Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 608/2013 від 12 червня 2013 року щодо забезпечення митними органами дотримання прав інтелектуальної власності та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1383/2003

1. Якщо митні органи ідентифікують товари, щодо яких є підозра у порушенні права інтелектуальної власності, що підпадає під дію рішення про схвалення заявки, такі органи повинні призупинити випуск товарів або затримати їх.

2. Перш ніж призупинити випуск товарів або затримати їх, митні органи можуть звернутися до держателя рішення з проханням надати їм будь-яку відповідну інформацію щодо товарів. Митні органи можуть також надавати держателю рішення інформацію про фактичну або прогнозовану кількість товарів, їх фактичний або очікуваний характер та зображення, за доцільності.

3. Митні органи повідомляють декларанта або володільця товарів про призупинення випуску товарів або затримання товарів протягом одного робочого дня після такого призупинення або затримання.

Якщо митні органи вирішують повідомити володільця товарів, а володільцями товарів вважають двох або більше осіб, митні органи не зобов'язані повідомляти більше ніж одну з таких осіб.

Митні органи повідомляють держателя рішення про призупинення випуску або затримання товарів у той самий день, коли повідомили декларанта або володільця товарів, чи відразу після такого.

Повідомлення повинні включати інформацію про процедуру, визначену в статті 23.

4. Митні органи інформують держателя рішення та декларанта або володільця товарів про фактичну або прогнозовану кількість і фактичний або очікуваний характер товарів, випуск яких призупинено або які затримано, у тому числі надають їхні наявні зображення, за доцільності. Митні органи також повідомляють, за запитом та за наявності у них інформації, держателю рішення найменування (прізвища та імена) та адреси одержувача, відправника і декларанта або володільця товарів, митні процедури, походження, джерело і місце призначення товарів, випуск яких призупинено або які затримано.

1. Якщо митні органи ідентифікували товари, щодо яких є підозра у порушенні права інтелектуальної власності та які не підпадають під дію рішення про схвалення заявки, вони можуть призупинити випуск таких товарів, окрім швидкопсувних товарів, або затримати їх.

2. Перед призупиненням випуску або затриманням товарів, щодо яких є підозра у порушенні права інтелектуальної власності, митні органи можуть, не розкриваючи будь-яку інформацію, іншу ніж інформація про фактичну або прогнозовану кількість товарів, їхній фактичний або очікуваний характер та їхні зображення, за доцільності, звернутися до будь-якої фізичної або юридичної особи, яка має потенційне право на подання заявки щодо заявленого порушення прав інтелектуальної власності, надати їм будь-яку відповідну інформацію.

3. Митні органи повинні повідомити декларанта або володільця товарів про призупинення випуску товарів або їх затримання протягом одного робочого дня після такого призупинення або затримання.

Якщо митні органи вирішують повідомити володільця товарів, а володільцями товарів вважають двох або більше осіб, митні органи не зобов'язані повідомляти більше ніж одну з таких осіб.

Митні органи повідомляють фізичних або юридичних осіб, які мають право на подання заявки щодо заявленого порушення прав інтелектуальної власності, про призупинення випуску товарів або їх затримання у той самий день, коли повідомили декларанта або володільця товарів, чи відразу після такого.

Митні органи можуть консультуватися з компетентними органами публічної влади, щоб встановити фізичних або юридичних осіб, які мають право на подання заявки.

Повідомлення повинні включати інформацію про процедуру, визначену в статті 23.

4. Митні органи повинні схвалити випуск товарів або припинити затримання товарів відразу після завершення всіх митних формальностей у таких випадках:

(a) якщо вони не встановили будь-яку фізичну або юридичну особу, яка має право на подання заявки щодо заявленого порушення прав інтелектуальної власності, протягом одного робочого дня після призупинення випуску або затримання товарів;

(b) якщо вони не отримали заявку відповідно до статті 5(3) або якщо вони відхилили таку заявку.

5. Якщо заявку схвалено, митні органи повідомляють, за запитом та за наявності у них інформації, держателю рішення найменування (прізвища та імена) та адреси одержувача, відправника і декларанта або володільця товарів, митну процедуру, походження, джерело і місце призначення товарів, випуск яких призупинено або які затримано.

1. Митні органи надають держателю рішення і декларанту або володільцю товарів можливість проінспектувати товар, випуск якого призупинено або який затримано.

2. Митні органи можуть відбирати зразки, які є репрезентативними для товарів. Вони можуть надавати або надсилати такі зразки держателю рішення за його запитом і лише для цілей аналізу та для спрощення подальшої процедури, пов'язаної з контрафактними і піратськими товарами. Будь-який аналіз таких зразків проводять під одноосібною відповідальністю держателя рішення.

3. Держатель рішення повинен, якщо цьому не завадять певні обставини, повернути зразки, згадані в параграфі 2, митним органам одразу після завершення аналізу зразків, але не пізніше дати випуску товарів або закінчення строку їх затримання.

Умови зберігання товарів під час призупинення їх випуску або їх затримання визначають митні органи.

Якщо держатель рішення отримав інформацію, згадану у статтях 17(4), 18(5), 19 або 26(8), він може розголошувати або використовувати її тільки для таких цілей:

(a) щоб порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності і під час розгляду такої справи;

(b) у зв'язку з пов'язаними з порушенням права інтелектуальної власності кримінальними розслідуваннями, що їх проводять органи публічної влади держави-члена, у якій виявлено товари;

(c) щоб розпочати кримінальне провадження та під час такого провадження;

(d) щоб отримати компенсацію від порушника або інших осіб;

(e) щоб узгодити із декларантом або володільцем товарів знищення товару відповідно до статті 23(1);

(f) щоб узгодити із декларантом або держателем товарів суму гарантії, згадану в пункті (a) статті 24(2).

1. Без обмеження застосовних положень про захист даних у Союзі та з метою сприяння ліквідації міжнародної торгівлі товарами, які порушують права інтелектуальної власності, Комісія та митні органи держав-членів можуть обмінюватися певними даними та інформацією, що наявні у них, із відповідними органами третіх країн відповідно до практичних механізмів, згаданих у параграфі 3.

2. Обмін даними та інформацією, згаданий у параграфі 1, здійснюють, щоб оперативно уможливити дієве правозастосування до перевезень товарів, які порушують права інтелектуальної власності. Такі дані та інформація можуть бути пов'язані з арештами, тенденціями та загальною інформацією про ризики, у тому числі щодо товарів, що їх переміщують транзитом через територію Союзу, що походять із відповідних третіх країнах або направляються у відповідні треті країни як в кінцевий пункт призначення. Такі дані та інформація можуть за доцільності включати таке:

(a) характер і кількість товарів;

(b) право інтелектуальної власності, у порушенні якого виникла підозра;

(c) походження, джерело і місце призначення товарів;

(d) інформацію про рух транспортних засобів, зокрема:

(i) назву судна або номер реєстрації транспортного засобу;

(ii) номери вантажної накладної або іншого транспортного документа;

(iii) кількість контейнерів;

(iv) масу вантажу;

(v) опис та/або кодування товарів;

(vi) номер бронювання;

(vii) номер пломби;

(viii) місце першого навантажування;

(ix) місце кінцевого розвантажування;

(x) місця перевантажування;

(xi) очікувану дата прибуття в місце кінцевого розвантажування;

(e) інформацію про рух контейнерів, зокрема:

(i) номер контейнера;

(ii) стан навантажування контейнерів;

(iii) дату переміщення;

(iv) тип переміщення (навантажування, розвантажування, перевантажування, ввезення, вивезення тощо);

(v) назву судна або номер реєстрації транспортного засобу;

(vi) номер рейсу;

(vii) місце;

(viii) вантажну накладну або інший транспортний документ.

3. Комісія ухвалює імплементаційні акти, у яких визначає елементи необхідних практичних механізмів щодо обміну даними та інформацією, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною в статті 34(3).

1. Товари, щодо яких є підозра у порушенні права інтелектуальної власності, можуть бути знищені під митним контролем без жодної необхідності встановлення факту порушення права інтелектуальної власності відповідно до права держави-члена, у якій виявлено товари, у разі виконання всіх таких умов:

(a) держатель рішення письмово підтвердив митним органам протягом 10 робочих днів або 3 робочих днів у випадку швидкопсувних товарів після повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів, що, на його переконання, право інтелектуальної власності порушено;

(b) держатель рішення письмово підтвердив митним органам протягом 10 робочих днів або 3 робочих днів у випадку швидкопсувних товарів після повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів свою згоду на знищення товарів;

(c) декларант або володілець товарів письмово підтвердив митним органам протягом 10 робочих днів або 3 робочих днів у випадку швидкопсувних товарів після повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів свою згоду на знищення товарів; Якщо декларант або володілець товарів не підтвердив митним органам свою згоду на знищення товарів і не повідомив митні органи про своє заперечення проти такого протягом встановленого строку, митні органи можуть вважати, що декларант або володілець товарів підтвердив свою згоду на їх знищення.

Митні органи повинні схвалити випуск товарів або припинити їх затримання відразу після завершення всіх митних формальностей, якщо протягом строків, згаданих у пунктах (a) і (b) першого підпараграфа, вони не отримали від держателя рішення письмового підтвердження того, що, на його переконання, право інтелектуальної власності порушено, окрім випадків, коли такі органи належно повідомили про порушення справи для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності.

2. Знищення товарів здійснюють під митним контролем та під відповідальністю держателя рішення, якщо тільки інше не зазначено в національному праві держави-члена, у якій знищують товари. Компетентні органи можуть відібрати зразки товарів перед їх знищенням. Зразки, відібрані перед знищенням, можуть використовувати для освітніх цілей.

3. Якщо декларант або володілець товарів не підтвердив своєї згоди на знищення в письмовій формі і якщо декларанта або володільця товарів не вважають таким, що підтвердив свою згоду на знищення, відповідно до пункту (c) першого підпараграфа параграфа 1 протягом строків, згаданих у такому пункті, митні органи повинні негайно повідомити про таке держателя рішення. Держатель рішення протягом 10 робочих днів або 3 робочих днів у випадку швидкопсувних товарі після отримання повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів повинен порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності.

4. Окрім випадків, коли йдеться про швидкопсувні товари, митні органи можуть продовжити строк, згаданий у параграфі 3, щонайбільше на 10 робочих днів після надходження належно обґрунтованого прохання від держателя рішення у відповідних випадках.

5. Митні органи повинні схвалити випуск товарів або припинити їх затримання відразу після завершення всіх митних формальностей, якщо протягом строків, згаданих у параграфах 3 і 4, їх належно не повідомили відповідно до параграфа 3 про порушення справи для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності.

1. Якщо митні органи повідомили про порушення справи для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності на промисловий зразок, патент, корисну модель, компонування напівпровідникових виробів або сорти рослин, декларант або володілець товарів може звернутися до митних органів із проханням про випуск товарів або припинення їх затримання до завершення розгляду такої справи.

2. Митні органи повинні негайно випустити товар або припинити його затримання у разі виконання всіх таких умов:

(a) декларант або володілець товарів надав гарантію на суму, достатню для захисту інтересів держателя рішення;

(b) орган, відповідальний за встановлення факту порушення права інтелектуальної власності, не погодив запобіжні заходи;

(c) усі митні формальності завершено.

3. Надання гарантії, згаданої в пункті (a) параграфа 2, не впливає на інші засоби правового захисту, доступні держателю рішення.

1. Товари, які необхідно знищити відповідно до статті 23 або 26, не повинні бути:

(a) випущені у вільний обіг, окрім випадків, коли митні органи за згодою держателя рішення вирішують, що це необхідно, якщо товари повинні бути перероблені або утилізовані за межами комерційних каналів, в цілях підвищення рівня обізнаності, проведення підготовки та навчання. Митні органи визначають умови, за яких товари можуть бути випущені у вільний обіг;

(b) виведені з митної території Союзу;

(c) експортовані;

(d) реекспортовані;

(e) які перебувають під процедурою призупинення;

(f) розміщені на території вільної зони або вільного складу;

2. Митні органи можуть дозволити переміщення товарів, згаданих у параграфі 1, під митним наглядом між різними пунктами в межах митної території Союзу з метою їх знищення під митним контролем.

1. Цю статтю застосовують до товарів у разі виконання всіх таких умов:

(a) існує підозра, що товари є контрафактними або піратськими;

(b) товари не є швидкопсувними;

(c) товари підпадають під дію рішення про схвалення заявки;

(d) держатель рішення звернувся у заявці із проханням про застосування процедури, викладеної у цій статті;

(e) товари перевозять невеликими відправленнями.

2. Якщо застосовують процедуру, викладену в цій статті, статтю 17(3) і(4) та статтю 19(2) і (3) не застосовують.

3. Митні органи повинні повідомити декларанта або володільця товарів про призупинення випуску товарів або їх затримання протягом одного робочого дня після призупинення випуску або затримання товарів. Повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів повинно містити інформацію про таке:

(a) намір митних органів знищити товари;

(b) права декларанта або володільця товарів згідно з параграфами 4, 5 і 6.

4. Декларант або володілець товарів повинен отримати можливість висловити свою точку зору протягом 10 робочих днів після повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів.

5. Відповідні товари можуть бути знищені, якщо протягом 10 робочих днів після повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів декларант або володілець товарів підтвердив митним органам свою згоду на знищення товарів.

6. Якщо декларант або володілець товарів не підтвердив свою згоду на знищення товарів та не повідомив митним органам своє заперечення проти такого протягом строку, згаданого у параграфі 5, митні органи можуть вважати, що декларант або володілець товарів підтвердив свою згоду на їх знищення.

7. Знищення товарів здійснюють під митним контролем. Митні органи за запитом і за доцільності надають держателю рішення інформацію про фактичну або прогнозовану кількість знищених товарів та їхній характер.

8. Якщо декларант або володілець товарів не підтвердив своєї згоди на знищення товарів і якщо декларанта або володільця товарів не вважають таким, що підтвердив свою згоду, відповідно до параграфа 6, митні органи негайно повідомляють держателя рішення про таке, про кількість товарів і їхній характер, у тому числі їхні зображення, за доцільності. Митні органи також повідомляють, за запитом та за наявності у них інформації, держателю рішення найменування (прізвища та імена) та адреси одержувача, відправника і декларанта або володільця товарів, митні процедури, походження, джерело і місце призначення товарів, випуск яких призупинено або які затримано.

9. Митні органи схвалити випуск товарів або припинити їх затримання відразу після завершення всіх митних формальностей, якщо протягом 10 робочих днів після повідомлення, згаданого в параграфі 8, вони не отримали від держателя рішення інформації про порушення справи для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності.

10. Комісія повинна бути уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 35щодо зміни кількості в означенні невеликих відправлень, якщо означення виявиться непрактичним у світлі необхідності забезпечити дієве функціонування процедури, викладеної в цій статті, або якщо необхідно уникнути будь-якого обходу цієї процедури щодо складу відправлень.

Без обмеження положень національного права, рішення про схвалення заявки не дає держателю такого рішення права на компенсацію, якщо митні пости не виявили товари, щодо яких є підозра у порушенні права інтелектуальної власності, або не вжито жодних дій, щоб затримати їх.

Якщо процедуру, належно розпочату відповідно до цього Регламенту, припинено через діяння або упущення з боку держателя рішення, якщо зразки, що їх відібрали відповідно до статті 19(2), не повернули або пошкодили і вони не можуть бути використані через діяння або упущення з боку держателя рішення чи якщо згодом встановлять, що відповідні товари не порушують права інтелектуальної власності, держатель рішення несе відповідальність перед будь-яким володільцем товарів або декларантом, який зазнав у зв'язку з таким шкоди, відповідно до спеціального застосовного законодавства.

1. На вимогу митних органів держатель рішення відшкодовує витрати, що виникли у митних органів або інших осіб, які діють від імені митних органів, з моменту затримання або призупинення випуску товарів, у тому числі зберігання й опрацювання товарів, відповідно до статей 17(1), 18(1) і 19(2) і (3), та під час застосування виправних заходів, таких як знищення товарів, відповідно до статей 23 і 26.

Митні органи надають держателю рішення, якому повідомили про призупинення випуску товарів або їх затримання, інформацію про те, де і як ці товари зберігають, та про прогнозовані витрати на зберігання, згадані в цьому параграфі. Інформацію про прогнозовані витрати може бути виражено у формі часу, продуктів, обсягу, маси або послуг залежно від умов зберігання та характеру товарів.

2. Ця стаття не обмежує право держателя рішення добиватися компенсації від порушника чи інших осіб відповідно до застосовного законодавства.

3. Держатель рішення про схвалення заявки на рівні Союзу надає та оплачує будь-який переклад, що його вимагають компетентний митний підрозділ або митні органи, які повинні вжити дій щодо товарів, щодо яких є підозра у порушенні права інтелектуальної власності.

Держави-члени повинні забезпечувати дотримання держателями рішення зобов'язань, визначених у цьому Регламенті, у тому числі, за доцільності, шляхом визначення положень про встановлення санкцій. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними і стримувальними.

Держави-члени повинні повідомляти Комісії такі положення та будь-які подальші зміни до них без зволікання.

1. Компетентні митні органи без зволікань повідомляють Комісії таке:

(a) рішення про схвалення заявки, у тому числі заявку і додатки до неї;

(b) рішення про продовження терміну, протягом якого митні органи повинні вжити дій, або рішення про відкликати рішення про схвалення заявки чи внесення змін до неї;

(c) призупинення дії рішення про схвалення заявки.

2. Без обмеження пункту (g) статті 24 Регламенту (ЄС) № 515/97, якщо випуск товарів призупинено або товари затримано, митні органи передають Комісії будь-яку відповідну інформацію, за винятком персональних даних, у тому числі інформацію про кількість і тип товарів, вартість, права інтелектуальної власності, митні процедури, країни походження, джерела та призначення, маршрути перевезення та транспортні засоби.

3. Передання інформації, згаданої у параграфах 1 і 2 цієї статті, і весь обмін даними про рішення щодо заявок, згаданих у статті 14, між митними органами держав-членів, здійснюють через центральну базу даних Комісії. Інформація і дані повинні зберігатися в такій базі даних.

4. Для цілей забезпечення опрацювання інформації, згаданої в параграфах 1-3 цієї статті, центральну базу даних, згадану в параграфі 3, створюють в електронному вигляді. Центральна база даних повинна містити інформацію, в тому числі персональні дані, про які йдеться в статті 6(3), статті 14 і в цій статті.

5. Митні органи держав-членів і Комісія повинні мати доступ до інформації, що міститься в центральній базі даних, за доцільності, для виконання своїх юридичних обов'язків під час застосування цього Регламенту. Доступ до інформації, позначеної як інформація з обмеженим доступом відповідно до статті 6(3), мають лише митні органи держав-членів, у яких вимагають вжиття дій. За наявності обґрунтованого запиту від Комісії митні органи держав-членів можуть надати Комісії доступ до такої інформації, якщо це абсолютно необхідно для застосування цього Регламенту.

6. Митні органи вносять у центральну базу даних інформацію, пов'язану із заявками, поданими до компетентного митного підрозділу. Митні органи, які внесли інформацію в центральну базу даних, вносять, за необхідності, зміни, доповнення і корективи до такої інформації або видаляють її. Кожний митний орган, який вніс інформацію в центральну базу даних, несе відповідальність за достовірність, достатність та відповідність цієї інформації.

7. Комісія повинна встановити та підтримувати належні технічні та організаційні заходи для надійної та безпечної роботи центральної бази даних. Митні органи кожної держави-члена повинні встановити та підтримувати належні технічні та організаційні заходи для забезпечення конфіденційності та безпеки опрацювання інформації щодо операцій з опрацювання, що їх проводять їхні митні органи, і щодо терміналів центральної бази даних, розташованих на території такої держави-члена.

Комісія повинна створити центральну базу даних, згадану в статті 31. Така база даних повинна почати функціонувати якомога швидше, але не пізніше ніж 1 січня 2015 року.

1. Опрацювання персональних даних у центральній базі даних Комісії здійснюють відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001 і під наглядом Європейського інспектора із захисту даних.

2. Опрацювання персональних даних компетентними органами в державах-членах здійснюють відповідно до Директиви 95/46/ЄС і під наглядом незалежного органу публічної влади держави-члена, згаданого у статті 28 такої Директиви.

3. Персональні дані збирають та використовують виключно для цілей цього Регламенту. Зібрані для такого персональні дані повинні бути точними та оновлюваними.

4. Кожний митний орган, який вніс персональні дані у центральну базу даних, є контролером опрацювання цих даних.

5. Суб'єкт даних має право на доступ до персональних даних, які пов'язані з ним та які опрацьовують через центральну базу даних, і, за доцільності, право на уточнення, видалення або блокування персональних даних відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001 або національного законодавства, що імплементує Директиву 95/46/ЄС .

6. Усі запити на реалізацію права на доступ, уточнення, видалення або блокування подають митним органам, і вони опрацьовують всі такі запити. Якщо суб'єкт даних подав запит на реалізацію такого права до Комісії, Комісія передає такий запит відповідному митному органу.

7. Персональні дані повинні зберігати не більше шести місяців після відкликання відповідного рішення про схвалення заявки або закінчення відповідного строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій.

8. Якщо держатель рішення порушив справу відповідно до статті 23(3)або статті 26(9) і повідомив митні органи про порушення такої справи, то персональні дані повинні зберігати протягом шести місяців після ухвалення у справі остаточного рішення щодо порушення права інтелектуальної власності.

1. Комісії надає допомогу Комітет з питань Митного кодексу, створений згідно зі статтями 247а і 248а Регламенту (ЄЕС) № 2913/92. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 4 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 26(10), надають Комісії на невизначений строк починаючи з 19 липня 2013 року.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 26(10), можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє дію делегованого повноваження, вказаного в такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або пізніше - на дату, вказану у рішенні. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона надає його одночасно Європейському Парламенту і Раді.

5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 26(10), набуває чинності, лише якщо ні Європейський Парламент, ні Рада не висловили жодних заперечень протягом двох місяців після повідомлення про акт Європейському Парламенту і Раді або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії, що вони не матимуть заперечень. Такий період продовжують на два місяці за ініціативи Європейського Парламенту або Ради.

Положення Регламенту (ЄС) № 515/97 застосовують mutatis mutandis до цього Регламенту.

До 31 грудня 2016 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про імплементацію цього Регламенту. За необхідності, до такого звіту додають відповідні рекомендації.

У такому звіті зазначають усі відповідні інциденти з лікарськими засобами, що їх переміщують транзитом через митну територію ЄС, які могли виникнути за цим Регламентом, у тому числі оцінку їхнього потенційного впливу на зобов'язання Союзу щодо доступу до лікарських засобів згідно з Декларацією про Угоду ТРІПС та охорону здоров'я, ухваленою на Конференції міністрів СОТ у м. Доха 14 листопада 2001 року, та заходи, вжиті для врегулювання будь-якої ситуації, яка призводить до негативних наслідків у зв'язку з таким.

Регламент (ЄС) № 1383/2003 скасувати з 1 січня 2014 року.

Покликання на скасований Регламент необхідно тлумачити як покликання на цей Регламент і читати відповідно до кореляційної таблиці, викладеної у додатку.

Заявки, схвалені відповідно до Регламенту (ЄС) № 1383/2003, залишаються дійсними протягом зазначеного в рішенні про схвалення заявки строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій; такий строк не може бути продовжений.

1. Цей Регламент набуває чинності на двадцятий день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.

2. Він застосовується з 1 січня 2014 року за винятком:

(a) статті 6, статті 12(7) і статті 22(3), які застосовуються з 19 липня 2013 року;

(b) статті 31(1)і (3)-(7) та статті 33, які застосовуються з дати введення центральної бази даних, зазначеної у статті 32. Комісія повинна оприлюднити таку дату.

Цей Регламент обов'язковий у повному обсязі та підлягає прямому застосуванню у всіх державах-членах.

Вчинено у Страсбурзі 12 червня 2013 року.