Конвенція
про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень N 47
Статус Конвенції див.
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що зібралася в Женеві на свою дев'ятнадцяту сесію,
беручи до уваги, що питання про скорочення тривалості робочого тижня внесено до шостого пункту порядку денного сесії,
беручи до уваги, що безробіття набуло настільки широких розмірів і триває вже настільки довгий час, що тепер мільйони працівників страждають від злиднів та знегод, за які вони не відповідальні і від яких вони мають законне право бути позбавлені,
вважаючи за бажане, щоб працівники могли у практично можливій мірі користуватися плодами технічного прогресу, швидкий розвиток якого характеризує сучасну промисловість,
вважаючи, що для впровадження в життя резолюцій, ухвалених на вісімнадцятій і дев'ятнадцятій сесіях Міжнародної конференції праці, треба докласти зусиль для скорочення в якомога більшій мірі тривалості робочого часу в усіх категоріях зайнятості,
ухвалює цього двадцять другого дня червня місяця тисяча дев'ятсот тридцять п'ятого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1935 року про сорокагодинний робочий тиждень:
Кожний член Міжнародної організації праці, що ратифікував цю Конвенцію, заявляє про своє схвалення:
a) принципу сорокагодинного робочого тижня, застосованого таким чином, щоб не спричинити зниження рівня життя працівників;
b) вжиття заходів або сприяння заходам, які буде визнано за підхожі для досягнення цієї мети; і зобов'язується застосовувати цей принцип до різних категорій зайнятості відповідно до детальних постанов, продиктованих окремими конвенціями, які цей член Організації може ратифікувати.
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію від двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
Як тільки зареєстровано документи про ратифікацію від двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці. Він також сповіщає їх про реєстрацію всіх документів про ратифікацію, отриманих ним у подальшому від інших членів Організації.
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому цією статтею.
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та вирішує, чи треба вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено протилежне, то:
a) ратифікація якимось членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 5, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція лишається в кожному разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Французький та англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Ратифікована Україною 9 червня 1956 р.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1919-1964, Том I
Міжнародне бюро праці, Женева
