* виплавляння, включаючи легування сплавів, кольорових металів, у тому числі рекуперованих продуктів (рафінування, ливарне виробництво і т.п.), плавильною продуктивністю, що перевищує 4 т на добу для свинцю та кадмію або 20 т за добу для всіх інших металів;
- установки для поверхневої обробки металів у чанах з пластичних матеріалів з використанням електролітичних або хімічних процесів, при яких об'єм переробних технологічних чанів перевищує 30 куб.м.
3. Промисловість для переробки мінеральної сировини:
- установки для виробництва цементного клінкеру в обертальних випалювальних печах з виробничою продуктивністю, що перевищує 50 т за добу, або вапна в обертальних випалювальних печах з виробничою продуктивністю, що перевищує 50 т за добу, або в інших печах з продуктивністю, що перевищує 50 т за добу;
- установки для виробництва азбесту та продукції, що містить азбест;
- установки для виробництва скла, включаючи скловолокно, з плавильною продуктивністю, що перевищує 20 т за добу;
- установки для плавлення мінеральних речовин, включаючи виробництво мінеральних волокон, з плавильною продуктивністю, що перевищує 20 т за добу;
- установки для виробництва керамічних продуктів шляхом випалення, зокрема, покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам'яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю, що перевищує 75 т за добу, і (або) випалювальних печей, місткість яких є більшою ніж 4 куб.м, а щільність затвердіння на піч перевищує 300 кг/куб.м.
4. Хімічна промисловість: виробництво у межах значень категорій діяльності, що містяться у цьому пункті, означає виробництво в промислових масштабах шляхом хімічної обробки речовин або груп речовин, зазначених у підпунктах а) - є):
а) хімічні установки для виробництва таких основних органічних хімічних речовин, як:
* прості вуглеці (лінійні або циклічні, насичені або ненасичені, аліфатичні або ароматичні);
* вуглеводні, що містять кисень, такі як спирти, альдегіди, кетони, карбонові кислоти, складні ефіри, ацетати, прості ефіри, перекиси, епоксидні смоли;
* сірчані вуглеводні;
* азотні вуглеводні, такі як аміни, аміди, сполуки азоту, нітросполуки або нітратні сполуки, нітрили, ціанати, зі оціанати;
* вуглеводні, що містять фосфор;
* галогензіовані вуглеводні;
* органометалеві сполуки;
* основні пластичні матеріали (полімери, синтетичні волокна і волокна на базі целюлози);
* синтетичний каучук;
* фарби та пігменти;
* поверхнево-активні речовини;
б) хімічні установки для виробництва таких основних неорганічних речовин, як:
* гази, такі як аміак, хлор або хлористий водень, фтор або фтористий водень, оксиди водню, сполуки сірки, оксиди азоту, водень, двоокис сірки, хлорокис вуглецю;
* кислоти, такі як хромова кислота, фтористоводнева кислота, фосфорна кислота, азотна кислота, хлористоводнева кислота, сірчана кислота, олеум, сірчиста кислота;
* луги, такі як гідроокис амонію, гідроокис калію, гідроокис натрію;
* солі, такі як хлористий амоній, бертолетова сіль, вуглекислий калій, вуглекислий натрій, перборат, азотнокисле срібло;
* неметали, оксиди металів або інші неорганічні сполуки, такі як карбід кальцію, кремній, карбід кремнію;
в) хімічні установки для виробництва фосфорних, азотних або калійних мінеральних добрив (простих або складних добрив);
г) хімічні установки для виробництва основних продуктів для рослинництва та біоцидів;
д) установки, на яких використовуються хімічні або біологічні процеси для виробництва основних фармацевтичних продуктів;
е) хімічні установки для виробництва вибухових речовин;
є) хімічні установки, в яких хімічні й біологічні процеси використовуються для білкових кормових добавок, ферментів та інших білкових речовин.
5. Переробка та вилучення відходів:
- установка для спалювання, рекуперації, хімічного оброблення або захоронення шкідливих відходів;
- установки для спалювання комунально-побутових відходів продуктивністю, що перевищує 3 т за годину;
- установки для видалення нешкідливих відходів, продуктивністю що перевищує 50 т на добу;
- звалища, на які надходять понад 10 т відходів на добу або загальною місткістю, що перевищує 25000 т, за винятком звалищ інертних відходів.
6. Установки для очищення стічних вод продуктивністю, що перевищує еквівалент чисельності населення в розмірі 150000 чоловік.
7. Промислові установки для:
а) виробництва целюлози з деревини або аналогічних волокнистих матеріалів;
б) виробництва паперу та картону виробничою продуктивністю, що перевищує 20 т на добу.
8. Будівництво: а) залізниць далекого сполучення та аеропортів(**) довжиною злітно-посадкових смуг 2100 м і більше;
б) автомагістралей і швидкісних доріг(***);
в) нових доріг, що мають чотири і більше смуг дорожнього руху, або реконструкція та (або) розширення наявних доріг, що мають дві або менше смуг дорожнього руху, для збільшення кількості смуг до чотирьох і більше для руху там, де така нова дорога або реконструйована та (або) розширена ділянка дороги матимуть безперервну протяжність 10 км або більше.
9. а) Внутрішні водні сполучення і порти для внутрішнього судноплавства, придатні для проходження суден тоннажністю, що перевищує 1350 т;
б) торгові порти, причали для навантаження та вивантаження, пов'язані з береговими та виносними портами (за винятком причалів паромних переправ), які можуть приймати судна тоннажністю, що перевищує 1350 т;
10. Забір підземних вод або система штучного поповнення підземних вод зі щорічним водозабором або об'ємом води, що поповнюється, еквівалентній або більшій за 10 млн.куб.м.
11. а) Роботи з перекидання водних ресурсів між річковими басейнами, якщо таке перекидання спрямоване на запобігання можливій нестачі води та кількість води, яку перекидають, перевищує 100 млн.куб.м/рік;
б) в усіх інших випадках роботи з перекидання водних ресурсів між річковими басейнами з багаторічною середньою кількістю стоку басейну, що перевищує 2000 млн.куб.м/рік, у разі, коли кількість води, яку перекидають, перевищує 5% цього стоку.
В обох випадках кількість питної води, яку перекидають по трубах, не враховується.
12. Видобуток нафти та природного газу в комерційних інтересах, коли обсяги видобутку нафти перевищують 500 т на добу, а обсяги видобутку газу перевищують 500000 куб.м на добу.
13. Греблі та інші об'єкти, призначені для утримання та постійного зберігання води, коли нові або додаткові обсяги затриманої води перевищують 10 млн.куб.м.
14. Трубопроводи для транспортування газу, нафти або хімічних речовин діаметром, що перевищує 800 мм, і довжиною, що перевищує 40 км.
15. Установки для інтенсивного вирощування птиці або свиней, розраховані на більше, ніж:
а) 40000 місць для птиці;
б) 2000 місць для відгодовування свиней (вагою понад 30 кг);
або
в) 750 місць для свиноматок.
16. Кар'єри та райони відкритого видобутку корисних копалин з площею поверхневої ділянки, що перевищує 25 га, або райони видобутку торфу з площею поверхневої ділянки, що перевищує 150 га.
17. Будівництво повітряних ліній електропередач напругою 220 кВ або більше, і довжиною, що перевищує 15 км.
18. Установки для зберігання нафти, нафтохімічних або хімічних продуктів ємністю 200000 т і більше.
19. Інші види діяльності:
- установки для попередньої обробки (такі операції, як промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон або текстилю, продуктивність яких перевищує 10 т на добу;
- установки для дублення кожі та шкір, на яких об'єм переробки перевищує 12 т готової продукції на добу;
а) бойні для переробки туш, продуктивність яких що перевищує 50 т на добу;
б) виробництво продуктів харчування шляхом обробки та переробки:
* сировини тваринного походження (крім молока) продуктивністю виходу готової продукції, що перевищує 75 т на добу;
* сировини рослинного походження продуктивністю виходу готової продукції, що перевищує 300 т на добу (середній показник за квартал);
в) обробка та переробка молока, коли кількість одержаного молока перевищує 200 т на добу (на основі середньорічного показника);
- установки для видалення або рециркуляції туш свійських тварин або відходів тваринництва продуктивністю, що перевищує 10 т на добу;
- установки для поверхневої обробки речовин, предметів або продуктів з використанням органічних розчинників, зокрема для оздоблення, друку, покриття, знежирювання, гідрозіолювання, калібрування, фарбування, очищення або насичування, продуктивністю що перевищує 150 кг на годину, або більше ніж 200 т на рік;
- установки для виробництва вуглецю (коксу) або електрографіту шляхом спалювання або графітизації.
20. Будь-який вид діяльності, про який не згадується вище в пунктах 1-19, якщо участь громадськості передбачається у рамках процедури оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з національним законодавством.
21. Положення пункту 1 а) Статті 6 цієї Конвенції не застосовується до жодного з вищезгаданих проектів, які реалізуються виключно або в основному з метою досліджень, розроблення та перевірки нових технологій, методів або продуктів протягом менше ніж двох років, якщо тільки немає ймовірності спричинення значного шкідливого впливу на навколишнє середовище або здоров'я.
22. Будь-яка зміна або розширення діяльності, які самі по собі відповідають критеріям/пороговим величинам, установленим у цьому додатку, підпадають під пункт 1 а) Статті 6. Будь-які інші зміни або розширення діяльності підпадають під пункт 1 б) Статті 6 цієї Конвенції.
Примітки:
(*) Атомні електростанції та інші атомні реактори перестають бути такими установками після того, як усе ядерне пальне та інші радіоактивно забруднені елементи остаточно вилучаються з території промислового майданчика такої установки.
(**) Для цілей цієї Конвенції термін "аеропорт" означає аеропорт, який відповідає визначенню, що містить в Чікагській Конвенції 1944 року, яка заснувала Міжнародну Організацію Цивільної Авіації (Додаток 14).
(***) Для цілей цієї Конвенції термін "швидкісна дорога" означає будь-яку дорогу, яка відповідає визначенню, що міститься в Європейській угоді про міжнародні автомагістралі від 15 листопада 1975 року.
Додаток II
АРБІТРАЖ
1. У разі передачі спору до арбітражного розгляду відповідно до пункту 2 Статті 16 цієї Конвенції, Сторона або Сторони сповіщають секретаріат щодо предмета арбітражного розгляду, а також зазначають, зокрема, статті даної Конвенції стосовно тлумачення або застосування яких виник спір. Секретаріат надсилає отриману інформацію всім Сторонам цієї Конвенції.
2. Арбітражний суд складається з трьох членів. Як Сторона-позивач, або Сторони-позивачі, так само й протилежна Сторона або Сторони конфлікту призначають по одному арбітру, і ці два арбітри, призначені таким чином, за взаємною згодою вибирають третього арбітра, який виконує функцію голови арбітражного суду. Останній не може бути громадянином однієї з конфліктуючих Сторін і не може мати своїм постійним місцем проживання територію жодної зі Сторін, не може перебувати у них на службі або будь-яким іншим чином мати відношення до цієї справи.
3. Якщо після закінчення двох місяців після призначення другого арбітра не буде визначено голову арбітражного суду, тоді на прохання однієї з конфліктуючих Сторін Виконавчий секретар Європейської економічної комісії призначає його протягом наступних двох місяців.
4. Якщо одна з конфліктуючих Сторін не призначить арбітра протягом двох місяців після отримання відповідного прохання, інша Сторона може сповістити про це Виконавчого секретаря Європейської економічної комісії, який призначає голову арбітражного суду протягом наступних двох місяців. Після свого призначення голова арбітражного суду просить Сторону, яка ще не призначила арбітра, виконати це протягом двох місяців. Якщо вона не виконає прохання впродовж цього терміну, голова сповіщає про це Виконавчого секретаря Європейської економічної комісії, який призначає такого арбітра протягом наступних двох місяців.
5. Арбітражний суд виносить своє рішення відповідно до міжнародного права і положень цієї Конвенції.
6. Будь-який арбітражний суд, заснований згідно з положеннями цього Додатку, розробляє свої власні процесуальні правила.
7. Рішення арбітражного суду як з процедурних питань, так і по суті справи приймаються більшістю голосів його членів.
8. Суд може приймати всі належні заходи для встановлення фактів.
9. Конфліктуючі Сторони сприяють роботі арбітражного суду, і, зокрема, використовуючи всі наявні в їхньому розпорядженні засоби:
а) надають йому всі відповідні документи, умови та інформацію;
б) у разі потреби надають йому можливість викликати свідків або експертів і заслухати їхні свідчення.
10. Конфліктуючі Сторони й члени арбітражного суду дотримуються норм конфіденційності будь-якої інформації, одержаної ними конфіденційним шляхом у ході арбітражного розгляду.
11. Арбітражний суд може на прохання однієї зі конфліктуючих Сторін рекомендувати прийняття тимчасових заходів захисту.
12. Якщо одна з конфліктуючих Сторін не з'являється до арбітражного суду або не бере участі у розгляді своєї справи, інша Сторона може просити суд продовжити розгляд справи і винести своє остаточне рішення. Відсутність однієї зі Сторін в суді або неспроможність однієї зі Сторін захищати свою справу в суді не є перешкодою для розгляду справи.
13. Арбітражний суд може заслухати зустрічні позови, що виникають безпосередньо зі суті справи, і виносити рішення стосовно них.
14. Якщо арбітражний суд, виходячи з конкретних обставин справи, не прийме іншого рішення, судові витрати, включаючи оплату послуг членів суду, поділяють порівну між конфліктуючими Сторонами. Суд реєструє всі свої витрати та надає конфліктуючим Сторонам остаточний звіт щодо цих витрат.
15. Будь-яка зі Сторін цієї Конвенції, яка має стосовно предмета спору інтерес правового характеру і на яку може вплинути рішення стосовно даної справи, має право за згодою суду взяти участь у розгляді справи.
16. Арбітражний суд виносить своє рішення протягом п'яти місяців після дати свого заснування, якщо він не визнає за необхідне продовжити термін на період, що не перевищує п'яти місяців.
17. Рішення арбітражного суду супроводжується поясненням причин. Це рішення є остаточним і обов'язковим для виконання кожною з конфліктуючих Сторін. Арбітражний суд адресує своє рішення конфліктуючим сторонам і секретаріату. Секретаріат надсилає отриману інформацію всім Сторонам цієї Конвенції.
18. Будь-який спір, який може виникнути між Сторонами щодо тлумачення або виконання рішення суду, може бути переданий будь-якою зі Сторін до арбітражного суду, який виніс це рішення, або, якщо його послугами скористатися неможливо, - до іншого суду, заснованого з цією ж метою, у такий самий спосіб, як і перший.