Конвенція про тривалість робочого часу на автоматичних заводах по виробництву листового скла N 43

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 4 червня 1934 року на свою вісімнадцяту сесію,

постановивши ухвалити ряд пропозицій стосовно тривалості робочого часу на автоматизованих заводах по виробництву листового скла, що є третім пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять четвертого року нижченаведену Конвенцію, яка називатиметься Конвенцією 1934 року про заводи по виробництву листового скла:

1. Ця Конвенція стосується осіб, які працюють у режимі безперервності змін і неодмінно безперервних операцій на заводах листового скла, що виробляють на автоматичному обладнанні листове скло або інше скло зі схожими характеристиками, яке відрізняється від листового тільки товщиною або іншими вимірами.

2. Під неодмінно безперервними операціями маються на увазі всі операції, які, внаслідок автоматичного і безперервного способу подання розтопленого скла в машини, неминуче виконуються безперервно протягом доби або тижня.

1. Особи, до яких застосовується ця Конвенція, мають працювати за системою, яка передбачає щонайменше чотири зміни.

2. Робочий час таких осіб не повинен перевищувати в середньому сорок дві години на тиждень.

3. Ця середня величина підраховується за період часу, який не перевищує чотирьох тижнів.

4. Тривалість робочої зміни не повинна перевищувати вісім годин.

5. Час відпочинку між закінченням роботи та новим заступанням на роботу працівників тієї самої зміни не повинен бути меншим, ніж шістнадцять годин. Однак цей час відпочинку може бути скорочений, якщо це потрібно для періодичної зміни графіка роботи змін.

1. Межі робочого часу, визначені в параграфах 2, 3 і 4 статті 2, можуть бути перевищені, і час відпочинку, встановлений у параграфі 5, може бути зменшений, але тільки у випадках, коли потрібно уникнути серйозних перешкод у нормальному режимі роботи підприємства:

a) у разі аварії, яка сталася або її загрози, у разі термінової роботи по ремонту обладнання або заводу, яку треба виконати, стосовно чи за нездоланних обставин;

b) для того, щоб компенсувати непередбачену відсутність одного або кількох працівників зміни.

2. Відповідна компенсація за всі додаткові години, відпрацьовані відповідно до цієї статті, повинна бути надана на умовах, які визначено національними законами чи постановами або угодою між заінтересованими організаціями роботодавців та працівників.

З метою ефективного застосування положень цієї Конвенції від кожного роботодавця вимагається:

a) повідомляти час початку та закінчення зміни, розміщуючи оголошення на видному місці в установі чи на інших придатних для цього місцях, або іншим методом, схваленим компетентними органами влади;

b) не перевищувати години роботи, повідомлені працівникам, інакше ніж у тих випадках і таким способом, як це схвалено компетентними органами;

c) вести запис у формі, рекомендованій компетентними органами влади, всіх понаднормових годин роботи, відпрацьованих відповідно до статті 3 цієї Конвенції, а також наданої за них компенсації.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після дати реєстрації у Генерального директора документів про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

Як тільки в Міжнародному бюро праці буде зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним згодом від інших членів Організації.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував що Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого у попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 8, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

Дата набуття чинності: 13 січня 1938 року.