Рекомендація щодо найму і працевлаштування моряків N 186

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 жовтня 1996 року на свою вісімдесят четверту сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо перегляду Конвенції 1920 року про працевлаштування моряків, що є третім пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка б доповнювала Конвенцію 1996 року про найм і працевлаштування моряків,

ухвалює цього двадцять другого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року нижченаведену Рекомендацію, яка може іменуватися Рекомендацією 1996 року щодо найму і працевлаштування моряків:

1. Компетентний орган влади повинен:

a) вживати необхідних заходів для сприяння ефективній співпраці між державними і приватними службами найму і працевлаштування;

b) враховувати потреби морського сектора економіки як на національному, так і на міжнародному рівнях під час розробки навчальних програм для моряків за участю судновласників, моряків та відповідних навчальних закладів;

c) вживати заходів для забезпечення співпраці між представницькими організаціями судновласників і моряків у процесі організації та діяльності державних служб найму і працевлаштування, де такі існують;

d) вживати заходів для збору та аналізу всієї інформації, що стосується морського ринку праці, включаючи:

i) поточну й очікувану пропозицію робочої сили з класифікацією за віком, статтю, званням, рівнем кваліфікації та вимоги цього сектора, причому збір даних за віком і статтю прийнятний тільки для статистичних цілей або для використання в рамках програми із запобігання вікової та статевої дискримінації;

ii) наявність зайнятості на національних та іноземних суднах;

iii) безперервність зайнятості;

iv) працевлаштування кадетів, курсантів та інших стажерів;

v) професійне керівництво майбутніх моряків;

e) забезпечувати, щоб персонал, який несе відповідальність у нагляді за роботою служб найму і працевлаштування, мав відповідну професійну підготовку і був обізнаний з морським сектором економіки;

f) встановлювати або ухвалювати операційні норми і сприяти ухваленню норм поведінки та етичних норм для цих служб;

g) сприяти постійному контролю на засадах системи стандартів якості.

2. Діючі норми, вказані в f) параграфа 1, повинні містити положення щодо:

a) рівня кваліфікації і підготовки управлінського складу та персоналу служб найму і працевлаштування, які повинні включати знання морського сектора економіки, зокрема відповідних міжнародних морських актів з професійної підготовки, сертифікації та стандартів праці;

b) ведення обліку моряків, які шукають роботу на судні;

c) питань, які стосуються медичного огляду, щеплень, документів, що видаються морякам, та інших питань, рішення яких може знадобитися морякам при одержанні роботи.

3. Зокрема, операційні норми, вказані в f) параграфа 1, повинні передбачати, що кожна служба найму і працевлаштування:

a) зберігає, враховуючи право на невтручання в особисте життя та потребу захисту конфіденційності, повний облік даних про моряків цієї системи найму і працевлаштування, який повинен включати такі дані, але не бути обмеженим ними:

i) кваліфікація моряків;

ii) стаж роботи;

iii) дані особистого характеру, які стосуються роботи;

iv) дані про стан здоров'я, які стосуються роботи;

b) зберігає сучасні списки екіпажу тих суден, для яких вона підбирає екіпаж, та забезпечує можливість встановлення з ними зв'язку в критичних ситуаціях у будь-який час дня або ночі;

c) має офіційні процедури, які забезпечують розуміння того, що моряки не є предметом експлуатації з боку агентства чи його персоналу щодо пропозиції працевлаштування на конкретних суднах чи конкретними компаніями;

d) має офіційні процедури для запобігання можливої експлуатації моряків, яка може бути результатом виплати авансів чи будь-якої іншої фінансової угоди між роботодавцем і моряком, що укладається за участю служби;

e) сповіщає про витрати, яких моряк зазнає при оформленні медичних чи інших документів;

f) забезпечує поінформованість моряків із будь-якими специфічними умовами щодо конкретного місця роботи та зі специфічними політиками роботодавців щодо їхньої роботи;

g) має офіційні процедури, які згідно з принципами природної справедливості, що стосуються випадків некомпетенції або недисциплінованості, збігаються з національним законом і практикою, а також з колективними угодами, де такі застосовуються;

h) має офіційні процедури, які по можливості забезпечують, щоб сертифікати компетенції та медичні сертифікати моряків, необхідні при одержанні роботи, відповідали сучасним вимогам і не були отримані обманним шляхом, щоб трудові рекомендації були засвідчені;

i) має офіційні процедури, які б забезпечували, щоб запити інформації або повідомлень з боку родин моряків, коли останні перебувають у плаванні, розглядалися швидко, доброзичливо та безплатно;

j) керується принципом, згідно з яким направляє моряків лише тим роботодавцям, які пропонують такі умови зайнятості морякам, що узгоджуються з існуючими законами, правилами або колективними угодами.

4. Між членами Організації та заінтересованими організаціями повинна заохочуватися міжнародна співпраця і вона може включати:

a) систематичний обмін інформацією у сфері морського сектора економіки та ринку праці на двосторонній, регіональній і багатосторонній основі;

b) обмін інформацією про морське законодавство з питань праці;

c) узгодження політики, робочих методів та законодавства, що регламентують найм і працевлаштуванням моряків;

d) удосконалення процедур та умов для міжнародного найму і працевлаштування моряків;

e) планування робочої сили із врахуванням попиту та пропозиції моряків, а також вимог морського сектора економіки.