Конвенція про надомну працю N 177 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1996 року на свою вісімдесят третю сесію,

нагадуючи, що багато з міжнародних конвенцій і рекомендацій про працю, які містять норми загального застосування щодо умов праці, застосовні до надомників,

беручи до уваги, що конкретні умови, характерні для надомної праці, роблять бажаним поліпшення застосування цих конвенцій і рекомендацій до надомників і доповнення їх нормами, в яких беруться до уваги особливості надомної праці,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно надомної праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії;

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції;

ухвалює цього двадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1996 року про надомну працю:

Стосовно до цієї Конвенції:

a) термін "надомна праця" означає роботу, яку особа, що називається надомником, виконує:

i) за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;

ii) за винагороду;

iii) з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця, незалежно від того, хто надає обладнання, матеріали або інші ресурси, що використовуються,

якщо тільки ця особа не має в своєму розпорядженні такої міри автономії та економічної незалежності, яка потрібна для того, щоб вважати її незалежним працівником відповідно до національного законодавства чи судових рішень;

b) особи із статусом найманих працівників не стають надомниками в розумінні цієї Конвенції через сам лише факт виконання ними від часу до часу роботи як найманими працівниками вдома, а не на своєму звичайному робочому місці;

c) термін "роботодавець" означає фізичну або юридичну особу, яка безпосередньо або через посередника, незалежно від того, чи передбачені посередники в національному законодавстві, надає роботу додому в інтересах свого підприємства.

Ця Конвенція поширюється на всіх осіб, зайнятих надомною працею, в розумінні статті 1.

Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, визнає, провадить і періодично переглядає національну політику в галузі надомної праці, спрямовану на поліпшення становища надомників, консультуючись при цьому з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, а також з організаціями, які займаються проблемами надомників, і з організаціями роботодавців, які надають роботу надомникам, де такі організації є.

1. Національна політика в галузі надомної праці повинна, в міру можливості, сприяти рівності у ставленні між надомниками та іншими найманими працівниками з урахуванням особливостей надомної праці і, в міру потреби, умов, які діють щодо такого самого або аналогічного виду роботи, виконуваної на підприємстві.

2. Рівність у ставленні повинна заохочуватися, зокрема, щодо:

a) права надомників на створення організацій або вступ до організацій за їхнім власним вибором та на участь у діяльності таких організацій;

b) захисту від дискримінації в галузі праці й занять;

c) захисту в галузі безпеки та гігієни праці;

d) оплати праці;

e) захисту шляхом встановлених законодавством систем соціального забезпечення;

f) доступу до професійної підготовки;

g) мінімального віку приймання на роботу чи допуску до трудової діяльності; і

h) захисту материнства.

Національна політика в галузі надомної праці повинна проводитись за допомогою законодавства, колективних договорів, арбітражних рішень чи будь-яким іншим належним способом, що відповідає національній практиці.

Слід вживати належних заходів для того, щоб статистика праці охоплювала, по можливості, надомну працю.

Національне законодавство щодо безпеки та гігієни праці застосовується до надомної праці, беручи до уваги її особливості, і встановлює умови, за яких певні види робіт і використання певних речовин можуть заборонятися стосовно надомної праці з причин безпеки і захисту здоров'я.

Якщо використання посередників стосовно надомної праці дозволене, то відповідні обов'язки роботодавців і посередників визначаються законодавством або судовими рішеннями відповідно до національної практики.

1. Система інспекції, що відповідає національним законодавству і практиці, забезпечує дотримання законодавства, яке застосовується до надомної праці.

2. У разі порушення цього законодавства передбачаються та ефективно застосовуються адекватні засоби захисту, до яких входять потрібні санкції.

Ця Конвенція не зачіпає більш сприятливі положення, які застосовуються до надомників відповідно до інших міжнародних конвенцій про працю.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція має обов'язкову чинність лише для тих членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні документи яких зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуде чинності через 12 місяців від дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних документів двох членів Організації.

3. Згодом ця Конвенція набуде чинності для кожного члена Організації через 12 місяців від дати реєстрації його ратифікаційного документа.

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуде чинності через рік від дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція залишатиметься чинною на наступні десять років, надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних документів та актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Сповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого ратифікаційного документа, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості щодо всіх ратифікаційних документів та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь щодо застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 13, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова переглянута конвенція набула чинності;

b) від дня набуття чинності новою переглянутою конвенцією цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в будь-якому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.