Рекомендація Комісії 92/48/ЄЕС "Щодо страхових посередників" (укр/рос)

КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства і, зокрема, статтю 155,

Враховуючи, що страхові посередники є важливим фактором поширення страхування в державах-членах; враховуючи, що створення внутрішнього ринку призведе до розширення діапазону продуктів як результату свободи надання послуг; враховуючи, що професійна компетенція страхових посередників є важливою складовою захисту інтересів власників страхових полісів і тих, хто має намір застрахувати (-ся); враховуючи, що не всі держави-члени вимагають наявності загальних, комерційних і професійних знань та навичок для започаткування діяльності страхових посередників чи певних категорій посередників; враховуючи, що такі знання є принципово бажаними для всіх страхових посередників, і заходи для подальшого зближення є необхідними;

Враховуючи, що Директива Ради 77/92/ЄЕС1 визначає заходи для полегшення ефективного здійснення свободи здійснення підприємницької діяльності та свободи надання послуг стосовно започаткування та ведення діяльності страховими агентами і брокерами, за відсутності взаємного визнання дипломів та безпосереднього узгодження; враховуючи, що ці заходи мають перехідний характер;

1 OJ L 26, 31.1.1977, p. 14.

Враховуючи, що визначення точного рівня загальних, комерційних та професійних знань, який вважатиметься достатнім для гарантування належного інформування та надання належної допомоги власникам страхових полісів та осіб, які бажають застрахувати (-ся), з врахуванням відповідного типу посередника, залишено на розсуд держав-членів чи, в деяких випадках, їх страхових підприємств або визнаних професійних організацій, згідно з Договором ЄЕС;

Враховуючи, що бажаною також є дотримання відповідними страховими посередниками професійних вимог стосовно страхування професійної відповідальності, адекватності і належності; враховуючи, що повинна існувати послідовність у нормах Співтовариства, якими встановлюються вимоги до капіталу посередників, які мають справу з коштами клієнтів при супроводі та виконанні договорів страхування;

Враховуючи, що доцільно прояснити визначення незалежності страхових брокерів з огляду на застосування відповідних положень Директиви Ради 90/619/ЄЕС2 до страхових посередників;

2 OJ L 330, 29.11.1990, p. 50.

Враховуючи, що компетентні страхові посередники повинні бути зареєстровані в їхніх державах-членах, і така реєстрація повинна бути умовою для започаткування та ведення посередницької діяльності в страхуванні; враховуючи, що в центральних реєстрах повинні бути розмежовані залежні та незалежні страхові посередники;

Враховуючи, що рекомендація, яка не є обов'язковою для держав-членів, котрим вона адресована, у частині результатів, яких необхідно досягти, але спонукає їх до співпраці на добровільних засадах, має бути ефективним засобом, що забезпечуватиме можливість прийняття відповідних положень у разі необхідності,

ЦИМ РЕКОМЕНДУЄ:

1. державам-членам забезпечити відповідність страхових посередників, що здійснюють підприємницьку діяльність на їх території, професійним вимогам та реєстрації відповідно до положень, що містяться у Додатку, який докладається;

2. державам-членам поінформувати Комісію протягом 36 місяців з часу повідомлення цієї рекомендації про тексти основних законів, підзаконних та адміністративних актів, які було прийнято, чи заходи, яких було вжито у зв'язку з цією рекомендацією професійними організаціями чи страховими компаніями, та інформувати Комісію про будь-які подальші зміни в цій сфері.

Вчинено в Брюсселі, 18 грудня 1991 року.

Для цілей цієї рекомендації:

- "страховий посередник" є особою, яка започатковує чи веде діяльність, визначену пунктами з 1 (a) по (c) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, самостійно або як оплачуваний працівник.

1. За відповідності пунктам 2 та 3, ця рекомендація поширюється на всіх страхових посередників, визначених статтею 1.

2. Держави-члени не повинні застосовувати цю рекомендацію до осіб, які надають послуги щодо страхування, які не вимагають загальних чи спеціальних знань, і коли така страховка покриває ризик знищення чи пошкодження товарів, які ця особа постачає, і головна професійна діяльність якої інша, ніж надання консультацій щодо страхування чи продаж страхових продуктів.

3. Керівництво компанії, яка започатковує та веде діяльність у якості страхового посередника, повинне включати достатню кількість осіб, які володіють загальними, комерційними і професійними знаннями та навичками відповідно до пункту 2 статті 4.

Державам-членам рекомендується спонукати такі компанії до надання відповідної базової підготовки своїм працівникам, які беруть участь в посередництві при поширенні страхових продуктів.

Особи, визначені в пункті 1(a) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, розкривають інформацію:

- особам, які мають намір застрахувати або перестрахувати ризики, - про будь-які правові чи економічні зв'язки із страховою компанією чи володіння акціями такої компанії або таких компаній, які можуть вплинути на повну свободу вибору страхової компанії, і

- компетентному органу, визначеному державами-членами, - про масштаби діяльності з різними страховими компаніями за попередній рік.

1. Започаткування та ведення діяльності страхового посередника повинно відповідати професійним вимогам, викладеним у пунктах з 2 по 5.

2. Страхові посередники повинні володіти загальними, комерційними та професійними знаннями та навичками. Якщо потрібно, держави-члени вимагають інший рівень знань та навичок від категорії посередників, зазначених у статті 3. Рівень таких знань та навичок визначається державами-членами. Такі рівні та їх практичне застосування можуть також визначатись та відповідно коригуватись визнаними державою-членом професійними організаціями.

За умови здійснення нагляду державами-членами, такі рівні та їхнє практичне застосування може також визначатись і підлягати коригуванню страховою компанією, яка бере на себе відповідальність за діяльність, яка ведеться категорією посередників, визначеною в пункті 1 (b) статті Директиви 77/92/ЄЕС.

3. Страховий посередник повинен мати поліс страхування професійної відповідальності чи іншу подібну гарантію щодо відповідальності, що випливає з професійної недбалості, якщо тільки таке страхування ще не надано страховою компанією чи іншою організацією, найманим працівником якої він є чи від імені якої він уповноважений діяти.

4. Страховий посередник повинен мати добру репутацію. Він не може бути раніше оголошений банкрутом, якщо тільки його не було реабілітовано відповідно до його національного законодавства.

5. Від страхових посередників, визначених в пункті 1 (a) статті 2 Директиви 77/92/ЄЕС, можуть вимагати, щоб вони мали належний фінансовий стан. Рівень і форма необхідного капіталу визначаються державами-членами.

1. Страхові посередники, які відповідають професійним вимогам, викладеним в пунктах з 2 по 5 статті 4, реєструються в своїй державі-члені. Тільки зареєстрованим особам дозволяється започатковувати та вести діяльність страхового посередника.

2. Кожна держава-член призначає компетентний орган для ведення реєстру, згаданого в пункті 1. Професійні організації, визнані державою-членом, також можуть вести реєстр, у випадку призначення. У випадку, визначеному останнім підпунктом пункту 2 статті 4, такі реєстри можуть вести страхові компанії. Компетентні органи держав-членів повинні мати доступ до реєстрів.

3. У тих випадках, коли існує єдиний центральний реєстр, у ньому мають бути відображені розбіжності між залежними і незалежними страховими посередниками.

4. Страхові посередники повинні інформувати громадськість про факт своєї реєстрації.

1. В державах-членах мають існувати адекватні санкції і заходи, які застосовуються до будь-якої особи, що веде діяльність страхового посередника, не будучи зареєстрованою в такій якості в державі-члені.

2. В державах-членах мають існувати адекватні санкції і заходи щодо страхового посередника, який перестає відповідати вимогам пунктів з 3 по 5 статті 4, включаючи можливість виключення з реєстру.