(-5) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/125/ЄС від 21 жовтня 2009 року про рамки для встановлення вимог до екодизайну для пов’язаних з енергоспоживанням продуктів OB L 285, 31.10.2009, с. 10).
(-6) Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (комплексне запобігання та контроль забруднень) OB L 334, 17.12.2010, с. 17).
(-7) Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/80/ЄС від 23 жовтня 2001 року про обмеження викидів у повітря певних забрудників від великих спалювальних установок OB L 309, 27.11.2001, с. 1).
(-8) Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/50/ЄС від 21 травня 2008 року про якість навколишнього повітря та чистіше повітря для Європи OB L 152, 11.06.2008, с. 1).
(-9) Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/4/ЄС від 28 січня 2003 року про публічний доступ до екологічної інформації та скасування Директиви Ради 90/313/ЄЕС OB L 41, 14.02.2003, с. 26).
(-10) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень OB L 55, 28.02.2011, с. 13).
(-11) OB C 369, 17.12.2011, с. 14.
(-12) Директива Європейського Парламенту і Ради 97/68/ЄС від 16 грудня 1997 року про наближення законодавств держав-членів щодо заходів проти викидів газоподібних та твердих забрудників з двигунів внутрішнього згоряння, призначених для встановлення на позашляховій рухомій техніці OB L 59, 27.02.1998, с. 1).
(-13) Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1069/2009 від 21 жовтня 2009 року про встановлення санітарних норм щодо субпродуктів і похідних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, та про скасування Регламенту (ЄС) № 1774/2002 (Регламент про субпродукти тваринного походження) OB L 300, 14.11.2009, с. 1).
(-14) Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/72/ЄС від 13 липня 2009 року про спільні правила для внутрішнього ринку електроенергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС OB L 211, 14.08.2009, с. 55).
(-15) Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та скасування деяких Директив OB L 312, 22.11.2008, с. 3).
ДОДАТОК I
ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ ПОВИНЕН НАДАВАТИ ОПЕРАТОР КОМПЕТЕНТНОМУ ОРГАНУ
1. Номінальне теплоспоживання (МВт) середньої спалювальної установки;
2. Тип середньої спалювальної установки (дизельний двигун, газова турбіна, двопаливний двигун, інший двигун або інша середня спалювальна установка);
3. Типи і частки використовуваного палива відповідно до категорій, встановлених у додатку II;
4. Дата початку експлуатації середньої спалювальної установки або, якщо точна дата початку експлуатації невідома, доказ того, що її експлуатація почалася до 20 грудня 2018 року;
5. Сектор економічної діяльності, в якому застосовують середню спалювальну установку, або об’єкт, у якому її застосовують (код NACE);
6. Oчікувана кількість годин експлуатації середньої спалювальної установки за рік та середня експлуатаційна навантага;
7. Якщо використано варіант звільнення за статтею 6(3) або статтею 6(8), підписана оператором декларація про те, що середню спалювальну установку не експлуатуватимуть довше зазначеної в зазначених параграфах кількості годин;
8. Найменування та зареєстрований офіс оператора та, у разі стаціонарних середніх спалювальних установок, фактична адреса розташування установки.
ДОДАТОК II
ЗНАЧЕННЯ ГРАНИЧНО ДОПУСТИМИХ ВИКИДІВ, ВКАЗАНІ В СТАТТІ 6
Усі значення гранично допустимих викидів, встановлені у цьому додатку, визначено за температури 273,15 К, тиску 101,3 кПа, після поправки на вміст водяної пари у відхідних газах та стандартизованого вмісту O2 , який становить 6% для середніх спалювальних установок на твердих видах палива, 3% для середніх спалювальних установок (крім двигунів і газових турбін) на рідких і газоподібних видах палива, та 15% для двигунів і газових турбін.
ЧАСТИНА 1
Значення гранично допустимих викидів для наявних середніх спалювальних установок
Таблиця 1
Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) для наявних середніх спалювальних установок з номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт, крім двигунів та газових турбін
Таблиця 2
Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) для наявних середніх спалювальних установок з номінальним теплоспоживанням понад 5 МВт, крім двигунів та газових турбін
Таблиця 3
Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) для наявних двигунів і газових турбін
ЧАСТИНА 2
Значення гранично допустимих викидів для нових середніх спалювальних установок
Таблиця 1
Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) для нових середніх спалювальних установок, крім двигунів та газових турбін
Таблиця 2
Значення гранично допустимих викидів (мг/Нм-3) для нових двигунів та газових турбін
__________
(-1) Це значення не застосовують, якщо станція спалює виключно деревинну тверду біомасу.
(-2) 300 мг/Нм-3 у разі установок, що спалюють солому.
(-3) 400 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з коксових печей у чорній металургії.
(-4) Це значення не застосовують, якщо станція спалює виключно деревинну тверду біомасу.
(-5) 300 мг/Нм-3 у разі установок, що спалюють солому.
(-6) 1100 мг/Нм-3 у разі установок з номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 5 МВт та нижче або на рівні 20 МВт.
(-7) До 1 січня 2030 року, 850 мг/Нм-3 у разі установок з номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 5 МВт та нижче або на рівні 20 МВт, що спалюють важке нафтове паливо.
(-8) 400 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з коксових печей та 200 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з доменних печей у чорній металургії.
(-9) 170 мг/Нм-3 у випадку біогазу.
(-10) 50 мг/Нм-3 у разі установок з номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 5 МВт та нижче або на рівні 20 МВт.
(-11) 60 мг/Нм-3 у випадку біогазу.
(-12) 130 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з коксових печей та 65 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з доменних печей у чорній металургії.
(-13) 1850 мг/Нм-3 у таких випадках:
(i) для дизельних двигунів, будівництво яких почалося до 18 травня 2006 року;
(ii) для двопаливних двигунів у режимі рідкого палива.
(-14) 250 мг/Нм-3 у разі двигунів з номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт.
(-15) 250 мг/Нм-3 у разі двигунів із номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт; 225 мг/Нм-3 у разі двигунів із номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 5 МВт та нижче або на рівні 20 МВт.
(-16) 380 мг/Нм-3 для двопаливних двигунів у режимі газоподібного палива.
(-17) Значення гранично допустимих викидів застосовні лише за навантаги понад 70%.
(-18) 20 мг/Нм-3 у разі установок з номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 20 МВт.
(-19) Це значення не застосовують, якщо станція спалює виключно деревинну тверду біомасу.
(-20) До 1 січня 2025 року, 1700 мг/Нм-3 у разі установок, що входять до складу SIS або MIS.
(-21) 400 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з коксових печей та 200 мг/Нм-3 у разі низькокалорійних газів з доменних печей у чорній металургії.
(-22) 100 мг/Нм-3 у випадку біогазу.
(-23) 500 мг/Нм-3 у разі установок із сукупним номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт.
(-24) До 1 січня 2025 року, 450 мг/Нм-3 під час спалювання важкого нафтового палива зі вмістом N між 0,2% та 0,3%, та 360 мг/Нм-3 під час спалювання важкого нафтового палива зі вмістом N менше 0,2% у разі установок, що входять до складу SIS або MIS.
(-25) 50 мг/Нм3 у разі установок із сукупним номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт; 30 мк/Нм-3 у разі установок із сукупним номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 5 МВт та нижче або на рівні 20 МВт.
(-26) 50 мг/Нм-3 у разі установок із сукупним номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт.
(-27) До 1 січня 2025 року, 590 мг/Нм-3 для дизельних двигунів, що входять до складу SIS або MIS.
(-28) 40 мг/Нм-3 у випадку біогазу.
(-29) Двигуни, які працюють від 500 до 1500 годин за рік, може бути звільнено від дотримання цих значень гранично допустимих викидів, якщо вони застосовують первинні заходи обмеження викидів NOx та відповідають значенням гранично допустимих викидів, визначеним у примітці (4).
(-30) До 1 січня 2025 року у складі SIS та MIS, 1850 мг/Нм-3 для двопаливних двигунів у режимі рідкого палива та 380 мг/Нм-3 у режимі газоподібного палива; 1300 мг/Нм-3 для дизельних двигунів менше або дорівнює 1200 об/хв із сукупним номінальним теплоспоживанням нижче або на рівні 20 МВт та 1850 мг/Нм-3 для дизельних двигунів із сукупним номінальним теплоспоживанням понад 20 МВт; 750 мг/Нм-3 для дизельних двигунів > 1200 об/хв.
(-31) 225 мг/Нм-3 для двопаливних двигунів у режимі рідкого палива.
(-32) 225 мг/Нм-3 для дизельних двигунів із сукупним номінальним теплоспоживанням нижче або на рівні 20 МВт зі швидкістю менше або дорівнює 1200 об/хв.
(-33) 190 мг/Нм-3 для двопаливних двигунів у режимі газоподібного палива.
(-34) Ці значення гранично допустимих викидів застосовні лише за навантаги понад 70%.
(-35) До 1 січня 2025 року, 550 мг/Нм-3 для установок, що входять до складу SIS або MIS.
(-36) До 1 січня 2025 року, 75 мг/Нм-3 для дизельних двигунів, що входять до складу SIS або MIS.
(-37) 20 мг/Нм-3 у разі установок із сукупним номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 5 МВт.
ДОДАТОК III
МОНІТОРИНГ ВИКИДІВ ТА ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ
ЧАСТИНА 1
Моніторинг викидів, який здійснює оператор
1. Періодичні вимірювання є обов’язковими щонайменше:
- кожні три роки для середніх спалювальних установок із номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 20 МВт,
- щороку для середніх спалювальних установок із номінальним теплоспоживанням понад 20 МВт.
2. Як альтернатива інтервалам, зазначеним у пункті 1, у разі середніх спалювальних установок, які підпадають під дію статті 6(3) або статті 6(8), періодичні вимірювання можуть бути обов’язковими щонайменше щоразу по досягненні таких кількостей годин експлуатації:
- потрійне значення максимальної середньої кількості годин експлуатації за рік, передбаченої згідно зі статтею 6(3) або статтею 6(8) для середніх спалювальних установок із номінальним теплоспоживанням на рівні або вище 1 МВт та нижче або на рівні 20 МВт,
- максимальна середня кількість годин експлуатації за рік, передбачена згідно зі статтею 6(3) або статтею 6(8) для середніх спалювальних установок із номінальним теплоспоживанням понад 20 МВт.
Частота періодичних вимірювань у жодному разі не повинна бути нижчою, ніж один раз на п’ять років.
3. Вимірювання є обов’язковими лише для:
(a) забрудників, для яких у цій Директиві встановлено значення гранично допустимих викидів для відповідних установок;
(b) CO для всіх установок.
4. Перші вимірювання має бути здійснено впродовж чотирьох місяців після надання дозволу на експлуатацію або реєстрації установки, або від початку експлуатації залежно від того, котра з цих дат пізніша.
5. Як альтернатива вимірюванням, зазначеним у пунктах 1, 2 та 3(a), щодо SO2, може бути використано інші процедури, верифіковані та затверджені компетентним органом для визначення рівня викидів SO2 .
6. Як альтернатива періодичним вимірюванням, зазначеним у пункті 1, держави-члени можуть вимагати проведення безперервних вимірювань.
У разі проведення безперервних вимірювань, автоматизовані системи вимірювання підлягають перевірці за допомогою паралельних вимірювань із використанням референтних методів принаймні один раз на рік, а оператор повинен повідомляти компетентному органу про результати таких перевірок.
7. Відбір проб, аналіз забруднювальних речовин і вимірювання параметрів процесів, а також будь-які альтернативні заходи, використані відповідно до пунктів 5 і 6, повинні ґрунтуватися на методах, які забезпечують достовірні, репрезентативні та порівнянні результати. Методи, які відповідають гармонізованим стандартам EN потрібно вважати такими, що відповідають цій вимозі. Під час кожного вимірювання установка повинна працювати в стабільних умовах під репрезентативною постійною навантагою. У цьому контексті, періоди запуску та зупинки повинні бути виключені.
ЧАСТИНА 2
Оцінювання відповідності
1. У разі періодичних вимірювань, значення гранично допустимих викидів, вказані в статті 6, вважають дотриманими, якщо результати жодної з серій вимірювань або інших процедур, описаних і визначених відповідно до правил, встановлених компетентним органом, не перевищують відповідних значень гранично допустимих викидів.
2. У разі безперервних вимірювань, дотримання значень гранично допустимих викидів, вказаних у статті 6, необхідно оцінювати відповідно до пункту 1 частини 4 додатка V до Директиви 2010/75/ЄС.
Валідовані середні значення визначають відповідно до пунктів 9 і 10 частини 3 додатка V до Директиви 2010/75/ЄС.
3. У цілях обчислення середніх значень викидів до уваги не беруть значення, виміряні протягом періодів, зазначених у статті 6(11) і статті 6(12), а також під час запуску та зупинки установки.
( Джерело: Урядовий портал (Переклади актів acquis ЄС) https://www.kmu.gov.ua )