оскільки ряд відмінностей між національними правилами стосовно авторського права, а також деяка юридична невизначеність все ж заважає досягненню цих цілей, що стосуються програм, які транслюються по супутниковому та кабельному телебаченню з інших держав-членів; оскільки це означає, що власникам прав загрожує використання їх творів без сплати винагороди або що окремі власники виключних прав в різних державах-членах припиняють здійснення своїх прав; оскільки юридична невизначеність становить, зокрема, пряму перешкоду для вільного розповсюдження програм в межах Співтовариства;

(6) Оскільки зараз, для цілей авторського права, відмічається різниця між публічним сповіщенням за допомогою супутника безпосереднього мовлення та супутника зв'язку; оскільки, в зв'язку з тим, що сьогодні існує можливість індивідуального прийому передачі за допомогою обох видів супутників, більше не існує ніяких підстав для правового тлумачення цієї відмінності;

(7) Оскільки вільна трансляція програм ускладнюється існуючою юридичною невизначеністю щодо того, чи впливає трансляція за допомогою супутника, сигнали якого можуть отримуватися безпосередньо (тобто, безпосередня передача із супутника), на права тільки в країні здійснення цієї трансляції, чи у всіх країнах прийому передач; оскільки, так як супутники зв'язку та супутники безпосереднього мовлення трактуються однаково для цілей авторського права, в наш час ця юридична невизначеність впливає на трансляцію майже всіх програм, які здійснюється за допомогою супутника в країнах Співтовариства;

(8) Оскільки, крім того, при трансляції і ретрансляції програм через кордони за допомогою кабельної мережі не достає юридичної визначеності, яка є обов'язковою умовою вільного руху передач в межах Співтовариства;

(9) Оскільки набуття прав на контрактній основі шляхом видачі ліцензії вже робить свій істотній внесок до створення сприятливої Європейської аудіовізуальної зони; оскільки продовження таких контрактних договорів повинно гарантовано, а безперешкодне практичне застосування їх повинно отримувати підтримку, де це можливо;

(10) Оскільки в наш час оператори кабельної мережі не можуть бути впевненими в тому, що вони набули всіх прав на програму, які розглядалися в цьому договорі;

(11) Оскільки, нарешті, сторони, які належать до різних держав-членів, не в однаковій мірі пов'язані зобов'язаннями, які зашкоджують їм без поважних причин відмовити в обговоренні питання щодо набуття прав, необхідних для розміщення кабельної мережі, або допускають неуспішне проведення цих переговорів;

(12) Оскільки правова схема створення єдиної аудіовізуальної зони, яка була покладена в основу Директиви 89/552/ЄЕС, повинна додаватися з урахуванням авторського права;

(13) Отже, оскільки треба покінчити з відмінностями в трактуванні трансляції програм, які мають місце в державах-членах, за допомогою супутника зв'язку з тим, щоб самою важливою відмінністю в усіх країнах Співтовариства став факт, чи доводяться до відома громадськості твори або інші роботи, що підлягають охороні авторським правом; оскільки це також забезпечить однаковий підхід до створення програм, що транслюються через кордони, незалежно від того, чи при цьому застосовується безпосереднє супутникове мовлення чи супутник зв'язку;

(14) Оскільки юридична невизначеність стосовно набуття прав, що заважає супутниковій трансляції програм через кордони, повинна бути подолана шляхом визначання на рівні Співтовариства поняття "публічне сповіщення за допомогою супутника"; оскільки це визначення повинно одночасно вказувати на місце здійснення цього сповіщення; оскільки це визначення є необхідним для уникнення кумулятивного застосування кількох загальнодержавних законів по відношенню до одного окремого випадку трансляції; оскільки публічне сповіщення за допомогою супутника здійснюється тільки тоді, коли в державах-членах сигнали - носії програм, під контролем організації мовлення і під її відповідальність, вводяться в безперервний ланцюг каналів зв'язку "супутник - земля"; оскільки звичайні технічні дії, що стосуються сигналів-носіїв програми, не повинні розглядатися як порушення ланцюгу передачі;

(15) Оскільки набуття на контрактній основі виключних прав на трансляцію повинно дотримуватися будь-якого законодавства стосовно авторського права та суміжних прав в державі-члені, де передача здійснюється за допомогою супутника;

(16) Оскільки принцип "свободи укладення контрактів", що лежить в основі цієї Директиви, надасть можливість продовжити обмеження обсягу здійснення цих прав, особливо, стосовно певних технічних засобів передачі або застосування певної мови;

(17) Оскільки при отриманні суми платежу за набуті права сторони повинні брати до уваги всі аспекти мовлення, такі як фактична аудиторія, потенціальна аудиторія та мова;

(18) Оскільки застосування принципу "країни походження", що розглядається в цій Директиві, могло б створити проблему щодо діючих контрактів; оскільки ця директива повинна протягом п'яти років забезпечувати затвердження діючих контрактів відповідно до цієї Директиви, де це необхідно; оскільки, таким чином, вказаний принцип "країни походження" не повинен застосовуватися по відношенню до діючих контрактів, строк дії яких припиняється до 1 січня 2000 року; оскільки, якщо на цю дату сторони все ще зацікавлені в контракті, вони мають право переглянути умови цього контракту;

(19) Оскільки діючі міжнародні договори про спільне виробництво повинні трактуватися з точки зору економічних цілей та сфери дії, які розглядалися сторонами після підписання цих договорів; оскільки в минулому міжнародні договори про спільне виробництво часто не чітко і не конкретно розглядали таке питання як публічне сповіщення про окрему форму використання прав за допомогою супутника в межах значення цієї Директиви; оскільки принципи, що лежать в основі багатьох міжнародних договорів про спільне виробництво заключаються в тому, що при спільному виробництві права здійснюються окремо та незалежно кожним виробником, що досягається поділом здійснення прав між ними за територіальними зонами; оскільки, як правило, в ситуації, коли публічне сповіщення за допомогою супутника, що було санкціоноване одним із виробників, може зашкодити здійсненню прав другого виробника, тлумачення цього діючого договору повинно передбачати, що цей другий виробник має дати свою згоду на уповноваження першого виробника здійснити публічне сповіщення за допомогою супутника; оскільки ексклюзивному праву другого виробника на мову буде нанесена шкода у випадку, коли вибрана мова або вибраний спосіб публічного сповіщення, в тому числі ті, що застосовуються при дубляжі та в титрах, співпадають з мовою або мовами, загально зрозумілими на території, відведеній другому виробнику цим договором; оскільки поняття ексклюзивного права повинно тлумачитися в більш широкому сенсі, коли публічне сповіщення за допомогою супутника стосується твору, який складається тільки з образів та не містить діалогу чи субтитрів; оскільки у випадках, коли міжнародний договір про спільне виробництво не регулює чітко розподіл прав в кожному конкретному випадку публічного сповіщення за допомогою супутника в межах значення цієї Директиви, виникає необхідність в розробці чіткого правила;

(20) Оскільки публічне сповіщення за допомогою супутника державами, які не є членами, за певних умов буде вважатися таким, що було здійснено в межах держав-членів;

(21) Оскільки необхідно забезпечити, щоб захист прав авторів, виконавців, продюсерів фонограм та організацій мовлення надавався в усіх державах-членах, та щоб цей захист не підпадав під передбачену законом систему ліцензування; оскільки тільки таким шляхом можна забезпечити, щоб будь-яка відмінність у рівні захисту в межах загального ринку не викликала порушення правил конкуренції;

(22) Оскільки виникнення нових технологій може вплинути на якість та об'єм використання творів та інших робіт;

(23) Оскільки, в світлі цих розробок, рівень захисту, наданого згідно з цією Директивою всім власникам прав в сферах, що охоплюються цією Директивою, повинен залишатися на розгляді;

(24) Оскільки узгодження законодавства, що розглядається в цій Директиві, призводить до узгодження положень, які забезпечують високий рівень захисту прав авторів, виконавців, продюсерів фонограм та організацій мовлення; оскільки це узгодження не повинно допускати, щоб організації мовлення могли скористалися різницею в рівнях захисту, змінивши місце своєї діяльності, що завдасть шкоди виробництву аудіовізуальної продукції;

(25) Оскільки захист авторських та суміжних прав повинен відповідати вимогам Директиви Ради 92/100/ЄЕС від 19 листопада 1992 року про права на оренду та прокат та стосовно авторського права і суміжних прав в сфері інтелектуальної власності (5) для цілей публічного сповіщення за допомогою супутника; оскільки, зокрема, це дасть змогу забезпечити отримання виконавцями та виробниками фонограм відповідної винагороди за сповіщення до загального відома своїх вистав та фонограм за допомогою супутника;

(5) OJ No. L 346, 27.11.1992, p. 61.

(26) Положення Статті 4 не зашкоджують державам-членам поширити презумпцію, викладену в Статті 2(5) Директиви 92/100/ЄЕС на виключні права, на які робиться посилання в Статті 4; оскільки, крім цього, положення Статті 4 не заважають державам-членам надавати заперечну (спростовну) презумпцію стосовно надання дозволу на здійснення виключних прав виконавців, на які робиться посилання цій Статті, настільки, наскільки ця презумпція сумісна з Міжнародною Конвенцією з питань охорони інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення;

(27) Оскільки кабельна ретрансляція програм, що ведеться з інших держав-членів, є дією, при якій береться до уваги авторське право та суміжні права, що залежить від випадку; оскільки, внаслідок цього, оператор кабельної передачі повинен отримати дозвіл від кожного власника прав на ретрансляцію кожної частини програми; оскільки, згідно з цією Директивою, дозволи повинні надаватися контрактами, якщо не обумовлюється тимчасовий виняток, як у випадку з діючими правовими системами ліцензування;

(28) Оскільки для того, щоб забезпечити, щоб безперешкодна дія контрактних угод не порушувалася втручанням сторонніх осіб, які володіють правами на окремі частини програми, треба розробити положення стосовно колективного здійснення права на санкціонування трансляції у мірі, яка обумовлюється особливими ознаками кабельної ретрансляції, шляхом накладення зобов'язання звертатися за дозволом до всіх учасників контрактних угод; оскільки право на надання дозволу по суті залишається незмінним, і тільки здійснення цього права регулюється у деякій мірі, настільки, щоб право на надання дозволу на кабельну ретрансляцію могло передаватися; оскільки ця Директива не впливає на здійснення моральних прав;

(29) Оскільки виняток, наданий в Статті 10, не повинен обмежувати вибір власників прав стосовно передачі їх прав колективній організації і отримання за допомогою цього безпосередньої частки винагороди, сплаченої дистриб'юторем кабельного мовлення за кабельну ретрансляцію;

(30) Оскільки контрактні угоди стосовно санкціонування кабельної ретрансляції повинні підтримуватися додатковими заходами; оскільки сторона, яка зацікавлена в укладенні загального контракту, із свого боку, повинна, бути зобов'язана подавати колективні пропозиції стосовно договору; оскільки, крім того, будь-яка сторона повинна мати право в будь-який момент звернутися за допомогою до неупереджених посередників, в задачу яких входить надання допомоги при проведенні переговорів та які можуть надавати пропозиції; оскільки будь-які такі пропозиції та будь-які заперечення стосовно них повинні надаватися зацікавленим сторонам у відповідності з правилами, що застосовуються по відношенню до вручення правових документів, зокрема, як це викладено в міжнародних конвенціях; оскільки, зрештою, необхідно забезпечити, щоб відсутність правомірних підстав не затримувала переговори або не заважала окремим власникам прав приймати участь в переговорах; оскільки жодний з цих засобів сприяння набуттю прав не піддає сумніву контрактний характер набуття прав на кабельну ретрансляцію;

(31) Оскільки протягом перехідного періоду держави-члени повинні отримати змогу зберегти існуючі органи, які мають юрисдикцію на їх території стосовно випадків, коли право на кабельну ретрансляцію програми безпідставно відхиляється або надається організацією мовлення на непоміркований строк, оскільки зрозуміло, що зацікавленим сторонам повинно гарантуватися право на слухання їх відповідним органом та що існування цього органу не повинно заважати зацікавленим сторонам мати нормальний доступ до судів;

(32) Оскільки, проте, правила Співтовариства не повинні стосуватися всіх цих питань, наслідки яких, можливо за незначним винятком, з комерційної точки зору, відчуваються тільки в межах кордонів однієї окремої держави-члена;

(33) Оскільки для здійснення і гарантування вільної та безперервної трансляції через кордони за допомогою супутника та одночасно незмінної кабельної ретрансляції програм держав-членів, в основному на контрактній основі, треба встановити мінімальну кількість правил;

(34) Оскільки ця директива не заважає подальшій гармонізації в сфері авторського права та суміжних прав, а також колективного управління цими правами; оскільки можливість регулювання діяльності колективних організацій державами-членами не повинна зашкоджувати свободі обговорення умов контракту щодо прав, передбачених цією Директивою, коли стає зрозуміло, що таке обговорення проходить в межах загальних або конкретних національних правил з огляду на закон про конкуренцію або запобігання зловживанню монопольними правами;

(35) Оскільки, внаслідок цього, держави-члени повинні доповнити загальні положення, які необхідні для досягнення цілей цієї Директиви, шляхом вживання законодавчих та адміністративних заходів в межах свого внутрішнього законодавства, за умови, що вони не суперечать цілям цієї Директиви та є сумісні із законодавством Співтовариства;

(36) Оскільки ця Директива не впливає на придатність правил конкуренції до застосування в Статтях 85 та 86 Угоди,

ПРИЙНЯЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

1. Для цілей цієї Директиви, "супутник" означає будь-який супутник, що працює на смугах частот, які, згідно із законом про телезв'язок, призначені для передачі сигналів для прийому їх публікою або для закритого прямого (двопунктового) зв'язку. Проте, в останньому випадку умови індивідуального прийому сигналів повинні бути аналогічними тим, які застосовуються в першому випадку.

2. (a) Для цілей цієї Директиви, "публічне сповіщення за допомогою супутника" означає дію введення, під контролем організації мовлення і під її відповідальність, сигналів-носіїв програм, призначених для прийому публікою, в безперервний ланцюг каналів зв'язку "супутник - земля".

(b) Публічне сповіщення за допомогою супутника відбувається тільки в державах-членах, де, під контролем організації мовлення і під її відповідальність, сигнали-носії програм вводяться в безперервний ланцюг каналів зв'язку "супутник - земля".

(c) У випадку, коли публічне сповіщення за допомогою супутника відбувається в державі, яка не є членом, і не може забезпечити належний рівень захисту, обумовлений в Розділі II,

(i) якщо сигнали-носії програм передаються на супутник по лінії зв'язку "земля - супутник", що розміщена в державі, яка є членом, публічне сповіщення за допомогою супутника повинно вважатися сповіщенням, здійсненим в державі-члені, а права, що передбачені в Розділі II, можуть бути використані проти особи, яка управляє станцією зв'язку "земля - супутник"; або

(ii) якщо станція зв'язку "земля - супутник" не використовується в державі-члені, але організація мовлення, що заснована в державі-члені, здійснила дію публічного сповіщення за допомогою супутника, ця дія повинна вважатися здійсненою в державі-члені, де розміщений головний офіс організації мовлення, а права, що передбачені в Розділі II, можуть бути використані проти цієї організації мовлення.

3. Для цілей цієї Директиви, "кабельна ретрансляція" означає одночасну, незмінну та повну повторну трансляцію початкової трансляції з іншої держави-члена телевізійних та радіопрограм, призначених для прийому публікою, за допомогою кабельної або мікрохвильової системи по радіомовленню чи по повітряним каналам зв'язку, в тому числі, через супутник.

4. Для цілей цієї Директиви, "колективна організація" означає будь-яку організацію, яка займається управлінням або застосуванням авторських прав або суміжних прав, що є її єдиною або однією із основних цілей.

5. Для цілей цієї Директиви, головний режисер кінематографічного та аудіовізуального твору повинен вважатися його автором або одним із його авторів. Держави-члени можуть також забезпечити, щоб інші особи вважалися його співавторами.

Держави-члени повинні надати автору виключне право на санкціонування публічного сповіщення за допомогою супутника творів, що охороняються авторським правом, згідно з положеннями, викладеними в цьому розділі.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб право на надання дозволу (санкціонування), на яке робиться посилання в Статті 2, могло набуватися тільки згідно з договором.

2. Держава-член може поставити умову, щоб колективний договір між колективною організацією та організацією мовлення стосовно даної категорії творів міг поширюватися на власників прав цієї ж категорії, які не були представлені цією колективною організацією, за умови, що:

- публічне сповіщення за допомогою супутника буде здійснюватися одночасно з наземною трансляцією тією ж самою компанією мовлення, та

- непредставлений власник прав повинен в будь-який час мати можливість відмовитися від поширення колективного договору на його твори та здійснити свої права в індивідуальному порядку чи спільно.

3. Пункт 2 не повинен застосовуватися до кінематографічних творів, в тому числі, до творів, створених в результаті процесу, аналогічного створенню кінематографічних творів.

4. У випадку, коли законодавство держави-члена передбачає поширення колективного договору у відповідності з положеннями пункту 2, держави-члени повинні проінформувати Комісію про те, яка організація мовлення має право скористатися цим законодавством. Комісія повинна опублікувати цю інформацію Офіційному Журналі Європейського Співтовариства (серія С).

1. Для цілей публічного сповіщення за допомогою супутника права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення повинні охоронятися у відповідності з положеннями Статей 6, 7 8 та 10 Директиви 92/100/ЄЕС.

2. Для цілей пункту 1 вираз "трансляція за допомогою безпровідних засобів" в Директиві 92/100/ЄЕС повинен трактуватися як трансляція, що включає публічне сповіщення за допомогою супутника.

3. Що стосується здійснення прав, зазначених в пункті 1, то до них треба застосовувати Статті 2(7) та 12 Директиви 92/100/ЄЕС.

Згідно з цією Директивою, охорона прав, суміжних авторському праву, повинна не чіпати та ніяким чином не впливати на охорону авторського права.

1. Держави-члени можуть забезпечити набагато вищий рівень охорони прав, суміжних авторському праву, ніж той, що вимагається Статтею 8 Директиви 92/100/ЄЕС.

2. При застосуванні пункту 1 держави-члени повинні використовувати визначення, що містяться в Статті 1(1) та (2).

1. Що стосується вчасного використання прав, на які робиться посилання в Статті 4(1) цієї Директиви, то до нього повинна застосовуватися Стаття 13(1), (2), (6) і (7) Директиви 92/100/ЄЕС. Стаття 13(4) і (5) Директиви 92/100/ЄЕС повинна застосовуватися з відповідними змінами.

2. Договори про використання творів та інших об'єктів, що охороняються авторським правом, які є чинними на дату, зазначену в Статті 14(1), повинні підпадати під дію Статей 1(2), 2 і 3, починаючи з 1 січня 2000 року, якщо строк їх чинності припиняється після цієї дати.

3. У випадку, коли міжнародний договір про спільне виробництво, укладений до дати, зазначеної в Статті 14(1), між виробником, який представляє державу-члена, та виробником з іншої держави-члена або з третьої країни, надає чітку систему розподілу використання прав між співвиробниками за географічними зонами стосовно всіх засобів публічного сповіщення, не проводячи різницю між положеннями, що можуть застосовуватися до публічного сповіщення за допомогою супутника та тими, що можуть застосовуватися до інших засобів сповіщення, а якщо публічне сповіщення за допомогою супутника може зашкодити ексклюзивному праву одного з виробників або їх уповноважених представників на даній території (зокрема, ексклюзивному праву на мову), надання дозволу на публічне сповіщення за допомогою супутника одним із виробників або їх уповноважених представників повинно вимагати отримання попередньої згоди власника цього ексклюзивного права, незалежно від того, чи це сам виробник, чи його уповноважений представник.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб при ретрансляції програм з інших держав-членів за допомогою кабельної мережі на їх території дотримувалися відповідні авторські та суміжні права, та щоб в основу такої ретрансляції були покладені контрактні договори між власниками авторського права, суміжних прав та операторами кабельної мережі.

2. Незважаючи на пункт 1, держави-члени можуть до 31 грудня 1997 року використовувати вже діючу правову систему ліцензування або ту, яка була чітко визначена національним законодавством на 31 липня 1991 року.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб право власників авторського права та суміжних прав надавати дозвіл оператору кабельної мережі або відмовляти йому у кабельній ретрансляції могло здійснюватися тільки за участю колективної організації.

2. Якщо власник права не передав управління своїми правами колективній організації, колективна організація, яка здійснює управління правами такої ж категорії, повинна вважатися зобов'язаною взяти на себе управління цими правами. Якщо правами цієї категорії управляє більш ніж одна колективна організація, власник прав може вибирати, яку із цих колективних організацій він хоче зобов'язати управляти його правами. Власник прав, про якого йдеться мова в цьому пункті, повинен мати такі ж права та зобов'язання, що виникають з договору між оператором кабельної мережі та колективною організацією, яка зобов'язана управляти його правами як власник прав, який наклав на неї це зобов'язання, і він повинен мати змогу претендувати на ці права протягом періоду, який визначається зацікавленою державою-членом та не повинен становити менше трьох років від дати кабельної ретрансляції його твору або іншого об'єкту, який охороняється авторським правом.

3. Держава-член може поставити умову, щоб, якщо власник прав надасть дозвіл на початкову трансляцію твору або іншого об'єкта, який охороняється авторським правом, в межах своєї території, треба вважати, що він погодився на здійснення його прав на кабельну ретрансляцію в індивідуальному порядку, а не згідно з положеннями цієї Директиви.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб Стаття 9 не застосовувалася до прав, які здійснювалися організацією мовлення стосовно її власної передачі, незалежно від того, чи ці права, що розглядаються, є їх власними правами, чи вони були передані їй іншими власниками авторського права та/або суміжних прав.

1. У випадку не укладення договору стосовно надання дозволу на кабельну ретрансляцію, держави-члени повинні забезпечити, щоб будь-яка із сторін могла звернутися за допомогою до одного або більше посередників.

2. В задачу посередників повинно входити надання допомоги при проведенні переговорів. Вони можуть також подавати сторонам свої пропозиції.

3. Всі сторони повинні затвердити надану пропозицію, як це вказано в пункті 2, якщо жодна з них не висловить заперечення проти цієї пропозиції протягом трьох місяців. Повідомлення про надання пропозиції або будь-якого заперечення проти неї повинно вручатися зацікавленим сторонам у відповідності з чинними правилами вручення правових документів.

4. Посередники повинні вибиратися таким чином, щоб їх незалежність та неупередженість не викликала сумнівів.

1. Держави-член повинні за допомогою цивільного або адміністративного права, залежно від того, яке з них підходить для цього випадку, забезпечити, щоб сторони проводили переговори стосовно санкціонування кабельної ретрансляції добросовісно і не заважали чи не зашкоджували проведенню переговорів при відсутності правомірних підстав.

2. Держава-член, в якій на дату, зазначену в Статті 14(1), діє орган влади, що має юрисдикцію на її території стосовно випадків, коли право на публічну кабельну ретрансляцію програми в цій державі безпідставно відхиляється або надається організацією мовлення на непоміркований строк, може продовжувати використовувати цей орган влади.

3. Пункт 2 повинен застосовуватися протягом перехідного періоду, що становить вісім років від дати, зазначеної в Статті 14(1).

Ця Директива повинна діяти без нанесення шкоди регулюванню діяльності колективних організацій державами-членами.

1. Держави-члени повинні до 1 січня 1995 року ввести в дію закони, постанови та адміністративні положення, які мають відповідати цій Директиві. Вони також повинні негайно проінформувати про це Комісію. В момент затвердження цих заходів державою-членом, вони повинні містити посилання на цю Директиву або супроводжуватися таким посиланням в час їх офіційного опублікування. Методи здійснення такого посилання повинні встановлюватися державами-членами.

2. Держави-члени повинні надати Комісії положення національного законодавства, які вони затвердили у сфері, що охоплюється дією цієї Директиви.

3. Комісія повинна не пізніше ніж 1 січня 2000 року подати до Європейського Парламенту, Ради та Комітету з економічних та соціальних питань звіт про застосування цієї Директиви та, при необхідності, надати пропозиції щодо її адаптації для використання в розробках аудіо та аудіовізуального сектора.

Ця Директива адресована державам-членам.

Підготовлена в Брюсселі 27 вересня 1993 року.