Рекомендація щодо рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності N 90

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 6 червня 1951 року на свою тридцять четверту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, що є пунктом сьомим порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, котра доповнює Конвенцію 1951 року про рівне винагородження,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот п'ятдесят першого року нижченаведену Рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1951 року щодо рівного винагородження:

беручи до уваги, що Конвенція 1951 року про рівне винагородження встановлює ряд загальних принципів стосовно рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності,

беручи до уваги, що в Конвенції передбачено, що застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності заохочується або забезпечується способами, котрі відповідають заведеним у відповідних країнах методам встановлення ставок винагородження,

беручи до уваги, що бажано зазначити певні заходи для поступового впровадження в життя встановлених у Конвенції принципів,

беручи разом із тим до уваги, що бажано, аби під час застосування цих принципів усі члени Організації враховували способи їхнього застосування, які виправдали себе на ділі в деяких країнах.

Конференція рекомендує, щоб дотримуючи положень статті 2 Конвенції, кожний член Організації застосовував наведені нижче положення та повідомляв Міжнародне бюро праці на запит Адміністративної ради щодо заходів, ужитих для впровадження їх у життя:

1. Після консультації з відповідними організаціями працівників, а де таких немає - із самими працівниками, має бути вжито заходів, щоб:

a) забезпечити застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності стосовно всіх службовців центральних державних установ та організацій;

b) заохочувати застосування цього принципу стосовно службовців державних установ та організацій штатів і провінцій, котрі входять до складу федеративної держави, а також органів місцевого управління, коли встановлення ставок винагородження перебуває у віданні цих органів, установ та організацій.

2. Після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників має бути вжито заходів для забезпечення якомога скорішого впровадження в життя принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності в усіх інших, крім перелічених у параграфі 1, видах занять, для яких ставки винагородження встановлюються законодавчими постановами або перебувають у віданні державних органів, зокрема, стосовно:

a) встановлення мінімальних або інших ставок заробітної плати в галузях промисловості та секторах обслуговування, для яких ці ставки встановлюються під наглядом державного органу влади;

b) галузей промисловості та підприємств, котрі є державною власністю або перебувають під контролем державних органів;

c) у належних випадках - робіт, що виконуються за контрактами, укладеними з державними органами.

3. 1) У відповідних випадках і в світлі методів встановлення ставок винагородження повинні законодавчим порядком ухвалюватися положення, спрямовані на загальне застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності.

2) Компетентні органи влади повинні вжити всіх потрібних і відповідних заходів для забезпечення повної поінформованості роботодавців і працівників про такі вимоги закону та в належних випадках для надання їм порад щодо здійснення цих вимог.

4. Якщо після консультації з відповідними організаціями працівників та роботодавців, де такі організації є, негайне впровадження в життя принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності стосовно до видів занять, перелічених у параграфах 1, 2 і 3, буде визнано нездійсненним, має бути якомога швидше вжито відповідних заходів для поступового їх здійснення, зокрема шляхом:

a) скорочення різниці між ставками винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності;

b) за наявності системи надбавок - встановлення рівних надбавок для чоловіків і жінок, які виконують роботу рівної цінності.

5. Там, де це доцільно для полегшення встановлення ставок винагородження за принципом рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, кожний член Організації, за згодою з відповідними організаціями роботодавців і працівників, повинен розробляти методи або заохочувати розроблення методів об'єктивної оцінки роботи, яка підлягає виконанню, шляхом аналізу виробничих процесів або в інші способи, з метою встановлення класифікації розрядів робіт незалежно від статі виконавців; такі методи повинні застосовуватися згідно з положеннями статті 2 згаданої вище Конвенції.

6. Для полегшення застосування принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності у разі потреби має бути вжито заходів для підвищення ефективності праці жінок такими способами, як:

a) забезпечення працівникам обох статей рівних або рівноцінних можливостей щодо професійного орієнтування, отримання потрібних порад з професійних питань, а також щодо професійної підготовки й працевлаштування;

b) вжиття належних заходів для заохочення жінок до використання надаваних їм можливостей у галузі професійного орієнтування, отримання порад з професійних питань, а також професійної підготовки й працевлаштування;

c) надання соціального й культурно-побутового обслуговування, відповідного до потреб жінок, що працюють, особливо потреб, пов'язаних із сімейними обов'язками, а також фінансування цього обслуговування за рахунок загальнодержавних фондів або за рахунок фондів соціального забезпечення, або фондів соціально-побутового обслуговування працівників певної галузі, тобто фондів, створюваних за рахунок сплати внесків за працівників незалежно від статі;

d) заохочення рівноправності чоловіків і жінок стосовно доступу до різного роду занять і посад, без шкоди для положень міжнародних угод і законодавства країн про охорону здоров'я та добробуту жінок.

7. Треба докласти всіх зусиль для заохочення серед широких кіл населення розуміння причин, з огляду на які неодмінним є втілення в життя принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності.

8. Слід проводити будь-які дослідження, бажані для заохочення впровадження в життя вищезазначеного принципу.