Регламент Ради (ЄС) № 389/2012 від 02 травня 2012 року про адміністративну співпрацю у сфері акцизних податків та про скасування Регламенту (ЄС) № 2073/2004

Держави-члени взаємно відмовляються від усіх вимог про відшкодування витрат, виниклих у ході застосування цього Регламенту, окрім як у випадках, що стосуються винагороди експертів.

1. На запит про допомогу може поширюватися обмеження щодо мінімального порогового значення акцизного податку, що потенційно підлягає сплаті.

2. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти з метою визначення порогових значень, зазначених у параграфі 1 цієї статті.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

1. Інформація, надана або зібрана державами-членами відповідно до цього Регламенту, або будь-яка інформація, до якої посадова особа чи інший працівник або підрядник отримали доступ у ході виконання своїх обов’язків, підпадають під дію обов’язку щодо збереження службової таємниці та на неї поширюється захист, який надається подібній інформації згідно із законами держави-члена, що отримує таку інформацію.

2. Інформація, зазначена у параграфі 1, може використовуватися для таких цілей:

(a) визначення бази для оцінювання акцизних податків;

(b) стягнення чи адміністративного контролю акцизних податків;

(c) моніторингу переміщення підакцизних товарів;

(d) аналізу ризиків у сфері акцизних податків;

(e) розслідувань у сфері акцизних податків;

(f) обчислення інших податків, зборів чи стягнень, охоплених статтею 2 Директиви 2010/24/ЄС.

Однак компетентний орган держави-члена, що надає інформацію, дозволяє її використання для інших цілей в державі-члені органу, що запитує, якщо законодавство держави-члена запитуваного органу дозволяє використання такої інформації для подібних цілей у такій державі-члені.

В обсязі, дозволеному національним правом та без обмеження статті 1(2), зазначена у параграфі 1 цієї статті інформація може використовуватися у зв’язку із судовими або адміністративними провадженнями, які можуть передбачати санкції і які ініційовані в результаті порушень податкового права, без обмеження правил, які регулюють права відповідачів і свідків у таких провадженнях.

3. Якщо орган, що запитує, вважає, що інформація, яку він отримав від запитуваного органу, може бути корисною компетентному органу іншої держави-члена, він може перенаправити її такому органу. Він повинен повідомити про це запитуваний орган.

Запитуваний орган може передавати інформацію іншій державі-члену за її попередньої згоди.

4. Опрацювання персональних даних, яке держави-члени здійснюють у зв’язку з цим Регламентом, підлягає національним положенням, що імплементують Директиву 95/46/ЄС.

Держави-члени повинні, для цілей правильного застосування цього Регламенту, обмежити обсяг обов’язків і прав, передбачених у статті 10, статті 11(1), та статтях 12 і 21 Директиви 95/46/ЄС, настільки, наскільки це необхідно для захисту інтересів, вказаних у статті 13(1)(e) зазначеної Директиви. Такі обмеження повинні бути пропорційними відповідним інтересам.

Особам, належним чином уповноважені Комісією, може надаватися доступ до інформації, зазначеної у статті 28(4), тільки в обсязі, необхідному для обслуговування, підтримки та розвитку мережі CCN/CSI та функціонування центрального реєстру.

Такі особи підпадають під дію встановленого обов’язку щодо збереження службової таємниці. Така інформація повинна підлягати такому самому захисту, що й персональні дані згідно з Регламентом (ЄС) № 45/2001.

Звіти, заяви та будь-які інші документи або їх засвідчені копії чи витяги з них, надані компетентним органом держави-члена компетентному органу іншої держави-члена відповідно до цього Регламенту, можуть використовуватися як докази компетентними органами іншої держави-члена на тих самих підставах, що й подібні документи, надані іншим органом такої іншої держави-члена.

1. Для цілей застосування цього Регламенту держава-член повинна вжити всіх необхідних заходів, щоб:

(a) забезпечити дієву внутрішню координацію між адміністративними органами, вказаними в статтях 3-5;

(b) встановити пряму співпрацю між органами, уповноваженими для цілей такої координації, зазначеними у пункті (a) цього параграфа;

(c) забезпечити безперебійне функціонування системи обміну інформацією, передбаченої у цьому Регламенті.

2. Комісія повинна без затримки передавати компетентному органу кожної держави-члена будь-яку інформацію, необхідну для забезпечення правильного застосування законодавства щодо акцизних податків, яку вона отримує та може надати.

1. Компетентний орган держави-члена, яка отримує інформацію з третьої країни, може передати таку інформацію компетентним органам будь-якої держави-члена, яка може бути зацікавлена в такій інформації та, зокрема, компетентним органам, які звернулися до нього із запитом про це, якщо це дозволено угодами про допомогу з конкретною третьою країною. Така інформація також може бути передана Комісії, якщо це в інтересах Союзу для цілей цього Регламенту.

2. Якщо відповідна третя країна взяла на себе юридичне зобов’язання надавати необхідну допомогу під час збору доказів стосовно операцій неналежного характеру, які потенційно можуть суперечити законодавству щодо акцизних податків, отримана згідно з цим Регламентом інформація може бути передана компетентному органу держави-члена такої третьої країни відповідно до національного права держави-члена стосовно передавання персональних даних третім країнам для цілей правильного застосування акцизних податків або подібних податків, зборів і стягнень, які застосовує третя країна, за згоди компетентних органів, які надають інформацію, відповідно до їхнього національного права.

1. Органи держави-члена, у якій відправник підакцизних товарів має осідок, можуть надавати допомогу такому відправнику, якщо останній не може отримати звіт про отримання, зазначений у статті 24(4) Директиви 2008/118/ЄС, звіт про вивіз, зазначений у статті 25(3) зазначеної Директиви, або, у визначених у статті 33(1) зазначеної Директиви ситуаціях, копію супровідного документа, зазначеного у статті 34 зазначеної Директиви.

Надання такої допомоги не повинне обмежувати податкових зобов’язань одержувача, якому надається допомога.

2. Якщо держава-член надає допомогу відповідно до параграфа 1 цієї статті та вважає необхідним отримати інформацію від іншої держави-члена, вона повинна подати запит щодо надання такої інформації відповідно до статті 8. Інша держава-член може відмовити у наданні такої запитуваної інформації, якщо відправник не використав усі доступні йому засоби для отримання підтвердження того, що переміщення підакцизних товарів між державами членами завершилося.

1. Держави-члени та Комісія повинні дослідити та оцінити застосування цього Регламенту. З цією метою Комісія повинна на регулярній основі узагальнювати досвід держав-членів із метою вдосконалення функціонування системи, запровадженої цим Регламентом.

2. Держави-члени повинні надавати Комісії таку інформацію:

(a) будь-яку доступну інформацію, яка стосується їхнього досвіду у застосуванні цього Регламенту, включно зі статистичними даними, потрібними для оцінювання;

(b) будь-яку доступну інформацію про неналежні чи підозрілі методи або практики, які використовуються для обходу законодавства щодо акцизних податків, якщо такі методи чи практики розкривають недоліки чи прогалини у використанні процедур, визначених у цьому Регламенті.

З метою оцінювання ефективності цієї системи адміністративної співпраці при забезпеченні застосування законодавства щодо акцизних податків та протидії ухиленню від сплати податків і шахрайства з акцизними податками, держави-члени можуть надавати Комісії будь-яку доступну інформацію на додаток до інформації, зазначеної у першому підпараграфі.

Комісія передає інформацію, надану державами-членами, іншим відповідним державам-членам.

Обов’язок надавати інформацію та статистичні дані не повинен спричиняти будь-якого необґрунтованого збільшення адміністративного тягаря.

3. Комісія може вилучати інформацію безпосередньо з повідомлень, згенерованих комп’ютеризованою системою, для діагностичних і статистичних цілей, із дотриманням положень статті 28.

4. Інформація, передана державами-членами або вилучена Комісією для цілей, зазначених у параграфах 1-3, не повинна містити жодних особистих чи персональних даних.

5. Комісія ухвалює імплементаційні акти з метою визначення, для цілей застосування цієї статті, відповідних статистичних даних, що їх мають передавати держави-члени, інформації, що її може вилучати Комісія, та статистичних звітів, що їх має готувати Комісія та держави-члени.

Такі імплементаційні акти необхідно ухвалювати згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 35(2).

1. Комісії надає допомогу Комітет з акцизного податку, заснований статтею 43(1) Директиви 2008/118/ЄС. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) 182/2011.

Регламент (ЄС) № 2073/2004 скасовано.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, викладеної у додатку до цього Регламенту.

Кожні п’ять років із дати набуття чинності цим Регламентом та на основі, зокрема, наданої державами-членами інформації Комісія повинна звітувати перед Європейським Парламентом і Радою про застосування цього Регламенту.

Якщо компетентні органи укладають двосторонні угоди з питань, які охоплює цей Регламент, крім випадків, коли такі угоди стосуються окремих справ, вони повинні невідкладно повідомляти про це Комісію. Комісія, у свою чергу, повідомляє про це компетентні органи інших держав-членів.

Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Він застосовується з 01 липня 2012 року.

Цей Регламент обов’язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню в усіх державах-членах.