Рекомендація щодо положень про працю в договорах, укладених державними органами влади N 84

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 8 червня 1949 року на свою тридцять другу сесію,

ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно положень про працю в договорах, укладених державними органами влади, що є десятим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1949 року про положення про працю в договорах, укладених державними органами влади,

ухвалює цього двадцять дев'ятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сорок дев'ятого року нижченаведену Рекомендацію, яка називатиметься Рекомендацією 1949 року щодо положень про працю в договорах, укладених державними органами влади:

Конференція рекомендує, щоб кожний член Організації застосовував нижченаведені положення, як тільки дадуть таку змогу наявні в країні умови, та повідомляв Міжнародне бюро праці на запит Адміністративної ради про заходи, яких вжито з метою впровадження в життя цих положень:

1. У випадках, коли приватним роботодавцям надаються субсидії або ліцензії на управління державним підприємством, мають застосовуватись в основному ті самі положення, що й положення про працю в договорах, укладених державними органами влади.

2. Положення про працю в договорах державного підряду мають визначати прямо або шляхом посилання на відповідні положення, що містяться в законодавстві, колективних угодах, арбітражних рішеннях або інших визнаних угодах:

a) ставки заробітної плати за звичайну або понаднормову роботу (зокрема, й розмір грошової допомоги), яка має виплачуватись різним категоріям заінтересованих працівників;

b) спосіб, у який має регулюватись тривалість робочого часу, зокрема відповідно:

i) кількість годин, котрі можуть бути відпрацьовані в будь-який день, тиждень або інший визначений період, за який має виплачуватись звичайна заробітна плата;

ii) середня кількість годин, котрі можуть бути відпрацьовані особами, що працюють позмінно на безперервному виробництві;

iii) період, за який можна підрахувати кількість годин роботи, якщо вони підраховуються в середньому, та нормальну максимальну кількість годин, які можна відпрацювати за будь-який визначений час;

c) положення про відпустки та відпустки через хворобу.