Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/399 від 9 березня 2016 року про Кодекс Союзу щодо правил, які регулюють рух осіб через кордони (Шенгенський кодекс про кордони)

(ii) пасажири авіарейсів з або до третіх країн з більше ніж однією проміжною зупинкою на території держав-членів, під час яких не змінюють повітряне судно (трансферні пасажири), та за умови, що такі пасажири не можуть скористатися повітряним судном для подолання відтинку маршруту, що пролягає територією держав-членів, підлягають перевірці на в’їзді в аеропорту прибуття та перевірці на виїзді в аеропорту відправлення;

(iii) якщо авіаперевізник може на авіарейси з третіх країн із більше ніж однією проміжною зупинкою на території держав-членів прийняти пасажирів на борт судна лише на залишок маршруту такою територією, пасажири підлягають перевірці на виїзді в аеропорту відправлення та перевірці на в’їзді в аеропорту прибуття.

Перевірки пасажирів, які під час таких проміжних зупинок уже перебувають на борту повітряного судна й не піднімалися на борт на території держав-членів, виконують відповідно до пункту (іі). Зворотну процедуру застосовують до категорії авіарейсів, у яких країною призначення є третя країна.

2.1.3. Перевірки на кордоні зазвичай не виконують на борту повітряного судна або на виході на посадку, крім випадків, коли це виправдано оцінкою ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією. Щоб забезпечити перевірку осіб в аеропортах, визначених як пункти пропуску через кордон, відповідно до правил, установлених у статтях 7-14, держави-члени повинні забезпечити вжиття органами аеропорту необхідних заходів для створення каналів руху пасажирів до приміщень, відведених для перевірок.

Держави-члени повинні забезпечити вжиття оператором аеропорту необхідних заходів, щоб запобігти входу несанкціонованих осіб у відведені зони, наприклад, у транзитну зону, і виходу з них. Як правило, перевірки не виконують у транзитній зоні, крім випадків, коли це виправдано оцінкою ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією; зокрема, у цій зоні можуть виконувати перевірки осіб, які повинні мати візу для транзиту через аеропорт, щоб перевірити наявність у них такої візи.

2.1.4. Якщо за форс-мажорних обставин чи невідворотної небезпеки або відповідно до вказівок органів повітряне судно, яке виконує авіарейс із третьої країни, повинне виконати посадку на посадковому майданчику, який не є пунктом пропуску через кордон, таке повітряне судно може продовжувати авіарейс лише після отримання дозволу від прикордонників та митної служби. Цей же принцип застосовують до повітряного судна, який виконує авіарейс із третьої країни і виконує посадку без дозволу. У будь-якому випадку статті 7-14 застосовуються до перевірок осіб на борту такого повітряного судна.

2.2. Процедури перевірок на аеродромах

2.2.1. Повинно бути забезпечено, щоб особи також проходили перевірку відповідно до статей 7-14 в аеропортах, які не мають статусу міжнародних згідно з релевантним національним правом (аеродромах), але через які дозволено виконувати авіарейси з або до третіх країн.

2.2.2. Як відступ від пункту 2.1.1, немає необхідності вживати належних заходів на аеродромах для забезпечення фізичного відокремлення вхідних потоків пасажирів внутрішніх авіарейсів та інших авіарейсів, без обмеження Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 300/2008 (- 19). Крім того, якщо обсяг руху незначний, постійна присутність прикордонників не є необхідною за умови наявності гарантії, що необхідний персонал може бути залучено вчасно.

2.2.3. Якщо постійну присутність прикордонників на аеродромі не забезпечено, керівник аеродрому надсилає відповідне повідомлення прикордонникам про прибуття і відправлення повітряних суден за авіарейсами з і до третіх країн.

2.3. Перевірки осіб на приватних авіарейсах

2.3.1. У разі виконання приватних авіарейсів із або до третіх країн перед злетом капітан повітряного судна передає прикордонникам держави-члена призначення та, залежно від випадку, держави-члена першого в’їзду генеральну декларацію, яка містить, між іншим, план польоту відповідно до додатка 2 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, та інформацію про особи пасажирів.

2.3.2. Якщо під час приватних авіарейсів, які виконують із третьої країни до держави-члена, виконують проміжні зупинки на території інших держав-членів, компетентні органи держави-члена в’їзду виконують перевірки на кордоні та роблять відмітку про в’їзд у генеральній декларації, згаданій у пункті 2.3.1.

2.3.3. Якщо існують сумніви щодо того, чи авіарейс виконують виключно з територій держав-членів або виключно на їхню територію без проміжних зупинок на території третьої країни, компетентні органи виконують перевірки осіб в аеропортах та на аеродромах відповідно до пунктів 2.1-2.2.

2.3.4. Умови прибуття та відправлення планерів, надлегких повітряних суден, гелікоптерів, малих повітряних суден, які можуть виконувати польоти лише на короткі відстані, та дирижаблів встановлено в національному праві та, якщо застосовно, у двосторонніх угодах.

3. Морські кордони

3.1. Загальні процедури перевірки руху на морському транспорті

3.1.1. Перевірки суден виконують у порту приходу чи виходу, або в зоні, яку відведено для такої цілі та яка розташована у безпосередній близькості до судна, або на борту судна в територіальних водах, як визначено у Конвенції ООН з морського права. Держави-члени можуть укладати угоди, відповідно до яких перевірки також можна виконувати під час руху судна територією третьої країни або після його прибуття на територію такої країни чи виходу з неї з дотриманням принципів, визначених у пункті 1.1.4.

3.1.2. Капітан, морський агент або інша особа, яка належно уповноважена капітаном або особу якої засвідчено у спосіб, прийнятний для відповідного органу публічної влади (в обох випадках "капітан"), складає список членів екіпажу та будь-яких пасажирів, який повинен містити інформацію, яка вимагається згідно з формами 5 (суднова роль) та 6 (список пасажирів) Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства (Конвенція FAL), та, якщо застосовно, номери віз чи дозволів на проживання:

- найпізніше за двадцять чотири години до приходу в порт, або

- найпізніше у час виходу судна з попереднього порту, якщо тривалість подорожі менше двадцяти чотирьох годин, або

- якщо порт приходу невідомий або якщо його змінюють під час подорожі - щойно така інформація стає відомою.

Капітан надає такий список (такі списки) прикордонникам або, якщо це передбачено в національному праві, іншим відповідним органам, які без зволікань передають такий список (такі списки) прикордонникам.

3.1.3. Прикордонники або органи, згадані в пункті 3.1.2, повертають підтвердження отримання (підписану копію списку (списків) або електронне підтвердження отримання) капітану, який надає його на вимогу, коли судно перебуває в порту.

3.1.4. Капітан негайно доповідає компетентним органам про будь-які зміни у складі екіпажу або кількості пасажирів.

Крім того, капітан негайно повідомляє компетентні органи у строки, встановлені в пункті 3.1.2, про присутність на борту судна пасажирів без квитків. Однак капітан залишається відповідальним за пасажирів без квитків.

Як відступ від статей 5 та 8, систематичні перевірки на кордоні осіб, які залишаються на борту, не виконують. Проте прикордонники виконують обшук судна та перевірки осіб, які залишаються на борту, тільки якщо це виправдано оцінкою ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією.

3.1.5. Капітан повідомляє компетентний орган про те, що судно вийшло своєчасно та згідно з правилами, що діють у відповідному порту.

3.2. Спеціальні процедури перевірки для певних видів судноплавства

Круїзні судна

3.2.1. Капітан круїзного судна передає компетентному органу план маршруту судна та програму круїзу одразу після їх затвердження та не пізніше ніж у строк, установлений у пункті 3.1.2.

3.2.2. Якщо план маршруту круїзного судна охоплює виключно порти, розташовані на території держав-членів, як відступ від статей 5 та 8, перевірки на кордоні не виконують, і круїзне судно може швартуватися у портах, які не є пунктами пропуску через кордон.

Проте перевірки екіпажу й пасажирів на таких суднах виконують, тільки якщо це виправдано оцінкою ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією.

3.2.3. Якщо план маршруту круїзного судна охоплює як порти, розташовані на території держав-членів, так і порти, розташовані у третіх країнах, як відступ від статті 8, перевірки на кордоні виконують у такий спосіб:

(a) якщо круїзне судно прибуває з порту, розташованого у третій країні, і вперше заходить у порт, розташований на території держави-члена, екіпаж і пасажири підлягають перевіркам на в’їзді на основі номінальної суднової ролі та номінального списку пасажирів, згаданих у пункті 3.1.2.

Пасажири, які сходять на берег, підлягають перевіркам на в’їзді відповідно до статті 8, крім випадків, коли згідно з результатами оцінювання ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією, не існує необхідності виконувати такі перевірки;

(b) якщо круїзне судно прибуває з порту, розташованого у третій країні, і знову заходить у порт, розташований на території держави-члена, екіпаж і пасажири підлягають перевіркам на в’їзді на основі номінальної суднової ролі та номінального списку пасажирів, згаданих у пункті 3.1.2, у межах змін, які внесено до таких ролі та списку з часу заходу круїзного судна в попередній порт, розташований на території держави-члена.

Пасажири, які сходять на берег, підлягають перевіркам на в’їзді відповідно до статті 8, крім випадків, коли згідно з результатами оцінювання ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією, не існує необхідності виконувати такі перевірки;

(c) якщо круїзне судно прибуває з порту, розташованого в державі-члені, і заходить у такий порт, пасажири, які сходять на берег, підлягають перевіркам на в’їзді відповідно до статті 8, якщо згідно з результатами оцінювання ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією, існує необхідність провести такі перевірки;

(d) якщо круїзне судно виходить із порту, розташованого в державі-члені, і прямує в порт, розташований у третій країні, екіпаж і пасажири підлягають перевіркам на виїзді на основі номінальної суднової ролі та номінального списку пасажирів.

Якщо згідно з результатами оцінювання ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією, існує необхідність провести такі перевірки, пасажири на борту підлягають перевіркам на виїзді відповідно до статті 8;

(e) якщо круїзне судно виходить із порту, розташованого в державі-члені, і прямує у такий порт, перевірки на виїзді не виконують.

Проте перевірки екіпажу й пасажирів на таких суднах виконують, тільки якщо це виправдано оцінкою ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією.

Користування прогулянковими човнами

3.2.4. Як відступ від статей 5 та 8, особи на борту прогулянкового човна, яке прибуває з порту, розташованого в державі-члені, або виходить у напрямку такого порту, не підлягають перевіркам на кордоні та можуть увійти в порт, який не є пунктом пропуску через кордон.

Однак, згідно з оцінкою ризиків, пов’язаних із нелегальною імміграцією, та, зокрема, якщо берегова лінія третьої країни розташована у безпосередній близькості до території відповідної держави-члена, виконують перевірки таких осіб та/або фізичний обшук прогулянкового човна.

3.2.5. Як відступ від статті 5, прогулянковий човен, який прибуває з третьої країни, може, як виняток, увійти в порт, який не є пунктом пропуску через кордон. У такому випадку, щоб отримати дозвіл увійти в порт, особи на борту повинні повідомити портові органи. Портові органи зв’язуються з органами найближчого порту, визначеного як пункт пропуску через кордон, щоб доповісти про прибуття судна. Декларування щодо пасажирів виконують шляхом подання портовим органам списку осіб на борту. Список повинен бути наданий прикордонникам найпізніше відразу після прибуття.

У такий самий спосіб, якщо через форс-мажорні обставини прогулянковий човен, який прибуває з третьої країни, вимушений пришвартуватися в порту, який не є пунктом пропуску через кордон, портові органи зв’язуються з органами найближчого порту, визначеного як пункт пропуску через кордон, щоб доповісти про присутність човна.

3.2.6. Під час проведення таких перевірок надають документ, який містить усі технічні характеристики судна та імена осіб на борту. Копію такого документа надають органам у портах приходу та виходу. Протягом періоду перебування судна в територіальних водах однієї з держав-членів, копія такого документа залишається серед суднових документів.

Прибережне рибальство

3.2.7. Як відступ від статей 5 та 8, екіпажі риболовецьких суден прибережного плавання, які повертаються щодня або протягом 36 годин у порт реєстрації судна або в будь-який інший порт, розташований на території держав-членів, без стоянки в порту, розташованому на території третьої країни, не підлягають систематичним перевіркам. Проте повинна бути врахована оцінка ризиків, пов’язаних із нелегальною імміграцією, зокрема якщо берегова лінія третьої країни розташована в безпосередній близькості до території держави-члена, щоб визначити частоту проведення перевірок. Із урахуванням таких ризиків виконують перевірки осіб та/або фізичний обшук судна.

3.2.8. Екіпажі риболовецьких суден прибережного плавання, не зареєстрованих у порту, розташованому на території держави-члена, підлягають перевіркам відповідно до положень щодо моряків.

Поромне сполучення

3.2.9. Виконують перевірки осіб на борту суден для поромного сполучення з портами, розташованими у третіх країнах. Застосовують такі правила:

(a) за можливості держави-члени облаштовують окремі смуги руху відповідно до статті 10;

(b) перевірки піших пасажирів виконують в індивідуальному порядку;

(c) перевірки водіїв і пасажирів транспортних засобів виконують під час їхнього перебування у транспортному засобі;

(d) пасажирів порому, які подорожують автобусами, вважають пішими пасажирами. Такі пасажири повинні вийти з автобуса для перевірки;

(e) перевірки водіїв вантажних транспортних засобів та будь-яких осіб, які їх супроводжують, виконують під час їх перебування у транспортному засобі. Такі перевірки в принципі організовують окремо від перевірок інших пасажирів;

(f) щоб забезпечити швидке проведення перевірок, повинна бути достатня кількість виходів;

(g) для виявлення, зокрема, нелегальних іммігрантів, виконують вибіркові перевірки транспортних засобів, які використовують пасажири, та, якщо застосовно, вантажів та інших товарів, завантажених у транспортні засоби;

(h) до членів екіпажів поромів застосовують такі самі правила, як до членів екіпажів торгових суден;

(i) пункт 3.1.2. (обов’язок подавати суднову роль та список пасажирів) не застосовують. Якщо потрібно скласти список пасажирів на борту відповідно до Директиви Ради 98/41/ЄС (- 20), капітан передає копію такого списку компетентному органу порту приходу на території держав-членів не пізніше ніж через тридцять хвилин після виходу з порту третьої країни.

3.2.10. Якщо пором, що виконує рейс із третьої країни з більше ніж однією зупинкою на території держав-членів, приймає на борт пасажирів лише на залишок маршруту такою територією, такі пасажири підлягають перевірці на виїзді в порту виходу та перевірці на в’їзді в порту приходу.

Перевірки осіб, які під час таких проміжних зупинок уже перебували на борту порому та не сідали на пором на території держав-членів, виконують у порту приходу. Зворотну процедуру застосовують, якщо країною призначення є третя країна.

Вантажні сполучення між державами-членами

3.2.11. Як відступ від статті 8, не виконують перевірки на кордоні вантажних сполучень між двома або більше однаковими портами, розташованими на території держав-членів, які виконують без заходу в будь-які порти поза територією держав-членів для перевезення товарів.

Проте перевірки екіпажу й пасажирів таких суден виконують, тільки якщо це виправдано згідно з оцінкою ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією.

4. Судноплавство внутрішніми водними шляхами

4.1. "Судноплавство внутрішніми водними шляхами з перетинанням зовнішнього кордону" охоплює використання для цілей підприємницької діяльності чи відпочинку всіх видів човнів і плавучих засобів на річках, каналах та озерах.

4.2. Щодо човнів, які використовують для цілей підприємницької діяльності, капітана, осіб, які працюють на борту і зазначені в судновій ролі, та членів сімей таких осіб, які проживають на борту, вважають членами екіпажу або прирівняними до них.

4.3. Відповідні положення пунктів 3.1 та 3.2 застосовують mutatis mutandis до перевірок у судноплавстві внутрішніми водними шляхами.

Спеціальні правила для певних категорій осіб

1. Глави держав

Як відступ від статті 6 та статей 8-14, глави держав і члени їхньої делегації, про прибуття і відбуття яких прикордонникам офіційно оголосили дипломатичними каналами, можуть не підлягати перевіркам на кордоні.

2. Пілоти повітряних суден та інші члени екіпажу

2.1. Як відступ від статті 6, власники свідоцтва пілота або посвідчення члена екіпажу, як передбачено в додатку 9 Конвенції про цивільну авіацію від 7 грудня 1944 року, можуть під час виконання своїх обов’язків та на основі згаданих документів:

(a) підніматися на борт і покидати борт в аеропорту проміжної зупинки або аеропорту прибуття, розташованому на території держави-члена;

(b) входити в муніципальну зону аеропорту проміжної зупинки або аеропорту прибуття, розташованому на території держави-члена;

(c) їздити будь-яким видом транспорту до аеропорту, розташованого на території держави-члена, щоб піднятися на борт повітряного судна, яке відлітає з такого аеропорту.

У всіх інших випадках повинні бути виконані вимоги, передбачені статтею 6 (1).

2.2. До перевірок членів екіпажів повітряних суден застосовують статті 7-14. За можливості членів екіпажів повітряних суден перевіряють першочергово. Зокрема, вони проходять перевірку або перед пасажирами, або у спеціальних місцях, відведених для такої цілі. Як відступ від статті 8, екіпажі, яких знає персонал, відповідальний за проведення перевірок на кордоні в рамках своїх обов’язків, можуть підлягати лише вибірковим перевіркам.

3. Моряки

Як відступ від статей 5 та 8, держави-члени можуть дозволити морякам, які мають посвідчення особи моряка відповідно до Конвенції про посвідчення особи моряків № 108 (1958) або № 185 (2003) Міжнародної організації праці (МОП), Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства (Конвенція FAL) та відповідного національного права, прибувати на територію держав-членів, зійшовши на берег для перебування на території порту, куди заходять судна, чи суміжних муніципальних зон, або відбувати з території держав-членів, повертаючись на борт свого судна, без відвідування пункту пропуску через кордон за умови, що вони зазначені в попередньо наданій компетентним органам для перевірки судновій ролі судна, до якого вони належать.

Однак на основі оцінки ризиків, пов’язаних із внутрішньою безпекою і нелегальною імміграцією, прикордонники перевіряють моряків відповідно до статті 8 перед сходженням на берег.

4. Власники дипломатичних, офіційних чи службових паспортів та члени міжнародних організацій

4.1. З огляду на особливі привілеї чи імунітети, власникам дипломатичних, офіційних чи службових паспортів, виданих третіми країнами або їхніми урядами, визнаними державами-членами, а також власникам документів, виданих міжнародними організаціями, переліченими в пункті 4.4, які подорожують у рамках виконання своїх обов’язків, можуть надати пріоритет перед іншими подорожуючими в пунктах пропуску через кордон, навіть якщо на них усе одно поширюється, якщо застосовно, вимога отримання візи.

Як відступ від статті 6 (1) (с), від власників таких документів не вимагають підтверджувати наявність у них достатніх засобів для існування.

4.2. Якщо особа, яка з’являється на зовнішньому кордоні, посилається на привілеї, імунітети або звільнення, прикордонники можуть вимагати від неї надати докази її статусу, пред’явивши належні документи, зокрема посвідчення, видані державою, що виконує акредитацію, дипломатичний паспорт чи інші засоби. Якщо прикордонник має сумніви, то він може, у разі нагальної потреби, звернутися безпосередньо до міністерства закордонних справ.

4.3. Акредитовані члени дипломатичних місій і консульських представництв та члени їхніх сімей можуть в’їжджати на територію держав-членів, пред’явивши картку, згадану у статті 20 (2), та документ, який дає їм право перетинати кордон. Крім того, як відступ від статті 14, прикордонники не можуть відмовити власникам дипломатичних, офіційних чи службових паспортів у в’їзді на територію держав-членів без попередніх консультацій із відповідними національними органами. Це положення також застосовують, якщо у SIS внесли попередження щодо таких осіб.

4.4. Документи, які видають міжнародні організації для цілей, зазначених у пункті 4.1, охоплюють, зокрема, такі:

- перепустка (laissez-passer) Організації Об’єднаних Націй, яку видають персоналу Організації Об’єднаних Націй та підпорядкованим агентствам згідно з Конвенцією про привілеї та імунітети спеціалізованих установ, ухваленою Генеральною Асамблеєю Об’єднаних Націй 21 листопада 1947 року в Нью-Йорку,

- перепустка (laissez-passer) Європейського Союзу (ЄС),

- перепустка (laissez-passer) Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом),

- свідоцтво (legitimacy certificate), яке видає Генеральний Секретар Ради Європи,

- документи, які видають відповідно до параграфа 2 статті III Угоди між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил (військовий квиток разом із наказом про відрядження, пільговим проїзним документом або індивідуальним чи колективним наказом про перевезення), а також документи, які видають у рамках "Партнерства заради миру".

5. Транскордонні працівники

5.1 Процедури перевірки транскордонних працівників регулюють загальні правила прикордонного контролю, зокрема статті 8 та 14.

5.2. Як відступ від статті 8, транскордонні працівники, яких прикордонники добре знають у зв’язку з частими перетинами ними кордону в тому самому пункті пропуску через кордон та щодо яких за результатами первинної перевірки не виявлено попереджень у SIS або національній базі даних, підлягають лише вибірковим перевіркам на предмет наявності в них дійсного документа, який дає їм право перетинати кордон, та їх відповідності необхідним умовам в’їзду. Час від часу виконують ретельні перевірки таких осіб без попередження і через різні проміжки часу.

5.3. Дію положень пункту 5.2 можуть розширити на інші категорії осіб, які регулярно перетинають кордон.

6. Неповнолітні особи

6.1. Прикордонники повинні приділяти особливу увагу неповнолітнім особам незалежно від того, чи вони подорожують у супроводі інших осіб, чи без супроводу. Неповнолітні особи, які перетинають зовнішній кордон, підлягають таким самим перевіркам на в’їзді чи виїзді, як і дорослі особи, як передбачено в цьому Регламенті.

6.2. Якщо неповнолітні особи подорожують у супроводі інших осіб, прикордонники перевіряють, чи особи, які супроводжують неповнолітніх осіб, мають право батьківського піклування над ними, особливо якщо неповнолітніх осіб супроводжує тільки один дорослий і є серйозні підстави підозрювати їх у незаконному позбавленні опіки особи (осіб), яка (які) мають над ними законне право батьківського піклування. В останньому випадку прикордонники виконують додаткове розслідування, щоб виявити будь-які невідповідності чи суперечності в наданій інформації.

6.3. Якщо неповнолітні особи подорожують без супроводу, прикордонники повинні переконатися шляхом проведення ретельної перевірки проїзних документів та підтвердних документів, що неповнолітні особи не покидають територію проти волі особи (осіб), яка (які) мають право батьківського піклування над ними.

6.4. Держави-члени призначають національні контактні пункти для проведення консультацій щодо неповнолітніх осіб та інформують про них Комісію. Комісія надає державам-членам список таких національних контактних пунктів.

6.5. У разі наявності сумнівів щодо будь-яких обставин, визначених у пунктах 6.1, 6.2 та 6.3, прикордонники звертаються до національних контактних пунктів зі списку для отримання консультації щодо неповнолітніх осіб.

7. Рятувальні служби, поліція, пожежні бригади і прикордонники

Умови в’їзду та виїзду членів рятувальних служб, поліції та пожежних бригад, які діють у надзвичайних ситуаціях, а також прикордонників, які перетинають кордон на виконання своїх професійних завдань, встановлено у національному праві. Держави-члени можуть укласти двосторонні угоди з третіми країнами про в’їзд та виїзд таких категорій осіб. Такі умови та двосторонні угоди можуть передбачати відступи від статей 5, 6 та 8.

8. Працівники на морських установках

Як відступ від статей 5 та 8, працівники на морських установках, які регулярно повертаються морськими або повітряними шляхами на територію держав-членів без перебування на території третьої країни, не підлягають систематичним перевіркам.

Проте повинна бути врахована оцінка ризиків, пов’язаних із нелегальною імміграцією, зокрема якщо берегова лінія третьої країни розташована у безпосередній близькості до морської установки, щоб визначити частоту проведення перевірок.

див. зображення