Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 від 11 грудня 2013 року про спільну політику щодо рибальства і внесення змін до регламентів Ради (ЄС) № 1954/2003 та (ЄС) № 1224/2009, а також скасування регламентів Ради (ЄС) № 2371/2002 і (ЄС) № 639/2004 та Рішення Ради 2004/585/ЄС

1. Якщо Комісії було надано повноваження, зокрема в рамках багаторічного плану, встановленого згідно зі статтями 9 і 10, а також у випадках, передбачених статтями 11 та 15(6), ухвалювати інструменти за допомогою делегованих або імплементаційних актів стосовно застосування інструмента ЄС щодо збереження до релевантного географічного району, держави-члени з прямим управлінським інтересом, що зазнають впливу таких інструментів, мають право протягом строку, визначеного у відповідному інструменті щодо збереження та/або багаторічному плані, узгодити подання спільних рекомендацій щодо реалізації цілей відповідних інструментів ЄС щодо збереження, багаторічних планів або спеціальних планів щодо відкинутого вилову. Комісія не повинна ухвалювати жодного такого делегованого чи імплементаційного акта раніше спливу терміну подання спільних рекомендацій державами-членами.

2. Для цілей параграфа 1 держави-члени з прямим управлінським інтересом, на який вплинули інструменти, вказані в параграфі 1, повинні взаємодіяти у формулюванні спільних рекомендацій. Вони також проводять консультації з відповідними дорадчими радами. Комісія повинна сприяти взаємодії держав-членів, в тому числі, в належних випадках, шляхом забезпечення можливості отримання наукових даних від відповідних наукових органів.

3. Якщо спільну рекомендацію надано відповідно до параграфа 1, Комісія має право ухвалити такі інструменти за допомогою делегованих або імплементаційних актів, за умови що така рекомендація є сумісною з відповідним інструментом щодо збереження та/або багаторічним планом.

4. Якщо до певного спільного з третіми країнами рибного запасу застосовується інструмент щодо збереження та управління запасом здійснюється багатосторонніми рибальськими організаціями або згідно з двосторонніми чи багатосторонніми угодами. Союз повинен докласти зусиль для узгодження з відповідними партнерами інструментів, необхідних для досягнення цілей, встановлених у статті 2.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб спільні рекомендації стосовно інструментів щодо збереження, які необхідно ухвалити відповідно до параграфа 1, базувалися на найкращих доступних наукових рекомендаціях та відповідали усім наведеним нижче вимогам:

(a) були сумісними з цілями, встановленими у статті 2;

(b) були сумісними зі сферою застосування та цілями відповідного інструмента щодо збереження;

(c) були сумісними зі сферою застосування та ефективно відповідали цілям і вимірюваним цільовим показникам, встановленим у відповідному багаторічному плані;

(d) мали такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

6. Якщо держави-члени не можуть досягнути згоди щодо спільних рекомендацій, які необхідні подати Комісії згідно з параграфом 1 у встановлений термін, або якщо спільні рекомендації стосовно інструментів щодо збереження не можна вважати сумісними із цілями та вимірюваними цільовими показниками та кількісними цілями відповідних інструментів щодо збереження, Комісія має право подати пропозицію щодо відповідних інструментів відповідно до Договору.

7. Окрім випадків, вказаних у параграфі 1, держави-члени з прямим управлінським інтересом у рибному ресурсі в певному географічному районі також мають право надавати спільні рекомендації Комісії щодо інструментів, які пропонує або ухвалює Комісія.

8. Як додатковий або альтернативний метод регіональної співпраці державам-членам необхідно надати повноваження, в межах інструмента ЄС щодо збереження, який застосовується до релевантного географічного району, зокрема в межах багаторічного плану, встановленого відповідно до статей 9 і 10, ухвалювати протягом певного визначеного строку інструменти, які додатково уточнюють такий інструмент щодо збереження. Залучені держави-члени повинні тісно співпрацювати для ухвалення таких інструментів. Параграфи 2, 4 і 5 цієї статті застосовуються mutatis mutandis. Комісія бере участь у процесі, а її коментарі необхідно враховувати. Держави-члени повинні ухвалювати відповідні національні інструменти лише за погодження змісту таких інструментів всіма відповідними державами-членами. Якщо Комісія вважає, що інструмент держави-члена не відповідає умовам, встановленим у відповідному інструменті щодо збереження, за умови надання належного обґрунтування, вона має право вимагати від відповідної держави-члена внести зміни до такого інструмента або скасувати його.

1. Держава-член має право ухвалити інструменти для збереження рибних запасів у водах Союзу, за умови що такі інструменти відповідають усім наведеним нижче вимогам:

(a) вони застосовуються тільки до риболовних суден, що плавають під прапором такої держави-члена, або, у разі видів риболовної діяльності, які не здійснюються рибальським судном, до осіб, що мають свій осідок на тій частині території держави-члена, до якої застосовується Договір;

(a) вони є сумісними з цілями, встановленими у статті 2;

(c) мають такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

2. Для цілей здійснення контролю держави-члени повинні інформувати інші відповідні держави-члени про положення, ухвалені згідно з параграфом 1.

3. Держави-члени повинні опублікувати відповідну інформацію про інструменти, ухвалені відповідно до цієї статті.

1. Держава-член має право ухвалити недискримінаційні інструменти для збереження рибних запасів та управління ними, а також для підтримки або оздоровлення стану охорони морських екосистем в межах 12-мильної зони від вихідних ліній за умови відсутності ухвалених Союзом інструментів, спрямованих на збереження й управління спеціально для такого району або спеціально спрямованих на вирішення проблеми, ідентифікованої відповідною державою-членом. Інструменти держави-члена повинні бути сумісними з цілями, встановленими в статті 2, і мати такий самий зобов’язальний характер, як і інструменти згідно з правом Союзу.

2. Якщо інструменти щодо збереження та управління, ухвалювані державою-членом, ймовірно вплинуть на риболовні судна інших держав-членів, такі інструменти необхідно ухвалювати лише після консультацій із Комісією, відповідними державами-членами та відповідними дорадчими радами щодо проекту інструментів, до яких додається пояснювальна записка, в якій доведено недискримінаційний характер зазначених інструментів. Для цілей проведення такої консультації держава-член, яка ініціює консультацію, має право встановити розумний строк для проведення консультацій, що становить при цьому не менше двох місяців.

3. Держави-члени повинні опублікувати відповідну інформацію про інструменти, ухвалені відповідно до цієї статті.

4. Якщо Комісія вважає, що інструмент, ухвалений відповідно до цієї статті, не відповідає умовам, встановленим у параграфі 1, вона має право, за умови надання належного обґрунтування, вимагати від відповідної держави-члена внести зміни до відповідного інструмента або скасувати його.

Держави-члени мають право запровадити систему концесій на рибальство з правом передачі іншому користувачу. Держави-члени, які запровадили таку систему, повинні створити та вести реєстр концесій на рибальство з правом передачі іншому користувачу.

1. Держави-члени повинні поступово запроваджувати заходи, спрямовані на адаптацію промислових потужностей своїх флотів до своїх промислових можливостей, з метою досягнення стабільного та тривалого балансу між ними, враховуючи тенденції та спираючись на найкращі наукові рекомендації.

2. Для досягнення цілі, вказаної в параграфі 1, держави-члени повинні надсилати до Комісії до 31 травня кожного року звіт про баланс між промисловими потужностями своїх флотів та своїми промисловими можливостями. Для спрощення спільного підходу в межах Союзу такий звіт необхідно складати відповідно до спільних настанов, розроблених Комісією, із зазначенням відповідних технічних і соціально-економічних параметрів.

Звіт повинен містити оцінку річних потужностей національного флоту та усіх окремих сегментів флоту держави-члена. Звіти необхідно зосередити на ідентифікації структурної надлишкової потужності та прогнозованої довгострокової прибутковості для окремих сегментів флоту: Такі звіти повинні бути оприлюднені.

3. Щодо оцінки, вказаної в другому підпараграфі параграфа 2, за основу свого аналізу держави-члени повинні взяти баланс між промисловими потужностями свого флоту та своїми промисловими можливостями. Для флотів, що працюють у найбільш віддалених регіонах, та для суден, що експлуатуються виключно поза межами вод Союзу, необхідно скласти окрему оцінку.

4. Якщо оцінка чітко демонструє відсутність ефективного балансу між промисловими потужностями та промисловими можливостями, держава-член повинна скласти і долучити до свого звіту план дій для сегментів флоту, в яких було виявлено структурну надлишкову потужність. План дій повинен містити цілі коригування та інструменти досягнення балансу, а також чіткий графік його виконання.

Комісія готує, на щорічній основі, для Європейського Парламенту і Ради звіт про баланс між промисловими потужностями та промисловими можливостями флотів держав-членів відповідно до настанов, вказаних у першому підпараграфі параграфа 2. Звіт повинен містити плани дій, вказані в першому підпараграфі цього параграфа. Перший звіт необхідно подати до 31 березня 2015 року.

Непідготування звіту, вказаного в параграфі 2, та/або невиконання плану дій, вказаного в першому підпараграфі цього параграфа, може призвести до пропорційного призупинення або припинення надання відповідної фінансової допомоги Союзу відповідній державі-члену на інвестування у відповідний сегмент або сегменти флоту відповідно до майбутнього правового акта Союзу про умови надання фінансової підтримки морської політики та політики щодо рибальства на період 2014-2020 років.

5. Вихід з рибальського флоту, який підтримується державною допомогою, заборонено, за умови відсутності попереднього відкликання ліцензії на рибальство та дозволів на рибальство.

6. Замінення відкликаних промислових потужностей, що належать риболовним суднам, державною допомогою заборонено.

7. Держави-члени повинні забезпечити, щоб з 1 січня 2014 року промислові потужності їхніх флотів не перевищували в будь-який момент граничних значень промислових потужностей, встановлених у додатку II.

1. Держави-члени повинні здійснювати управління входженням суден у свої флоти і їхнім виходом зі своїх флотів у таких спосіб, щоб входження до флоту суден з новими потужностями без використання державної допомоги було компенсовано попереднім відкликанням такого ж обсягу потужностей без використання державної допомоги.

2. Комісія має право ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють імплементаційні правила для застосування цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

3. Не пізніше 30 грудня 2018 року Комісія повинна оцінити Схему входження/виходу з урахуванням зміни співвідношення між потужністю флоту та прогнозованими промисловими можливостями, і запропонувати, за необхідності, зміни до такої схеми.

4. Як відступ від параграфа 1, Франції необхідно дозволити ввести до 31 грудня 2025 року нові потужності без відкликання еквівалентної потужності для різних сегментів флоту в Майотті як найбільш віддаленому регіоні у розумінні статті 349 Договору про функціонування Європейського Союзу (далі - Майотта), вказаних у додатку II.

1. Держави-члени повинні вести облік даних про судновласників, суднові характеристики та характеристики риболовного знаряддя, а також про діяльність риболовних суден Союзу, що плавають під їхнім прапором, які є необхідними для управління заходами, встановленими відповідно до цього Регламенту.

2. Держави-члени повинні надавати Комісії інформацію, зазначену в параграфі 1.

3. Комісія повинна вести реєстр рибальського флоту Союзу, що містить інформацію, отриману згідно з параграфом 2. Вона повинна забезпечити публічний доступ до реєстру рибальського флоту Союзу з одночасним забезпеченням належного захисту персональних даних.

4. Комісія повинна ухвалити імплементаційні акти, що встановлюють експлуатаційні вимоги для документування, формату та способів передавання інформації, вказаної в параграфах 1, 2 і 3. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 47(2).

1. Держави-члени повинні, відповідно до ухвалених правил щодо збирання даних, збирати біологічні, екологічні, технічні та соціально-економічні дані, необхідні для управління рибними ресурсами, управляти такими даними і надавати доступ до них кінцевим користувачам, зокрема призначеним Комісією органам. Збирання таких даних та управління ними повинно відповідати критеріям для фінансування за рахунок Фонду Європейського морського і рибного господарства відповідно до майбутнього правового акта Союзу про умови для надання фінансової підтримки морській політиці та політиці рибальства на період 2014-2020 років. Такі дані, повинні, зокрема, давати змогу оцінити:

(a) стан використовуваних морських біологічних ресурсів;

(b) рівень риболовної діяльності та її вплив на морські біологічні ресурси та морські екосистеми; та

(c) соціально-економічні показники в секторі рибальства, аквакультури та перероблення в межах та поза межами вод Союзу.

2. Збирання, використання даних та управління ними базуються на таких принципах:

(a) точність та надійність, і своєчасне збирання;

(b) використання координаційних механізмів для запобігання дублюванню збирання даних для різних цілей;

(c) безпечне зберігання та захист зібраних даних у комп’ютерних базах даних, а також надання їх у вільний доступ, за необхідності, в тому числі у формі сумарних даних, із забезпеченням при цьому конфіденційності;

(d) доступ Комісії або призначених нею органів до національних баз даних та систем, використовуваних для опрацювання зібраних даних для контрольної перевірки наявності та якості даних;

(e) своєчасне надання відповідних даних та відповідних методик їх отримання органам, які мають дослідницький або управлінський інтерес у науковому аналізі даних у сфері рибальства, а також іншим заінтересованим сторонам, за винятком випадків, коли захист і конфіденційність даних є вимогою застосовного права Союзу.

3. Держави-члени повинні подавати Комісії щорічний звіт про виконання своїх національних програм зі збирання даних та оприлюднювати їх.

Комісія оцінює річний звіт про збирання даних після консультацій із її науковим дорадчим органом та, за необхідності, регіональними організаціями з управління рибальством (RFMO), в яких Союз виступає договірною стороною або спостерігачем, а також із відповідними міжнародними науковими органами.

4. Держави-члени повинні на національному рівні забезпечити координацію збирання та управління науковими даними, пов’язаними з управлінням рибальством, зокрема соціально-економічних даними. З цією метою вони призначають національного кореспондента та організовують щорічну національну координаційну нараду. Комісію необхідно повідомляти про національну координаційну діяльність і запрошувати на координаційні наради.

5. У тісній співпраці з Комісією держави-члени повинні координувати свою діяльність зі збирання даних з іншими державами-членами в одному регіоні, та повинні докладати максимальних зусиль для координування своїх дій з третіми країнами, які мають суверенітет або юрисдикцію щодо вод у тому самому регіоні.

6. Збирання, використання даних та управління ними необхідно здійснювати в економний спосіб.

7. Неспроможність держави-члена зібрати та/або своєчасно надати дані кінцевим користувачам може призвести до пропорційного призупинення або припинення надання відповідної фінансової допомоги Союзу відповідній державі-члену відповідно до майбутнього правового акта Союзу про умови для надання фінансової підтримки морській політиці та політиці рибальства на період 2014-2020 років.

Комісія повинна проводити консультації з відповідними науковими органами. У відповідних випадках необхідно проводити консультації зі STECF з питань збереження та управління живими морськими ресурсами, зокрема щодо біологічних, економічних, екологічних, соціальних і технічних аспектів. Під час проведення консультацій із науковими органами необхідно враховувати раціональне управління державними коштами з метою уникнення дублювання роботи таких органів.

1. Держави-члени повинні проводити дослідження та запроваджувати інноваційні програми в галузі рибальства та аквакультури. Вони повинні координувати свої програми інноваційних досліджень та програми наукових рекомендацій у галузі рибальства з іншими державами-членами у тісній співпраці з Комісією в контексті дослідницьких та інноваційних рамок Союзу, із залученням, за необхідності, відповідних дорадчих рад. Така діяльність повинна відповідати критеріям для отримання фінансової допомоги з бюджету Союзу згідно з відповідними правовими актами Союзу.

2. Держави-члени повинні, за участі відповідних стейкхолдерів, спираючись, між іншим, на наявні фінансові ресурси Союзу та координуючи свою діяльність, забезпечити наявність відповідних експертних знань та людських ресурсів для їх залучення у процес надання наукових рекомендацій.

1. З метою забезпечення сталого використання, управління та збереження морських біологічних ресурсів та морського середовища. Союз розвиває свої зовнішні відносини у сфері рибальства згідно зі своїми міжнародними зобов’язаннями та політичними цілями, а також із цілями та принципами, встановленими в статтях 2 та 3.

2. Зокрема, Союз повинен:

(a) активно підтримувати та сприяти розвитку наукових знань та рекомендацій;

(b) покращувати узгодженість політики в ініціативах Союзу, приділяючи особливу увагу діяльності в галузі охорони довкілля, торгівлі та розвитку, а також посилити узгодженість дій, здійснюваних у контексті співпраці для розвитку і співпраці для науково-технічних та економічних цілей;

(c) сприяти сталому рибальству, яке є економічно життєздатним та сприяє підвищенню рівня зайнятості в Союзі;

(d) забезпечити, щоб рибальська діяльність Союзу поза межами вод Союзу була заснована на тих самих принципах і стандартах, як і стандарти, застосовні відповідно до законодавства Союзу в межах СПР, одночасно створюючи рівні умови для операторів Союзу у порівнянні з операторами третіх країн;

(e) заохочувати та підтримувати, в усіх міжнародних сферах, дії, необхідні для викорінення ННН рибальства;

(f) заохочувати створення та зміцнення комітетів RFMO з питань дотримання зобов’язань, проведення незалежних перевірок ефективності роботи та вжиття відповідних коригувальних заходів, зокрема застосування дієвих та стримувальних санкцій, які необхідно застосовувати у прозорий та недискримінаційний спосіб.

3. Положення цієї частини не обмежують спеціальні положення, ухвалені відповідно до статті 218 Договору.

1. Союз активно підтримує та бере участь у діяльності міжнародних організацій, що діють у галузі рибальства, в тому числі RFMO.

2. Позиції Союзу в міжнародних організаціях, що діють у галузі рибальства та RFMO, повинні базуватися на найкращих доступних наукових рекомендаціях для забезпечення управління рибними ресурсами відповідно до цілей, встановлених у статті 2, зокрема в параграфі 2 та пункті (c) параграфа 5. З цією метою Союз повинен прагнути до очолення процесу підвищення продуктивності RFMO, щоб надати їм можливість краще зберігати живі морські ресурси та управляти ними в межах своїх відповідних сфер компетенції.

3. Союз повинен активно підтримувати розроблення відповідних та прозорих механізмів розподілу промислових можливостей.

4. Союз повинен сприяти співпраці між RFMO та узгодженості між їхніми відповідними регулятивними рамками, а також підтримувати розвиток наукових знань і рекомендацій, щоб забезпечити, що їхні рекомендації ґрунтуються на таких наукових рекомендаціях.

Союз співпрацює, зокрема через Європейське агентство з контролю рибальства ("Агентство"), з третіми країнами та з міжнародними організаціями, які діють в галузі рибальства, зокрема з RFMO, з метою покращення дотримання інструментів, зокрема тих, що спрямовані на боротьбу з ННН-рибальством, для того, щоб забезпечити обов’язкове дотримання інструментів, ухвалених такими міжнародними організаціями.

1. Угоди про стале партнерство в галузі рибальства з третіми країнами встановлюють законодавчі, екологічні, економічні та соціальні рамки управління у рибальській діяльності, здійснюваній риболовними суднами Союзу у водах третіх країн.

Такі рамки можуть включати:

(a) розвиток та підтримку необхідних науково-дослідних установ;

(b) можливості для моніторингу і контрольно-наглядової діяльності;

(c) інші елементи розбудови спроможності, пов’язані з розробленням політики сталого рибальства третьої країни.

2. З метою забезпечення сталого використання надлишкових морських біологічних ресурсів Союз повинен докладати зусиль для забезпечення, щоб угоди про стале партнерство в галузі рибальства, укладені з третіми країнами, були взаємовигідними для Союзу і третьої країни, зокрема для її місцевого населення та рибної промисловості, і щоб вони робили внесок у безперервну діяльність флотів Союзу та прагнули отримати відповідну частку наявного надлишку, пропорційного інтересу флотів Союзу.

3. З метою забезпечення того, щоб судна Союзу, які здійснюють рибальську діяльність згідно з угодами про стале партнерство в галузі рибальства, працювали, в належних випадках, на умовах, аналогічних тим, що застосовуються до риболовних суден Союзу у водах Союзу, Союз повинен докладати зусиль для включення до партнерських угод про стале рибальство відповідних положень про обов’язок вивантажувати рибу та продукти рибальства.

4. Риболовні судна Союзу повинні виловлювати лише надлишок дозволених виловів, як вказано в статті 62(2) і (3) Конвенції ООН з морського права, які було визначено у чіткий та прозорий спосіб на основі найкращих доступних наукових рекомендацій та відповідної інформації про сукупні промислові зусилля всіх флотів щодо таких запасів, якою обмінюються Союз та треті країни. Що стосується транскордонних рибних запасів та запасів далеко мігруючих риб, наявні і доступні ресурси необхідно визначати з належним врахуванням результатів наукових оцінювань, що проводять на регіональному рівні, а також інструментів збереження та управління, ухвалених відповідними RFMO.

5. Риболовні судна Союзу не мають права працювати у водах третьої країни, з якою підписана чинна угода про стале партнерство в галузі рибальства, крім випадків, коли вони мають дозволи на рибальство, видані відповідно до такої угоди.

6. Союз повинен забезпечити, щоб угоди про стале партнерство в галузі рибальства містили положення про повагу демократичних принципів та прав людини, що є основним елементом таких угод.

Такі угоди, наскільки це можливо, також повинні містити:

(a) положення про заборону надання іншим флотам, що здійснюють риболовну діяльність у таких водах, більш сприятливих умов ніж ті, що надають суб’єктам господарювання Союзу, в тому числі умов, пов’язаних зі збереженням і розвитком ресурсів та їх управлінням, фінансових угод, зборів та прав, що стосуються видачі дозволів на рибальство;

(b) положення щодо винятків, пов’язане з правилом, передбаченим у параграфі 5.

7. На рівні Союзу необхідно докладати зусиль для моніторингу діяльності риболовних суден Союзу, які експлуатуються поза межами вод Союзу, яку проводять поза межами угод про стале партнерство в галузі рибальства.

8. Держави-члени повинні забезпечити, щоб риболовні судна Союзу, що плавають під їхнім прапором, які експлуатуються поза межами вод Союзу, мали змогу надавати детальну та точну документацію щодо всіх видів рибальської та переробної діяльності.

9. Дозвіл на рибальство, вказаний у параграфі 5, повинен надаватися судну, яке було знято з реєстру рибальського флоту Союзу та згодом знову зареєстровано в ньому протягом 24 місяців, лише якщо власник такого судна надав компетентним органам держави-члена прапора всю інформацію, необхідну для встановлення того, що протягом зазначеного періоду судно експлуатувалося відповідно до стандартів, застосовних до судна під прапором Союзу.

Якщо державу прапора в період, коли судно було знято з реєстру рибальського флоту Союзу, було визнано законодавством Союзу як державу, що не співпрацює щодо боротьби, запобігання та усунення ННН-рибальства, або як державу, що дозволяє нестале використання живих морських ресурсів, такий дозвіл на рибальство може бути виданий лише у разі встановлення факту припинення промислових операцій відповідного судна і негайного вжиття судновласником заходів для зняття такого судна з реєстру такої держави.

10. Комісія організовує незалежні оцінювання ex-ante та ex post кожного протоколу до угоди про стале партнерство в галузі рибальства та своєчасно надає доступ до них Європейському Парламенту і Раді, перед поданням Раді рекомендації щодо дозволу розпочати переговори щодо наступного протоколу. Стислий виклад таких оцінок повинен бути оприлюднений.

1. Союз надає фінансову допомогу третім країнам через угоди про стале партнерство в галузі рибальства щоб:

(a) покривати частину витрат на доступ до рибних ресурсів у водах третьої країни; частину витрат на доступ до рибних ресурсів, яку повинні сплачувати власники суден Союзу, повинно бути визначено окремо для кожної угоди про стале партнерство в галузі рибальства або протоколу до такої угоди, та вона повинна бути справедливою, недискримінаційною та пропорційною перевагам, що надаються з умовами доступу;

(b) створювати рамки управління, що передбачає заснування та адміністрування необхідних наукових та науково-дослідницьких установ, сприяти консультаційним процесам із заінтересованими групами та розвитку потенціалу для здійснення моніторингу і контрольно-інспекційної діяльності та інших компонентів розбудови спроможності щодо розвитку сталої політики рибальства третьої країни.

Надання такої фінансової допомоги повинно базуватися на досягненні конкретних результатів, мати доповнювальний характер і бути сумісним із проектами і програмами розвитку, які реалізують у відповідній третій країні.

2. У кожній угоді про стале партнерство в галузі рибальства для секторальної підтримки повинно бути відокремлено виплати за доступ до рибних ресурсів. Союз повинен вимагати досягнення конкретних результатів як умови для виплати фінансової допомоги та уважно стежити за досягнутим прогресом.

1. У разі використання запасів, що становлять спільний інтерес, в тому числі і третіми країнами, Союз повинен підтримувати відносини з такими третіми країнами, щоб забезпечити, що управління такими запасами відбувається у сталий спосіб, сумісний із цим Регламентом, зокрема з ціллю, встановленою у статті 2(2). За відсутності досягнення офіційної згоди. Союз повинен докладати всіх зусиль для досягнення спільних домовленостей щодо вилучення таких запасів для забезпечення можливості сталого управління ними, зокрема щодо цілі, встановленої в статті 2(2), зі створенням таким чином рівних умов для операторів Союзу.

2. З метою забезпечення сталого використання спільних із третіми країнами запасів та для забезпечення стабільності промислових операцій своїх флотів, Союз, відповідно до Конвенції ООН з морського права, повинен прагнути до укладення двосторонніх або багатосторонніх угод з третіми країнами щодо спільного управління запасами, зокрема, у відповідних випадках, щодо доступу до вод і ресурсів та умов отримання такого доступу, гармонізації інструментів щодо збереження та обміну промисловими можливостями.

1. З метою сприяння сталості природовикористання та забезпечення продовольчої безпеки і постачання продовольства, економічного зростання та зайнятості Комісія повинна створити незобов’язальні стратегічні настанови Союзу щодо спільних пріоритетів та вимірюваних цільових показників для розвитку видів діяльності сталої аквакультури. У таких стратегічних настановах необхідно враховувати відносні вихідні позиції та різні обставини в межах Союзу з формуванням основи для багаторічних національних стратегічних планів, із прагненням до:

(a) підвищення конкурентоспроможності сектору аквакультури та підтримки секторальних розробок та інновацій;

(b) зменшення адміністративного тягаря та підвищення рівня ефективності й урахування потреб стейкхолдерів в імплементації права Союзу;

(c) заохочення економічної діяльності;

(d) диверсифікації та підвищення якості життя в прибережних і внутрішніх районах;

(e) інтеграції видів діяльності у сфері аквакультури до територіального планування морських, прибережних та внутрішніх територій.

2. До 30 червня 2014 року держави-члени повинні створити багаторічні національні стратегічні плани розвитку діяльності у сфері аквакультури на своїй території.

3. Багаторічні національні стратегічні плани повинні містити цілі відповідної держави-члена та заходи і терміни, необхідні для їх досягнення.

4. Цілями багаторічних національних стратегічних планів є, зокрема:

(a) адміністративне спрощення, зокрема щодо оцінювання, досліджень впливу та ліцензій;

(b) обґрунтована визначеність операторів аквакультури щодо доступу до вод та простору;

(c) показники екологічної та соціально-економічної стабільності;

(d) оцінювання інших видів можливого транскордонного впливу, особливо на морські біологічні ресурси та морські екосистеми сусідніх держав-членів;

(e) створення синергії між національними дослідницькими програмами та співпраця між галузевою та науковою спільнотою;

(j) просування конкурентних переваг сталих, високоякісних харчових продуктів;

(g) просування практично-дослідної роботи у сфері аквакультури з метою посилення позитивного впливу на екологію і рибні ресурси та зменшення негативних наслідків, зокрема зменшення впливу на рибні запаси, використовуваних у виробництві кормів, а також підвищення ефективності використання ресурсів.

5. Держави-члени повинні обмінюватися інформацією та найкращими практиками за допомогою відкритого методу координації національних заходів, що містяться у багаторічних національних стратегічних планах.

6. Комісія повинна заохочувати обмін інформацією та найкращими практиками між державами-членами та сприяти координації національних заходів, передбачених багаторічними національними стратегічними планами.

1. Необхідно встановити спільну організацію ринків продуктів рибальства та аквакультури (організацію спільного ринку), щоб:

(a) сприяти досягненню цілей, встановлених у статті 2, та, зокрема, забезпеченню сталого використання живих морських біологічних ресурсів;

(b) забезпечити можливість галузі рибальства та аквакультури застосовувати СПР на належному рівні;

(c) зміцнити конкурентоспроможність галузі рибальства та аквакультури Союзу, зокрема виробників;

(d) підвищити рівень прозорості та стабільності ринків, зокрема в тому, що стосується економічних знань та розуміння ринків продуктів рибальства та аквакультури Союзу на всіх рівнях системи постачання, підвищити ступінь збалансованості розподілу доданої вартості у межах секторальної системи постачання, покращити якість інформування споживачів та підвищити рівень їхньої обізнаності, шляхом представленням даних та нанесення марковань, що містять інформацію в чіткій та зрозумілій формі;

(e) сприяти забезпеченню рівних умов для всіх продуктів, що реалізуються в Союзі, шляхом сприяння сталому використанню рибних ресурсів;

(f) сприяти забезпеченню споживача різноманітною пропозицією продуктів рибальства та аквакультури;

(g) забезпечити споживачів точною інформацією, яку можна перевірити, щодо походження продукту та способу його виробництва, зокрема шляхом нанесення знаків та марковання.

2. Організація спільного ринку застосовується до продуктів рибальства та аквакультури, наведених у додатку I Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1379/2013 (- 7), які реалізують в Союзі.

3. Організація спільного ринку повинна включати, зокрема:

(a) організацію галузі, зокрема заходи для стабілізації ринку;

(b) плани організацій виробників щодо виробництва та реалізації продуктів рибальства та аквакультури;

(c) спільні стандарти реалізації;

(d) інформацію для споживачів.

1. Необхідно забезпечити відповідність правилам СПР за допомогою ефективної системи контролю Союзу за рибальством, в тому числі боротьби з ННН-рибальством.

2. Контроль та забезпечення виконання СПР повинен базуватися та містити, зокрема, такі принципи:

(a) глобальний, інтегрований та спільний підхід;

(b) співпраця та координація між державами-членами, Комісією та Агентством;

(c) економічна ефективність та пропорційність;

(d) використання ефективних технологій контролю за наявністю та якістю даних про рибальство:

(e) рамки Союзу щодо контролю, інспектування та забезпечення виконання;

(f) ризикоорієнтована стратегія, спрямована на систематичні та автоматичні перехресні перевірки всіх доступних відповідних даних;

(g) розвиток культури відповідності та співпраці між усіма операторами та рибалками.

Союз повинен ухвалити відповідні інструменти щодо третіх країн, в яких дозволено нестале рибальство.

3. Держави-члени повинні ухвалити належні інструменти для забезпечення контролю, інспектування та забезпечення виконання заходів, здійснюваних в рамках СПР, в тому числі шляхом введення дієвих, пропорційних і стримувальних санкцій.

4. Як відступ від параграфа 1, на період до 31 грудня 2021 року Францію необхідно звільнити від зобов'язання вносити до свого реєстру риболовних суден Союзу рибальські судна загальною довжиною менше 10 метрів та судна, що експлуатуються з Майотти.

5. До 31 грудня 2021 року Франція повинна вести тимчасовий реєстр для риболовних суден загальною довжиною менше 10 метрів та суден, що експлуатуються з Майотти. Такий реєстр повинен містити щонайменше назву, загальну довжину та ідентифікаційний код кожного судна. Зареєстровані у тимчасових реєстрах судна необхідно вважати зареєстрованими в Майотті.

1. Комісія засновує експертну групу з питань відповідності з метою оцінювання, сприяння та посилення спроможності щодо виконання, а також дотримання зобов’язань, встановлених відповідно до системи контролю за рибальством Союзу.

2. До складу експертної групи з питань відповідності входять представники Комісії та держав-членів. На запит Європейського Парламенту Комісія має право запропонувати Європейському Парламенту надсилати експертів для участі в засіданнях експертної групи. Агентство має право брати участь у засіданнях експертної групи з питань відповідності як спостерігач.

3. Експертна група повинна, зокрема:

(a) регулярно перевіряти дотримання та виконання зобов’язань, встановлених відповідно до системи контролю за рибальством Союзу, та визначати можливі труднощі, що становлять спільний інтерес, для виконання правил СПР;

(b) сформулювати рекомендації щодо виконання правил СПР, у тому числі з визначенням пріоритетів для надання фінансової допомоги Союзу; та

(c) обмінюватися інформацією щодо контрольно-інспекційної діяльності, в тому числі щодо боротьби з ННН-рибальством.

4. Експертна група повинна регулярно інформувати Європейський Парламент і Раду про діяльність, пов’язану з дотриманням зобов’язань, вказаних у параграфі 3.

Комісія та держави-члени мають право реалізовувати пілотні проекти щодо нових технологій контролю та систем управління даними.

Держави-члени мають право вимагати від своїх операторів покриття пропорційної частки операційних витрат на впровадження системи контролю за рибальством Союзу та збирання даних.

З метою сприяння досягненню цілей, встановлених у статті 2, може надаватися фінансова допомога Союзу.

1. Відповідно до умов, зазначених у застосовних правових актах Союзу, надання фінансової допомоги Союзу державам-членам залежить від дотримання ними правил СПР.

2. Невиконання правил СПР державами-членами може призвести до припинення чи призупинення виплат або до коригування фінансової допомоги Союзу в рамках СПР. Такі заходи повинні бути пропорційними характеру, ступеню тяжкості, тривалості та системності невиконання правил.

1. Відповідно до умов, зазначених у застосовних правових актах Союзу, надання фінансової допомоги Союзу операторам залежить від дотримання ними правил СПР.

2. Відповідно до спеціальних правил, які буде ухвалено в майбутньому, серйозні порушення правил СПР операторами повинні призводити до тимчасової чи постійної заборони на доступ до фінансової допомоги Союзу та/або зменшення обсягу такої допомоги. Такі заходи, вжиті державою-членом, повинні бути стримувальними, дієвими та пропорційними характеру, ступеню тяжкості, тривалості та системності серйозних порушень.

3. Держави-члени повинні забезпечити надання фінансової допомоги Союзу лише у тому разі, якщо на відповідного оператора не було накладено жодних санкцій за серйозні порушення протягом одного року до дати подання заявки на отримання фінансової допомоги Союзу.

1. Для кожного географічного району або сфери компетенції, наведених у додатку III, повинні бути створені дорадчі ради для сприяння збалансованому представництву всіх зацікавлених сторін відповідно до статті 45(1) та створення умов для досягнення цілей, встановлених у статті 2.

2. Зокрема, відповідно до додатка III повинні бути створені такі нові дорадчі ради:

(a) дорадча рада для найбільш віддалених регіонів, розділена на три групи для кожного з таких морських басейнів: Західна Атлантика, Східна Атлантика та Індійський океан;

(b) дорадча рада для аквакультури;

(c) дорадча рада для ринків;

(d) дорадча рада для Чорного моря.

3. Кожна дорадча рада повинна встановити внутрішній регламент.

1. У застосуванні цього Регламенту Комісія повинна, за необхідності, проводити консультації з дорадчими радами.

2. Дорадчі ради мають право:

(a) подавати Комісії та відповідній державі-члену рекомендації та пропозиції щодо управління рибальством та соціально-економічних і природозбережувальних аспектів рибальства та аквакультури, і зокрема рекомендації щодо спрощення правил управління рибальством;

(b) інформувати Комісію та держави-члени про проблеми, пов’язані із управлінськими та соціально-економічними аспектами, а також аспектами, пов’язаними зі збереженням, рибальства та, у відповідних випадках, аквакультури у своєму географічному районі або сфері компетенції та запропонувати рішення для подолання таких проблем;

(c) брати участь у тісній співпраці з науковцями у збиранні, наданні та аналізі даних, необхідних для розроблення інструментів щодо збереження.

Якщо питання становить спільний інтерес для двох чи декількох дорадчих рад, вони повинні координувати свої позиції з метою ухвалення спільних рекомендацій щодо відповідного питання.

3. З дорадчими радами повинні проводитися консультації щодо спільних рекомендацій згідно зі статтею 18. Вони також мають право отримувати консультації від Комісії та держав-членів щодо інших заходів, їхні рекомендації повинні братися до уваги. Такі консультації не обмежують консультації з STECF чи іншими науковими органами. Висновки дорадчих рад можна надавати усім залученим державам-членам та Комісії.

4. Комісія та, де це доцільно, відповідна держава-член повинні упродовж двох місяців дати відповідь щодо будь-яких рекомендацій, пропозицій або інформації, отриманих відповідно до параграфа 1. Якщо ухвалені остаточні інструменти відрізняються від висновків, рекомендацій та пропозицій дорадчих рад, отриманих відповідно до параграфа 1, Комісія або відповідна держава-член повинні надати детальне пояснення причин такої невідповідності.

1. До складу дорадчих рад входять:

(a) організації, що представляють види рибальства та, де це доцільно, оператори сектора аквакультури, а також представники сектора переробки та реалізації;

(b) інші зацікавлені групи, на які впливає СПР (наприклад, екологічні організації та групи споживачів).

2. До складу кожної дорадчої ради повинна входити генеральна асамблея та виконавчий комітет, а також, де це доречно, секретаріат та робочі групи з регіональної співпраці відповідно до статті 18; вона ухвалює необхідні інструменти для свого функціонування.

3. Дорадчі ради повинні функціонувати та отримувати фінансування у способи, передбачені в додатку III.

4. Відповідно до статті 46 Комісія повинна мати повноваження ухвалювати делеговані акти про встановлення детальних правил функціонування дорадчих рад.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надані Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені у статті 11(2), статті 15(2), (3), (6), (7) та статті 45(4), надано Комісії на п’ятирічний період, починаючи з 29 грудня 2013 року. Комісія складає звіт про здійснення делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делеговані повноваження автоматично подовжуються на періоди такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не висловлюють заперечення щодо такого подовження не пізніше ніж за три місяці до кінця кожного такого періоду.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 11(2), статті 15(2), (3), (6), (7) та статті 45(4), можуть бути в будь-який час відкликані Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованих повноважень, вказаних у тексті такого рішення. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, що вже набули чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений згідно зі статтею 11(2), статтею 15(2), (3), (6), (7) та статтею 45(4), набуває чинності тільки в тому випадку, якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з дати надання зазначеного акта Європейському Парламенту і Раді, або, якщо до завершення цього періоду і Європейський Парламент, і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжується ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Комісії допомагає Комітет з питань рибальства та аквакультури. Таким комітетом є комітет у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовується стаття 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Якщо комітет не надав жодного висновку щодо проекту імплементаційного акта, який має бути ухвалений згідно зі статтею 23, Комісія не ухвалює проект імплементаційного акта, і застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 8 Регламенту (ЄС) № 182/2011 з урахуванням положень статті 5 Регламенту.

1. Регламент (ЄС) № 2371/2002 скасовано.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент.

2. Рішення 2004/585/ЄС скасовано з дати набуття чинності правилами, ухваленими згідно зі статтею 45(4) цього Регламенту.

3. Статтю 5 Регламенту Ради (ЄС) № 1954/2003 (- 8) вилучено.

4. Регламент Ради (ЄС) № 639/2004 (- 9) скасовано.

5. Текст статті 105 Регламенту (ЄС) № 1224/2009 доповнити параграфом такого змісту:

"3а. Як відступ від параграфів 2 і 3, коефіцієнт множення вилову, щодо якого застосовується обов'язок щодо вивантаження відповідно до статті 15 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1380/2013 (*1), не застосовується за умови, що частка перевищення вилову відносно дозволених вивантажень не перевищує 10%.

Комісія повинна відзвітувати перед Європейським Парламентом і Радою про функціонування СПР до 31 грудня 2022 року.

Комісія повинна щорічно звітувати Європейському Парламенту і Раді про прогрес у досягненні максимально сталого вилову і про стан рибних запасів якомога швидше після ухвалення річного Регламенту Ради щодо визначення промислових можливостей, доступних для суден Союзу у водах Союзу та в деяких водах, що не належать до вод Союзу.

Цей Регламент набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 1 січня 2014 року.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.