• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1308/2013 від 17 грудня 2013 року про спільну організацію ринків сільськогосподарських продуктів та скасування регламентів Ради (ЄЕС) № 922/72, (ЄЕС) № 234/79, (ЄС) № 1037/2001 і (ЄС) № 1234/2007

Європейський Союз | Регламент, Умови, Список, Міжнародний документ від 17.12.2013 № 1308/2013
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Умови, Список, Міжнародний документ
  • Дата: 17.12.2013
  • Номер: 1308/2013
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Регламент, Умови, Список, Міжнародний документ
  • Дата: 17.12.2013
  • Номер: 1308/2013
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
(c) підвищення конкурентоспроможності вирощування оливок за допомогою модернізації;
(d) покращення якості виробництва оливкової олії та столових оливок;
(e) система простежуваності, сертифікація та охорона якості оливкової олії та столових оливок, зокрема моніторинг якості оливкової олії, яку продають кінцевим споживачам, під управлінням національних адміністрацій;
(f) поширення інформації про заходи, які проводять організації виробників, асоціації організацій виробників або міжгалузеві організації для покращення якості оливкової олії та столових оливок.
Робочі програми, розроблені на період з 1 квітня 2021 року, повинні закінчуватися до 31 грудня 2022 року.
2. Фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, на 2020 рік, становить:
(a) 11098000 євро для Греції;
(b) 576000 євро для Франції;
(c) 35991000 євро для Італії.
Фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, як для 2021, так і для 2022, становить:
(a) 10666000 євро для Греції;
(b) 554000 євро для Франції;
(c) 34590000 євро для Італії.
3. Максимальне фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, дорівнює сумам, що їх утримують держави-члени. Максимальне фінансування прийнятних витрат становить:
(a) 75 % для діяльності в галузях, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1;
(b) 75 % для інвестицій в основний капітал та 50 % для інших видів діяльності у сфері, зазначеній у пункті (d) параграфа 1;
(c) 75 % для робочих програм, що здійснюються щонайменше в трьох третіх країнах або державах-членах, що не є виробниками, визнаними організаціями, зазначеними в параграфі 1, з щонайменше двох держав-членів, які є виробниками у сферах, зазначених у пунктах (e) та (f) параграфа 1, а також 50 % для інших видів діяльності в зазначених сферах.
Додаткове фінансування в розмірі до 50 % витрат, що їх не покриває фінансування Союзу, забезпечує держава-член.
Стаття 30. Делеговані повноваження
Для забезпечення ефективного та дієвого використання допомоги ЄС, передбаченої в статті 29, а також для поліпшення якості виробництва оливкової олії та столових оливок Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227 стосовно:
(a) по відношенню до сфер, зазначених у статті 29(1), спеціальних заходів, які можуть бути профінансовані за рахунок допомоги Союзу, а також діяльності та витрат, які не можуть бути профінансовані за рахунок такої допомоги;
(b) мінімальної суми коштів з фінансування Союзу, які держава-член виділяє на конкретні сфери;
(c) вимоги вносити забезпечення у випадках, коли подають заявку на затвердження робочої програми і коли здійснюють авансову виплату допомоги;
(d) критеріїв, що їх повинні враховувати держави-члени під час відбору і затвердження робочих програм.
Стаття 31. Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення заходів, необхідних для застосування положень цієї секції, стосовно:
(a) реалізації робочих програм та внесення змін до таких програм;
(b) виплат допомоги, включно з виплатами допомоги авансом;
(c) порядку внесення та розміру забезпечення у випадках, коли подають заявку на затвердження робочих програм і коли здійснюють авансову виплату допомоги.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).
Секція 3
Допомога в секторі фруктів та овочів
Стаття 32. Операційні фонди
1. Організації виробників у секторі фруктів та овочів та/або асоціації таких організацій можуть створювати операційний фонд. Такий фонд фінансується за рахунок:
(a) фінансових внесків від:
(i) членів організації виробників та/або власне організації виробників; або
(ii) асоціацій організацій виробників через членів таких асоціацій;
(b) фінансової допомоги Союзу, що може бути надана організаціям виробників або асоціаціям таких організацій, якщо вони представляють операційну програму або часткову операційну програму, управляють нею та реалізують її відповідно до умов, які Комісія повинна ухвалити за допомогою делегованих актів згідно зі статтею 37 та імплементаційних актів згідно зі статтею 38.
2. Операційні фонди необхідно використовувати виключно для фінансування операційних програм, що були подані на розгляд державам-членам та затверджені ними.
Стаття 33. Операційні програми
1. Тривалість операційних програм у секторі фруктів та овочів становить мінімум три роки і максимум п'ять років. Вони повинні містити щонайменше дві з цілей, зазначених в пункті (c) статті 152(1), або дві з таких цілей:
(a) планування виробництва, включаючи прогнозування та подальше відстежування виробництва і споживання;
(b) поліпшення якості продуктів, свіжих або перероблених;
(c) збільшення комерційної вартості продуктів;
(d) просування продуктів, свіжих або перероблених;
(e) екологічні заходи, особливо ті, що стосуються води, та методи виробництва, які є безпечними для довкілля, включно з органічним землеробством;
(f) запобігання кризам та управління ними, включаючи надання консультаційної підтримки іншим організаціям виробників, асоціаціям виробників, групам виробників або окремим виробникам.
Операційні програми необхідно подавати на затвердження державам-членам.
Операційні програми, для яких після 29 грудня 2020 року буде ухвалено продовження відповідно до максимальної тривалості п'ять років, як зазначено у першому підпараграфі, можуть бути продовжені лише до 31 грудня 2022 року.
Як відступ від першого підпараграфа, нові операційні програми, ухвалені після 29 грудня 2020 року, повинні мати максимальну тривалість три роки.
2. Асоціації організацій виробників також можуть подавати цілісні або часткові операційні програми, які складаються із заходів, що їх визначають, але не здійснюють, організації-члени в рамках їхніх операційних програм. Операційні програми асоціацій організацій виробників регулюються тими ж правилами, що й операційні програми організацій виробників, і розглядаються з операційними програмами організацій-членів.
З цією метою держави-члени забезпечують:
(a) фінансування заходів, передбачених операційними програмами асоціацій організацій виробників, повністю за рахунок внесків організацій-членів такої асоціацій, і отримання таких коштів з операційних фондів згаданих організацій-членів;
(b) визначення в операційній програмі кожної з організацій-членів заходів та відповідних фінансових внесків;
(c) відсутність подвійного фінансування.
3. Запобігання кризам та управління ними, як зазначено в пункті (f) першого підпараграфа параграфа 1, повинно бути пов'язаним з уникненням кризових ситуацій та подоланням таких ситуацій на ринках фруктів та овочів, і в цьому контексті повинно охоплювати:
(a) інвестиції, спрямовані на ефективніше управління введеними в обіг обсягами;
(b) навчальні заходи та обмін кращою практикою;
(c) просування та комунікацію, включаючи дії та діяльність, спрямовані та диверсифікацію і консолідацію на ринках фруктів і овочів, як у превентивних цілях, так і під час кризи;
(d) надання підтримки для покриття адміністративних витрат на створення пайових інвестиційних фондів та грошових внесків для поповнення пайових інвестиційних фондів після сплати компенсацій членам-виробникам, що зазнали значного скорочення доходів в результаті несприятливих ринкових умов;
(e) повторне насаджування фруктових садів, якщо воно є необхідним після обов'язкового викорчовування з санітарних або фітосанітарних причин відповідно до інструкції компетентного органу держави-члена;
(f) вилучення з обігу;
(g) збирання зеленого врожаю або не збирання фруктів та овочів;
(h) страхування врожаю;
(i) надання консультативної підтримки іншим організаціям виробників, асоціаціям організацій виробників, групам виробників або окремим виробникам.
Підтримка страхування врожаю сприяє убезпеченню доходів виробників у разі збитків, спричинених стихійними лихами, несприятливими кліматичними умовами, хворобами або нашестями шкідників.
Договори страхування повинні вимагати, щоб бенефіціари уживали необхідних заходів із запобігання ризикам.
Заходи із запобігання кризам та управління ними, включаючи будь-яке погашення основної суми та відсотків, зазначених у п'ятому підпараграфі, не повинні перевищувати одну третину витрат у рамках операційної програми.
Для фінансування заходів із запобігання кризам та управління ними організації виробників можуть брати позики на комерційних умовах. У такому випадку погашення основної суми та відсотків за такими позиками може становити частину операційної програми і, отже, може бути прийнятним для фінансової допомоги Союзу згідно зі статтею 34. Будь-які конкретні заходи в рамках запобігання кризам та управління ними можна фінансувати як за рахунок таких позик, так і безпосередньо, або використовуючи обидва варіанти.
4. Для цілей цієї секції:
(a) "збирання зеленого врожаю" означає повне збирання на певній території недозрілих, непридатних для продажу продуктів, які не були пошкоджені до збирання зеленого врожаю через кліматичні причини, хвороби чи інші причини;
(b) "незбирання" означає припинення поточного виробничого циклу у відповідному секторі, коли продукт добре розвинений і має належну, прийнятну і товарну якість. Руйнування продуктів через кліматичне явище або хворобу не вважається незбиранням.
5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб:
(a) операційні програми включали два або більше природоохоронних заходи, або
(b) щонайменше 10 % витрату рамках операційних програм спрямовували на природоохоронні заходи.
Природоохоронні заходи повинні враховувати вимоги щодо агро-екологічно-кліматичних зобов'язань або зобов'язання щодо органічного землеробства, установлені в статті 28(3) та статті 29(2) та (3) Регламенту (ЄС) № 1305/2013.
Якщо щонайменше 80 % виробників, які є членами організації виробників, повинні дотримуватись одного або декількох однакових агро-екологічно-кліматичних зобов'язань або зобов'язань щодо органічного землеробства, передбачених у статті 28(3) та статті 29(2) та (3) Регламенту (ЄС) № 1305/2013, кожне з таких зобов'язань розглядають як природоохоронний захід, зазначений у пункті (a) першого підпараграфа цього параграфа.
Підтримка природоохоронних заходів, зазначених у першому підпараграфі цього параграфа, включає відшкодування додаткових витрат та недоотриманого доходу, що є наслідками такого заходу.
6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб інвестиції, які підвищують тиск на довкілля, дозволялися лише в ситуаціях, коли існують дієві гарантії захисту довкілля від такого тиску.
Стаття 34. Фінансова допомога Союзу
1. Фінансова допомога Союзу дорівнює фактично сплаченій сумі фінансових внесків, зазначених у пункті (a) статті 32(1), і обмежується у розмірі 50 % фактично понесених витрат.
2. Фінансова допомога Союзу обмежується 4,1 % вартості реалізованої продукції кожної організації виробників або асоціації організацій виробників.
Однак, у випадку організацій виробників такий відсоток можна збільшити до 4,6 % вартості реалізованої продукції, за умови що суму, яка перевищує 4,1 % вартості реалізованої продукції, використовують лише для заходів із запобігання кризам та управління ними.
У випадку асоціацій організацій виробників такий відсоток можна збільшити до 4,7 % вартості реалізованої продукції, за умови що суму, яка перевищує 4,1 % вартості реалізованої продукції, використовують лише для заходів із запобігання кризам та управління ними, що їх здійснює асоціація організацій виробників від імені її членів.
3. На прохання організації виробників, обмеження в розмірі 50 %, передбачене у параграфі 1, збільшують до 60% для операційної програми або частини операційної програми, яка задовольняє щонайменше одну з таких умов:
(a) її подали на розгляд декілька організацій виробників Союзу, що провадять свою діяльність у різних державах-членах у рамках транснаціональних програм;
(b) її подали на розгляд одна чи кілька організацій виробників, залучених до програм, що їх реалізують на міжгалузевій основі;
(c) вона поширюється лише на конкретну підтримку виробництва органічних продуктів, що підпадають під сферу регулювання Регламенту Ради (ЄС) № 834/2007 (- 5);
(d) вона є першою програмою, поданою на розгляд визнаною організацією виробників, яка виникла в результаті злиття двох визнаних організацій виробників;
(e) вона є першою програмою, поданою на розгляд визнаною асоціацією організацій виробників;
(f) її подали на розгляд організації виробників у державах-членах, у яких організації виробників реалізують менш ніж 20 % фруктової та овочевої продукції;
(g) її подала на розгляд організація виробників в одному з найвіддаленіших регіонів Союзу, зазначених у статті 349 ДФЄС.
4. Обмеження в розмірі 50 %, передбачене у параграфі 1, збільшують до 100 % у таких випадках:
(a) вилучення з обігу фруктів та овочів, обсяг яких не перевищує 5 % обсягу реалізованої продукції кожної організації виробників і які збувають шляхом:
(i) безкоштовного розповсюдження серед благодійних організацій та фондів, затверджених для такої мети державами-членами, для використання у їхній діяльності з надання допомоги особам, права яких на отримання державної допомоги визнані в національному праві, зокрема через брак необхідних засобів існування; або
(ii) безкоштовного розповсюдження в пенітенціарних закладах, школах, публічних закладах освіти, установах, зазначених у статті 22, дитячих оздоровчих таборах, лікарнях та будинках для людей похилого віку, визначених державами-членами, які повинні вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб кількості продуктів, що їх розповсюджують таким чином, були додатковими до кількостей, які зазвичай закуповують такі установи;
(b) дії, пов'язані з наданням консультаційної підтримки іншим організаціям виробників або групам виробників, визнаним відповідно до статті 125е Регламенту (ЄС) № 1234/2007 або статті 27 Регламенту (ЄС) № 1305/2013, за умови, що такі організації або групи походять з регіонів держав-членів, зазначених у статті 35(1) цього Регламенту, або окремим виробникам.
Стаття 35. Національна фінансова допомога
1. У регіонах держав-членів, у яких ступінь організованості виробників сектору фруктів та овочів є суттєво нижчим за середні показники у Союзі, держави-члени можуть надавати організаціям виробників національну фінансову допомогу, що дорівнює максимум 80 % фінансових внесків, зазначених у пункті (a) статті 32(1), в розмірі до 10 % вартості реалізованої продукції такої організації виробників. Ця допомога є додатковою до операційного фонду.
2. Ступінь організації виробників у регіоні держави-члена вважається суттєво нижчим за середні показники у Союзі, якщо середній рівень організації становив менше 20 % протягом трьох послідовних років, що передують імплементації операційної програми. Ступінь організації розраховують як вартість фруктової та овочевої продукції, отриманої у відповідному регіоні та реалізованої організаціями виробників, асоціаціями виробників, організаціями груп виробників, визнаними відповідно до статті 125e Регламенту (ЄС) № 1234/2007 або статті 27 Регламенту (ЄС) № 1305/2013, поділену на загальну вартість фруктової та овочевої продукції, отриманої в регіоні.
3. Держави-члени, що надають національну фінансову допомогу відповідно до параграфа 1, повинні інформувати Комісію про регіони, що задовольняють критерії, зазначені в параграфі 2, та національну фінансову допомогу, надану організаціям виробників у таких регіонах.
Стаття 36. Національні рамки та національна стратегія для операційних програм
1. Держави-члени встановлюють національні рамки, що містять загальні умови щодо природоохоронних заходів, зазначених у статті 33(5). Такі рамки передбачають, зокрема, що такі заходи повинні відповідати обумовленим вимогам, зазначеним у Регламенті (ЄС) № 1305/2013, зокрема вимогам, установленим у статті 3 зазначеного регламенту.
Держави-члени подають свої запропоновані рамки на розгляд Комісії, яка за допомогою імплементаційних актів, ухвалених без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3), може протягом трьох місяців після подання вимагати внесення змін, якщо вважає, що пропозиція не сприяє досягненню цілей, поставлених у статті 191 ДФЄС та в сьомій екологічній програмі Союзу. Інвестиції в приватні господарства, що їх підтримують у рамках операційних програм, повинні також відповідати згаданим цілям.
2. Кожна держава-член розробляє національну стратегію щодо сталих операційних програм на ринку фруктів та овочів. Така стратегія включає:
(a) аналіз ситуації з точки зору сильних і слабких сторін та потенціалу розвитку;
(b) обґрунтування обраних пріоритетів;
(c) цілі операційних програм та інструментів, а також показники ефективності;
(d) оцінювання операційних програм;
(e) зобов'язання організацій виробників щодо звітування.
Національна стратегія також інтегрує в себе національні рамки, зазначені в параграфі 1.
3. Параграфи 1 та 2 не застосовують до держав-членів, у яких немає визнаних організацій виробників.
Стаття 37. Делеговані повноваження
Для забезпечення ефективної, цільової та сталої підтримки організацій виробників та їх асоціацій у секторі фруктів та овочів Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення правил щодо:
(a) операційних фондів та операційних програм, що стосуються:
(i) розрахункових сум, рішень організацій виробників та їх асоціацій щодо грошових внесків та використання операційних фондів;
(ii) заходів, дій, витрат, а також адміністративних витрат та витрат на персонал, які повинні бути включені або виключені в рамках оперативних програм, зміни таких програм та додаткових вимог, що їх визначатимуть держави-члени;
(iii) запобігання подвійному фінансуванню між операційними програмами і програмами розвитку сільських територій;
(iv) операційних програм асоціацій організацій виробників;
(v) спеціальних правил, застосовних у випадках, коли асоціації організацій виробників повністю або частково керують операційними програмами, опрацьовують, реалізують та представляють їх;
(vi) зобов'язання використовувати спільні показники для моніторингу та оцінювання операційних програм;
(b) національних рамок та національної стратегії для операційних програм стосовно зобов'язання здійснювати моніторинг та оцінювати дієвість національних рамок та національних стратегій;
(c) фінансової допомоги Союзу стосовно:
(i) основи для розрахунку фінансової допомоги Союзу та вартості реалізованої продукції, зазначених у статті 34(2);
(ii) застосовних референтних періодів для розрахування допомоги;
(iii) надання авансових виплат та вимоги внести забезпечення у випадках, коли здійснюють авансову виплату допомоги;
(iv) спеціальних правил, застосовних до фінансування операційних програм асоціацій організацій виробників, особливо правил, пов'язаних із застосуванням обмежень, передбачених у статті 34(2);
(d) заходів із запобігання кризам та управління ними стосовно:
(i) можливості для держав-членів не застосовувати один або більше заходів із запобігання кризам та управління ними;
(ii) умов, що стосуються пунктів (a), (b) та (c) першого підпараграфа статті 33(3);
(iii) дозволених місць призначення, що їх визначатимуть держави-члени для вилучення продуктів з обігу;
(iv) максимального рівня підтримки у разі вилучення з обігу;
(v) вимоги щодо попередніх повідомлень у разі вилучення з обігу;
(vi) основи для розрахунку обсягу реалізованої продукції для безкоштовного розповсюдження, зазначеного в статті 34(4), а також визначення максимального обсягу реалізованої продукції у разі вилучення з обігу;
(vii) вимоги розміщувати емблему Союзу на пакованнях продуктів, призначених для безкоштовного розповсюдження;
(viii) умов для одержувачів вилучених з обігу продуктів;
(ix) використання термінів та означень для цілей цієї секції;
(x) умов, які повинні бути ухвалені державами-членами щодо збирання зеленого врожаю та незбирання;
(xi) страхування врожаю;
(xii) пайових інвестиційних фондів;
(xiii) умов, пов'язаних з повторним насаджуванням фруктових садів через санітарні або фітосанітарні причини відповідно до пункту (e) першого підпараграфа статті 33(3), та встановлення граничних значень витрат на таке повторне насаджування;
(e) національної фінансової допомоги стосовно:
(i) ступеня організованості виробників;
(ii) вимоги внесення забезпечення у випадках, коли здійснюють авансову виплату;
(iii) максимальної частки відшкодування Союзом національної фінансової допомоги.
Стаття 38. Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення заходів щодо:
(a) управління операційними фондами;
(b) інформації, яка повинна міститися в операційних програмах, національних рамках та національних стратегіях, зазначених у статті 36, подання на розгляд операційних програм державам-членам, часових обмежень, супровідних документів та затвердження державами-членами;
(c) реалізації операційних програм організаціями виробників та асоціаціями організацій виробників;
(d) подання, формату та змісту звітів про моніторинг та оцінювання національних стратегій та операційних програм;
(e) заяв на отримання допомоги та виплат допомоги, включаючи авансові виплати та часткові виплати допомоги;
(f) практичних заходів щодо розміщення емблеми Союзу на пакованнях продуктів, призначених для безкоштовного розповсюдження;
(g) дотримання стандартів реалізації в разі вилучення з обігу;
(h) витрат на транспортування, сортування та пакування в разі безкоштовного розповсюдження;
(i) заходів щодо просування, інформування, проведення навчання та консультативної підтримки в разі запобігання кризам та управління ними;
(j) реалізації операцій з вилучення з обігу, збирання зеленого врожаю, незбирання та заходів зі страхування врожаю;
(k) заявки на надання, дозволу на отримання, виплати та відшкодування національної фінансової допомоги;
(l) порядку внесення та розміру забезпечення у випадках, коли здійснюють авансову виплату.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).
Секція 4
Програми підтримки в секторі вина
Підсекція 1
Загальні положення та прийнятні заходи
Стаття 39. Сфера застосування
Ця секція визначає правила виділення коштів Союзу державам-членам та використання таких коштів державами-членами в рамках п'ятирічних національних програм підтримки ("програми підтримки") для фінансування конкретних заходів підтримки сектора вина.
Стаття 40. Сумісність і узгодженість
1. Програми підтримки повинні бути сумісними із законодавством Союзу та відповідати діяльності, політиці і пріоритетам Союзу.
2. Держави-члени є відповідальними за програми підтримки та повинні забезпечити, щоб вони були внутрішньо узгодженими, а також складеними та реалізованими на об'єктивній основі з урахуванням економічної ситуації відповідних виробників і необхідності уникати невиправданого нерівного ставлення до виробників.
3. Підтримку не надають:
(a) дослідницьким проектам та заходам, що підтримують дослідницькі проекти, іншим ніж ті, що зазначені в пунктах (d) та (e) статті 45(2);
(b) заходам, що містяться в програмах розвитку сільських територій держав-членів згідно з Регламентом (ЄС) № 1305/2013.
Стаття 41. Подання програм підтримки
1. Кожна держава-член, яка є виробником, зазначена в додатку VI, повинна подати Комісії проект п'ятирічної програми підтримки, яка містить щонайменше один з прийнятних заходів, передбачених у статті 43.
2. Заходи з підтримки в проектах програм підтримки розробляють на тому географічному рівні, який відповідна держава-член вважає найдоцільнішим. Перед тим як подати проект програми підтримки Комісії, держава-член проводить консультації зі своїми компетентними органами та організаціями на відповідному територіальному рівні.
3. Кожна держава-член подає єдиний проект програми підтримки, у якому можуть бути враховані регіональні особливості.
4. Застосування програм підтримки починається через три місяці після подання проекту програми підтримки Комісії.
Однак, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, які встановлюють невідповідність поданого проекту програми підтримки правилам, передбаченим у цій секції, і повинна інформувати про це відповідну державу-члена. У такому випадку держава-член подає Комісії переглянутий проект програми підтримки. Застосування переглянутої програми підтримки починається через два місяці після подання проекту переглянутої програми підтримки, крім випадків, коли невідповідність зберігається, у разі чого застосовується цей підпараграф.
Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедури, зазначеної в статті 229(2) або (3).
5. Параграф 4 застосовують mutatis mutandis до змін, внесених до застосовних програм підтримки, поданих державами-членами.
Стаття 42. Зміст програм підтримки
Програми підтримки повинні включати принаймні такі елементи:
(a) докладний опис запропонованих заходів разом з їхніми кількісно вираженими цілями;
(b) результати проведених консультацій;
(c) оцінку, що виражає очікуваний технічний, економічний, екологічний та соціальний вплив;
(d) графік реалізації заходів;
(e) загальну таблицю фінансування, яка містить інформацію про ресурси, що їх використовуватимуть, та орієнтовне розподілення ресурсів на заходи відповідно до бюджетних обмежень, передбачених у додатку VI;
(f) критерії та кількісні показники, що їх необхідно застосовувати для моніторингу та оцінювання, а також кроки, що їх уживають для забезпечення належної та дієвої реалізації програм підтримки; та
(g) зазначення компетентних органів та органів, відповідальних за реалізацію програми підтримки.
Стаття 43. Прийнятні заходи
Програми підтримки можуть передбачати один або більше з наведених нижче заходів:
(a) просування, відповідно до статті 45;
(b) реструктуризація та перетворення виноградників, відповідно до статті 46;
(c) збирання зеленого врожаю, відповідно до статті 47;
(d) пайові інвестиційні фонди, відповідно до статті 48;
(e) страхування врожаю, відповідно до статті 49;
(f) інвестиції, відповідно до статті 50;
(g) інновації в секторі вина, відповідно до статті 51;
(h) дистиляцію побічних продуктів, відповідно до статті 52.
Стаття 44. Загальні правила щодо програм підтримки
1. Доступні кошти Союзу виділяють відповідно до бюджетних обмежень, зазначених у додатку VI.
2. Підтримку Союзу надають лише для компенсації прийнятних понесених витрат після подання відповідного проекту програми підтримки.
3. Держави-члени не беруть участь у витратах на заходи, що фінансуються Союзом в рамках програм підтримки.
Підсекція 2
Конкретні заходи з підтримки
Стаття 45. Просування
1. Підтримка згідно з цією статтею поширюється на заходи з інформування та просування стосовно вин Союзу:
(a) у державах-членах з метою інформування споживачів про відповідальне споживання вина та про системи назв місця походження та географічних зазначень Союзу; або
(b) у третіх країнах з метою підвищення конкурентоспроможності таких вин.
2. Заходи, зазначені в пункті (b) параграфа 1, застосовуються до вин, що мають охоронювану назву місця походження чи охоронюване географічне зазначення, або вин із зазначенням винного сорту винограду та повинні передбачати один або більше з наведених нижче видів діяльності:
(a) зв'язки з громадськістю, заходи з просування або рекламування, зокрема, висвітлення високих стандартів продуктів Союзу, особливо з точки зору якості, безпечності харчових продуктів та охорони довкілля;
(b) участь у міжнародних заходах, ярмарках або виставках;
(c) інформаційні кампанії, зокрема щодо систем назви місця походження, географічних зазначень та органічного виробництва Союзу;
(d) дослідження нових ринків, необхідні для розширення ринків збуту;
(e) дослідження для оцінювання результатів заходів з інформування та просування.
3. Внесок Союзу у заходи з інформування та просування, зазначені в параграфі 1, не може перевищувати 50 % суми прийнятних витрат.
Стаття 46. Реструктуризація та перетворення виноградників
1. Метою заходів, пов'язаних з реструктуризацією та перетворенням виноградників, є підвищення конкурентоспроможності виробників вина.
2. Підтримку на реструктуризацію та перетворення виноградників надають, якщо держави-члени подають опис свого виробничого потенціалу відповідно до статті 145(3).
3. Підтримка на реструктуризацію та перетворення виноградників, яка також може сприяти вдосконаленню сталих систем виробництва та покращенню впливу на екологію в секторі вина, може поширюватися лише на один або декілька з таких видів діяльності:
(a) перетворення на інші сорти, у тому числі шляхом прищеплювання;
(b) пересаджування виноградників;
(c) повторне насаджування виноградників, якщо воно є необхідним після обов'язкового викорчовування з санітарних або фітосанітарних причин за вказівкою компетентного органу держави-члена;
(d) удосконалення технологій управління виноградниками, зокрема шляхом запровадження новітніх систем сталого виробництва.
На звичайне оновлення виноградників, що означає повторне насаджування того ж сорту винограду на тій же ділянці землі за таким же методом вирощування наприкінці природного життєвого циклу виноградної лози, підтримку не надають.
Держави-члени можуть установлювати додаткові специфікації, зокрема, щодо віку виноградників, які потрібно оновити.
4. Підтримку на реструктуризацію та перетворення виноградників, включно з покращенням технологій управління виноградниками, можна здійснювати лише в одній з таких форм:
(a) компенсація виробникам за втрату доходу внаслідок реалізації заходу;
(b) участь у витратах на реструктуризацію та перетворення.
5. Компенсація виробникам за втрату доходу, зазначена в пункті (a) параграфа 4, може покривати до 100 % відповідних втрат і бути здійснена в одній з таких форм:
(a) незважаючи на положення підсекції II секції IVa глави III розділу I частини II Регламенту (ЄС) № 1234/2007, що встановлює перехідний режим прав на насаджування, дозвіл на одночасне існування старих і нових виноградників до закінчення перехідного режиму, максимальний строк якого не повинен перевищувати трьох років;
(b) фінансова компенсація.
6. Участь Союзу у фактичних витратах на реструктуризацію та перетворення виноградників не може перевищувати 50 %. У менш розвинутих регіонах участь Союзу у витратах на реструктуризацію та перетворення виноградників не може перевищувати 75 %.
Стаття 47. Збирання зеленого врожаю
1. Для цілей цієї статті "збирання зеленого врожаю" означає повне знищення або видалення ще незрілих виноградних грон і, таким чином, зменшення виходу продукту на обумовленій ділянці до нуля.
Залишення винограду, придатного для реалізації, на рослинах наприкінці нормального виробничого циклу (незбирання) не вважається збиранням зеленого врожаю.
2. Підтримка на збирання зеленого врожаю сприяє відновленню балансу попиту і пропозиції на ринку вина в Союзі для запобігання ринковим кризам.
3. Підтримку на збирання зеленого врожаю можна надавати як компенсацію у формі фіксованої виплати на гектар, яку визначає відповідна держава-член. Виплата не повинна перевищувати 50% від суми прямих видатків на знищення або зривання грон винограду та втрати доходу, пов'язаної з таким знищенням або зриванням.
4. Відповідні держави-члени повинні встановити систему, яка грунтується на об'єктивних критеріях, з метою забезпечення того, щоб захід зі збирання зеленого врожаю не призводив до отримання індивідуальними виробниками вина компенсації, яка перевищує граничне значення, установлене в параграфі 3.
Стаття 48. Пайові інвестиційні фонди
1. Підтримка на створення пайових інвестиційних фондів надає допомогу виробникам, які бажають убезпечити себе від коливань на ринку.
2. Підтримка на створення пайових інвестиційних фондів може надаватися у формі тимчасової та пропорційно зменшуваної грошової допомоги на покриття адміністративних видатків фондів.
Стаття 49. Страхування врожаю
1. Підтримка страхування врожаю сприяє убезпеченню доходів виробників у разі збитків, спричинених стихійними лихами, несприятливими кліматичними умовами, хворобами або нашестями шкідників.
Договори страхування повинні вимагати, щоб бенефіціари уживали необхідних заходів із запобігання ризикам.
2. Підтримка на страхування врожаю може бути надана у формі фінансового внеску Союзу, який не перевищує:
(a) 80% від вартості страхової премії, яку виробники сплачують за страхування від збитків, спричинених несприятливими кліматичними умовами, які можуть бути прирівняні до стихійних лих;
(b) 50% від вартості страхової премії, яку виробники сплачують за страхування:
(i) від збитків, зазначених у пункті (a), та інших збитків, спричинених несприятливими кліматичними явищами;
(ii) від збитків, спричинених тваринами, хворобами рослин або нашестями шкідників.
3. Підтримку на страхування врожаю можна надавати, якщо відповідні страхові виплати не компенсують виробникам більш ніж 100% понесених втрат доходу з урахуванням будь-якої компенсації, яку виробники могли одержати в рамках інших програм підтримки, пов'язаних із застрахованим ризиком.
4. Підтримка на страхування врожаю не повинна викривляти конкуренцію на ринку страхування.
Стаття 50. Інвестиції
1. Підтримку можна надавати на матеріальні та нематеріальні інвестиції в обладнання для перероблення та інфраструктуру виробництва вина, а також маркетингові структури та інструменти. Такі інвестиції повинні бути спрямовані на поліпшення загальної продуктивності підприємства та його адаптування до вимог ринку, а також підвищення його конкурентоспроможності, і стосуватися виробництва або реалізації продуктів виноградарства, зазначених у частині II додатка VII, зокрема з метою збільшення заощадженої енергії, глобальної енергоефективності та сталих процесів.
2. Підтримка згідно з параграфом 1 у максимальному розмірі:
(a) застосовується лише до мікро-, малих та середніх підприємств у розумінні Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС (- 6);
(b) може додатково застосовуватися до всіх підприємств для найвіддаленіших регіонів, зазначених у статті 349 ДФЄС, та малих Егейських островів, визначених у статті 1(2) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 229/2013 (- 7).
Для підприємств, які не підпадають під дію статті 2(1) розділу I додатка до Рекомендації 2003/361/ЄС, які мають менш ніж 750 працівників або обіг яких не перевищує 200 млн. євро, максимальна інтенсивність допомоги зменшується вдвічі.
Підтримку не надають підприємствам, які перебувають у скрутному становищі у розумінні настанов Співтовариства щодо державної допомоги на порятунок та реструктуризацію підприємств, які перебувають у скрутному становищі (- 8).
3. До прийнятних витрат не повинні належати неприйнятні витрати, зазначені в статті 69(3) Регламенту (ЄС) № 1303/2013.
4. До участі Союзу у витратах застосовуються наведені нижче максимальні розміри допомоги, пов'язаної з прийнятними інвестиційними витратами:
(a) 50 % у менш розвинутих регіонах;
(b) 40 % у регіонах, інших ніж менш розвинуті;
(c) 75 % у найвіддаленіших регіонах Союзу, зазначених у статті 349 ДФЄС;
(d) 65% на малих Егейських островах, визначених у статті 1(2) Регламенту (ЄС) № 229/2013.
5. Статтю 71 Регламенту (ЄС) № 1303/2013 застосовують mutatis mutandis до підтримки, зазначеної в параграфі 1 цієї статті.
Стаття 51. Інновації в секторі вина
Підтримку можна надавати на матеріальні та нематеріальні інвестиції в розроблення нових продуктів, процесів і технологій, пов'язаних із продуктами, зазначеними в частині II додатка VII. Ця підтримки повинна бути спрямована на підвищення конкурентоспроможності продуктів виноградарства Союзу та їхньої здатності бути реалізованими і може включати елемент передання знань. Максимальні розміри допомоги, що застосовуються до участі Союзу в підтримці, передбаченій згідно з цією статтею, є такими ж як розміри допомоги, установлені в статті 50(4).
Стаття 52. Дистиляція побічних продуктів
1. Підтримку можна надавати на добровільну або обов'язкову дистиляцію побічних продуктів виноробства, яку було здійснено відповідно до умов, установлених у секції D частини II додатка VIII.
Суму допомоги встановлюють на % об'єму та на гектолітр виробленого спирту. Допомогу не можна сплачувати за об'єм спирту, що міститься в побічних продуктах, призначених для дистиляції, який перевищує 10% об'єму спирту, що міститься у виробленому вині.
2. Допомогу виплачують спиртзаводам, які переробляють побічні продукти виноробства, що їх постачають для перегонки в спирт-сирець міцністю щонайменше 92 % за об'ємною часткою спирту.
Держави-члени можуть встановити для надання підтримки умову внесення забезпечення бенефіціаром.
3. Максимальні застосовні рівні допомоги базуються на вартості збору та перероблення і фіксуються Комісією за допомогою імплементаційних актів відповідно до статті 54.
4. Відповідна допомога включає одноразову виплату суми, яка компенсує витрати на збір побічних продуктів виноробства. Таку суму спиртзавод передає виробнику, якщо останній несе відповідні витрати.
5. Спирт, отриманий в результаті дистиляції, зазначеної в параграфі 1, на яку була надана підтримка, повинен використовуватися лише для промислових або енергетичних цілей, щоб уникнути викривлення конкуренції.
Підсекція 3
Процедурні положення
Стаття 53. Делеговані повноваження
Щоб забезпечити реалізацію цілей програм підтримки сектора вина держав-членів та ефективне і дієве використання коштів Союзу, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти про встановлення:
(a) правил щодо відповідальності за витрати, понесені в період із дня отримання Комісією програм підтримки та внесення змін до програм підтримки до дати їх застосування;
(b) правил щодо змісту програм підтримки та витрат, адміністративних витрат та витрат на персонал, а також операцій, які можуть бути включені до програм підтримки держав-членів, а також умов платежів та можливості здійснювати їх через посередників у випадку підтримки на страхування врожаю, передбачене в статті 49;
(c) правил щодо вимоги вносити забезпечення у випадках, коли здійснюють авансову виплату;
(d) правил використання термінів для цілей цієї секції;
(e) умов фіксування граничних значень витрат на повторне насаджування виноградників через санітарні або фітосанітарні причини відповідно до пункту (c) першого підпараграфа статті 46(3);
(f) правил щодо уникнення подвійного фінансування між:
(i) різними операціями у рамках програми підтримки вина держави-члена, і
(ii) програмами підтримки вина держави-члена і її програмами розвитку сільських територій або програмами просування;
(g) правил, згідно з якими виробники повинні вилучати побічні продукти виноробства, та винятки з цього зобов'язання, щоб уникнути додаткового адміністративного тягаря, а також правил добровільної сертифікації спиртзаводів;
(h) правил, що дозволяють державам-членам установлювати умови для належного функціонування заходів підтримки в рамках їхніх програм.
Стаття 54. Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення заходів щодо:
(a) подання програм підтримки та відповідного фінансового планування, а також перегляду програм підтримки;
(b) порядку подання заяв, відбору та оплати;
(c) подання, формату та змісту звітів і оцінювань програм підтримки держав-членів;
(d) встановлення державами-членами обсягу допомоги на збирання зеленого врожаю та дистиляцію побічних продуктів;
(e) фінансового менеджменту та положень щодо застосування заходів з підтримки державами-членами;
(f) порядку внесення та розміру забезпечення у випадках, коли здійснюють авансову виплату.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).
Секція 5
Допомога в секторі бджільництва
Стаття 55. Національні програми та фінансування
1. Для поліпшення загальних умов виробництва та реалізації продуктів бджільництва держави-члени можуть розробляти національні програми для сектора бджільництва на трирічний період ("програми бджільництва"). Такі програми необхідно розробляти у співпраці з представницькими організаціями в галузі бджільництва.
Як відступ від першого підпараграфа, національні програми, розроблені на період з 1 серпня 2019 року до 31 липня 2022 року, продовжуються до 31 грудня 2022 року. Держави-члени повинні внести зміни до своїх національних програм для урахування такого продовження і повідомити змінені програми Комісії для з метою їх затвердження.
2. Участь Союзу в програмах бджільництва повинна бути еквівалентною 50 % витрат держав-членів на такі програми, затверджені відповідно до пункту (c) першого параграфа статті 57.
3. Щоб претендувати на фінансування Союзу, передбачене в параграфі 2, держави-члени повинні провести дослідження структур виробництва та маркетингу в секторі бджільництва на своїй території.
4. Програми бджільництва можуть включати такі заходи:
(a) технічна допомога бджолярам та організаціям бджолярів;
(b) боротьба зі шкідниками та хворобами бджіл, особливо з варроозом;
(c) раціоналізація сезонного переміщення вуликів;
(d) заходи з підтримки лабораторій, які здійснюють аналіз продуктів бджільництва, щоб допомагати бджолярам реалізовувати і підвищувати вартість їхніх продуктів;
(e) заходи щодо підтримки відновлення популяції бджіл у Союзі;
(f) співпраця зі спеціалізованими органами для реалізації програм прикладних досліджень у галузі бджільництва та продуктів бджільництва;
(g) моніторинг ринку;
(h) підвищення якості продукту з метою використання потенціалу продуктів на ринку.
Стаття 56. Делеговані повноваження
1. Щоб забезпечити дієве та ефективне використання коштів Союзу для бджільництва, Комісію уповноважено ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 227, які стосуються:
(a) уникнення подвійного фінансування між програмами у сфері бджільництва і програмами розвитку сільських територій держав-членів;
(b) підстав для виділення фінансового внеску Союзу кожній державі-члену, яка бере участь, що базується, серед іншого, на загальній кількості вуликів у Союзі.
2. Щоб забезпечити адаптування схеми допомоги Союзу до останніх змін, а також дієвість заходів у рамках такої програми з точки зору вдосконалення загальних умов виробництва та реалізації продуктів бджільництва, Комісію уповноважено ухвалювати відповідно до статті 227 делеговані акти для оновлення списку заходів, зазначених у статті 55(4), які можна включати до програм бджільництва держав-членів, шляхом додавання інших заходів або адаптування таких заходів, не вилучаючи жодного з них. Таке оновлення списку заходів не повинно впливати на національні програми, ухвалені до набуття чинності делегованим актом.
Стаття 57. Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення заходів, необхідних для застосування положень цієї секції, стосовно:
(a) змісту національних програм та досліджень держав-членів щодо структури виробництва та реалізації в їхніх секторах бджільництва;
(b) процедури перерозподілу невикористаних коштів;
(c) затвердження програм бджільництва, представлених державами-членами, включаючи виділення фінансового внеску Союзу кожній державі-члену, що бере участь, та максимальний рівень фінансування державами-членами.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).
Секція 6
Допомога в секторі хмелю
Стаття 58. Допомога організаціям виробників
1. Союз надає допомогу організаціям виробників у секторі хмелю, визнаним відповідно до статті 152, для фінансування досягнення цілей, зазначених у пунктах (c)(i), (ii) або (iii) статті 152(1).
2. Фінансування Союзу в рамках надання допомоги організаціям виробників, передбаченої в параграфі 1 на 2020 рік, становитиме для Німеччини 2277000 євро.
Фінансування Союзу в рамках надання допомоги організаціям виробників, передбаченої в параграфі 1, як на 2021, так і на 2022 рік, становитиме для Німеччини 2188000 євро.
Стаття 59. Делеговані повноваження
Для забезпечення того, щоб допомогу, зазначену в статті 58, спрямовували на фінансування досягнення цілей, зазначених у статті 152, Комісія повинна бути уповноважена відповідно до статті 227 ухвалювати делеговані акти стосовно:
(a) заяв на надання допомоги, зокрема правил щодо термінів та супровідних документів;
(b) правил щодо прийнятних для вирощування хмелю територій та розрахунку сум, що їх сплачуватимуть кожній організації виробників.
Стаття 60. Виконавчі повноваження відповідно до експертної процедури
Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про встановлення заходів, необхідних для застосування цієї секції стосовно виплати допомоги.