Конвенція про нічну працю підлітків у промисловості N 6

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана у Вашингтоні урядом Сполучених Штатів Америки 29 жовтня 1919 року,

постановивши ухвалити ряд пропозицій з питання про нічну працю дітей, що є частиною четвертого пункту порядку денного Вашингтонської сесії Конференції,

вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює нижченаведену конвенцію*, яка називатиметься Конвенцією 1919 року про нічну працю підлітків у промисловості і яка підлягає ратифікації членами Міжнародної організації праці відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці:

1. В цілях цієї Конвенції термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:

a) шахти, кар'єри та інші підприємства по видобутку корисних копалин;

b) підприємства, на яких предмети виробляються, змінюються, очищуються, ремонтуються, оздоблюються, обробляються, підготовляються до продажу, руйнуються чи знищуються або на яких матеріали трансформуються, серед них суднобудівні підприємства і підприємства, на яких виробляють, трансформують та передають електроенергію чи рухову силу будь-якого виду;

c) підприємства по будівництву, реконструкції, утриманню, ремонту, переробці чи демонтажу будь-яких будівель, залізничних колій, трамвайних ліній, портів, доків, пірсів, каналів, внутрішніх водних шляхів, доріг, тунелів, мостів, віадуків, каналізаційних систем, водостоків, колодязів, телеграфних і телефонних пристроїв, електричних установок, газових заводів, систем водопостачання або підприємства, котрі виконують інші будівельні роботи, а також роботи по підготовці до будівництва і закладанню фундаменту, які передують вищезазначеним роботам;

d) підприємства, зайняті перевезенням пасажирів чи товарів по шосейних дорогах та залізницях, морських і внутрішніх водних шляхах, включаючи обробку вантажів у доках, на пристанях, причалах, у складах, але за винятком перенесення ручним способом.

2. Компетентні органи влади кожної країни встановлюють розмежування між промисловістю, з одного боку, і торгівлею та сільським господарством - з другого.

1. Крім передбачуваних нижче випадків, підлітки до вісімнадцяти років не використовуються на роботах у нічний час на державних та приватних промислових підприємствах або у філіях таких підприємств, за винятком підприємств, на яких працюють лише члени однієї родини.

2. На нижчезазначених промислових підприємствах підлітки, які досягли шістнадцятирічного віку, можуть бути використані в нічний час на роботах, які через властивості виробничого процесу мають виконуватись безперервно вдень та вночі:

a) виробництво заліза і сталі; процеси, в яких використовуються відбивні або рекуперативні печі та гальванізація листового металу чи дроту (за винятком процесу протравлювання);

b) скляне виробництво;

c) виробництво паперу;

d) виробництво цукру-сирцю;

e) отримання золота з руди хімічним шляхом.

1. В цілях цієї Конвенції термін "ніч" означає період, тривалістю принаймні одинадцять послідовних годин, до якого входить час між десятою годиною вечора та п'ятою годиною ранку.

2. У шахтах, де добувають кам'яне та буре вугілля, може відбуватися робота в період між десятою годиною вечора і п'ятою годиною ранку за наявності перерви звичайною тривалістю п'ятнадцять годин і в жодному разі не менше ніж тринадцять годин між часом закінчення роботи і часом нового заступання на роботу.

3. У тих випадках, коли в хлібопекарській промисловості нічну працю заборонено для всіх працівників, в цій промисловості період між дев'ятою годиною вечора і четвертою годиною ранку може бути замінено періодом між десятою годиною вечора і п'ятою годиною ранку.

4. У тих тропічних країнах, де робота переривається посеред дня, період нічного відпочинку може тривати менше ніж одинадцять годин, якщо відпочинок надається протягом дня в порядку компенсації.

Положення статей 2 і 3 не поширюються на нічну працю осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років у разі виникнення надзвичайних обставин, яких не можна було відвернути чи передбачити, коли вони не мають періодичного характеру і коли вони порушують нормальний хід роботи промислового підприємства.

При застосуванні цієї Конвенції до Японії стаття 2 діятиме до 1 липня 1925 року тільки відносно підлітків до п'ятнадцяти років, а далі поширюватиметься лише на підлітків до шістнадцяти років.

При застосуванні цієї Конвенції до Індії термін "промислове підприємство" охоплює тільки "фабрики", як це встановлено індійським Законом про фабрики, і стаття 2 не поширюється на підлітків чоловічої статі, які досягли чотирнадцятирічного віку.

Заборону нічної праці може бути тимчасово відмінено урядом щодо підлітків віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, коли у разі виникнення надзвичайних обставин цього вимагають суспільні інтереси.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної організації праці.

1. Кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікував цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її до своїх колоній, протекторатів та володінь, які не користуються повною мірою самоврядуванням:

a) за винятком таких випадків, коли через місцеві умови положення цієї Конвенції незастосовні;

b) з такими змінами, які можуть бути потрібні для пристосування її положень до місцевих умов.

2. Кожний член Організації повідомляє Міжнародне бюро праці про заходи, вжиті щодо кожної з його колоній, кожного з протекторатів та володінь, які не користуються повною мірою самоврядуванням.

Як тільки в Міжнародному бюро праці зареєстровано документи про ратифікацію двох членів Міжнародної організації праці, Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає про це всіх членів Міжнародної організації праці.

Ця Конвенція набуває чинності в той день, коли Генеральний директор Міжнародного бюро праці розсилає вищезазначене оповіщення; вона зв'язує тільки тих членів Організації, чиї документи про ратифікацію зареєстровано в Міжнародному бюро праці. Надалі ця Конвенція набуває чинності стосовно кожного члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію в Міжнародному бюро праці.

Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, погоджується ввести в дію її положення не пізніше 1 липня 1922 року і вживати заходів, потрібних для їх ефективного виконання.

Будь-який член Організації, котрий ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після дати реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному бюро праці.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за необхідне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її цілковитий або частковий перегляд.

Французький та англійський тексти цієї Конвенції мають однакову силу.