Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 608/2013 від 12 червня 2013 року щодо забезпечення митними органами дотримання прав інтелектуальної власності та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 1383/2003

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 207,

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передання проекту законодавчого акта національним парламентам,

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-1),

Оскільки:

(1) У своїй Резолюції від 25 вересня 2008 року щодо всеосяжного європейського плану боротьби з контрафакцією і піратством Рада звернулася з проханням про перегляд Регламенту Ради (ЄС) № 1383/2003 від 22 липня 2003 року про митні дії стосовно товарів, щодо яких є підозра у порушенні певних прав інтелектуальної власності, та про заходи, яких необхідно вживати щодо товарів, що порушили такі права (-2).

(2) Реалізація товарів, які порушують права інтелектуальної власності, завдає значної шкоди правоволодільцям, користувачам або групам виробників, а також виробникам і торговцям, які дотримуються законодавства. Така реалізація також може вводити споживачів в оману та може в окремих випадках становити загрозу їхньому здоров'ю та безпеці. Такі товари необхідно, наскільки це можливо, не випускати на ринок Союзу; і необхідно ухвалювати інструменти для боротьби з такою незаконною реалізацією, не перешкоджаючи законній торгівлі.

(3) У межах перегляду Регламенту (ЄС) № 1383/2003 виявилося, що у світлі розвитку подій в економічній, комерційній та правничій сферах необхідні певні вдосконалення правових рамок, щоб посилити забезпечення митними "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" органами дотримання прав інтелектуальної власності та забезпечити належну правову визначеність.

(4) Митні органи повинні мати повноваження забезпечувати дотримання прав інтелектуальної власності щодо товарів, які, відповідно до митного законодавства Союзу, підлягають митному нагляду або митному контролю, і здійснювати належний контроль за такими товарами з метою запобігання операціям, щодо порушують законодавство щодо прав інтелектуальної власності. Забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності на кордоні, де товар підлягає чи повинен підлягати митному нагляду або митному контролю, є ефективним способом швидко і дієво надати правовий захист правоволодільцям, користувачам і групам виробників. Якщо випуск товарів призупинено або товари затримано митними органами на кордоні, необхідно вимагати порушення лише однієї справи, тоді як порушення декількох окремих справ необхідно вимагати для забезпечення дотримання прав такого самого рівня щодо виявлених на ринку товарів, які вже розділено та доставлено роздрібним торговцям. Виняток необхідно робити лише для товарів, які випущено у вільний обіг у режимі кінцевого використання, оскільки вони залишаються під митним наглядом, навіть якщо їх випустили у вільний обіг. Цей Регламент не повинен застосовуватися до товарів, що їх перевозять пасажири в особистому багажі, за умови, що такі товари призначено для власного використання ними і відсутні ознаки здійснення комерційного перевезення.

(5) Регламент (ЄС) № 1383/2003 не охоплює певні права інтелектуальної власності і певні порушення виключено зі сфери його застосування. Щоб посилити забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності, втручання митних органів повинно поширюватися на інші типи порушень, що їх не охоплює Регламент (ЄС) № 1383/2003. Таким чином, цей Регламент повинен також охоплювати не лише права, що їх вже охоплює Регламент (ЄС) № 1383/2003, але й комерційні найменування мірою, якою їх захищено як виключні права інтелектуальної власності відповідно до національного законодавства, компонування напівпровідникових виробів, корисні моделі та пристрої, розроблені, виготовлені або адаптовані для уможливлення чи полегшення обходу технологічних заходів.

(6) Порушення, що виникають внаслідок так званої незаконної паралельної торгівлі та перевищенням ліміту, виключено зі сфери застосування Регламенту (ЄС) № 1383/2003. Товари, які є об'єктами незаконної паралельної торгівлі, а саме товари, виготовлені за згодою правоволодільця, але вперше введені в обіг на ринку Європейського економічного простору без його згоди, і перевищення ліміту, а саме товари, виготовлені особою, належним чином уповноваженою правоволодільцем на виготовлення певної кількості товарів, що перевищує кількість, узгоджену такою особою і правоволодільцем, виготовлено як оригінальні товари, тому митні органи не повинні зосереджувати свої зусилля на таких товарах. Таким чином, незаконну паралельною торгівлею і перевищення ліміту також необхідно виключити зі сфери застосування цього Регламенту.

(7) Держави-члени у співпраці з Комісією повинні проводити належну підготовку посадових осіб митних органах, щоб забезпечити правильну імплементацію цього Регламенту.

(8) Цей Регламент, після його імплементації в повному обсязі, надалі сприятиме розвиткові внутрішнього ринку, що забезпечуватиме дієвіший захист для правоволодільців, стимулюватиме креативність та інновації і надаватиме споживачам надійні продукти високої якості, що, своєю чергою, повинно підсилити транскордонні транзакції між споживачами, бізнесом та торговцями.

(9) Держави-члени стикаються зі зростанням обмеженості ресурсів у сфері митниці. Таким чином, необхідно підтримувати розвиток технологій та стратегій управління ризиками, щоб максимізувати ресурси, доступні для митних органів.

(10) Цей Регламент містить лише процедурні правила для митних органів. Відповідно, це Регламент не визначає будь-яких критеріїв для встановлювання наявності порушення прав інтелектуальної власності.

(11) Відповідно до Декларації про Угоду ТРІПС та охорону здоров'я, ухваленої на Дохійській Конференції Міністрів країн-учасниць СОТ 14 листопада 2001 року, Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) можуть і повинні тлумачити та імплементувати у спосіб, що підтримує право членів СОТ охороняти здоров'я населення і, зокрема, сприяти отриманню всіма доступу до лікарських засобів. Отже, відповідно до міжнародних зобов'язань Союзу та його політики співпраці задля розвитку, щодо лікарських засобів, переміщення яких через митну територію Союзу з перевантажуванням, складуванням, дробленням партій або зміною режиму чи транспортних засобів або без такого є лише частиною всього шляху перевезення, що починається та завершується за межами території Союзу, митні органи повинні, оцінюючи ризик порушення прав інтелектуальної власності, брати до уваги будь-яку істотну ймовірність того, що такі лікарські засоби потраплять на ринок Союзу.

(12) Цей Регламент не повинен впливати на положення про компетенцію судів, зокрема на положення Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1215/2012 від 12 грудня 2012 року про юрисдикцію та визнання і виконання судових рішень у цивільних та комерційних справах (-3).

(13) Особи, користувачі, органи або групи виробників, які мають право порушувати справи від свого імені щодо можливого порушення права інтелектуальної власності, повинні мати право на подання заявки.

(14) Щоб забезпечити дотримання прав інтелектуальної власності на всій території Союзу, доцільно дозволити фізичним або юридичним особам, які вимагають забезпечення дотримання прав на всій території Союзу, подавати заявки до митних органів однієї держави-члена. Такі заявники повинні мати можливість звертатися до таких органів із проханням про ухвалення рішення щодо дій, яких необхідно вжити для забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності як на території їхньої держави-члени, так і в будь-якій іншій державі-члені.

(15) Щоб забезпечити оперативне дотримання прав інтелектуальної власності, необхідно передбачити таке: якщо митні органи підозрюють на основі розумних ознак, що товари, які перебувають під їхнім наглядом, порушують права інтелектуальної власності, вони мають право призупинити випуск або затримати товар з власної ініціативи або за заявкою, щоб надати можливість фізичній або юридичній особі, яка має право на подання заявки, порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності.

(16) Регламент (ЄС) № 1383/2003 дав можливість державам-членам передбачити процедуру, що уможливлює знищення певних товарів без будь-якого зобов'язання порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності. Як зазначено у Резолюції Європейського Парламенту про вплив контрафакції на міжнародну торгівлю від 18 грудня 2008 року (-4), успішність такої процедури доведено у тих державах-членах, де вона існувала. Тому процедуру необхідно зробити обов'язковою щодо всіх порушень прав інтелектуальної власності, та її необхідно застосовувати, якщо декларант або володілець товарів погоджується на їх знищення. Окрім того, процедура повинна передбачати, що митні органи можуть вважати, що декларант або володілець товарів погодився на знищення товарів, якщо протягом передбаченого періоду він явно не заперечив проти їх знищення.

(17) Щоб зменшити адміністративний тягар і витрати до мінімального рівня, необхідно запровадити особливу процедуру для невеликих відправлень контрафактних і піратських товарів, яка повинна уможливлювати знищення таких товарів навіть без явної згоди заявника в кожному випадку. Однак необхідний загальний запит від заявника, щоб застосувати таку процедуру. Окрім того, митний орган повинен мати можливість вимагати від заявника покриття витрат, виниклих у зв'язку із застосуванням такої процедури.

(18) Для подальшої правової визначеності доцільно змінити строки призупинення випуску або затримання товарів, щодо яких є підозра у порушенні прав інтелектуальної власності, та умови, за яких митні органи повинні передавати інформацію про затримані товари відповідним фізичним та юридичним особам, як це передбачено у Регламенті (ЄС) № 1383/2003.

(19) З огляду на застережний та профілактичний характер заходів, що їх вживають митні органи під час застосування цього Регламенту, та розбіжні інтереси сторін, на які вплинули такі заходи, деякі аспекти процедур необхідно адаптувати, щоб забезпечити безперешкодне застосування цього Регламенту, не порушуючи разом із цим права відповідних сторін. Таким чином, беручи до уваги різноманітні повідомлення, передбачені у цьому Регламенті, митні органи повинні повідомити на основі документів відповідну особу про митний режим, у який помістили товари, або про ситуацію, в якій опинилися товари. Окрім того, оскільки процедура знищення товарів передбачає, що і декларант або володілець товарів, і держатель рішення повинні паралельно повідомити про свої можливі заперечення проти знищення, необхідно забезпечити надання держателю рішення можливості відреагувати на потенційне заперечення декларанта або володільця товарів проти знищення товарів. Тому необхідно забезпечити, щоб декларанта або володільця товарів повідомили про призупинення випуску товарів або їх затримання раніше, ніж держателя рішення, або в той самий день.

(20) Митні органи та Комісію заохочують до співпраці з Європейською обсерваторією з питань порушення прав інтелектуальної власності в рамках їхніх відповідних компетенцій.

(21) З метою ліквідації міжнародної торгівлі товарами, які порушують права інтелектуальної власності, в Угода ТРІПС передбачено, що члени СОТ повинні сприяти обміну інформацією щодо такої торгівлі між митними органами. Відповідно, Комісія та митні органи держав-членів повинні мати можливість обмінюватися інформацією про підозри у порушенні прав інтелектуальної власності з відповідними органами третіх країн, у тому числі щодо товарів, що їх переміщують транзитом через територію Союзу, що походять із таких третіх країнах або направляються у такі треті країни як в кінцевий пункт призначення.

(22) Задля ефективності необхідно застосовувати положення Регламенту Ради (ЄС) № 515/97 від 13 березня 1997 року про взаємну допомогу між адміністративними органами держав-членів та співпрацю між останніми та Комісією для забезпечення правильного застосування законодавства з митних та сільськогосподарських питань (-5).

(23) Відповідальність митних органів повинно регулювати законодавство держав-членів, хоча виконання митними органами заявки не повинно надавати держателю рішення права на компенсацію у випадку, якщо митні органи не виявили товар, щодо якого є підозра у порушенні права інтелектуальної власності, і такий товар випустили або не вжили жодних дій для його затримання.

(24) З огляду на те, що митні органи вживають дій на підставі заявки, доцільно передбачити, що держатель рішення повинен відшкодувати всі витрати, що виникли у митних органів під час вживання дій для забезпечення дотримання його прав інтелектуальної власності. Проте це не повинно запобігати держателю рішення добиватися отримання компенсації від порушника або інших осіб, яких можуть вважати відповідальними згідно із законодавством держави-члена, на території якої виявлено товар. Такі особи можуть включати посередників у відповідних випадках. Питання щодо витрат і шкоди, що виникли у осіб, інших ніж митні органи, унаслідок дій митних органів, коли призупинили випуск товарів або товари затримали на основі вимоги третьої особи, що ґрунтується на інтелектуальній власності, повинно регулювати спеціальне законодавство, застосовне у кожному окремому випадку.

(25) Цей Регламент надає митним органам можливість дозволяти переміщення товарів, які підлягають знищенню, під митним наглядом між різними пунктами в межах митної території Союзу. Окрім того, митні органи можуть вирішити випустити такі товари у вільний обіг з метою їх подальшого перероблення або утилізації за межами комерційних каналів, у тому числі в цілях підвищення рівня обізнаності, проведення підготовки та навчання.

(26) Забезпечення митними органами дотримання прав інтелектуальної власності передбачає обмінювання даними стосовно рішень, пов'язаних із заявами. Таке опрацювання даних охоплює також персональні дані і повинно здійснюватися відповідно до права Союзу, як визначено у Директиві Європейського Парламенту і Ради 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних та про вільний рух таких даних (-6) і в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 від 18 грудня 2000 року про захист прав фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних установами та органами Співтовариства та про вільний рух таких даних (-7).

(27) Обмін інформацією, пов'язаною з рішеннями щодо заявок та діями митних органів, необхідно здійснювати через центральну електронну базу даних. Необхідно визначити суб'єкта, який контролюватиме таку базу даних і управлятиме нею, а також суб'єктів, відповідальних за забезпечення надійності опрацьовування даних, що містяться в базі даних. Запровадження будь-якого типу можливої інтероперабельності або обміну повинно першочергово відповідати принципові цільового обмеження, тобто дані необхідно використовувати у цілях, для яких створено базу даних, і не потрібно допускати подальшого обміну або взаємодії в інших цілях.

(28) Щоб забезпечити можливість адаптації означення невеликих відправлень, якщо воно виявиться непрактичним, беручи до уваги необхідність забезпечити дієве функціонування процедури або, за потреби, уникнути будь-якого обходу цієї процедури щодо складу відправлень, повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу повинні бути делеговані Комісії в аспекті внесення змін до несуттєвих елементів визначення невеликих відправлень, а саме до конкретної кількості, встановленої у такому означенні. Особливо важливим є проведення Комісією відповідних консультації під час своєї підготовчої роботи, в тому числі на рівні експертів. Комісія під час підготовлювання та розробляння делегованих актів повинна забезпечити одночасне, своєчасне та належне передання відповідних документів Європейському Парламенту і Раді.

(29) Щоб забезпечити уніфіковані умови імплементації положень щодо визначення елементів практичних механізмів обмінювання даними з третіми країнами та положень щодо форми заявки і форми запиту на продовження строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій, виконавчі повноваження, зокрема визначити елементи практичних механізмів і встановити типові форми, повинні бути покладені на Комісію. Такі повноваження необхідно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією виконавчих повноважень (-8). Хоча предмет положень цього Регламенту, які необхідно імплементувати, підпадає під сферу дії спільної торговельної політики, для встановлення типових форм, враховуючи характер та вплив таких імплементаційних актів, необхідно використовувати дорадчу процедуру, адже всі деталі щодо того, яку інформацію необхідно включити у форми, безпосередньо випливають з тексту цього Регламенту. Тому такі імплементаційні акти лише встановлюватимуть формат і структуру форми та інакше не впливатимуть на спільну торговельну політику Союзу.

(30) Регламент (ЄС) № 1383/2003 необхідно скасувати.

(31) Відповідно до статті 28(2) Регламенту (ЄС) № 45/2001 було проведено консультації з Європейським інспектором із захисту даних, і він надав висновок 12 жовтня 2011 року (-9),

УХВАЛИЛИ ЦЕЙ РЕГЛАМЕНТ:

1. У цьому Регламенті визначено умови і порядок дії митних органів, якщо товари, щодо яких є підозра у порушенні прав інтелектуальної власності, підпадають чи повинні були підпасти під митний нагляд або митний контроль на митній території Союзу відповідно до Регламенту Ради (ЄЕС) № 2913/92 від 12 жовтня 1992 року про встановлення Митного кодексу Співтовариства (-10), зокрема товари у таких ситуаціях:

(a) коли товар задекларовано для випуску у вільний обіг, експорту чи реекспорту;

(b) коли товар ввозять на митну територію Союзу чи вивозять з неї;

(c) коли до товару застосували процедуру призупинення або товар розмістили на території вільної зони чи вільного складу.

2. Щодо товарів, що підпадають під митний нагляд або митний контроль, і без обмеження статей 17 і 18, митні органи здійснюють належний митний контроль та вживають відповідних заходів з ідентифікації, як це передбачено у статті 13(1) та статті 72 Регламенту (ЄЕС) № 2913/92, відповідно до критеріїв аналізу ризиків з метою запобігання діям, які порушують застосовне на території Союзу законодавство про інтелектуальну власність, і задля співпраці з третіми країнами у питаннях забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності.

3. Цей Регламент не застосовується до товарів, які випущено у вільний обіг під режимом кінцевого використання.

4. Цей Регламент не застосовується до товарів некомерційного характеру, що містяться в особистому багажі пасажирів.

5. Цей Регламент не застосовується до товарів, що їх виготовлено за згодою правоволодільця, або до товарів, що їх виготовила особа, належно уповноважена правоволодільцем на виготовлення певної кількості товарів, що перевищує кількість, узгоджену між такою особою і правоволодільцем.

6. Цей Регламент не впливає на національне право чи право Союзу у сфері інтелектуальної власності або законодавство держав-членів щодо кримінального процесу.

Для цілей цього Регламенту:

(1) "право інтелектуальної власності" означає:

(a) торговельну марку;

(b) промисловий зразок;

(c) авторське право або будь-яке суміжне право, передбачене у національному праві або праві Союзу;

(d) географічне зазначення;

(e) патент, як передбачено у національному праві або праві Союзу;

(f) сертифікат додаткової охорони для лікарських засобів, як передбачено у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 469/2009 від 6 травня 2009 року щодо сертифікату додаткової охорони для лікарських засобів (-11);

(g) сертифікат додаткової охорони для засобів захисту рослин, як передбачено у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1610/96 від 23 липня 1996 року щодо сертифікату додаткової охорони для засобів захисту рослин (-12);

(h) право Співтовариства на сорти рослин, як передбачено у Регламенті Ради (ЄС) № 2100/94 від 27 липня 1994 року щодо прав на сорти рослин Співтовариства (-13);

(i) право на сорти рослин, як передбачено у національному праві;

(j) компонування напівпровідникових виробів, як це передбачено у національному праві або праві Союзу;

(k) корисну модель тією мірою, якою її охороняє як право інтелектуальної власності національне право або право Союзу;

(1) комерційне найменування тією мірою, якою його охороняє як виключне право інтелектуальної власності національне право або право Союзу;

(2) "торговельна марка" означає:

(a) торговельну марку Співтовариства, як це передбачено у Регламенті Ради (ЄС) № 207/2009 від 26 лютого 2009 року про торговельну марку Співтовариства (-14);

(b) торговельну марку, зареєстровану у державі-члені або, у випадку Бельгії, Люксембургу та Нідерландів, в Офісі з інтелектуальної власності Бенілюксу;

(c) торговельну марку, зареєстровану відповідно до міжнародних угод, чинних у державі-члені або в Союзі;

(3) "промисловий зразок" означає:

(a) промисловий зразок Співтовариства, як це передбачено у Регламенті Ради (ЄС) № 6/2002 від 12 грудня 2001 року про промислові зразки Співтовариства (-15);

(b) промисловий зразок, зареєстрований у державі-члені або, у випадку Бельгії, Люксембургу та Нідерландів, в Офісі з інтелектуальної власності Бенілюксу;

(c) промисловий зразок, зареєстрований відповідно до міжнародних угод, чинних у державі-члені або в Союзі;

(4) "географічне зазначення" означає:

(a) географічне зазначення або зазначення походження, охоронюване для сільськогосподарських продуктів та харчових продуктів, як передбачено у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1151/2012 від 21 листопада 2012 року про схеми якості для сільськогосподарських продуктів та харчових продуктів (-16);

(b) зазначення походження чи географічне зазначення для вина, як передбачено у Регламенті Ради (ЄС) № 1234/2007 від 22 жовтня 2007 року про запровадження спільної організації сільськогосподарських ринків та про спеціальні положення для певних сільськогосподарських продуктів (Регламент про спільну організацію ринків) (-17);

(c) географічне зазначення для ароматизованих напоїв на основі виноробних продуктів, як передбачено у Регламенті Ради (ЄЕС) № 1601/91 від 10 червня 1991 року про встановлення загальних правил щодо визначення, опису та представлення ароматизованих вин, ароматизованих напоїв на основі вина та ароматизованих виновмісних коктейлів (-18);

(d) географічне зазначення для спиртних напоїв, як це передбачено у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 110/2008від 15 січня 2008 року про визначення, опис, представлення, маркування та охорону географічних зазначень спиртних напоїв (-19);

(e) географічне зазначення для продуктів, що його не охоплюють пункти (a)-(d), якщо його визначено як виключне право інтелектуальної власності у національному праві або праві Союзу;

(f) географічне зазначення, як передбачено в угодах між Союзом і третіми країнами та що його зазначено як таке в тих угодах;

(5) "контрафактні товари" означає:

(a) товари, що є предметами порушення права на торговельну марку у державі-члені, у якій їх виявлено, та що містять без дозволу позначення, тотожне законно зареєстрованій торговельній марці, щодо того самого виду товарів або яке неможливо відрізнити від такої торговельної марки за його основними аспектами;

(b) товари, що є предметами порушення права на географічне зазначення у державі-члені, у якій їх виявлено, та що містять найменування чи термін, охоронювані за допомогою такого географічного зазначення, або описані з використанням такого найменування чи терміна;

(c) будь-які паковання, етикетка, наліпка, брошура, інструкція з експлуатації, гарантійний документ або інший схожий предмет, навіть якщо представлений окремо, що є предметами порушення права на торговельну марку або географічне зазначення, що охоплює позначення, найменування або термін, які тотожні законно зареєстрованій торговельній марці або охоронюваному географічному зазначенню або які неможливо відрізнити від такої торговельної марки або такого географічного зазначення за їхніми основними аспектами та які можуть використовувати для такого самого виду товарів, як той, для якого зареєстровано торговельну марку або географічне зазначення;

(6) "піратські товари" означає товари, що є предметами порушення авторських та суміжних прав або прав на промисловий зразок в державі-члені, у якій виявлено товари, і що є копіями, виготовленими без згоди володільця авторських чи суміжних прав або володільця промислового зразка або без згоди особи, уповноваженої таким володільцем у країні виробництва, або містяться такі копії;

(7) "товари, щодо яких є підозра у порушенні прав інтелектуальної власності" означає товари, у яких є розумні ознаки того, що у державі-члені, у якій виявлено такі товари, вони prima facie є:

(a) товарами, що є предметом порушення права інтелектуальної власності на території такої держави-члена;

(b) пристроями, продуктами або компонентами, які у першу чергу розроблені, виготовлені або адаптовані для уможливлення або полегшення обходу будь-якої технології, пристрою або компоненту, який у звичайному режимі роботи запобігає діям щодо робіт, що їх не дозволив володілець будь-якого авторського права або будь-якого суміжного права та які пов'язані з порушенням таких прав у такій державі-члені, або обмежує такі дії;

(c) будь-якою формою або матрицею, які були спеціально розроблені або адаптовані для виготовлення товарів, що порушують права інтелектуальної власності, якщо такі форми або матриці пов'язані з порушенням права інтелектуальної власності у такій державі-члені;

(8) "правоволоділець" означає володільця права інтелектуальної власності;

(9) "заявка" означає запит, поданий до компетентного митного підрозділу щодо вжиття митними органами дій щодо товарів, щодо яких є підозра у порушенні прав інтелектуальної власності;

(10) "заявка на національному рівні" означає заявку, подану до митних органів держави-члена із запитом на вжиття дій у такій державі-члені;

(11) "заявка на рівні Союзу" означає заявку, подану в одній державі-члені із запитом до митних органів такої держави-члена та митних органів однієї чи декількох інших держав-членів на вжиття дій у їхніх відповідних державах-членах;

(12) "заявник" означає фізичну або юридичну особу, від імені якої подають заявку;

(13) "держатель рішення" означає держателя рішення про схвалення заявки;

(14) "володілець товарів" означає особу, яка є власником товарів, щодо яких є підозра у порушенні прав інтелектуальної власності, або особу, яка має схоже право розпоряджатися такими товарами чи фізично контролювати їх;

(15) "декларант" означає декларанта, як означено у пункті (18) статті 4 Регламенту (ЄЕС) № 2913/92;

(16) "знищення" означає фізичне знищення, перероблення або утилізацію товарів за межами комерційних каналів у такий спосіб, щоб запобігти завданню шкоди держателю рішення;

(17) "митна територія ЄС" означає митну територію Співтовариства, як визначено у статті 3 Регламенту (ЄЕС) № 2913/92;

(18) "випуск товарів" означає випуск товарів, як означено у пункті (20) статті 4 Регламенту (ЄЕС) № 2913/92;

(19) "невелике відправлення" означає відправлення, що його переміщує пошта або експрес-перевізник та що:

(a) містить три одиниці або менше;

або

(b) має масу брутто менше ніж два кілограми.

Для цілей пункту (a) "одиниці" означає товари, як класифіковано за Комбінованою номенклатурою відповідно до додатка I Регламенту Ради (ЄЕС) № 2658/87 від 23 липня 1987 року про тарифну і статистичну номенклатуру та про спільний митний тариф (-20), якщо такі товари розпаковано або якщо пакунок таких товарів передбачено для продажу у роздріб кінцевому споживачеві.

Для цілей цього означення окремі товари, що підпадають під один код Комбінованої номенклатури, необхідно вважати різними одиницями, а товари, представлені як набори, класифіковані за одним кодом Комбінованої номенклатури, необхідно вважати однією одиницею;

(20) "швидкопсувні товари" означає товари, які митні органи вважають такими, що зіпсуються у разі їх утримування протягом періоду до 20 днів з дати призупинення їх випуску або їх затримання;

(21) "виключна ліцензія" означає ліцензію (загальну чи обмежену), яка дає повноваження ліцензіатові виключити можливість для всіх інших осіб, у тому числі особу, яка надає ліцензію, використовувати право інтелектуальної власності у спосіб, дозволений ліцензією.

Вказані нижче фізичні та юридичні особи у межах свого права порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності на території держави-члена або держав-членів, де до митних органів звертаються із запитом щодо вжиття дій, мають право подавати:

(1) заявку на національному рівні чи заявку на рівні Союзу:

(a) правоволодільці;

(b) органи колективного управління правами інтелектуальної власності, зазначені в пункті (c) статті 4(1) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/48/ЄС від 29 квітня 2004 року про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності (-21);

(c) професійні органи захисту, зазначені в пункті (d) статті 4(1) Директиви 2004/48/ЄС ;

(d) групи у розумінні пункту (2) статті 3 та статті 49(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, групи виробників у розумінні статті 118e Регламенту (ЄС) № 1234/2007 або схожі групи виробників, які передбачені у праві Союзу, що регулює географічні зазначення, та які представляють виробників продуктів із географічними зазначеннями, або представники таких груп, зокрема відповідно до регламентів (ЄЕС) № 1601/91 і (ЄС) № 110/2008, оператори, які мають право використовувати географічні зазначення, а також інспекційні органи, відповідальні за такі географічні зазначення;

(2) заявку на національному рівні:

(a) фізичні або юридичні особи, уповноважені використовувати права інтелектуальної власності, що їх офіційно уповноважив правоволоділець порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності;

(b) групи виробників, які передбачені у законодавстві держави-члена, що регулює географічні зазначення і представляють виробників продуктів із географічними зазначеннями, або представники таких груп, оператори, які мають право використовувати географічне зазначення, а також інспекційні органи, відповідальні за географічні зазначення;

(3) заявка на рівні Союзу: володільці виключних ліцензій, дія яких поширюється на всю територію двох або більше держав-членів, де володільців таких ліцензій офіційно уповноважив правоволоділець порушити справу для встановлення факту порушення права інтелектуальної власності.

Заявку на рівні Союзу можуть подати лише щодо прав інтелектуальної власності, що ґрунтуються на праві Союзу, яке діє на всій території Союзу.

1. Кожна держава-член призначає митний підрозділ, відповідальний за прийняття та опрацювання заявок ("компетентний митний підрозділ"). Держава-член інформує Комісію відповідно, а Комісія оприлюднює список компетентних митних підрозділів, призначених державами-членами.

2. Заявки подають компетентному митному підрозділові. Заявки оформлюють із використанням форми, згаданої у статті 6, і вони повинні містити інформацію, яка вимагається такою формою.

3. Якщо заявку подали після повідомлення митними органами про призупинення випуску або затримання товарів відповідно до статті 18(3), така заявка повинна відповідати таким вимогам:

(a) її подали до компетентного митного підрозділу протягом чотирьох робочих днів після повідомлення про призупинення випуску товарів або їх затримання;

(b) вона є заявкою на національному рівні;

(c) вона містить інформацію, зазначену у статті 6(3). Однак заявник може не зазначати інформацію, згадану в пункті (g), (h) або (i) зазначеного параграфа.

4. За винятком обставин, зазначених у пункті (3)статті 3, лише одну заявку на національному рівні й одну заявку на рівні Союзу можуть подати від однієї держави-члена щодо того самого права інтелектуальної власності, охоронюваного у такій державі-члені. За обставин, зазначених в пункті (3) статті 3, дозволяється подати більше ніж одну заявку на рівні Союзу.

5. Якщо схвалюють заявку на рівні Союзу для держави-члена, яку вже охоплює інша заявка на рівні Союзу, що її схвалили для того самого заявника і щодо того самого права інтелектуальної власності, митні органи такої держави-члена вживають дій на підставі заявки на рівні Союзу, яку схвалили першою. Вони інформують компетентний митний підрозділ держави-члена, у якій схвалено будь-яку наступну заявку на рівні Союзу, який повинен змінити або відкликати рішення про схвалення такої наступної заявки на рівні.

6. Якщо для прийняття та опрацювання заявок доступні автоматизовані системи, заявки та додатки необхідно подавати з використанням засобів електронного опрацювання даних. Держави-члени та Комісія повинні розробляти, підтримувати та використовувати такі системи відповідно до багаторічного стратегічного плану, згаданого у статті 8(2) Рішення Європейського Парламенту і Ради 70/2008/ЄС від 15 січня 2008 року про безпаперове середовище на митниці для митних справ і торгівлі (-22).

1. Комісія визначає форму заявки за допомогою імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до дорадчої процедури, зазначеної в статті 34(2).

2. У формі заявки повинна бути зазначена інформація, яку необхідно надати суб'єктові даних відповідно до Регламенту (ЄС) № 45/2001 та національного законодавства, що імплементує Директиву 95/46/ЄС .

3. Комісія забезпечує, щоб у формі заявки вимагали від заявника надання такої інформації:

(a) дані щодо заявника;

(b) статус заявника у розумінні статті 3;

(c) документи з доказами наявності у заявника права подавати заявку, які задовольнятимуть компетентний митний підрозділ;

(d) якщо заявник подає заявку через представника, дані про особу, що представляє його, та відомості про повноваження такої особи діяти як представник відповідно до законодавства держави-члена, у якій подано заявку;

(e) право чи права інтелектуальної власності, дотримання яких необхідно забезпечити;

(f) у випадку заявки на рівні Союзу держави-члени, у яких вимагають вжиття митних дій;

(g) особливі та технічні дані про оригінальні товари, у тому числі марковання, таке як штрих-код, і зображення, за доцільності;

(h) інформація, необхідна для того, щоб надати митним органам можливість без затримки ідентифікувати відповідні товари;

(i) інформація, релевантна для проведення аналізу й оцінювання митними органами ризику порушення відповідного права інтелектуальної власності чи відповідних прав інтелектуальної власності, таких як права уповноважених дистриб'юторів;

(j) дані про те, чи інформацію, надану відповідно до пунктів (g), (h) або (i) цього параграфа, необхідно позначати як інформацію з обмеженим доступом відповідно до статті 31(5);

(k) дані про будь-якого представника, що його призначив заявник як особу, відповідальну за юридичні та технічні питання;

(1) зобов'язання заявника повідомляти компетентний митний підрозділ про будь-які ситуації, зазначені у статті 15;

(m) зобов'язання заявника передавати та оновлювати будь-яку інформацію, релевантну для проведення аналізу й оцінювання митними органами ризику порушення відповідного права інтелектуальної власності

(n) зобов'язання заявника взяти на себе відповідальність за умов, викладених у статті 28;

(о) зобов'язання заявника нести витрати, згадані у статті 29, за умов, викладених у такій статті;

(р) згода заявника на опрацювання Комісією та державами-членами даних, які він надав;

(q) дані про те, чи заявник звертається з проханням про застосування процедури, згаданої у статті 26, і, якщо цього вимагають митні органи, дані про те, чи заявник погоджується покрити витрати, пов'язані зі знищенням товарів за такою процедурою.

1. Якщо після отримання заявки компетентний митний підрозділ вважає, що заявка не містить всієї інформації, що її вимагають у статті 6(3), компетентний митний орган звертається до заявника з проханням додати відсутню інформацію протягом 10 робочих днів після повідомлення про прохання.

У таких випадках відлік строку, згаданого у статті 9(1), призупиняють до моменту отримання відповідної інформації.

2. Якщо заявник не надає відсутню інформацію у строк, згаданий у першому підпараграфі параграфа 1, компетентний митний підрозділ відхиляє заявку.

Із заявника не стягують збір для покриття адміністративних витрат, що виникають унаслідок опрацювання заявки.

1. Компетентний митний підрозділ повинен повідомити заявника про своє рішення схвалити або відхилити заявку протягом 30 робочих днів після отримання заявки. У випадку відмови компетентний митний підрозділ зазначає причини свого рішення та додає інформацію про процедуру оскарження.

2. Якщо заявника повідомили про призупинення випуску або затримання товарів митними органами до подання заявки, компетентний митний підрозділ повинен повідомити заявника про своє рішення про схвалення або відхилення заявки протягом двох робочих днів після отримання заявки.

1. Рішення про схвалення заявки на національному рівні і будь-яке рішення про його відкликання або внесення змін до нього, набуває чинності у державі-члені, у якій подано заявку на національному рівні, у день, наступний за датою ухвалення рішення.

Рішення про продовження строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій, набуває чинності у державі-члені, у якій подано заявку на національному рівні, у день, наступний за датою закінчення строку, який необхідно продовжити.

2. Рішення про схвалення заявки на рівні Союзу та будь-яке рішення про його відкликання або внесення змін до нього набуває чинності так:

(a) у державі-члені, у якій подано заявку, у день, наступний за датою ухвалення рішення;

(b) у всіх інших державах-членах, у яких звертаються до митних органів з проханням вжити дій, у день, наступний за датою повідомлення митних органів відповідно до статті 14(2), за умови, що держатель рішення виконав свої обов'язки відповідно до статті 29(3) щодо витрат на переклад.

Рішення про продовження строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій, набуває чинності у державі-члені, у якій подано заявку на рівні Союзу, та у всіх інших державах-членах, у яких звертаються до митних органів із проханням вжити дій, у день, наступний за датою закінчення строку, який необхідно продовжити.

1. Після схвалення заявки компетентний митний підрозділ визначає строк, протягом якого митні органи повинні вжити дій.

Такий строк починається в день набуття чинності рішенням про схваленням заявки відповідно до статті 10 і не може перевищувати одного року з дня, наступного за датою ухвалення рішення.

2. Якщо заявка, подана після повідомлення митними органами про призупинення випуску товарів або їх затримання відповідно до статті 18(3), не містить інформації, згаданої в пункті (g), (h) або (i)статті 6(3), її схвалюють лише для призупинення випуску або затримання таких товарів, якщо таку інформацію не буде надано протягом 10 робочих днів після повідомлення про призупинення випуску або затримання товарів.

3. Якщо право інтелектуальної власності втратило чинність або заявник з інших причин втрачає право на подання заявки, митні органи не вживають жодних дій. Компетентний митний підрозділ, що схвалив заявку, відкликає рішення про схвалення заявки або вносить до нього зміни відповідно.

1. Після закінчення строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій, та за умови попередньої сплати держателем рішення будь-якого боргу перед митними органами за цим Регламентом компетентний митний підрозділ, який ухвалив первинне рішення, може на запит держателя рішення продовжити цей строк.

2. Якщо компетентний митний підрозділ отримав запит на продовження строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій, менш ніж за 30 робочих днів до закінчення строку, який необхідно продовжити, такий запит може бути відхилено.

3. Компетентний митний підрозділ повинен повідомити держателя рішення про своє рішення щодо продовження строку протягом 30 робочих днів з дня отримання запиту, згаданого у параграфі 1. Компетентний митний підрозділ вказує період, протягом якого митні органи повинні вжити дій.

4. Продовжений строк, протягом якого митні органи повинні вжити дій, починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку, і не повинен перевищувати один рік.

5. Якщо право інтелектуальної власності втрачає чинність або заявник з інших причин втрачає право на подання заявки, митні органи не вживають жодних дій. Компетентний митний підрозділ, що схвалив продовження строку, або відкликає рішення про схвалення продовження строку, або вносить до нього зміни відповідно.

6. З держателя рішення не стягують збір для покриття адміністративних витрат, що виникають внаслідок опрацювання запиту на продовження строку.

7. Комісія визначає форму запиту на продовження строку за допомогою імплементаційних актів. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до дорадчої процедури, зазначеної в статті 34(2).

Компетентний митний підрозділ, який ухвалив рішення про схвалення заявки, може за запитом держателя рішення змінити перелік прав інтелектуальної власності у такому рішенні.

Якщо додають нове право інтелектуальної власності, запит повинен містити інформацію, згадану в пунктах (c), (e), (g), (h) та (i) статті 6(3).

У випадку рішення про схвалення заявки на рівні Союзу будь-яка зміна, що передбачає додання прав інтелектуальної власності, обмежується правами на інтелектуальну власність, охопленими у статті 4.

1. Компетентний митний підрозділ, до якого подали заявку на національному рівні, надсилає митним постам його держави-члена відразу після ухвалення такі рішення:

(a) рішення про схвалення заявки;

(b) рішення про відкликання рішень про схвалення заявки;

(c) рішення про внесення змін до рішень про схвалення заявки;

(d) рішення про продовження строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій.

2. Компетентний митний підрозділ, до якого подали заявку на рівні Союзу, надсилає компетентному митному підрозділові держави-члена або держав-членів, вказаних у заявці на рівні Союзу, відразу після ухвалення такі рішення:

(a) рішення про схвалення заявки;

(b) рішення про відкликання рішень про схвалення заявки;

(c) рішення про внесення змін до рішень про схвалення заявки;

(d) рішення про продовження строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій.

Компетентний митний підрозділ держави-члена або держав-членів, вказаних у заявці на рівні Союзу, відразу після отримання таких рішень надсилає його митним постам.

3. Компетентний митний підрозділ держави-члена або держав-членів, вказаних у заявці на рівні Союзу, може звернутися до компетентного митного підрозділу, який ухвалив рішення про схвалення заявки, із проханням надати їм додаткову інформацію, яку вважають необхідною для виконання такого рішення.

4. Компетентний митний підрозділ надсилає своє рішення про призупинення вжиття дій митними органами згідно з пунктом (b)статті 16(1) та статті 16(2) митним постам держави-члена відразу після його ухвалення.

Держатель рішення повинен негайно повідомляти компетентний митний підрозділ, який схвалив заявку, про будь-що з такого:

(a) право інтелектуальної власності, що його охоплює заявка, втратило чинність;

(b) держатель рішення з інших причин втрачає право подати заявку;

(c) зміни в інформації, згаданій у статті 6(3).

1. Якщо держатель рішення використовує інформацію, надану митними органами, для цілей, не передбачених у статті 21, компетентний митний підрозділ держави-члена, де надали або неправильно використовували інформацію, може:

(a) відкликати будь-яке ухвалене ним рішення про схвалення заявки на національному рівні держателя такого рішення та відмовити в продовженні строку, протягом якого митні органи повинні вжити дій;

(b) призупинити на своїй території на строк, протягом якого митні органи повинні вжити дій, дію будь-якого рішення про схвалення заявки на рівні Союзу держателя такого рішення;

2. Компетентний митний підрозділ може вирішити призупинити вжиття дій митними органами до закінчення строку, протягом якого ці органи повинні вжити дій, якщо держатель рішення:

(a) не виконує зобов'язань щодо повідомлення, визначених устатті 15;

(b) не виконує зобов'язання щодо повернення зразків, визначених у статті 19(3);

(c) не виконує зобов'язань щодо витрат та перекладу, визначених у статті 29(1) і (3);

(d) без поважних причин не порушує справу, як передбачено в статті 23(3) або в статті 26(9).

У випадку заявки на рівні Союзу рішення про призупинення вжиття митними органами дій має юридичну силу лише на території держави-члена, у якій ухвалили таке рішення.