Конвенція про безперервність зайнятості моряків N 145 (укр/рос)

Статус Конвенції див.

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 13 жовтня 1976 року на свою шістдесят другу сесію,

зазначаючи положення розділу IV (регулярність зайнятості і прибутку) Рекомендації 1970 року про зайнятість моряків (технічні зміни),

вирішивши прийняти різноманітні пропозиції, які стосуються безперервності зайнятості моряків, що є четвертим пунктом порядку денного сесії,

вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять восьмого дня жовтня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят шостого року нижченаведену Конвенцію, яка може іменуватися Конвенцією 1976 року про безперервність зайнятості моряків:

1. Ця Конвенція застосовується до осіб, які постійно готові працювати моряками і які в цій якості залежать від своєї роботи як джерела свого основного щорічного прибутку.

2. В цілях цієї Конвенції термін "моряки" означає осіб, визначених національним законодавством або практикою, чи колективними угодами як такі, що працюють за наймом як члени екіпажу на борту морського судна, за винятком:

a) військового корабля;

b) судна, зайнятого риболовлею чи безпосередньо пов'язаними з нею операціями, або китобійним промислом чи аналогічними операціями.

3. В цілях цієї Конвенції національне законодавство або правила визначають, коли судна повинні розглядатися як "морські судна".

4. Із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників проводяться консультації, або вони беруть участь якимось іншим чином у формулюванні і перегляді визначень відповідно до параграфів 2 і 3 цієї статті.

1. Національною політикою кожної держави-члена, яка має морське пароплавство, є заохочення всіх зацікавлених сторін у забезпеченні, по можливості, безперервною або регулярною зайнятістю кваліфікованих моряків, що забезпечує одночасно власників суден стабільною і компетентною робочою силою.

2. Докладаються всі зусилля з метою забезпечення морякам мінімального періоду зайнятості або як мінімального прибутку, так і грошової допомоги, розмір і характер яких залежать від економічного і соціального стану цієї країни.

Заходи, спрямовані на досягнення цілей, передбачених у статті 2 цієї Конвенції, можуть включати:

a) контракти чи угоди, які передбачають безперервну чи регулярну зайнятість на підприємстві, що займається морськими перевезеннями, або в асоціації судновласників; або

b) заходи, які спрямовані на регулювання зайнятості шляхом створення і ведення реєстрів або списків кваліфікованих моряків за категоріями.

1. Там, де безперервність зайнятості моряків забезпечується лише шляхом створення і ведення реєстрів або списків, до них включаються всі професійні категорії моряків таким чином, як це визначено національним законодавством або практикою чи колективними угодами.

2. Моряки, які внесені до такого реєстру і списку, користуються перевагами при наймі в якості моряків.

3. Від моряків, занесених до такого реєстру або списку, вимагається готовність стати до роботи таким чином, як це визначено національним законодавством або практикою чи колективною угодою.

1. У тій мірі, наскільки це передбачається національним законодавством та правилами, чисельність моряків у реєстрах чи списках періодично переглядається з метою досягнення рівня, відповідного потребам морського судноплавства.

2. У разі, коли скорочення в такому реєстрі чи списку є необхідним, вживаються всі відповідні заходи з метою недопущення чи зведення до мінімуму негативних наслідків для моряків, з урахуванням при цьому економічного і соціального стану зацікавленої країни.

Кожна держава-член забезпечує застосування до моряків відповідних правил безпеки і гігієни праці, благоустрою і професійної підготовки.

У тій мірі, в якій положення цієї Конвенції не застосовуються за посередництвом колективних угод, арбітражних рішень чи іншим шляхом, який відповідає національній практиці, вони застосовуються за посередництвом національного законодавства та правил.

Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

1. Ця Конвенція зв'язує лише тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстровані Генеральним директором.

2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуває чинності щодо кожного члена Організації через дванадцять місяців після дати реєстрації його документа про ратифікацію.

1. Будь-який член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.

2. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію і який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці сповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації, відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй, повні дані щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.

Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про повний або частковий її перегляд.

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо нова конвенція не передбачає іншого, то:

a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 10, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;

b) починаючи від дати набуття чинності новою, переглянутою конвенцією, цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.

2. Ця Конвенція залишається в усякому разі чинною за формою та змістом щодо тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.