Рекомендація
щодо заборони та негайних дій з ліквідації найгірших форм дитячої праці N 190
Генеральна Конференція праці Міжнародної організації праці,
що скликана у Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1999 року на свою вісімдесят сьому сесію,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно дитячої праці, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми рекомендації, яка доповнює Конвенцію 1999 року про найгірші форми дитячої праці;
ухвалює цього сімнадцятого дня червня місяця тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ятого року нижченаведену рекомендацію, яка може називатися Рекомендацією 1999 року щодо найгірших форм дитячої праці.
1. Положення цієї Рекомендації доповнюють положення Конвенції 1999 року про найгірші форми дитячої праці (далі Конвенція) та застосовується у поєднанні з нею.
I. Програми дій
2. Програми дій, про які йде мова у статті 6 Конвенції, розробляються та впроваджуються як невідкладні питання у консультаціях із відповідними урядовими інституціями та організаціями роботодавців і працівників, із врахуванням точки зору дітей, на яких безпосередньо вплинули найгірші форми дитячої праці, їхніх сімей та, у разі необхідності, інших зацікавлених груп, які відповідають цілям Конвенції та цієї Рекомендації. Такі програми повинні бути спрямовані, серед іншого, на:
a) визначення та денонсацію найгірших форм дитячої праці;
b) недопущення залучення дітей до найгірших форм дитячої праці чи припинення заняття ними, захист їх від репресалій та забезпечення їхньої реабілітації та соціальної інтеграції шляхом заходів, які задовольняють їхні освітні, фізичні та психологічні потреби;
c) звернення особливої уваги на:
i) молодших дітей;
ii) дівчаток;
iii) проблему з випадками прихованої праці, де дівчатка складають групу особливого ризику;
iv) інші групи дітей з спеціальною вразливістю чи потребами;
d) визначення, звернення та робота з групами населення, діти яких зазнають особливого ризику;
e) інформування, активізація та мобілізація суспільної думки та зацікавлених груп, включаючи дітей та їхні сім'ї.
II. Небезпечна праця
3. Визначаючи види роботи, згадані у пункті d) статті 3 Конвенції, а також визначаючи сфери, у яких вони існують, слід, з-поміж іншого, звертати увагу на:
a) види роботи, які наражають дітей на фізичне, психологічне чи сексуальне насильство;
b) підземні, підводні роботи, праця на небезпечних висотах чи в обмеженому просторі;
c) робота з небезпечними механізмами, обладнанням чи інструментами, чи та, яка вимагає ручного пересування чи транспортування тяжких вантажів;
d) праця у нездоровому середовищі, яке може, наприклад, наражати дітей на шкідливі речовини, засоби чи процеси, чи на температури, шумові рівні чи вібрації, які шкодять їхньому здоров'ю;
e) праця в особливо важких умовах, така як праця протягом великої кількості годин чи вночі, чи робота, виконуючи яку, дитина надмірно затримується у приміщенні роботодавця.
4. Стосовно видів роботи, згаданих у пункті d) статті 3 Конвенції та параграфі 3 Рекомендації, національне законодавство чи правила чи компетентний орган можуть після консультації із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників дозволити зайнятість чи роботу з 16 років за умови, що здоров'я, безпека та моральність зайнятих дітей повністю захищені, та що діти отримали належні спеціальні інструкції чи професійну підготовку у відповідній галузі діяльності.
III. Здійснення
5. 1) Детальна інформація та статистичні дані щодо характеру та обсягу дитячої праці повинні збиратися та поновлюватися для того, щоб служити основою для визначення пріоритетів у національних діях, спрямованих на ліквідацію дитячої праці, зокрема на негайну заборону та викорінення її найгірших форм.
2) Наскільки це можливо, така інформація та статистичні дані повинні включати окремо дані стосовно статі, вікових груп, професії, галузі економічної діяльності, статусу зайнятості, відвідання школи та географічного місця розташування. Слід також враховувати важливість ефективної системи реєстрації народжуваності, включаючи видання свідоцтв про народження.
3) Відповідні дані стосовно порушень національних положень про заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці слід збирати та поновлювати.
6. Збір та обробку інформації та даних, згаданих вище у параграфі 5, слід здійснювати, належним чином враховуючи право на конфіденційність.
7. Інформацію, зібрану згідно з параграфом 5, слід регулярно надсилати до Міжнародного бюро праці.
8. Члени Організації повинні після консультації з організаціями роботодавців і працівників створити чи призначити відповідні національні механізми з метою контролю за впровадженням національних положень про заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці.
9. Члени Організації повинні гарантувати, що компетентні органи, які несуть відповідальність за впровадження національних положень про заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці, співпрацюють один із одним та узгоджують свою діяльність.
10. Національне законодавство чи правила чи компетентний орган повинні визначити осіб, які несуть відповідальність у випадку недотримання національних положень про заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці.
11. Члени Організації повинні, наскільки це відповідає національному законодавству, вживати заходів на міжнародному рівні, спрямованих на невідкладну заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці, а саме:
a) збирати та обмінюватися інформацією стосовно карних злочинів, включаючи ті, що скоєні із залученням міжнародних мереж;
b) виявляти та притягувати до суду тих, хто залучений до торгівлі та контрабанди дітей, а також до використання, вербування чи пропонування дітей для незаконної діяльності, проституції, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
c) реєструвати таких злочинців.
12. Члени Організації повинні визнати, що кримінальними злочинами слід вважати такі найгірші форми дитячої праці:
a) всі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
b) використання, вербування або пропонування дітей для заняття проституцією, виробництва порнографії чи для порнографічних вистав;
c) використання, вербування або пропонування дітей для незаконної діяльності, зокрема для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних домовах, чи для діяльності, яка передбачає протизаконне носіння чи використання вогнепальної чи іншої зброї.
13. Члени Організації повинні забезпечити, щоб порушення національних положень про заборону та ліквідацію кожного з вказаних у пункті d) статті 3 Конвенції видів робіт каралися, застосовуючи у разі необхідності кримінальну відповідальність.
14. Члени Організації також повинні передбачити як термінове питання інші штрафні, громадські чи адміністративні заходи, де необхідно, з метою забезпечення ефективного виконання національних положень про заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці, таку як спеціальний контроль підприємств, на яких використовувалися найгірші форми дитячої праці, та, у випадках постійних порушень, розгляд тимчасового чи постійного вилучення дозволу на діяльність.
15. До інших заходів, спрямованих на заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці, слід відносити:
a) інформування, активізацію та мобілізацію загальних державних, включаючи національних та місцевих, політичних лідерів, парламентаріїв та органи юстиції;
b) залучення та підготовку організацій роботодавців і працівників та громадських організацій;
c) забезпечення відповідної підготовки для зацікавлених посадових осіб уряду, зокрема інспекторів та осіб, які займаються питаннями застосування законів, а також інших відповідних професіоналів;
d) забезпечення притягнення до судової відповідальності тих громадян членів Організації в їхній країні, які скоюють злочини щодо своїх національних положень про заборону та ліквідацію найгірших форм дитячої праці, навіть якщо ці злочини скоєні в іншій країні;
e) спрощення правових та адміністративних процедур та забезпечення їх цілеспрямованості та невідкладності;
f) заохочення розробки підприємствами політики, спрямованої на сприяння цілям Конвенції;
g) моніторинг та оприлюднення найкращих прикладів у практиці ліквідації дитячої праці;
h) видання правових чи інших положень про дитячу працю різними мовами чи діалектами;
i) впровадження спеціальних процедур розгляду скарг та вжиття заходів, спрямованих на захист від дискримінації та розправ тих, хто відповідно до закону викриває порушення положень Конвенції, а також встановлення телефонних ліній, або пунктів допомоги й призначення посередників;
j) прийняття відповідних заходів, спрямованих на поліпшення освітньої інфраструктури та підготовку вчителів та на задоволення потреб хлопчиків та дівчаток;
k) наскільки це можливо, враховувати в національних програмах дій:
i) потребу у створенні робочих місць та професійно-технічній підготовці батьків та дорослих членів сімей, діти яких працюють в умовах, заборонених Конвенцією;
ii) потребу в приверненні уваги батьків до проблеми дітей, які працюють в таких умовах.
16. Посилена міжнародна співпраця та/чи взаємодопомога держав-членів, спрямована на заборону та ефективну ліквідацію найгірших форм дитячої праці, повинна доповнювати національні зусилля та може, у разі необхідності, бути розвинена та здійснена після консультації з організаціями роботодавців і працівників. Така міжнародна співпраця та/чи допомога повинна включати:
a) мобілізацію ресурсів на національні та міжнародні програми;
b) законну взаємодопомогу;
c) технічну допомогу, включаючи обмін інформацією;
d) підтримку соціально-економічного розвитку, програм з викорінення бідності та загальної освіти.
Конвенції та рекомендації, ухвалені
Міжнародною організацією праці
1965-1999, Том II
Міжнародне бюро праці, Женева
